2. Суб'єкти банківської системи


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 

Загрузка...

Банківська система у світі почала формуватися з появою перших банківських послуг, коли в процесі обігу одного то-вару на інший людство вперше застосувало гроші як еквіва-лент.

Першими банківськими послугами були збереження, зао-щадження, переказ та розмінювання грошей; обмін грошей однієї країни на гроші іншої; надання позик для вчасного

великою кількістю банківських установ, що надають послуги міжна’одного значення, та національна банківська система, яка обєднує банківські установи країни.

Банківська система країни з ринковою економікою має ба-гаторівневу структуру: I рівень — Центральний банк, II рі-вень — комерційні банки. Сьогодні комерційний банк може надати клієнту до 200 видів різноманітних банківських про-дуктів і послуг.

Залежно від економічного змісту всі види діяльності ко-мерційних банків поділяють на дві групи: пасивні операцїї — забезпечують формування ресурсів банку, необхідних йому, крім власного капіталу, для забезпечення нормальної діяль-ності й одержання запланованого доходу (залучення коштів на депозитні рахунки, недепозитне залучення коштів — ви-пуск облігацій, векселів тощо) і активні операцїї— пов’язані з розміщенням банком власних та залучених коштів для оде-ржання доходу і забезпечення своєї ліквідності (кредитні опе-

рації, вкладення у цінні папери, формування касових залиш-ків та резервів тощо).

Світова практика виробила два принципи побудови комер-ційних банків: принцип сегментування, коли банківська діяль-ність обмежена певним видом операцій чи сектором грошово-го ринку, і принцип універсальності, коли будь-які обмеження на діяльність банків на грошовому ринку знімаються.

Незалежно від принципу, на який орієнтується банківське законодавство, комерційні банки в кожній країні істотно від-різняються набором операцій та послуг, що надаються. Одні з них виконують широке коло операцій, охоплюють багато секторів грошового ринку та галузей економіки. Такі банки прийнято називати універсальними. Інші банки виконують тільки окремі операції на ринку чи функціонують у вузькому секторі ринку, обслуговуючи окремі галузі економіки. Такі банки називаються спеціалізованими. Спеціалізація може бу-ти функціональною, коли банки зосереджуються переважно на виконанні окремих операцій, наприклад, іпотечних, інвес-тиційних тощо, та галузевою чи секторною, наприклад, оща-дні, сільськогосподарські, інноваційні банки.

Висока кваліфікація банківських працівників, спорідне-ність процедур обслуговування, спеціальна оснащеність бан-ківських приміщень та ряд інших умов сприяють розвитку додаткових сфер банківських послуг, якими є: консультуван-ня в галузі бухгалтерського обліку, аналіз кредитоспромож-ності, посередництво в операціях з цінними паперами, трас-тові операції (управління майном за дорученням клієнта), факторинг, лізинг, чековий споживчий кредит, кредитні кар-тки тощо.

Сучасна банківська система України складається з Націо-нального банку України (НБУ) та інших банків, що створені і діють на території України відповідно до положень Закону України «Про банки та банківську діяльність». НБУ здійснює регулювання та банківський нагляд відповідно до положень Конституції України, Закону України «Про Національний банк України», інших законодавчих актів і нормативно-правових актів НБУ.

Національний банк має статутний капітал, що є держав-ною власністю. До системи НБУ входять центральний апарат,

філії (територіальні управління), розрахункові палати, Банк-нотно-монетний двір, фабрика банкнотного паперу, Державна скарбниця України, Центральне сховище, спеціалізовані підп-риємства, банківські навчальні заклади й інші структурні оди-ниці і підрозділи, необхідні для забезпечення діяльності НБУ.

НБУ для забезпечення виконання покладених на нього функцій здійснює низку операцій: надає кредити комерцій-ним банкам, здійснює дисконтні операції з векселями і чеками, купує та продає на вторинному ринку цінні папери, відкриває власні кореспондентські та металеві рахунки у закордонних банках, купує та продає валютні цінності, приймає на збері-гання та в управління державні цінні папери й інші цінності, веде рахунок Державного казначейства України без оплати і нарахування відсотків, виконує операції з обслуговування державного боргу, веде рахунки міжнародних організацій та інші операції, необхідні для забезпечення виконання своїх функцій.

