Термінологічно-тлумачний словник сфери підприємницької діяльності


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 

Загрузка...

Агент (лат. аgens — діючий) — посередник між покупцями і продавцями, який у комерційній діяльності виконує також функції брокера, дилера тощо; діє за дорученням і від імені іншої особи в рамках агентської угоди за певну винагороду.

Акредитив — платіжний документ, за яким кредитна уста-нова дає розпорядження іншій кредитній установі негайно сплатити пред’явнику акредитива певну суму грошей за раху-нок спеціально заброньованих коштів шляхом заповнення ак-редитивного листа.

Акціонерне товариство — форма організації господарсь-ких об’єднань, що базується на залученні грошових коштів за рахунок емісії і продажу акцій; компанія, яка створена юри-дичними особами, має статутний фонд, поділений на певну кількість акцій однакової номінальної вартості і відповідає за своїми зобов’язаннями лише майном товариства. Акціонерне товариство може бути відкритого (акції розповсюджуються відкритою передплатою або продажем на фондових біржах) та закритого (акції розповсюджуються лише серед своїх працівників) типу.

Акціонерний капітал — основний капітал акціонерного товариства; створюється за рахунок випуску акцій. Розрізня-ють акціонерний капітал: статутний — записаний (зафіксова-ний) у статуті; передплатний — акумульований передплатою акцій; сплачений — фактично внесений під час передплати.

Акція — один з видів цінних паперів, що засвідчує участь її власника у формуванні статутного фонду акціонерного това-риства і дає право на отримання відповідної частки прибутку у формі дивіденду. Акції випускаються іменними і на пред’яв-ника; можуть бути звичайними (простими) і привілейовани-ми, засновницькими; акціями трудового колективу підприємств і акціонерних товариств.

Термінологічно-тлумачний словник  ...

Асоціація (союз, спілка) — найпростіша форма договірно-го об’єднання підприємств та інших підприємницьких струк-тур з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціації (союзи, спілки) не мають права втручатися у вироб-ничу і комерційно-фінансову діяльність будь-яких їхніх учас-ників (членів). За кількістю членів асоціації бувають менши-ми, ніж союзи і спілки. Останні можуть створюватися і на за-гальнодержавному рівні (наприклад, Український союз про-мисловців і підприємців — УСПП).

Аукціон — спосіб продажу товарів через прилюдний торг у заздалегідь визначений час у певному місці. До товарів, що виставляються на аукціонний продаж, належать конкретні то-вари, нерухомість, цінні папери, кредитні ресурси, валюта. Пропоновані на аукціон товари мають певну стартову ціну, а їх аукціонний продаж здійснюється партіями, або лотами. Крім добровільних можуть проводитися так звані примусові аукціони. Останні організують судові органи або органи влади з метою продажу майна неплатоспроможних боржників (бан-крутів), реалізації безгосподарного майна, що перейшло дер-жаві за правом успадкування або в результаті конфіскації.

Аукціонатор — власник товару, який виставлено на аукціонний продаж.

Аукціонер — потенціальний покупець того товару, що ви-ставляється на прилюдний торг на аукціоні.

Аукціоніст — орган (особа), що організує і проводить аукціон з продажу (реалізації) певних товарів.

Банкрутство — встановлена в судовому порядку фінансо-ва (боргова) неспроможність підприємницьких структур (підприємств, компаній, банків тощо), припинення ними пла-тежів за борговими зобов’язаннями, внаслідок чого вони втра-чають право самостійно управляти та розпоряджатися своїм майном. Це право переходить до осіб, які призначені для уп-равління майном боржника і примусової ліквідації підприємства або іншої підприємницької структури. Претензії кредиторів з моменту банкрутства тих чи інших ор-ганізаційних утворень пред’являються до осіб, що займаються

ліквідацією збанкрутілих структур, і задовольняються в кон-курсному порядку на основі чинного законодавства.

Бартер — форма натурального товарообміну, за якої певна кількість одного або кількох товарів (видів продукції) обмінюється на еквівалентну за ціною кількість іншого това-ру, але на безгрошовій основі.

Бізнес (англ. business — справа, заняття) — будь-яка еко-номічна діяльність в умовах ринкової системи господарюван-ня, що приносить власнику певний зиск (прибуток).

Бізнес-план — розроблений у письмовій формі документ, що всебічно висвітлює суть і перспективи будь-якого пропо-нованого комерційного заходу (зокрема інноваційного, інвес-тиційного або іншого проекту) і подається потенційному інве-стору з метою переконати його в ефективності інвестування.

Біржа праці — організаційне утворення для обліку потреб і пропонування робочої сили, сприяння працевлаштуванню з організацією необхідного перенавчання. В Україні функції та-ких організаційних утворень виконують центри зайнятості на-селення.

Брокер (англ. broker — комісіонер, маклер) — посередник при укладанні угод між продавцями і покупцями товарів (цінних паперів, валюти тощо). Зазвичай брокери працюють на товарних і фондових біржах, отримуючи за свою діяльність певну винагороду у вигляді обумовленого заздалегідь відсотка від вартості проданого товару або виплати фіксованої суми за продану одиницю товару (цінних паперів, валюти).

Валюта — 1) грошова одиниця певної країни та її тип; 2) грошові знаки іноземних держав, що використовуються в міжнародних розрахунках; 3) національна (міжнародна, регіональна) грошова розрахункова одиниця та платіжні кош-ти (наприклад, ЕКЮ — умовна міжнародна розрахункова оди-ниця країн — членів ЄЕС). Залежно від країни — емітента гро-шових коштів розрізняють національну та іноземну валюту, а залежно від режиму використання — конвертовану (повністю чи частково) і неконвертовану.

Валютна біржа — організаційно оформлений регулярний ринок, на якому відбувається торгівля валютою на основі по-Термінологічно-тлумачний словник  ...

питу і пропонування. Нині валютні операції, як правило, зосе-реджені у великих банках. В Україні функціонує Українська міжбанківська валютна біржа (УМВБ), що постійно здійснює торги іноземною валютою за її поточним ринковим курсом стосовно національної грошової одиниці. Операції з купівлі і продажу валюти безпосередньо на біржі мають право здійсню-вати тільки її члени, які діють від свого імені і за свій рахунок чи за рахунок своїх клієнтів. Членами валютної біржі можуть бути комерційні банки, що мають ліцензії на проведення ва-лютних операцій. Для купівлі або продажу валюти фізичними особами в Україні існує широка мережа пунктів для обміну ва-лют за їхнім ринковим курсом.

Вексель — письмове боргове зобов’язання встановленої форми, що дає його власнику (векселетримачу) право вимага-ти від боржника (векселедавця) сплати зазначеної у векселі суми грошей. Простий вексель виписується та підписується боржником. Переказний вексель (тратта) оформляється кре-дитором (трасантом) і є наказом боржнику (трасату) про спла-ту у зазначений строк визначеної суми грошей іншій особі (ремітенту).

