5. Посередники депозитарно-клірингової системи


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 

Загрузка...

Суб’єктів банківської системи, небанківські фінансово-кредитні та контрактні інститути відносять до активних уча-сникіе фінансового ринку і їх називають активними посере-дниками - це учаснши, що мають свою інфраструктуру, фунщіональні особливості, мету діяльності. До пасиених учасників фінансового ринку відносять посередників депози-тарно-клірингової системи. Це юридичні особи, які безпосе-редньо не проводять емісії, не вкладають коштів у цінні па-пери, але роблять розрахунки та реєструють рух цінних паперів. До них належать реєстратори угод із цінних папе-рів, які повідомляють емітентам та інвесторам про стан фон-дового ринку та рух їхніх цінних паперів і депозитарій — юридична особа, професійний учасник, який спеціалізується виключно на веденні депозитарної діяльності.

Для забезпечення функціонування єдиної системи депози-тарного обліку у формі відкритого акціонерного товариства (BAT) в Україні було створено Національний депозитарій. Законодавство про депозитарну діяльність складається із За-кону «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» від 10 грудня 1997 року, Положення про депозитарну діяльність, затвер-джене рішенням ДКЦПФР від 17 жовтня 2006 року та інших законодавчих актів України, які визначають перелік цінних паперів, що обслуговуються у Національній депозитарній си-стемі (далі НДС), основні функції депозитарних установ і пра-вила здійснення операцій при виконанні ними зберігання та обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах та операції емітента щодо випущених ним цінних

паперів, особливості депозитарного обслуговування інститу-тів спільного інвестування та пенсійних фондів, порядок вза-ємодії зберігачів і депозитаріїв цінних паперів з іншими уча-сниками НДС, вимоги до складання облікового та зведеного облікового реєстру власників цінних паперів. Контроль за діяльністю НДС здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, яка також є уповноваженим органом управління часткою держави у статутному фонді Національ-ного депозитарію, а також у межах повноважень, визначених законодавством України, Національний банк України, Мініс-

^НщШалша SJ^ ™iST—S. функціона-льна система, що об’єднує учасників ринку, які займаються депозитарною діяльністю, а також забезпечують обіг бездо-кументарних цінних паперів у межах національного ринку.

Склад Національної депозитарної системи представлений нарис. 3.5.

СКЛАД НАЦІОНАЛЬНОЇ ДЕПОЗИТАРНОЇ СИСТЕМИ ЗА УЧАСНИКАМИ

 

Прямі учасники

 

Опосередковані учасники

 

 

 

Верхній рівень

V Національний депо-зитарій України

у депозитарії, які ве-дуть рахунки для зберігачів і здій-снюють кліринг і розрахунки за угодами щодо ЦП

 

Нижній рівень

▼ зберігачі, які ведуть рахунки власників цін-них паперів

у реєстратори власників імен-них цінних па-перів

 

 

^^-^__ ^^-~^

у емітенти

V банки

у торгівці цінними паперами

у організатори торгівлі цінними паперами

 

Рис. 3.5. Склад Національної депозитарної системи

Сферою діяльності Національної депозитарної систе-ми є:

•          стандартизація обліку цінних паперів згідно з міжнарод-ними стандартами;

•          уніфікація документообігу щодо операцій з цінними па-перами і нумерація цінних паперів, випущених в Україні, від-повідно до міжнародних стандартів;

•          відповідальне зберігання всіх видів цінних паперів як у документарній, так і в бездокументарній формах;

•          реальна поставка чи переміщення з рахунка в цінних па-перах з одночасною оплатою грошових коштів відповідно до розпоряджень клієнтів;

•          акумулювання доходів (дивідендів, процентних виплат і виплат з погашення тощо) за цінними паперами, взятими на обслуговування системою, та їх розподіл за рахунками;

•          регламентація та обслуговування механізмів позики та застави для цінних паперів, що беруться на обслуговування системою;

•          надання послуг щодо виконання обов'язків номінально-го держателя іменних цінних паперів, що беруться на обслу-говування системою;

•          розробка, впровадження, обслуговування і підтримка ком-п'ютеризованих систем обслуговування обігу рахунків у цін-них паперах і здійснення грошових виплат, пов'язаних із бан-ківськими або з іншими системами грошового клірингу на щоденній чи іншій регулярній основі.