Національний банк має право брати участь у формуванні капіталу і діяльності міжнародних організацій відповідно до міжнародних договорів, учасниками яких є Україна, а також відповідно до угод між ним та іноземними центральними банками.

За підсумками 2007 року банківська система України роз-вивалась більш високими темпами, ніж ії економіка. Так, прибуток українських банків збільшився на 54,3 % порівняно з попереднім роком, власний капітал — на 64,2 %, зо-бов'язання — на 77,5 %, активи — на 75,0 % («Вісник НБУ») В результаті зростання доходів населення стало платоспро-можним клієнтом банків.

На табл. 3.2 представлені показники національної банків-ської системи на 1.01.08 і 01.05.08 р.

Як бачимо із таблиці, в українській фінансово-банківській системі станом на 1 травня 2008 р. за ліцензією НБУ на здій-снення банківських операцій працює 177 банків, у стані лік-відації знаходиться 15 банків, але одночасно банк розглядає заяви на реєстрацію нових банків. У звіті міжнародного рей-тингового агентства Mood's відмічено поліпшення фінансо-вих показників українських банків. Спостерігається високий рівень показників прибутковості банків (див. табл. 3.3).

Таблщя 3.2

ПОКАЗНИКИ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

 

Показник        Кількість банків

 

            на 01.01.08     на 01.05.08

Ліцензії НБУ на здійснення банківських опе-рацій, у т.ч.           175      177

=> Акціонерні товариства, у т.ч.    143      145

— відкриті акціонерні товариства  101      103

— закриті акціонерні товариства    42        42

=^> Товариства з обмеженою відповідальністю  32        32

Знаходяться в стані ліквідації, у т.ч.            19        15

— за рішенням НБУ 16        12

— за рішенням господарського (арбітражного)

суду     3          3

Таблщя 3.3

ПОКАЗНИКИ РОЗВИТКУ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ, млрд грн

 

Показник        01.01. 2005     01.01. 2006     01.01. 2007     01.01. 2008     01.05. 2008     01.06. 2008

Активи           134,52 213,93 340,4   598,3   658,8   669,2

Балансовий капітал  18,66   25,69   43,3     69,9     80,6     81,9

Зобов'язання  115,87 188,24 297,2   528,4   578,2   587,4

Прибуток       1,41     2,2       4,6       7,1       3,9       4,3

Джерело:«Вісник НБУ»

Прибуток українських банків за 2007 рік склав 7,1 млрд гривень, що на 54,3 % більше, ніж за 2006 рік. Збільшенню доходів банків протягом 2007 року сприяло значне зростання відсоткових доходів, які склали 50,8 мільярда гривень. За ін-формацією НБУ найвищий об'єм чистого прибутку за підсум-

ками 2007 року серед банків першої групи (найкрупніших) мали Приватбанк і «Райффайзен Банк Аваль» (1534,2 і 587,4 млн грн відповідно). У п'ятірку лідерів за цим показником також ввійшли Укрексімбанк, Укрсоцбанк і банк «Надра» (див. табл. 3.4).

У травні 2008 року ситуація в банківському секторі харак-теризувалася скороченням обсягів депозитів і сповільненням кредитування економіки і населення, що стало результатом уповільнення темпів розвитку банківської системи. За сі-чень—травень 2008 року банки отримали прибуток в розмірі 4,3 мільярда гривень, що на 65 % більше, ніж за відповідний період 2007 року. Разом з тим сукупний чистий прибуток банків у травні склав тільки 0,4 мільярда гривень, в той час як у квітні — 1 мільярд гривень.