Виробнича кооперація — форма співробітництва, за якої закінчений виробничий цикл здійснюється всіма співпрацюю-чими партнерами, а кожний з них виконує лише свою частку робіт щодо виробництва певних конструктивних елементів (деталей, вузлів, складальних одиниць) і складання готових виробів.

Грошовий потік — основний показник, що характеризує ефект інвестицій у вигляді повернених інвестору грошових коштів. Величина грошового потоку складається з чистого прибутку і суми амортизаційних відрахувань від вартості ма-теріальних і нематеріальних активів фірми.

Демпінг — продаж товарів на зовнішніх ринках за цінами, нижчими за витрати виробництва.

Депозити — 1) грошові суми, внесені на зберігання в кре-дитні установи (банки), на які вкладникам (юридичним і фізичним особам) виплачується певний відсоток; 2) цінні па-

пери (акції, облігації), внесені на зберігання у кредитні устано-ви; 3) внески на сплату митних зборів та в адміністративні ор-гани.

Депозитний сертифікат — письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, що засвідчує право вкладника на одержання депозитів. Розрізняються депозитні сертифіка-ти до запитання і строкові. Перші дають право власнику отри-мати певну суму грошей після пред’явлення депозитного сер-тифіката. На других зазначається строк внеску і розмір належ-ного відсотка.

Державний контракт — письмовий документ, що засвідчує намір (бажання) держави в особі уповноважених Кабінетом Міністрів України галузевих і функціональних міністерств України, державних комітетів та прирівняних до них інших інституціональних утворень закупити на певних умовах конкретні обсяги продукції для поповнення держав-них резервів і забезпечення споживачів, потреби яких фінан-суються за рахунок державного бюджету.

Державний фонд зайнятості — спеціальний фонд для фінансування заходів, пов’язаних безпосередньо з діяльністю центрів зайнятості населення (проведення профорієнтації, професійного навчання вивільнених працівників та без-робітних, виплата тимчасової допомоги по безробіттю; надан-ня безвідсоткової позики безробітним для започаткування підприємницької діяльності; оплати праці працівників служб зайнятості населення). Він формується за рахунок асигнувань з бюджетів різного рівня, внесків суб’єктів підприємницької діяльності та добровільних пожертвувань громадських ор-ганізацій, окремих фізичних осіб та іноземних громадян і фірм.

Дилери — юридичні або фізичні особи (посередницькі структури), які здійснюють перепродаж товарів від свого імені та за власний рахунок. Вони отримують певний прибуток, що формується як різниця між ціною продажу і ціною придбання товару дилером. Відповідно до особливих умов дилерського договору дилери можуть надавати замовникам інформацію

Термінологічно-тлумачний словник  ...

стосовно кон’юнктури ринку, послуги рекламного характеру, а також здійснювати післяпродажне обслуговування технічних виробів.

Дистриб’ютори — посередники, що спеціалізуються на придбанні товарів безпосередньо у виробників та реалізації (розподілі) цих товарів постійним клієнтам. Розрізняють два типи дистриб’юторів: перший — дистриб’ютори товарів про-мислового призначення; їхніми партнерами є підприємці, що продукують готову для споживання продукцію; другий — дис-триб’ютори, які продають товари роздрібній мережі.

Ділова етика (етика підприємництва) — сукупність пев-них принципів, правил і норм господарської поведінки підприємців (бізнесменів). Вона є водночас моральною і еко-номічною категорією. До загальноприйнятих етичних норм бізнесу належать: досягнення найвищої продуктивності та найбільшого прибутку без завдання шкоди довкіллю, здійснення чесної (за встановленими правилами) конкуренції; дотримання принципу “техніка для людини, а не навпаки”; ви-користання таких форм участі працівників фірми у її справах, які сприяють зміцненню почуття відповідальності; орієнтація на матеріальні інтереси, проте з дотриманням морально-етич-них принципів поведінки.

Діловодство — специфічна діяльність зі створення доку-ментів (документування) та організації роботи з документами (рух, пошук, зберігання). У великих фірмах діловодством зай-мається окремий структурний підрозділ — канцелярія.

Договір (контракт, угода) — форма закріплення парт-нерських зв’язків, а саме: предмета договору, взаємних прав і обов’язків, наслідків порушення домовленостей.

Договірна ціна — ціна, що встановлюється за згодою парт-нерів (продавців і покупців) з урахуванням основних ринко-вих чинників.

Договір поставки — офіційна угода між партнерами (підприємствами, організаціями) на поставку виготовлювачем покупцю продукції в установлений термін, належного асорти-менту та якості зі своєчасною оплатою споживачем.

Договір поручительства — договір, що укладається між трьома сторонами (поручителем, кредитором і боржником) і є доповненням до кредитного договору. Поручитель зо-бов’язується відповідати перед кредитором так само, як і боржник; він повинен протягом зазначеного періоду після на-стання строку платежу відшкодувати кредитору несплачену боржником суму.

Договір про спільну діяльність — нескладний документ господарського призначення, згідно з яким організується спільна діяльність без створення для цієї мети юридичної осо-би. Такий договір фактично свідчить про створення простого товариства, учасники котрого об’єднують майно і зусилля за-для досягнення загальної господарської або іншої мети. У цьо-му договорі істотною є умова щодо здійснення учасниками майнових або грошових внесків, які стають загальною пайо-вою власністю.

Дотація — державна виплата, яка надається в безповорот-ному порядку тій або іншій підприємницькій структурі, що за-знала економічної скрути за об’єктивних причин.

Емітенти — органи організаційно-економічного уп-равління народним господарством країни, що випускають в обіг гроші (у готівковій і безготівковій формах), акції, облігації, скарбничі векселі та інші цінні папери. В Україні емітентами грошових знаків та цінних паперів є Національний банк України, комерційні та інвестиційні банки, фірми (підприємства, компанії, організації).

Ефект — результат, що у кінцевому підсумку очікується або фактично досягається за рахунок здійснення інвестицій. Він може виражатись у додатковій сумі товарообігу (обсягу продажу), валового або чистого доходу (прибутку), грошового потоку тощо.

Ефективність — кількісне співвідношення показників ре-зультатів (ефекту) і витрат на їх (його) досягнення. В інвес-тиційній діяльності основним показником результатів є абсо-лютна величина приведеного грошового потоку, а витрат — об-сяг інвестованого капіталу.

Термінологічно-тлумачний словник  ...

Застава — один із способів забезпечення зобов’язань май-ном (рухомим і нерухомим), яке може бути продано з аукціону в разі невиконання боржником узятих зобов’язань. Під заста-ву видаються різнонапрямлені кредити.

Зовнішнє середовище — зовнішні умови та чинники здійснення підприємницької діяльності, що не залежать від фірми (підприємства, організації), але мають буги обов’язково враховані нею (ним) у розробці стратегії її (його) розвитку, бізнес-плану тощо.