Конкретними учасниками НДС є:

—        депозитарій;

—        зберігач;

Т.дТЛитарШ - юридична особа, створена у формі BAT, професійний учасник ринку цінних паперів, який має лі-цензію на провадження депозитарної діяльності та може здійснювати кліринг і розрахунки заугодами щодо цінних па-перів. Депозитарій здійснює діяльність відповідно до розпо-рядження — документа, що містить вимогу до депозитарної установи щодо виконання певних депозитарних операцій. Якщо депозитарій здійснює клірингові операції згідно з ліце-нзією, його називають кліринговим.

Депозитарій створюється у формі відкритого акціонерного товариства, учасниками якого є не менше як десять зберіга-чів, які здійснюють виключно депозитарну діяльність. При цьому частка одного учасника в статутному фонді депозита-рію не може перевищувати 25 % цього фонду. Клієнтами де-позитарію є зберігачі, які уклали з ним депозитарний договір, емітенти щодо рахунків власних емісій, а також інші депо-зитарії, з якими укладено договори про кореспондентські від-носини. На відміну від зберігачів, депозитарії не обслугову-ють індивідуальних власників і ведуть облік цінних паперів без зазначення їхніх номерів та інших індивідуальних ознак. У разі одержання ліцензії на провадження діяльності з ве-дення реєстру власників іменних цінних паперів, виданої ДКЦПФР, депозитарна установа має право виконувати функ-

Основними видами депозитарної діяльності є:

—        зберігання й обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах та операцій емітента щодо випу-щених ним цінних паперів;

—        кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів;

—        ведення реєстрів власників іменних цінних паперів;

—        підтримка комп’ютеризованих систем виконання угод, які укладаються на фондовій біржі або в торговельно-ін-формаційній системі;

—        надання консультаційних та інформаційних послуг сво-їм клієнтам тощо.

Депозитарні установи для здійснення депозитарної діяль-ності виконують функції зберігання цінних паперів, обслуго-вування їх обігу на рахунках у цінних паперах та обслугову-вання операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів.

Кліринг і розрахунки за операціями щодо цінних паперів здійснює виключно депозитарій, який отримав ліцензію на провадження професійної діяльності на фондовому ринку —

^Т^-^^^^^шє: отримання, звіряння та поточні оновлення інформації, підготовку бухгалтерських та облікових документів, необхідних для виконання угод з цін-ними паперами, визначення взаємних вимог та зобов'язань, що передбачає взаємозалік, забезпечення та гарантування

розрахунків за угодами щодо цінних паперів. Кліринг за уго-дою з цінними паперами полягає в обчисленні грошових сум, які підлягають переказу, і кількості цінних паперів, які мають бути поставлені за результатами угоди. Розрахунки поляга-

•          щодо цінних ’аперів — полягає у визначенні та виконан-ні взаємних зобовязань з поставкою цінних паперів учасни-кам операцій з цінними паперами;

•          щодо гро’ових коштів — у визначенні та виконанні взаємних зобовязань з поставки (переказу) грошових коштів у зв’язку з операціями з цінними паперами. У результаті клі-рингу та розрахунків здійснюються передача цінних паперів від продавця до покупця та грошові розрахунки покупця з продавцем відповідно до вимог контракту. Фактично клі-ринг між учасниками біржової торгівлі встановлює, хто, кому і в які терміни має сплатити грошові кошти та поставити цін-ні папери.

Кліринг і розрахунки класифікують залежно від виду бір-жового активу та рівня централізації. За рівнем централізації розрізняють кліринг окремої біржі (між членами клірингової палати та між членами біржі), міжбіржовий та міжнародний кліринг. Функціями біржового клірингу та розрахунків є:

•          забезпечення процесу реєстраціїукладених біржовихугод (передача й отримання інформації про угоду, її перевірка і підтвердження, реєстрація угоди);

•          облік зареєстрованих угод;

•          залік взаємних зобов 'язань і платежів учасників біржо-вого ринку;

•          гарантійне забезпечення біржовихугод;

•          організація грошовихрозрахунків;

•          забезпечення поставки біржового активу покупцеві.

