1. Ціноутворення на фінансовому ринку


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 

Загрузка...

Капітал в умовах ринкової економіки розподіляється за допомогою механізму ціноутворення. Згідно з класичним ви-значенням економічноі теорп ціна — це грошовии вираз вар-тості того чи іншого това’у. На фінансовому ринку мають місце дві категорії, що повязані з ціною: ціна (курс) цінного папера, що виражається в грошових одиницях, та ціна капі-талу, що виражається в процентах.

Для інвестора ціна капіталу є доходом, який він отримує від вкладення інвестицій у фінансові активи. Для емітента — фінансовими витратами, які він повинен сплатити інвестору у процентах до отриманого капіталу. У формуванні цін на фі-нансовому ринку беруть участь усі його учасники: емітенти й інвестори, посередники і спеціалісти.

Завданнями ціноутворення на фінансовому ринку є:

1)         відображення реального співвідношення попиту і про-позиції;

2)         реалізація конкретних цілей ціноутворення;

3)         урахування різноманітних факторів, що впливають на формування ціни.

До основних прищипів ціноутворення відносять такі:

—        науковий підхід — обґрунтованість цілей ціноутворення;

—        цільове спрямування залежно від цінової політики та цінової стратегії;

—        можливість зіставлення цін за різні періоди на різні фі-нансові інструменти;

—        реальність або достовірність, тобто втілення в ціні па-перів фактичних витрат на емісію;

—        урахування рівня цін на аналогічні фінансові інстру-менти;

—        відображення реального рівня витрат на фінансові опе-рації;

—        поєднання стратегії і тактики ціноутворення тощо.

Принципи ціноутворення реалізуються з урахуванням стра-

тегії ціноутворення, які розрізняють залежно від вибраної мети:

•          швидке отримання прибутку від продажу;

•          завоювання частини ринку;

•          встановлення високої початкової ціни (стратегія «зняття вершків») або встановлення низької початкової ціни;

•          проникнення на ринок;

•          встановлення ціни на основі калькуляції витрат;

•          встановлення ціни на рівні ринкової тощо.

На формування цін на фінансовому ринку впливають вну-трішні та зовнішні фактори, які мають об'єктивний і суб'єк-тивний характер. Під впливом різнопланових факторів ціни на фінансові активи можуть суттєво коливатися. В цілому на формування рівня цін на фінансові інструменти впливають: галузева належність емітента та територіальні умови його ро-зміщення, ступінь технічної озброєності виробництва емітен-та, якість цінних паперів, специфіка окремих регіонів, інвес-тиційні характеристики цінних паперів, заходи державного регулювання цін, урахування цін на аналогічні цінні папери та послуги на зовнішньому ринку, особливості системи фор-мування цін на папери різних емітентів, конкуренція, мо-нополізм, ступінь розвитку ринкових відносин, співвідно-шення між попитом і пропозицією, рівень податків тощо.

На практиці в процесі формування цін одночасно врахо-

в^^^^^^ТІо^^ф. До факто£1

попиту відносять: обсяг потенційних інвестицій, смаки та звички інвесторів, їхні доходи, наявність аналогічних цінних паперів на ринку і ціна на них, вартість інших фінансових ін-

СТШфакторами витрат є емісійні, маркетингові та інші ви-трати, що пов’язані з випуском і обігом фінансових активів.

На ціни на фінансовому ринку впливає конкуренція, оскі-льки державний бюджет, кредитний ринок і ринок цінних па-перів не лише доповнюють один одного, а й конкурують між собою в залученні фінансових ресурсів. Наприклад, збіль-шення бюджетних ресурсів, підвищення податків безумовно призведе до скорочення вільних грошових ресурсів суб'єктів

кЬ ТанкГськош кредат^ТнтхТпфТ До фжтфв 2н-куренції відносять: кількість і різноманітність емітентів, ная-вність аналогічних цінних паперів, рівень цін конкурентів.

Таким чином, на ціноутворення на фінансовому ринку впливають як традиційні фактори (попит, пропозиція, кон-куренція), так і специфічні (тип, вид, різновид цінного папе-ра, термін обігу, інвестиційні властивості, управлінські мож-ливості, рейтинг та ділова репутація емітента, його галузева належність, територіальне місцезнаходження, інвестиційний клімат та інвестиційна місткість ринку). Необхідно зазначи-ти, що перелічені вище фактори можуть як підвищувати, так і знижувати рівень ціни. Дія цих факторів багато в чому за-лежить від конкретних заходів щодо державного регулюван-ня системи ціноутворення.

Види і функцїї цін. На фінансовому ринку застосовується багато видів цін на фінансові інструменти, які класифікують-ся за такими ознаками: вид фінансового інструмента, тип емітента, сегмент ринку, вид операцій на ринку, місце і час ціноутворення та ін.

РОЧПІЧІ-ГЯТОТТ* TRTC1 RITJTIT ІІІНИ*

номінальна — зазначена на бланку цінного папера. Ви-значається в проспекті емісії при випуску в обіг цінних папе-рів. Певною мірою це умовна величина, оскільки навіть на первинному ринку цінні папери можуть продаватися не за номінальною вартістю. Номінал інформує про те, яка частина вартості статутного капіталу припадала на одну акцію в мо-

мент формування акціонерного товариства або вирішення пи-

підприємства як вартість майна акціонерного товариства, утвореного за рахунок власних джерел, поділена на кількість випущених акцій;

облікова — за якою цінні папери обліковуються на балансі підприємства в даний момент;

курсова (ринкова) — відображає співвідношення попиту і пропозиції;

біржова - визначається на біржі в процесі торгів;

дисконтна, або поточна, — визначається з урахуванням дисконтних множників і норм інвестування.