Імідж — формування і підтримання сталого позитивного враження клієнтів (покупців) та комерційних контрагентів від товару (послуг) і підприємства (підприємця), яке виготовляє і реалізує цей товар. Високий імідж, як правило, оцінюється че-рез гудвіл, тобто рівень репутації фірми, завойованих нею мар-кетингових позицій на ринку, відпрацьованості внутрішньої технології діяльності та інших нематеріальних її активів.

Інвестиції — сукупність витрат, що реалізують, як прави-ло, довгострокові вкладення капіталу в різні галузі економіки і сфери діяльності; всі види майнових і інтелектуальних цінно-стей, які вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Інвестиційна діяльність — сукупність практичних дій фізичних і юридичних осіб та держави щодо реалізації інвес-тицій.

Інвестиційна компанія — різновид кредитно-фінансових інституцій, які акумулюють грошові кошти приватних інвес-торів з допомогою емісії власних цінних паперів (зобов’язань), а також вкладення цих коштів в акції й облігації у власній країні та за кордоном. Така компанія купує, тримає і продає цінні папери з метою одержання прибутку на вкладений капітал.

Інвестиційна політика — комплекс господарсько-уп-равлінських рішень її суб’єктів (держави, юридичних і фізич-них осіб), що визначає конкретні спрямування інвестицій, за-ходи щодо їхнього нагромадження і використання у пріори-

тетних та економічно вигідних сферах діяльності (створення і модернізація основних фондів; поповнення до нормативного рівня оборотних коштів; науково-технічна продукція; інтелек-туальні цінності тощо).

Інвестиційна привабливість фірми — інтегрована фінан-сово-економічна оцінка тієї чи іншої фірми як потенційного об’єкта інвестування. Використовується інституціональними та індивідуальними інвесторами для визначення доцільності й ефективності вкладення власного капіталу.

У сучасній практиці господарювання застосовується двоас-пектний підхід до оцінки інвестиційної привабливості діючої фірми. Перший аспект передбачає встановлення і оцінку кон-кретної стадії життєвого циклу фірми, а другий — аналітичну оцінку її фінансово-економічного стану. Інвестиційно привабли-вими вважаються фірми, що знаходяться на перших чотирьох (з можливих шести) стадіях розвитку: 1) “народження”; 2) “дитин-ство”; 3) “юність”; 4) “рання зрілість”; 5) “остаточна зрілість”; 6) “старіння”. Безпосередня оцінка інвестиційної привабливості фірми як об’єкта інвестування здійснюється за допомогою кон-кретних розрахунків показників оборотності та ліквідності ак-тивів, прибутковості капіталу і її фінансової стійкості.

Інвестиційна програма — окрема частина реалізовуваного інвестиційного портфеля фірми. Як правило, інвестиційна програма охоплює певну кількість інвестиційних проектів, що мають бути реалізовані у найближчі роки.

Інвестиційна стратегія — формування системи довгостро-кових цілей інвестиційної діяльності фірми і вибір найефек-тивніших шляхів їх досягнення.

Інвестиційний менеджмент — процес управління всіма ас-пектами інвестиційної діяльності фірми (підприємства, ор-ганізації).

Інвестиційний портфель — сформований фірмою перелік об’єктів реального (виробничого) і фінансового інвестування з урахуванням її інвестиційних цілей.

Інвестиційний проект — об’єкт реального інвестування, намічений до реалізації у формі придбання або введення в дію

Термінологічно-тлумачний словник  ...

нових, технічно переозброєних, розширених, реконструйова-них виробничо-майнових (іншого призначення) комплексів підприємницької діяльності. Сутнісно-змістова характеристи-ка інвестиційного проекту подається у розробленому бізнес-плані: стисла — в його резюме; повна (детальна) — в окремих його розділах.

Інвестиційний сертифікат — цінний папір, що випус-кається в обіг тільки інвестиційним фондом чи інвестиційною компанією та дає право його власнику на отримання доходу у вигляді дивідендів.

Інвестиційний фонд — юридична особа, що заснована як акціонерне товариство і здійснює діяльність виключно у сфері спільного інвестування. Інвестиційні фонди, як правило, бува-ють закритого і відкритого типу.

Інвестор — суб’єкт інвестиційної діяльності, який прий-має рішення щодо вкладення власних, позичених або залуче-них майнових та інтелектуальних цінностей в об’єкти інвесту-вання.

Інноваційна модель підприємництва — уявний процес підприємницької діяльності, що передбачає активне викорис-тання нових управлінських рішень задля постійного зростан-ня економічної та соціальної ефективності господарювання. За цією моделлю підприємництва господарські дії базуються переважно на досягненнях науково-технічного та ор-ганізаційного прогресу. Вони охоплюють ретельне вивчення зовнішнього підприємницького середовища з метою пошуку найбільш ефективних технічних, організаційних, економічних і соціальних рішень, аналіз можливостей конкурентів, прак-тичну реалізацію завдань (проблем) згідно з вибраною кон-цепцією дій.

Іноземні інвестиції — довгострокові вкладення капіталу закордонними власниками в різні галузі економіки, реалізація вивозу підприємницького капіталу у країни-реципієнти, ство-рення за кордоном філій або дочірних підприємств, спільних підприємницьких структур. Іноземні інвестиції бувають прямі та портфельні. До прямих інвестицій належать вкладення

капіталу, що забезпечують контроль інвестора над закордон-ними фірмами (підприємствами, організаціями), а до порт-фельних — вкладення капіталу в акції закордонних підприємств (без придбання контрольного пакета), облігації та інші цінні папери іноземних держав.

Іпотечний кредит — довгострокові позички, що надаються під заставу нерухомості — землі та будівель виробничого і житлового призначення. Такий кредит надають переважно спеціалізовані іпотечні банки. Неповернення заборгованості в строк призводить до втрати нерухомості позичальником.

Капітал — сукупність матеріальних та грошових коштів, а також інтелектуальних здобутків, використовуваних у процесі виробництва та інших сферах діяльності з метою отримання прибутку. У більш вузькому значенні — активи фірми (підприємства) за мінусом її зобов’язань (заборгованості).

Капітал акціонерного товариства — сукупність індивіду-альних капіталів, об’єднаних через емісію та розміщення акцій і облігацій; він є власним стартовим капіталом акціонерного товариства і може збільшуватись за рахунок капіталізації пев-ної частки отримуваного фірмою (підприємством) прибутку та додаткової емісії цінних паперів.

Капітальні вкладення — інвестиції у відтворення основ-них фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів. Вони є реальними (виробничими) інвестиціями і здійснюються у формі нового капітального будівництва, технічного переозб-роєння, реконструкції та розширення діючих виробничих об’єктів і об’єктів соціальної інфраструктури фірми (підприємства, організації).

Класична модель підприємництва — уявна сукупність ор-ганізаційно-економічних заходів, орієнтованих на максималь-но ефективне використання наявних ресурсів підприємства. Схема підприємницьких дій за цією моделлю досить проста і чітко окреслена: оцінка наявних ресурсів; вивчення (аналіз) можливостей досягнення поставленої мети; вибір і викорис-тання такої можливості, що зможе забезпечити максимальну віддачу від наявних ресурсів. Ця модель, як правило, не засто-

Термінологічно-тлумачний словник  ...