При здійсненні клірингу окремо ведеться облік коштів

клієнтів і фінансових посередників. Угоди надходять до роз-рахунково-клірингової системи тільки після їх реєстрації та перевірки всіх реквізитів. Існує жорсткий графік клірингу і розрахунків, при порушенні якого накладаються штрафні санкції. Розрахунково-кліринговий цикл для цінних паперів становить 4 дні. 3 розширенням сфери електронного обігу

цінних паперів відбувається перехід до створення кліринго-вих депозитаріїв, які здійснюють весь комплекс депозитар-них, клірингово-розрахункових та супутніх функцій ринку. Кліринговий депозитарій для виконання грошових розрахун-ків за угодами щодо цінних паперів зобов'язаний користува-тися послугами, які надають розрахункові банки згідно з до-говором. Розрахунковий банк — це банк, з яким депозитарій уклав договір про грошові розрахунки за угодами.

Депозитарії не мають права у власних інтересах та в інте-ресах третіх осіб без відповідного доручення клієнтів уклада-ти угоди з цінними паперами, які належать їх клієнтам і збе-рігаються на рахунках. Депозитарії повинні дотримуватися вимог конфіденційності інформації про рахунки цінних папе-рів. Клієнтами сучасних депозитаріїв є потужні емітенти, то-ргівці цінними паперами та інші депозитарії. Безпосереднє депозитарне обслуговування індивідуальних інвесторів пок-ладається на торгівців цінними паперами, що є учасниками Національної депозитарної системи.

Депозитарні установи здійснюють депозитарну діяльність виключно щодо таких цінних паперів, що існують у бездоку-ментарній формі або знерухомлених: акцій; облігацій підпри-ємств, місцевих позик, державних, іпотечних; казначейських зобов'язань; сертифікатів фондів операцій з нерухомістю, іпотечних сертифікатів. Депозитарні установи здійснюють депозитарну діяльність тільки стосовно тих цінних паперів, яким Національним депозитарієм України призначений код цінних паперів відповідно до міжнародного стандарту «ISO 6166. Цінні папери. Міжнародна система нумерування для ідентифікації цінних паперів». Особливості здійснення депо-зитарної діяльності щодо державних цінних паперів установ-люються ДКЦПФР та НБУ. Прямим учасникам НДС заборо-нено здійснювати депозитарну діяльність щодо векселів і заставних.

Для виконання функції обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах депозитарні установи здійс-

І-ГТОТОТТі *

а) адміністративні операції — депозитарні операції з від-криття рахунків у цінних паперах, внесення змін до анкети рахунка, закриття рахунків у цінних паперах, зміни способу

зберігання цінних паперів та інших змін, не пов'язаних зі змі-ною залишків цінних паперів на рахунках у цінних паперах;

б) облікові операції — депозитарні операції з ведення ра-хунків у цінних паперах та відображення операцій з цінними паперами, наслідком яких є зміна кількості цінних паперів на рахунках у цінних паперах, встановлення або зняття обме-жень щодо їх обсягу, а також зміна місця зберігання (знахо-дження) депозитарних активів. До облікових операцій депо-зитарних установ належать операції зарахування, списання,

^T^SS^S^S^ опеРації'наслід-

ком яких є видача виписок і довідок з рахунка у цінних папе-рах та іншої інформації щодо операцій депонентів або клієн-тів з рахунками у цінних паперах за запитами депонентів або клієнтів та інших осіб згідно з їх повноваженнями на отри-мання такої інформації. До інформаційних операцій депози-тарних установ належать операції з підготовки та видачі: ви-писок або довідок з рахунка у цінних паперах; інформаційних довідок; інформації щодо операцій емітента (включаючи на-дання інформації про провадження емітентом загальних збо-рів, використання права голосу тощо); довідково-аналітичних матеріалів, що характеризують ринок цінних паперів.

Видання виписки з рахунка у цінних паперах, яка є під-твердженням прав власності на цінні папери, що облікову-ються на рахунку у цінних паперах, є виключно операцією

3бТзбфгачі - це юридичні особи, які мають лщензії на провадження професійної діяльності на фондовому ринку: діяльності з торгівлі цінними паперами та депозитарної дія-льності зберігача цінних паперів. Зберігачами можуть бути комерційні банки або торгівці цінними паперами, які на підс-таві ліцензії зберігають цінні папери на рахунках, обслуго-вують їх обіг та операції емітентів з цінних паперів. Виділен-ня нижчого рівня депозитарної системи і надання можливості здійснення депозитарної діяльності зберігачам обумовлюєть-ся наявністю значної кількості випусків цінних паперів та їх власників, для повноцінного індивідуального обслуговування яких потужності депозитаріїв є недостатніми. Зберігачі в НДС забезпечують безпосереднє обслуговування власників цінних

паперів. У статутному фонді зберігача частка іншого зберіга-ча або торгівця цінними паперами, інвестиційної компанії, страхової компанії та іншого інституційного інвестора не може перевищувати 5 %.