Таблиця 3.4

ЧИСТИЙ ПРИБУТОК НАЙПОТУЖНІШИХ БАНКІВ, млн грн

 

Назва банку   Чистий прибуток

1. Приватбанк           1534,2

2. Райффайзен Банк Аваль   587,4

3. Укрексімбанк         501,0

4. Укрсоцбанк           362,3

5. Надра         348,6

6. Фінанси та кредит            279,6

7. Промінвестбанк    234,4

8. ОТП банк   232,7

9. Ощадбанк  207,2

10. УкрСиббанк        199,8

На початку 2008 року частка іноземного капіталу в бан-ківській системі України збільшилася до 35 %, в той час як у січні 2007 року складала лише 27,6 %. Кількість банківських установ з іноземним капіталом за рік збільшилася на 12 оди-ниць і на 1 січня 2008 року склала 47 установ, в тому числі із 100 % іноземним капіталом — 17 установ (на 4 більше).

Згідно з інформацією НБУ, найбільший об'єм чистого при-бутку за підсумками першого кварталу 2008 року серед бан-ків другої групи (крупні) був у ІНГ банк Україна — 48,11 мі-льйона гривень. У першу п'ятірку за цим показником також увійшли банки «Південний», Сітібанк Україна, Родовідбанк і Укргазбанк. Фінансовий сектор України залишається одним із лідерів у залученні іноземних інвестицій, а частина активів банків з іноземним капіталом в сумарних активах банківської системи уже перевищила 50 %.

У банківській системі велику роль, як суб'єкти, відіграють комерційні, ощадні, кооперативні банки, ощадні та кредитні асоціації.

Комерційні банки, які організовують у формі відкритих (BAT) і закритих ащіонерних товариств (ЗАТ), а також то-вариств з обмеженою відповідальністю, можуть функціону-вати як універсальні так, і спеціалізовані. За спеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими). Спеціалізовані банки — це фінансові установи, що діють на вузьких секторах грошового ринку і займаються вузьким колом банківських операцій, де потрібні особливі технічні прийоми та спеціальні знання. То-му ця діяльність для універсальних банків виявляється неви-гідною, вони залишають відповідні ніші на грошовому ринку для спеціалізованих банків. У світі найчастіше спеціалізовані банки виникають у таких секторах ринку, як споживчий кре-дит, у зовнішньоекономічній діяльності, у сфері інвестування капіталу, у житловому будівництві, обслуговуванні малого бізнесу тощо. Банк набуває статусу спеціалізованого банку у разі, якщо більше 50 % його активів є активами одного ти-пу. Банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку у разі, якщо більше 50 % його пасивів є вкладами фізичних осіб. Державний банк — це банк, сто відсотків статутного

Ощадні банки, у світовій практиці є фінансовими інсти-тутами, які залучають кошти інвесторів у вигляді депозитів та надають позики під заставу нерухомості. Основним видом діяльності таких інститутів є фінансування купівлі не-рухомості. Позики ощадних інститутів переважно мають дов-гостроковий характер — від 10 до 30 років. При наданні по-

зичок під фіксований процент мінливість процентних ставок на ринку призводить до нестабільності прибутків ощадних інститутів, а зростання процентних ставок на ринку — до

Ощадні і кредитні асоціації засновуються у вигляді акціо-нерних товариств або взаємних фондів, основними джерелами фінансових ресурсів яких виступають різні види депозитів: ощадні, строкові та чекові. Основні активи асоціацій — це заставні, цінні папери, забезпечені заставними, та державні цінні папери. Характерною ознакою кредитних товариств, як окремого виду універсальних банків, є те, що вони заснову-ють свою діяльність на пайових внесках і депозитних вкладах своїх членів, яким надаються ці кошти в позички. Проте останнім часом ці банки вивели свою діяльність за межі об-слуговування тільки своїх членів, стали приймати всі види вкладів від інших осіб і надавати всім широкий спект. пос-

інститути, що утворюються товаровиробниками на прива-тних засадах для задоволення взаємних потреб у кредитах та інших банківських послугах. Кооперативні банки в усіх країнах у своїй більшості — це кредитні установи. В Україні кооперативні банки створюються за принципом територіаль-ності і поділяються на місцеві та центральний кооперативні банки. Мінімальна кількість учасників місцевого (у межах області) кооперативного банку має бути не менше 50 осіб. Учасниками центрального кооперативного банку є місцеві кооперативні банки.