совується у чистому вигляді, частіше вона поєднується з інно-ваційною моделлю підприємництва.

Командитне товариство — вид господарської організації, яка включає (поряд з учасниками, що несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном) одного або кількох учасників, відповідальність яких обмежується вне-ском у майно товариства.

Комерційний кредит — кредит, який надають один одно-му промисловці й торговці у вигляді відстрочки платежу за продані товари.

Комівояжери — це підприємці-посередники, які не просто продають, а й доставляють товари покупцям. Звичайно коміво-яжерські функції виконують роз’їзні представники торговель-них фірм, котрі пропонують покупцям товари за наявними зразками. З практики господарювання відомо, що вони можуть забезпечувати ефективну рекламу, а також здійснювати після-продажне технічне обслуговування реалізованої продукції.

Комісіонери — агенти-оптовики, що самостійно розпоряд-жаються товаром, беручи його на комісію. За здійснення комісійних операцій встановлюється винагорода як певний відсоток від суми торгової операції або різниці між призначе-ною комітентом ціною і фактичною продажною ціною.

Комітент — сторона в угоді комісії, яка доручає іншій сто-роні (комісіонеру) за винагороду комісійний продаж товарів, валюти та цінних паперів. Угода між комісіонером і комітен-том укладається в інтересах та за рахунок комітента.

Компенсаційна угода (операція) — домовленість про бар-тер, але з можливим частковим погашенням заборгованості грошима чи цінними паперами.

Конверсія цінних паперів — обмін акцій або облігацій од-ного типу на цінні папери іншого типу, що емітовані тією са-мою компанією чи різними підприємницькими структурами в межах країни. До таких фінансових операцій належить, напри-клад, здійснювана в Україні заміна компенсаційних сер-тифікатів на приватизаційні майнові, а останніх—на інвес-тиційні сертифікати або акції приватизованих підприємств.

Конкурентоспроможність продукції — це сукупність спо-живчих властивостей виробу, що характеризують його відмінність від виробу-конкурента за ступенем відповідності конкретним суспільним потребам і з урахуванням витрат на виготовлення цього виробу. Показник конкурентоспромож-ності продукції обчислюється як співвідношення її інтегрова-ного технічного вимірника та аналогічного параметра конку-руючого виробу; якщо це співвідношення є більшим за одини-цю, то такий виріб має конкурентні переваги, тобто є конку-рентоспроможним на ринку (вітчизняному чи світовому). Конкурентоспроможність товарів можна також визначати за ціновими показниками і прибутковістю.

Консалтинг — консультативна діяльність щодо широкого кола питань і проблем розвитку та підвищення ефективності підприємництва. Така діяльність за певну (обумовлену дого-вором) винагороду може здійснюватися як індивідуальними консультантами, так і спеціалізованими організаціями.

Консигнація — вид торгово-посередницьких послуг, коли посередник (в даному випадку — консигнант) реалізує товар із власного складу на основі договору-доручення. Діяльність консигнанта, котрий має власні складські приміщення і одно-часно є покупцем-оптовиком, полягає в тому, що він бере то-вари на відповідальне зберігання з наступною їх реалізацією, але при цьому зобов’язується не продати, а лише запропонува-ти продукцію можливому покупцеві за першої нагоди. В ос-новному консигнація поширена у сфері оптових поставок ок-ремих партій товарів у роздрібну мережу.

Консорціум — тимчасове статутне об’єднання промисло-вого і банківського капіталу для реалізації певної підприємницької ідеї та досягнення загальної мети (здійснен-ня спільного інноваційно-інвестиційного чи іншого госпо-дарського проекту). Консорціуми можуть бути не лише національні (міжгалузеві), а й міжнародні (для прикладу мож-на назвати Міжнародний консорціум супутникового зв’язку).

Контрольний пакет акцій — частка акцій, що зосереджена в руках одного власника і дає можливість здійснювати фактич-

Термінологічно-тлумачний словник  ...

ний контроль за діяльністю акціонерного товариства. Теоретич-но він має становити понад 50 % суми випущених акцій, але на практиці може бути меншим, оскільки не всі акціонери мають право голосу та можливість брати участь у загальних зборах.

Концерн — організаційна форма статутного об’єднання різногалузевих підприємницьких структур, що характери-зується органічним поєднанням власності та контролю з вико-ристанням (найчастіше) принципу диверсифікації вироб-ництва. Суб’єкти господарювання, що інтегруються в концерн, зазвичай втрачають свою економічну самостійність. У сучас-них умовах спостерігається тенденція до збільшення кількості міжнародних концернів.

Корпорація — 1) товариство, союз, група осіб, що об’єдну-ються добровільно за ознакою спільності (однаковості) про-фесійних або групових інтересів; 2) широко використовувана форма акціонерного товариства. В Україні корпораціями вва-жають договірні об’єднання, створювані за принципом суміщення виробничих, наукових і комерційних інтересів з де-легуванням окремих повноважень кожним з його членів цент-ралізованому керівництву.

Котирування — встановлення курсів іноземних валют, цінних паперів, цін на біржові товари відповідно до чинних за-конодавчих норм та усталеної практики.

Кредит — позичка на певний строк у грошовій або то-варній формі на умовах повернення і сплати відсотка за кори-стування. Існують три форми кредиту — банківський, держав-ний, комерційний. Банківський кредит надається банками у грошовій формі підприємствам і організаціям, населенню (пе-реважно індивідуальним підприємцям), державі. Особливою формою є державний кредит, коли позичальником виступає держава чи місцеві органи влади, а кредит полягає у випуску державних цінних паперів (облігацій) і використовується для покриття частки державних видатків. Комерційний кредит на-дається одним підприємством іншому у вигляді продажу то-варів з відстрочкою платежу; він обслуговує лише обіг товарів і оформлюється векселем.

Кредитна лінія — згода банку (надається фірмі-позичаль-нику) здійснювати надання позик у майбутньому в розмірах, що не перевищують обумовлені заздалегідь межі.

Лізинг — договір на право користування устаткуванням та іншим майном на основі орендних відносин. Найпоширеніши-ми об’єктами лізингу є устаткування, транспортні засоби, тех-нології, ліцензії, “ноу-хау”, програмні продукти тощо. Вартість лізингу формується за рахунок регулярних платежів, що охоп-люють амортизаційні відрахування і проценти за кредит.

Ліквідність активів — здатність активів фірми до викори-стання їх як безпосередніх засобів платежу або до швидкого їх перетворення в грошову форму без втрати поточної (реальної) вартості.

Ліцензія — дозвіл, який надається державними органами юридичним і фізичним особам на здійснення певних видів суспільно корисної діяльності, у тому числі зовнішньоеко-номічної.