Зберігачі проводять за дорученням власників операції з де-понованими цінними паперами і здійснюють іншу депозита-рну діяльність, пов’язану з обігом цінних паперів, за винят-ком клірингу та розрахунків за угодами щодо цінних паперів. У разі отримання зберігачем дозволу на ведення реєстрів вла-сників іменних цінних паперів зберігачу забороняється здійс-нювати будь-які операції з цінними паперами, реєстр власни-ків яких він веде, окрім операцій реєстратора за договором з емітентом. Зберігач не може бути інвестиційним керуючим депонента, який є інституційним інвестором.

УсТіи^Гс= х2=^здепозитарні

приймання, транспортування та інвентаризація сертифіка-тів цінних паперів і свідоцтв про знерухомлення іменних цін-них паперів;

зберігання сертифікатів цінних паперів на пред'явника;

зберігання свідоцтв про знерухомлення іменних цінних паперів;

видача сертифікатів цінних паперів, які зберігалися депо-зитарною установою;

перевірка сертифікатів цінних паперів на справжність (ав-тентичність) і на наявність усіх установлених законодавством України реквізитів та інші операції, що можуть бути віднесе-ні законодавством до функції зберігання.

Депозитарії, крім вищеперелічених операцій, також вико-нують депозитарні операції щодо приймання, зберігання та інвентаризації глобальних і тимчасово глобальних сертифі-катів.

Депозитарні установи зберігають цінні папери двома спо-собами: відокремленим, який передбачає зобов'язання вести облік цінних паперів із зазначенням індивідуальних ознак їх сертифікатів (серії, номери); (відокремленим способом мо-жуть зберігатись тільки цінні папери у документарній формі існування на пред'явника) і колективним — спосіб зберігання знерухомлених іменних цінних паперів документарної форми

існування при розміщенні та цінних паперів, розміщених

В %^е^тра^ри-щ1юридичні особи, суб'екти підприем-нщької діяльності, які на підставі одержаної ліцензії спеціа-лізуються на веденні реєстраторської діяльності, що включає збирання, фіксацію, обробку, зберігання та надання даних,

н  і L-/VIUUUHJ іо cue  тму алисни  its імчннил цшнил  ил исріь.

Система реєстру власників іменних цінних паперів —

це сукупність даних, зафіксованих у паперовій або безпапе-ровій формі (у вигляді записів в електронних базах даних), що забезпечує ідентифікацію зареєстрованих у цій системі осіб, а також іменних цінних паперів, зареєстрованих на їх ім'я; облік всіх змін інформації цим особам і складання ре-єстру власників іменних цінних паперів. Система реєстру складається та ведеться окремо для кожного емітента. Учас-ників, які здійснюють ведення системи реєстру власників іменних цінних паперів, визначають терміном «реєстроутри-мувачі». Ведення реєстру передбачає облік та зберігання про-тягом певного терміну інформації про власників іменних цін-них паперів та про операції, внаслідок яких виникає потреба

^Т^Г^асникиШенних цінних паперів - це список зареєстрованих власників, складений на певну дату, із зазна-ченням кількості, номінальної вартості, категорії цінних па-перів. Згідно з реєстром емітент виконує свої обов'язки перед акціонерами, здійснює виплату дивідендів, веде облік руху цінних паперів, виконує інші дії стосовно цінних паперів. Ді-яльність з ведення реєстру власників іменних цінних паперів можуть здійснювати емітенти або реєстратори за наявності дозволу, що видається ДКЦПФР.

Ведення реєстрів власників іменних цінних паперів є ви-ключно діяльністю суб'єктів підприємницької діяльності і не може поєднуватися з іншими видами діяльності, крім депози-тарної. Емітент може вести власний реєстр самостійно, якщо чисельність власників іменних цінних паперів у сукупності з усіх випусків цінних паперів не перевищує 500, тобто чисе-льність, визначену ДКЦПФР як максимальну для організації самостійного ведення реєстру. Для отримання Дозволу емі-тент повинен мати спеціалістів з кваліфікаційним посвідчен-

ням на право ведення реєстру власників іменних цінних па-перів установленого зразка. Чисельність фахівців та перелік операцій, які повинні виконувати тільки ці спеціалісти, вста-новлюються відповідним рішенням комісії. Для таких спеціа-лістів діяльність у цього емітента повинна бути основним мі-сцем їх роботи.

