3.2. Приватне, колективне та державне підприємництво


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 

Загрузка...

Підприємництво може набувати різноманітних форм за-лежно від того, чи діє підприємець самостійно, особисто або в партнерстві з іншими підприємцями, користується лише своїм

майном або водночас і майном інших осіб, використовує свою працю або залучає найманих працівників.

Найпростіша форма підприємництва — це провадження підприємницької діяльності без створення юридичної особи, за умови державної реєстрації як громадянина-підприємця.

Кожен громадянин може, наприклад, вирощувати овочі у своєму городі та продавати їх тим, хто бажає купити. Така діяльність дозволялась і раніше, але з певними обмеженнями, і мала назву “індивідуальна трудова діяльність”.

Зараз в Україні зареєстровані у встановленому порядку фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи та є офіційними суб’єктами підприємництва. У 2002 р. в Україні було зареєстровано май-же 2,5 млн громадян-підприємців (табл. 3.1).

Таблиця 3.1

Кількість зареєстрованих громадян-підприємців в Україні, чол.

 

1992 ð.            200 292

1993 ð.            426 594

1994 ð.            672 257

1995 ð.            859 579

1996 ð.            875 677

1997 ð.            883 432

1998 ð.            1 395 000

1999 ð.            1 595 000

2000 ð.            1 828 000

2001 ð.            2 092 000

2002 ð.            2 412 000

Громадянин-підприємець має право на власний розсуд ко-ристуватися майном, що йому належить. До роботи він може залучати до 10 осіб, які перебувають у трудових відносинах з ним, включаючи членів своєї сім’ї. Треба мати на увазі, що відповідно до Цивільного кодексу України громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов’язаннями всім май-

ном, що йому належить. Він може розпочати та припинити діяльність у будь-який час за власним бажанням.

Приватне підприємництво не обмежується діяльністю фізичних осіб (громадян-підприємців). Будь-який дієздатний громадянин, котрий бажає створити власну господарську ор-ганізацію, має право набути статусу офіційної юридичної осо-би, зареєструвавши суб’єкта підприємницької діяльності як приватне підприємство (приватну фірму).

Приватне підприємство — це підприємство, яке засноване на власності фізичної особи, яке набуває статусу юридичної особи. Власником приватного підприємства, підприємцем є єдина особа, єдиний громадянин — суб’єкт підприємницької діяльності. Але власник приватного підприємства має право найму будь-якої кількості працівників, котрі є не власниками (господарями) підприємства, а найманими працівниками. І незважаючи на те, що вони беруть участь у підприємницькій діяльності як виконавці “волі господаря”, їх не можна вважати підприємцями. У даному випадку підприємець — це власник і засновник приватної фірми.

До приватного підприємництва близькими є селянські (фермерські) господарства та сімейні підприємства, які фор-мально належать до колективних форм підприємництва, але в дійсності є різновидом приватного підприємництва.

Підприємець як власник приватного підприємства має ве-ликий простір свободи дій та прийняття рішень. Однак така “незалежність” здобувається ціною повної персональної відповідальності. Тобто з цього випливає висновок, що один підприємець — слабкий воїн у великому полі бізнесу.

Тому підприємці схильні до об’єднання коштів і зусиль, до переходу від індивідуального до колективного підприєм-ництва. Але не слід думати, що колективне підприємництво обов’язково вимагає відмови підприємця від приватної влас-ності на майно при створенні колективної фірми, зареєстрова-ної як юридична особа.

Індивідуали можуть зберігати майнові права, створюючи спільне підприємство, з’єднувати тільки свої зусилля, створю-

Òåìà 3

ючи єдину команду. Для цього достатньо закріпити єдність своїх дій загальною угодою (установчим договором) про ство-рення виробничого кооперативу, товариства з громадян, серед яких панує взаємна довіра.

Отже, колективне підприємство має властивість поєдну-ватися і приватною власністю на всі фактори виробництва. У товаристві, кооперативі кожен учасник (засновник) може об’єднувати з іншими власні засоби виробництва, кошти, май-но, нарешті, свою інтелектуальну власність.

Подальше об’єднання коштів, капіталів, зусиль, уп-равління веде до великих інтегративних форм колективного підприємництва у вигляді синдикатів, корпорацій тощо.

Якщо ж до підприємництва приєднуються державні структури, то в ньому беруть участь підприємства і організації, засновані на державній формі власності, тоді існують всі підстави говорити про державне підприємництво. Державне і особливо комунальне підприємництво (як різновид державно-го підприємництва) може здійснюватися у формі оренди влас-ності відповідної територіальної громади (адміністративно-те-риторіальної одиниці) та державної власності підприємцями.