Ліцензування — одна з форм співробітництва у сфері ви-робництва, за якої суб’єктами відносин виступають ліцензіар (той, хто володіє певними правами) та ліцензіат (той, кому такі права передаються на постійній чи тимчасовій основі). Ліцензіар укладає угоду з ліцензіатом, відповідно з якою ос-танньому передаються права на використання патенту, товар-ного знака, будь-якої значущої науково-технічної новинки за певну винагороду: пашуальний платіж (фактична ціна ліцензії, одноразова винагорода); (роялті (періодичні або по-точні відрахування у формі фіксованого відсотка від фактич-ного економічного ефекту, що його має ліцензіат).

Ломбарди — кредитні установи, що позичають гроші під заставу рухомого майна (предметів особистого користування і домашнього вжитку). Позики видаються на строк до трьох місяців у розмірі до 75 % суми оцінки заставлених речей і до 90 % — виробів з дорогоцінних металів. Оцінка предметів, що здаються на зберігання чи під заставу для отримання позики, встановлюється за домовленістю сторін (виробів з доро-гоцінних металів — за державними розцінками).

Термінологічно-тлумачний словник  ...

Лот — неподільна партія товарів, що виставляється на аукціон; одиниця торговельних угод на біржах (наприклад 100 акцій).

Мале підприємство — підприємство (фірма, організація) з невеликою кількістю штатного персоналу. В Україні малими вважаються підприємства: у промисловості і будівництві — з чисельністю персоналу до 200; в інших галузях виробничої сфери — до 50; у науці та науковому обслуговуванні — до 100; у галузях невиробничої сфери — до 25; у роздрібній торгівлі — до 15 осіб.

Маркетинг (англ. marketing — ринок, збут) — система ор-ганізації діяльності фірми у процесі товарного відтворення, що включає комплексне вивчення ринку, планування асорти-менту продукованих товарів, здійснення певної політики цін, рекламу і стимулювання збуту, управління реалізацією та післяпродажним сервісом продукції.

Менеджери — наймані працівники, фахівці з управління певними видами підприємницької діяльності, які належать до керівного складу фірм, компаній, фінансових установ і банків, їхніх структурних підрозділів і наділяються виконавчою вла-дою.

Менеджмент — сукупність певних організаційно-еко-номічних методів управління всіма стадіями і видами адекват-них процесів і явищ на рівні різних суб’єктів господарювання. Залежно від охоплення основних видів діяльності підприємницьких структур розрізняють менеджмент: науко-во-технічного і організаційного прогресу, маркетинговий, інвестиційний, виробничий, фінансовий, торговельний тощо.

Міжнародна підприємницька діяльність — це спільний бізнес у сфері практичної реалізації форм міжнародних еко-номічних відносин, її можна трактувати як науково-технічну, виробничу, торговельну, сервісну та іншу співпрацю (бізнесо-ву діяльність) суб’єктів господарювання двох або більше країн. До основних суб’єктів міжнародної підприємницької ді-яльності (бізнесу) належать фізичні та юридичні особи, інсти-туціональні і добровільні об’єднання останніх, міжнародні ор-

ганізації. За рівнем інтернаціоналізації розрізняють такі фор-ми міжнародного бізнесу: 1) окремі зовнішньоекономічні опе-рації (експортно-імпортні, лізинг, посередницькі послуги); 2) різноманітна промислова кооперація — науково-технічна, ви-робнича, сервісна; 3) спільне підприємництво (спільні підприємства, ліцензування, управління за контрактами); 4) комплекс територіально-виробничих і багатосторонніх міжна-родних зв’язків (прикордонна і прибережна торгівля, спільні вільні економічні зони, формування консорціумів, реалізація концесійних угод тощо).

Моніторинг — постійний нагляд за різнонапрямленою діяльністю суб’єктів господарювання і підприємництва. Пер-шочергову увагу приділяють моніторингу фінансово-вироб-ничої й екологічної діяльності окремих суб’єктів господарю-вання.

Нематеріальні активи — цінності, які не є фізичними об’єктами, але мають вартісну оцінку (патенти, ліцензії, “ноу-хау”, товарні знаки тощо) та є в розпорядженні підприємства (фірми).

Ноу-хау (англ. know-how — знати як) — сукупність різних знань науково-технічного, виробничого, організаційно-го, економічного і правового характеру; дослідних даних (інформації) щодо певної технології, професійної діяльності фірми, що не стали загальновідомим надбанням, не запатенто-вані, не захищені правами промислової (інтелектуальної) власності і через це належать, як правило, до комерційної таємниці.

Об’єкти інвестування — реальні інвестиційні проекти, об’єкти нерухомості, різноманітні фінансові інструменти (на-самперед інструменти фондового ринку), що є предметом інвестування.

Оборотний капітал (оборотні активи) — сукупність коштів фірми, вкладених в оборотні фонди та фонди обігу, що забезпечують безперервний процес виробничо-господарської і комерційної діяльності та повністю споживаються протягом виробничого циклу. До оборотних активів належать: вироб-

Термінологічно-тлумачний словник  ...

ничі запаси; незавершене виробництво; витрати майбутніх пе-ріодів; готова продукція; відвантажена, але не оплачена про-дукція; кошти в розрахунках; грошові кошти на рахунках в банках і в касі. Загальний обсяг оборотного капіталу фор-мується з власних оборотних активів та позичених (залуче-них) оборотних коштів.

Одноосібне володіння — підприємство, власником якого є фізична особа або сім’я. Вона отримує певний прибуток (дохід), але несе весь тягар господарського ризику від ведення власного бізнесу.

Онкольний кредит — короткостроковий кредит, що повер-тається позичальником на першу вимогу банку. Він надається комерційними банками, як правило, під заставу векселів, облігацій, інших цінних паперів та товарів; погашається пози-чальником зазвичай з попередженням за 2–7 діб. По онколь-них кредитах плата за кредит нижча, ніж по строкових позич-ках.

Опціон — договірне зобов’язання купити або продати то-вар за наперед визначеною ціною в межах узгодженого періоду. В обмін на отримання такого права покупець опціону виплачує продавцю певну суму премії. Ризик покупця обме-жується розміром цієї премії, а ризик продавця зменшується на величину цієї премії.

Організаційна структура управління — це форма системи управління, яка визначає склад, взаємодію та підпорядко-ваність її елементів (виробничих і управлінських підрозділів). У практиці господарювання застосовують кілька типових структур управління: лінійну, функціональну, лінійно-функціональну, програмно-цільову (проектного управління, впровадження нововведень, матричну).

Організаційною основою найбільш поширеної лінійно-функціональної системи управління є лінійна підпорядко-ваність виконавців і керівників відповідних рангів; для кваліфікованої допомоги лінійним керівникам створюються функціональні служби. Організаційні структури проектного управління об’єднують дві основні ланки: 1) групу розвитку

(стратегія й наукові дослідження, фінанси і ресурсне забезпе-чення); 2) проектні групи (розробка і реалізація проектів ство-рення й освоєння нових виробів). Матричні структури інтег-рують функціональне та проектне управління, передбачають створення тимчасових проектних груп.