Економічна сутність ціни найбільш повно проявляється че-рез функцїї, які вона виконує на фінансовому ринку, серед них:

функція обліку - у процесі ціноутворення на ринку фік-сується певна вартість фінансового інструмента;

функція контролю — за допомогою встановлення різних цін здійснюється контроль за рухом вартості різних видів ін-струментів;

функція збалансування попиту і пропозиції — при під-вищеному попиті та скороченні пропозиції окремих видів фі-нансових інструментів ціни на них зростають; відповідно, при зменшенні попиту і зростанні пропозиції ціни падають;

функція перерозподілу — у результаті відхилення ціни від вартості новостворена вартість перерозподіляється між галу-зями економіки і регіонами, нагромадженням і споживанням;

функція управління — ціна в умовах ринку визначає, в якій кількості і яких інвестиційних властивостей випуска-тимуться цінні папери, як буде здійснюватися їх випуск, з якими витратами і з яким прибутком, хто і які цінні папери купуватиме залежно від рівня доходів і бюджету споживання.

Методи ціноутворення. Ціноутворення на фінансовому ринку здійснюється декількома методами. Серед них виді-

ТТЯТОТТі*

експертний - ґрунтується на використанні аргументо-ваних висновків експертів (визнаних спеціалістів) про рівень

реальної вартості того чи іншого фінансового інструмента

^^т^нІҐ-и^^що рівень ціни визначається в результаті детального аналізу кон'юнктури ринку, вико-нання діагностичного факторного аналізу, моніторингу;

статистичний — базується на статистичному аналізі з використанням середніх величин, індексів, дисперсії (абсо-лютного відхилення від середніх величин), варіації (віднос-ного відхилення від середніх величин), із застосуванням кореляційного та регресійного аналізу. У сучасних умовах у ціноутворенні на регіональних ринках цінних паперів найа-ктивніше застосовуються фондові індекси, які дають змогу визначити загальну тенденцію зміни кон'юнктури ринку на

^ZZTmZnZap^ZuHHuu (бальний) метод на прак-тиці реалізується таким чином. Кожна інвестиційна характе-ристика цінного папера або фондової операції (параметр) має певний діапазон нормативних значень. Вибрана нормативна одиниця оцінюється тією чи іншою кількістю балів, які під-сумовуються, і отримана сума балів помножується на завчас-но прийняту вартісну оцінку одного бала. В результаті отри-

балансовий метод теоретично найпростіший. Вартість майна, зафіксована в офіційній звітності підприємства, ді-литься на загальну кількість акцій. На практиці викори-стовувати цей метод досить складно перш за все тому, що вартість майна періодично змінюється в ході переоцінки ос-новних фондів, а також через небажання багатьох учасників фондового ринку мати справу з реальною вартістю цінних

^економіко-математичне моделговання як метод, пред-ставляє імітаційне або динамічне моделювання на основі графічних або логічних моделей з використанням комп’ютер-ної техніки, базується на побудові певних схем, які фіксують відповідну залежність і враховують конкретні фактори, що чинять як позитивний, так і негативний вплив. Найбільш пер-спективний метод ціноутворення на фінансовому ринку.

За умов ринкової економіки у формуванні цін беруть участь емітенти й інвестори, кожний з яких має власні інте-

реси і орієнтири. В цілому методичні підходи при формуван-ні ціни можна поділити на три види:

1) орієнтація на ринок — підхід, що розрахований на встановлення низької початкової ціни з метою залучення яко-мога більшої кількості інвесторів і використовується, якщо очевидно, що на ринку є незначна кількість інвесторів, гото-вих платити високу початкову ціну, а також при наявності конкурентів, готових запропонувати аналогічні цінні папери

Та 2)фттаф ТЛітр^ати. Цей підхід використовується, коли у фірми дуже широкий асортимент послуг з операцій із цінними паперами, що робить занадто дорогим проведення

3) орієнтація на конкуренцію — ціни' на фінансовому ри-нку встановлюються із урахуванням наявних конкурентів, які вже встановили свої ціни на аналогічні фінансові інструмен-ти і диктують ціни на угоди, що встановилися на ринку.

У сучасних умовах застосовуються такі методичні під-ходи:

1)         підхід, заснований на фундаментальному аналізі;

2)         підхід, заснований на технічному аналізі.

Ці підходи є основою ціноутворення на закордонних фон-дових ринках.

Фундаментальний аналіз базується на такому принципі: будь-який економічний фактор, що знижує пропозицію або збільшує попит на товар, спричиняє підвищення ціни, і, навпа-ки, будь-який фактор, що збільшує і зменшує попит, як прави-ло, призводить до накопичення запасів і зниження ціни. На цій основі враховуються вартісні показники, які сигналізують про стан економіки в найближчому майбутньому, ії можливі зміни і коливання рівня інфляції; відображають основні напрями змін в економіці і спростовують або підтверджують прогнозні показники. Ці показники називають індикаторами, основними серед яких є: динаміка валового внутрішнього продукту, ін-декс споживчих цін, індекс інфляції. Фундаментальний аналіз на фінансовому ринку здійснюється переважно шляхом еко-номіко-математичного моделювання. Але, зважаючи на нероз-виненість фінансового ринку в країнах СНД, у тому числі й в Україні, цей вид аналізу малоперспективний.

Технічний аналіз вивчає конкретне співвідношення між попитом та пропозицією, тобто зміну цін на фінансовому ри-нку. Його суть зводиться до побудови діаграм і графіків, які відображають показники обсягів торгівлі та інші фактори. Графічний аналіз є корисним, оскільки:

1)         дає змогу виконати реальний прогноз цін;

2)         визначає точний час подій;

3)         фіксує динаміку цін і виявляє стійкі тенденції. Цей вид аналізу прийнятний для фінансових ринків, що розвиваються, і широко використовується в Україні.