3 метою координації та узгодження дій, підвищення ефек-тивності своєї політики, захисту своїх професійних інтер’сів банки утворюють міжбанківські об'єднання. Перші такі обєд-нання виникли як результат появи величезних монополій у промисловості. Основними шляхами створення міжбанків-ських об’єднань стали злиття самостійних банків і поглинан-ня одним банком інших своїх конкурентів. Міжбанківські об’єд-нання можуть бути чисто банківськими або змішаного типу, безстроковими або з певним терміном дії, асоціативними доб-ровільними об’єднаннями або корпоративними, що засновані на відносинах власності та системі участі в капіталі об’єднання.

В Україні банки мають право створювати банківські об 'єд-нання таких типів: банківська корпорація, банківська холдин-гова група, фінансова холдингова група. Банки можуть бути учасниками промислово-фінансових груп з дотриманням ви-мог антимонопольного законодавства. Банк може бути учас-ником лише одного банківського об'єднання.

Банківська корпорація — це юридична особа (банк), зас-новниками та ащіонерами якої можуть бути виключно бан-ки; створюється з метою концентрації капіталів банків — учасників корпорації, підвищення їх загальної ліквідності та платоспроможності, а також забезпечення координації та на-гляду за їх діяльністю. Банківська корпорація виконує функ-ції розрахункового центру для банків — членів корпорації і не веде безпосереднього обслуговування клієнтів (фізичних та юридичних осіб, крім банків та інших фінансових уста-нов). Усі банки — члени корпорації — виконують свої роз-рахунки та платежі виключно через свої кореспондентські рахунки, відкриті в НБУ або безпосередньо у банківській

Банківська холдингова група — це банкіеське об'єднання, до складу якого входять виключно банки. Материнському банку банківської холдингової групи має належати не менше 50 % акціонерного (пайового) капіталу або голосів кожного з інших учасників групи, які є його дочірніми банками. Ма-теринський банк банківської холдингової групи відповідає за зобов'язаннями своїх членів у межах свого внеску в капіталі кожного з них, якщо інше не передбачено законом або уго-дою між ними.

Фінансова холдингова група — це банківське об'єднання, що складається з установ, які надають фінансові послуги, причому серед них має бути щонайменше один банк і мате-ринська компанія є фінансовою установою.

Уряд України розробив Державну комплексну програму реформування та розвитку банківської системи, в основу якої були покладені такі принципи:

—        спрямованість макроекономічної політики на забезпе-чення стабільних умов для підприємницької діяльності;

—        прозорість і забезпеченість життєздатності фінансових інститутів;

—        сприяння розбудові фінансової інфраструктури, яка вклю-чає інформаційні системи, правову та систему банківського нагляду;

—        створення умов для зменшення витрат на фінансове по-середництво.

На сучасному етапі основними напрямами реформування банківської системи України є:

1.         Забезпечення розбудови банківської системи, здатної ефективно та адекватно діяти в умовах ринкової економіки.

2.         Удосконалення системи нагляду та контролю за діяль-ністю комерційних банків.

3.         Встановлення клімату довіри до банківської системи з боку юридичних і фізичних осіб.

4.         Створення умов для підтримки стабільності національ-ної грошової одиниці — гривні.

5.         Посилення мобілізації заощаджень населення та підпри-ємницьких структур за рахунок створення ефективної систе-ми страхування вкладів.

6.         Ефективне використання фінансових інструментів для поліпшення грошово-кредитного регулювання на основі рин-кової конкуренції та пріоритетності розвитку, а не за рахунок директивного розподілу кредитів.

7.         Розв’язання проблеми неплатежів та запобігання їх ви-никненню.

8.         Подальше вдосконалення та підвищення ефективності платіжної системи.

Програма реформування розроблена, необхідні компетен-тні фахівці для ії виконання.