Оренда (лат. arrendare — позичати на обумовлений термін) — надання майна в тимчасове користування за певну плату. Відносини орендодавця (власника майна або уповнова-женого ним) та орендатора (фізичних або юридичних осіб, спільних підприємств, іноземних держав) засвідчуються дого-вором про оренду. Він визначає: склад майна з його вартісною оцінюю на момент здачі в оренду; строки оренди; розмір орендної плати; обов’язки сторін щодо ремонту і відновлення орендованого майна; форму оренди (звичайна, з наступним викупом). Орендна плата складається з амортизаційних відра-хувань та частини прибутку (згідно з договором, але не нижче банківського відсотка).

Основний капітал (основні активи) — сукупність грошо-вих коштів фірми, вкладених в основні фонди (технічні засоби виробництва), що тривалий час беруть участь у процесах ви-робничої і комерційної діяльності та переносять на продукцію (послуги) свою вартість частинами — внаслідок щорічних амортизаційних відрахувань.

Партнерство (фр. рагtеnаіге — учасник будь-якої спільної діяльності) — юридична форма організації підприємницької діяльності, яка полягає у співробітництві кількох юридичних або фізичних осіб, що беруть участь у діяльності підприємства власним капіталом і особистою працею на основі партнерсько-го договору.

Партнерські зв’язки — система договірних відносин, які встановлюються між підприємцями (партнерами) і дозволя-ють кожному з них досягти очікуваного результату за рахунок обміну плодами своєї діяльності.

Період окупності інвестицій — один з показників ефек-тивності інвестицій, що характеризує термін (кількість років або місяців), за який вони повністю окупаються; його розрахо-

Термінологічно-тлумачний словник  ...

вують діленням загальної суми інвестицій на середньорічний грошовий потік, приведений до теперішньої вартості.

Підприємець — самостійний агент ринку, котрий діє на свій страх і ризик, під особисту відповідальність за результати бізнесової діяльності. Підприємець завжди є власником пев-ного капіталу і водночас якоюсь мірою менеджером.

Підприємництво — ініціативна господарсько-фінансова діяльність суб’єктів різних форм власності в рамках чинного законодавства на свій ризик і під власну фінансову та майно-ву відповідальність. До основних типів підприємництва нале-жать: малий бізнес, заснований на особистій власності або оренді; спільне та корпоративне підприємництво, що ба-зується відповідно на спільній (колективній) та акціонерній власності.

Підприємницький договір — форма волевиявлення сторін стосовно безпосереднього здійснення підприємницької діяль-ності; він не передбачає (не вимагає) об’єднання підприємців, що домовляються між собою, в певну організаційно-правову форму.

Підприємницький капітал — усі грошові витрати, які не-обхідно здійснити для практичної реалізації підприємницько-го проекту і отримання очікуваного економічного ефекту. Він складається з основного та оборотного капіталу (активів).

Підприємницький ризик — діяльність підприємця, розра-хована на позитивний кінцевий результат (одержання макси-мально можливого прибутку), але з небезпекою частково або повністю втратити не тільки сподіваний зиск, а й власний капітал за несприятливих економічних обставин.

Повне товариство — вид господарської організації, всі учасники якої здійснюють спільну підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном.

Позика — передання однією стороною (позикодавцем) у власність іншій стороні (одержувачу позики) грошей або ре-чей на певний строк з оплатою (без оплати) відсотка за корис-тування.

Посередники — фізичні або юридичні особи, що представ-ляють на ринку інтереси виробників чи споживачів, не будучи такими. Зазвичай на ринках і біржах посередницькі функції виконують переважно брокери та дилери, тобто фізичні або юридичні особи, які здійснюють купівлю-продаж товарів, цінних паперів, валюти, дорогоцінних металів від свого імені та за рахунок власних фінансових коштів, але за дорученням іншої особи (принципала).

Поточний рахунок — рахунок у банку юридичної або фізичної особи, що служить для зберігання коштів і здійснен-ня розрахунків.

Початковий (стартовий) капітал — капітал, що вкла-дається у будь-яку власну справу з самого початку практичної реалізації підприємницького проекту або на початковій стадії підприємницької діяльності взагалі.

Прибутковість інвестицій — показник, який характеризує відношення середньорічної суми чистого прибутку (балансо-вого прибутку за мінусом обов’язкових платежів із загальної його суми) до обсягу інвестицій. Він відбиває роль прибутку у формуванні загальної дохідності інвестицій.

Приватизація — процес трансформації будь-якої форми власності у приватну. В загальному вигляді її можна розгляда-ти як форму роздержавлення, тобто перетворення державної власності в інші форми привласнення. Головна мета привати-зації — передача недостатньо ефективних державних підприємств реальним власникам (господарям), які будуть безпосередньо заінтересовані у підвищенні ефективності своєї підприємницької діяльності. Вирішальне значення у реформу-ванні власності має так звана велика приватизація державних підприємств (корпоратизація, акціонування, створення хол-дингових компаній тощо).

Приватні інвестиції — вкладення фінансових коштів, здійснюване громадянами (фізичними особами) та фірмами недержавних форм власності.

Принципал — особа, від імені і на користь якої діє агент (брокер, дилер тощо).

Термінологічно-тлумачний словник  ...

Принципи підприємництва — вихідні положення і норми організації підприємницької діяльності. Визначальні принци-пи підприємництва такі: 1) вільний вибір сфери діяльності, що приносить достатній зиск (прибуток); 2) залучення на доб-ровільних засадах майна і коштів юридичних і фізичних осіб; 3) самостійне формування програми виробничої та інших видів діяльності, вибір постачальників ресурсів і споживачів продукції, встановлення цін на товари і послуги; 4) вільне най-мання працівників і оплата їхньої праці без особливих обме-жень; 5) вільне розпорядження чистим прибутком; 6) са-мостійне здійснення підприємцями — юридичними особами зовнішньоекономічної діяльності.

Проектне фінансування — форма партнерських зв’язків у сфері виробництва, за якої: а) одна із сторін бере на себе зо-бов’язання фінансувати реалізацію проекту іншого партнера; б) одна сторона, що має власний розроблений проект, пропо-нує його іншій стороні, реалізує і фінансує. Проте в обох ви-падках інша сторона має повернути кредит, як правило, у то-варній формі (за рахунок частини виробленої продукції після реалізації проекту).

Реальні інвестиції — вкладення капіталу у реальні ма-теріальні й нематеріальні (інноваційного характеру) активи підприємства. Реальними інвестиціями вважають так звані ви-робничі інвестиції, або прості капітальні вкладення.

Реінвестиції — повторні додаткові вкладення коштів, одержаних як дохід від інвестиційних операцій. Основною ме-тою реінвестицій є одержання підприємницького прибутку, дивіденду або відсотка. Розрізняють реінвестиції фінансові (придбання цінних паперів) і реальні (вкладення в основний і оборотний капітал фірми).

Реновація — економічний процес оновлення елементів ос-новних виробничих фондів, що вибувають внаслідок фізично-го (матеріального) спрацьовування та техніко-економічного старіння. Реновація здійснюється заміною ліквідованих еле-ментів основних фондів новими, технічно досконалішими. Ви-трати на реновацію фінансуються (відшкодовуються) за раху-

нок амортизаційних відрахувань на повне відновлення основ-них фондів.