Якщо чисельність власників іменних цінних паперів емі-тента перевищує кількість, визначену ДКЦПФР як максима-льну для організації самостійного ведення реєстру емітентом, емітент зобов'язаний доручити ведення реєстру реєстратору. Реєстратор веде такий реєстр на умовах договору, що уклада-ється з емітентом цінних паперів. Договір на ведення реєстру емітент може укласти тільки з одним реєстратором.

Статутний капітал реєстратора повинен бути сформований виключно за рахунок грошових коштів у розмірі, встановлено-му ДКЦПФР. He можуть бути засновниками або учасниками реєстратора органи державної влади, Центри сертифікатних аукціонів та їх правонаступники, працівники депозитаріїв, зберігачів та інших реєстраторів, а також державних органів, що здійснюють контроль за діяльністю НДС. Якщо засновни-ком реєстратора виступає емітент, реєстр якого веде зазначе-ний реєстратор, то частка цього емітента в статутному фонді реєстратора не має перевищувати 10 %. Якщо засновником ре-єстратора виступає професійний учасник ринку цінних паперів або банк — торговець цінними паперами, то частка цього за-сновника в статутному фонді реєстратора не повинна бути біль-шою 25 %. Контроль за діяльністю реєстраторів та емітентів, що ведуть власний реєстр, здійснює ДКЦПФР та ії територіальні органи відповідно до Закону «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» та інших законодавчих актів України.

Оплата послуг і зберігачів і реєстраторів провадиться за тарифами, які вони самі для себе встановлюють. Максималь-ний розмір тарифів встановлюється ДКЦПФР за погоджен-ням з Антимонопольним комітетом України.

(           ) Важливу роль у функціонуванні фінансового ринку,

а через нього — у розвитку ринкової економіки, відіграють фінансові посередники. їх економічне призначення полягає в забезпеченні максимально сприятливих умов для успішного

функціонування суб'єктів ринку. На сучасному етапі розвит-ку фінансового ринку механізм фінансового посередництва недостатньо досліджений в економічній літературі. Окремі фінансові посередники розглядаються переважно ізольовано один від одного, як не пов’язані між собою структури. Дослі-дження фінансового посередництва, як самостійного еконо-мічного явища, має важливе теоретичне і практичне значення, особливо в сучасних умовах, коли формується інфраструктура ринку, механізм його регулювання. Важливо, щоб при вирішен-ні основних завдань розвитку фінансового ринку враховувалася специфіка діяльності окремих фінансових посередників, їх ро-

ництва є:

=> поява можливості для кожного окремого кредитора оперативно розмістити вільні кошти в дохідні активи, а для позичальника — оперативно мобілізувати додаткові кошти, необхідні для вирішення виробничих чи споживчих завдань;

=> скорочення витрат основних суб'єктів ринку на форму-вання вільних коштів, розміщення їх у дохідні активи та за-позичення додаткових коштів;

=> послаблення фінансових ризиків для базових суб'єктів усіх сегментів фінансового ринку, оскільки значна частина їх завдяки широкій диверсифікації посередницької діяльності, створенню спеціальних систем страхування та захисту від фінансових ризиків перекладається на посередників;

=> збільшення дохідності позичкових капіталів, особливо зосереджених у дрібних власників, завдяки зменшенню фі-нансових ризиків, скороченню витрат на здійснення фінансо-вих операцій та відкриттю доступу до великого, високодохі-дного бізнесу, що зумовлено наявністю у посередників можливості зосередити значну кількість невеликих заоща-джень і спрямувати їх на фінансування великих, високодохі-дних операцій і проектів;

=> позитивний вплив на кругообіг капіталу в процесі роз-ширеного відтворення, розвиток виробництва, інших сфер еко-номіки за допомогою грошових заощаджень домашніх госпо-дарств, які є найбільшим джерелом інвестицій в економіку і які перерозподілити без посередників технічно неможливо.

Значна частина посередницьких структур, що розглянута в темі, виникла і набула свого розвитку лише в XX столітті. I цей процес не закінчився. Динамічний розвиток економіки, фінансової сфери, менеджменту зумовить появу нових фінансо-вих посередників у світовому масштабі і конкретно в Україні.