Рентабельність — відносний показник ефективності робо-ти підприємства. У загальному вигляді він обчислюється як співвідношення прибутку і ресурсів (витрат). Рентабельність має кілька модифікацій. Рентабельність застосовуваних (інве-стованих) ресурсів залежно від охоплення елементів останніх може визначатися як рентабельність виробничих фондів, су-купних активів, власного (акціонерного) капіталу.

Рентабельність товарної (реалізованої) продукції обчис-люють як відношення прибутку до повної собівартості загаль-ного обсягу відповідної продукції (товарної або реалізованої). Визначають і аналізують також рентабельність певного виро-бу (відношення прибутку з одиниці виробу до його собівар-тості).

Ринкова інфраструктура — сукупність різноманітних суб’єктів сфери обігу, яка забезпечує необхідні умови для нор-мального функціонування ринкової економіки. У ринковій інфраструктурі виокремлюють ринки капіталу, засобів вироб-ництва і праці. Елементами ринку капіталу є фондова біржа, комерційні банки, інвестиційні та інноваційні фонди, бро-керські контори, страхові компанії, фонд державного майна, державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Ринок засобів виробництва обслуговують товарні біржі, торговель-но-посередницькі фірми, аукціони, ярмарки, державна інспекція з контролю за цінами і стандартами, антимонополь-ний комітет тощо. Інфраструктуру ринку праці становлять: біржа праці, центри і фонд зайнятості населення, державний фонд сприяння підприємництву, пенсійний фонд, фонди ми-лосердя тощо.

Санація (оздоровлення) — система заходів для запобіган-ня банкрутству різних підприємницьких структур (підприємств, банків тощо). Вона здійснюється способом: 1) злиття підприємств та інших організаційних утворень, що опинились на грані банкрутства, з більш міцними за фінансо-вим станом; 2) повної або часткової купівлі акцій державою;

Термінологічно-тлумачний словник

випуску нових акцій та облігацій; 3) зменшення відсотка по облігаціях і відстрочки їхнього погашення; 4) збільшення банківських кредитів і надання урядових субсидій тощо.

Сертифікат якості — документ, що підтверджує якість то-вару відповідно до укладеного договору (контракту). Він містить, як правило, такі відомості: опис товару, пойменовано-го у договорі чи специфікації; місце і дату відвантаження, транспортні реквізити; кількість місць, вага нетто і брутто; да-та виготовлення продукції відповідно до маркування на ньо-му.

Сертифікація продукції — важливий елемент системи уп-равління якістю продукції, що полягає в її оцінюванні з обов’язковим документальним оформленням — видачею сер-тифіката. В Україні розрізняють обов’язкову і добровільну сертифікацію. Обов’язкова сертифікація здійснюється тільки в межах державної системи управління суб’єктами господарю-вання, охоплює в усіх випадках перевірку та випробування продукції з метою визначення її якісних характеристик і відповідності вимогам міжнародних стандартів ІСО серії 9000. Добровільна сертифікація може здійснюватись на відповідність продукції вимогам, які не є обов’язковими, за ініціативою самих підприємств. Організаційною основою сер-тифікації виробів є мережа державних випробувальних центрів з найважливіших видів продукції.

Спільне підприємство — форма співробітництва парт-нерів, які об’єднують капітал для здійснення спільної вироб-ничої діяльності, управління і розподілу прибутку про-порційно вкладеному капіталу. Спільне підприємство ство-рюється на основі договору кількома юридичними особами різних держав.

Стартова ціна — початкова ціна, що встановлюється аукціонатором (власником товару) і аукціоністом (організато-ром). З цієї ціни розпочинається торг під час проведення аукціону.

Статут підприємства (фірми) — письмовий юридичний документ, який розробляється і затверджується його (її) за-

сновниками та регулює всі сторони діяльності. У статуті наво-диться повна характеристика всіх напрямків діяльності підприємства (мета і основні завдання; правова основа діяль-ності; перелік майна і коштів; взаємовідносини з бюджетом; формування і розподіл прибутку; управління підприємством; реорганізація і припинення діяльності підприємства).

Статутний фонд — сукупність матеріальних ресурсів та коштів, що надається засновником у постійне розпорядження підприємства чи організації. Первісний розмір статутного фонду фіксується в статуті підприємства за його заснування і викорис-товується як основне джерело власних коштів для формування основних і оборотних фондів. Сума статутного фонду на початок і кінець звітного періоду відображається в пасиві балансу підприємства (організації) і відповідає залишковій вартості ос-новних фондів і мінімальній потребі в оборотних коштах.

Стратегія підприємства (фірми) — комплексна програма дій (заходів), яка має забезпечити досягнення її численних цілей у передбачуваному тривалому періоді. Формування стратегії здійснюється у процесі стратегічного планування (далекоглядного передбачення) діяльності підприємства.

Субвенція — вид грошової допомоги місцевим органам влади з боку держави; на відміну від дотації спрямовується на фінансування певного заходу і підлягає поверненню у випад-ку порушення її цільового використання.

Субсидія — допомога у грошовій формі чи натурою, що надається державою фізичним чи юридичним особам за раху-нок коштів державного або місцевих бюджетів.

Товариство з додатковою відповідальністю — вид госпо-дарської організації, статутний фонд котрої розділений на ча-стини, розмір яких визначається установчими документами. Учасники такого товариства відповідають за його борги своїми внесками у статутний фонд, а за недостатності цих сум — додатково майном, що їм належить, в однаковому для всіх учасників розмірі, кратному внеску кожного з них.

Товариство з обмеженою відповідальністю — ор-ганізація, створювана на основі угоди між юридичними особа-

Термінологічно-тлумачний словник  ...

ми та (або) громадянами шляхом об’єднання їхніх внесків за-для досягнення загальних цілей. Таке товариство, статутний фонд якого формується лише за рахунок коштів пайовиків, не-се відповідальність у межах власного майна, а його учасники — у межах їхніх внесків.

Товарна біржа — організаційне утворення, яке спеціалізується на оптовій торгівлі насамперед масовими то-варами, що мають чіткі та стійкі якісні параметри. Оптова купівля-продаж здійснюються без попереднього огляду (лише за зразками і стандартами) і за заздалегідь встановленими розмірами мінімальних партій продукції. Ринкові ціни форму-ються залежно від фактичного співвідношення попиту і пропозиції.

Товарний знак (знак обслуговування) — оригінальна по-значка (ім’я, термін, рисунок або їхнє сполучення), яка має правовий захист і призначена для ідентифікації товарів (по-слуг). Якщо під товарним знаком надаються послуги, то він називається знаком обслуговування. Товарні знаки розміщу-ються на самому товарі або його упаковці. Вони використову-ються також у рекламі, друкованих виданнях, на офіційних бланках фірм (підприємств, організацій тощо).

Торговий дім — особлива категорія зовнішньоторговель-них фірм, що здійснюють широкий спектр експортно-імпорт-них операцій, включаючи організацію різнонапрямлених вис-тавок і проведення активної реклами. Торговий дім не відоб-ражає конкретної організаційно-правової форми відповідної фірми, а вказує лише на профіль її діяльності. За умови вихо-ду на зовнішній ринок торгові доми можуть засновувати свої представництва в інших країнах.

Траст — компанія, що інвестує свої та залучені кошти в різноманітні об’єкти народного господарства країни.

Управління за контрактом — форма виробничих послуг, сутність якої зводиться до такого: один з підприємців передає іншому “ноу-хау” в галузі управління, а другий забезпечує інвестування; за своєю суттю вона є експортом управлінських послуг, а не капіталу.

Установчий договір — форма договору, що укладається засновниками товариств, спільних підприємств, суб’єктів рин-кової інфраструктури. У ньому зазначається, для чого і на яких засадах створюється та чи інша господарська структура; перелічуються засновники з їхніми юридичними адресами; визначається частка кожного з них у статутному фонді, загаль-на сума останнього тощо.

Факторинг — фінансова операція, за якої “фактор-фірма” купує у своїх клієнтів їхні вимоги до контрагентів, протягом кількох (зазвичай 2–3) днів сплачує переважну більшість цих вимог авансом, а решту — лише після надходження до клієнта рахунку-оплати. До цього можна додати, що “фактор-фірма” надає свої послуги за малий (0,5–1,5) відсоток від суми опла-чених рахунків плюс звичайний банківський процент для ко-роткострокових угод.

Фінансова група — об’єднання юридично та економічно самостійних підприємств і організацій різних галузей народ-ного господарства. На відміну від концерну фінансову групу очолює один чи кілька комерційних банків, які розпоряджа-ються консолідованим капіталом підприємницьких структур, що входять до неї, та координують усі напрямки їхньої діяль-ності. У нашій країні успішно функціонує Українська фінан-сова група, що об’єднує десятки підприємств (організацій) і фактично є міжгалузевим промислово-торговельним банківським комплексом.

Фінансові інвестиції — використання власного капіталу для купівлі акцій, облігацій та інших цінних паперів, що випу-скаються підприємствами або державою. Вони є джерелом от-римання доходу у вигляді дивідендів (відсотків).

Фірма — загальна назва первинних господарських ланок у ринковій економіці, які у своїй діяльності намагаються досяга-ти комерційних цілей — отримання максимального прибутку.

Фондова біржа — спеціалізований центр з купівлі-прода-жу цінних паперів.

Форс-мажор — обставини непереборної сили (пожежа, стихійне лихо, війна, економічна блокада, заборона експорту

Термінологічно-тлумачний словник

або імпорту), за яких стає неможливим виконання умов угоди (договору, контракту). У договорі обов’язково обумов-люється, що з настанням таких обставин строк виконання до-говірних зобов’язань відкладається на час їхньої дії. Якщо форс-мажорні обставини триватимуть понад три місяці, то кожна сторона договору має право відмовитися від виконання зобов’язань за ним.

Франчайзинг — у широкому розумінні слова означає на-дання права на виробництво та (або) збут продукції (ре-алізацію послуг), а також практичної допомоги у справі ор-ганізації й управління бізнесом.

Це метод здійснення підприємницької діяльності, за якого достатньо потужна фірма делегує іншому підприємству право використовувати своє ім’я та товарний знак в обмін на зо-бов’язання виготовляти або продавати її продукцію. За право діяти під торговельною маркою та від імені фірми-франчайзо-давця інше підприємство (організація) — франчайзоотриму-вач має виплачувати певний відсоток від свого доходу.

Функціональні стратегії підприємництва — різновиди стратегії підприємництва залежно від його функціональної діяльності. Базова стратегія фірми спирається на такі функціональні стратегії: 1) маркетингової діяльності; 2) на-уково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок; 3) ви-робництва; 4) фінансову; 5) екологічну; 6) соціальну.

Ф’ючерсна угода — строкова угода на товарних та фондо-вих біржах щодо купівлі-продажу товарів, золота, валюти, цінних паперів тощо за фіксованою в момент її укладання ціною з виконанням такої самої комерційної операції через певний проміжок часу (до 2—3 років).

Хеджирування (захист від втрат) — спосіб зменшення підприємницького ризику шляхом укладення ф’ючерсних угод.

Холдинг (англ. holding — володіння, тримання) — різно-вид акціонерної корпорації (компанії), характерною ознакою якої є володіння контрольним пакетом акцій інших фірм з ме-тою контролю і управління їхньою діяльністю.

Ціна — грошова вартість уречевлених у товарі затрат праці окремих товаровиробників. Ціна не збігається з вартістю: вона може бути вище вартості за умови дефіциту товарів певної но-менклатури на ринку або нижче вартості за їхнього надлишку. Ціна, що відбиває суспільно необхідні затрати уречевленої і живої праці, відіграє роль прогресивного економічного норма-тиву виробництва товарів для задоволення потреб ринку.

Ціна базисна — попередньо узгоджена ціна між покупцем та продавцем, що є основою для визначення реальної ціни, яка доповнюється знижками і націнками залежно від кон’юнктури ринку, якості та ефективності споживання товару.

Ціна виробництва — сума витрат виробництва та середнь-ого прибутку на весь авансований капітал.

Ціна купівлі-продажу (контрактна) — продажна ціна то-вару, яка зазначена у контракті на його поставку.

Ціна попиту — офіційна згода покупця придбати товар за певною ціною, що відображає кон’юнктуру ринку та не-обхідність задоволення власних його потреб.

Ціна роздрібна — ціна, за якою товари продаються спожи-вачам уроздріб; вона складається з витрат виробництва, при-бутку виробничих і збутових організацій, податку на додану вартість.

Чисті інвестиції — сума валових інвестицій, зменшених на величину амортизаційних відрахувань і призначених для роз-ширеного відтворення основних фондів (активів) фірми.

Чистий приведений дохід — один з важливих показників оцінки ефективності реальних інвестицій; визначається як різниця між приведеним до теперішньої вартості грошовим потоком та сумою інвестованих коштів.

Юридична особа — суб’єкт цивільного права, що відповідає певним вимогам чинного законодавства. До ознак юридичної особи належать: незалежність функціонування від окремих фізичних осіб, що входять до її складу; наявність власного майна, відокремленого від майна її учасників; право придбавати, користуватись і розпоряджатись власністю; здійснювати від свого імені інші дозволені законодавством дії;

Термінологічно-тлумачний словник  ...

право від свого імені вирішувати спірні питання щодо діяль-ності та конфліктні ситуації у суді й арбітражі; самостійна майнова відповідальність; наявність розрахункового та інших рахунків у банках, самостійного балансу, печатки зі своїм най-менуванням, товарного знака (знака обслуговування). Будь-яке підприємство (організація) набуває прав юридичної особи з моменту його (її) державної реєстрації.