Тема 2. Функції та правовий статус підприємця 2.1. Підприємець — ключова фігура ринкової економіки


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 

Загрузка...

Успіх у підприємництві базується на здатності підприємця приймати правильні (обґрунтовані) рішення. Підприємець є визначальною особистістю у підприємництві, ключовою (центральною) фігурою у ринковій економіці. Будь-який підприємець працює як ділова людина, але не будь-яку ділову людину можна назвати підприємцем. Хто ж такий підприємець? Чим він відрізняється від інших суб’єктів госпо-дарської діяльності?

Підприємцем прийнято вважати ділову людину, котра ви-гадує щось нове або поліпшує щось вже існуюче і реалізує це у практичній діяльності. Зміст самостійного прийняття інно-ваційного рішення підприємцем зводиться до організації ви-робництва і постачання на ринок товарів та послуг з певним зиском для себе. Таким чином, ми можемо дати визначення поняття підприємець. Підприємець — це людина, яка здійснює самостійну, систематичну, ініціативну, ризикову діяльність, спрямовану на виробництво товарів та надання послуг з ме-тою одержання прибутку або особистого доходу І передбачає здійснення нововведень. Отже, підприємець — це суб’єкт, що поєднує у собі комерційні, організаторські та новаторські здібності для пошуку і розвитку нових видів, методів вироб-ництва, нових благ та їх нових якостей, нових сфер застосу-вання капіталу.

Саме ініціатива, самостійність, творчість та динамізм доз-воляють енергійним людям, якими і є підприємці, перетворю-вати цікаві ідеї на реальність. Успіх підприємницької діяль-ності багато в чому залежить від здібностей і таланту людини,

яка нею займається. Це, власне, й робить підприємця цент-ральною постаттю ринкової економіки в цілому.

Поняття “підприємець” часто вживають як синонім таких понять, як “господар”, “власник”, “новатор”, “бізнесмен”. Лю-дину, яка організувала свою справу і веде її, називають саме одним з цих понять. Але постає запитання: чи можна назвати підприємцем суб’єкта, котрий має свою майстерню або ферму, де виробляється певна продукція, реалізація якої дає йому змогу лише існувати? Певна: річ, що ні. Підприємця від інших суб’єктів господарювання відрізняють специфічні функції, які він виконує (повинен виконувати) та визначальні (харак-терні) ділові якості його особистості.

Які ж основні функції виконує підприємець? Він виконує чотири функції, властиві саме цьому виду діяльності: ресурс-ну, управлінську, інноваційну, ризикову (рис. 2.1).

 

 

Основні функції підприємця

Ресурсна

 

Інноваційна

 

Рис.2.1. Основні функції підприємця

Ресурсна функція полягає у тому, що підприємець бере на себе ініціативу поєднання фінансових, виробничих, ма-теріальних, сировинних, людських, інформаційних, інтелекту-альних та інших ресурсів у процесі виробництва товару чи на-дання послуги, організовує виробництво, розподіляє засоби виробництва і трудову діяльність.

Управлінська функція підприємця полягає у прийнятті управлінських рішень на всіх стадіях виробничої та збутової діяльності, здійснення організації, планування, мотивації та контролю виробництва.

Інноваційна функція передбачає здійснення інновацій (нововведень), освоєння нової продукції, нових технологій та нових форм організації виробництва і праці, пошук нових

Тема2

ринків збуту, нових засобів задоволення потреб споживача, перехід від традиційних до нових форм господарювання, які не мають аналогів у господарській діяльності.

Ризикова функція полягає в необхідності прийняття рішень, які спрямовані на досягнення успіху, але не гаранту-ють його через невизначеність та мінливість економічної ситу-ації. Підприємець ризикує не лише своєю власністю, вкладе-ними коштами, а й своєю працею, часом, діловою репутацією.

Функції підприємця є підставою для виділення підприємницької діяльності у самостійний фактор вироб-ництва. Ось чому ми стверджуємо, що існує чотири фактори виробництва: земля, праця, капітал та здатність до підприємницької діяльності. Кожний фактор виробництва дістає винагороду. Так, земля — земельну ренту, праця — за-робітну плату, капітал — відсоток, а підприємець за здатність до підприємництва — підприємницький дохід.

Підприємницький дохід складається з двох частин: нор-мального (звичайного) прибутку та економічного прибутку (надприбутку). Нормальний (звичайний) прибуток — це відшкодування підприємцю за його працю з організації ре-сурсів та управління виробництвом, що пов’язано з ресурсною та управлінською функціями. Він визначається як різниця між виручкою від реалізації продукції та витратами на її ви-робництво. Економічний прибуток (надприбуток) — це спе-цифічна частина підприємницького доходу, одержання якого пов’язано з функціями ризику і особливо інновації. Це — вина-города за інноваційно-підприємницьку діяльність (рис. 2.2).

 

Підприємницький дохід

Нормальний (звичайний) прибуток

Економічний прибуток (надприбуток)

 

Рис.2.2. Складові підприємницького доходу

Характер підприємницької діяльності висуває певні вимо-ги до особистості підприємця. Тому підприємець повинен ма-ти не лише бажання або нахил до підприємництва, а й певні ділові якості й риси характеру. За даними п’ятирічного проек-ту виявлення “профілю підприємця”, організованого амери-канською фірмою “Мак-Бер енд Компані”, виділено 21 най-важливішу рису “оптимального типу підприємця”. Найбільш важливі серед них:

•          організаційно-господарське новаторство;

•          готовність та здатність до ризику;

•          пошук нових можливостей та ініціативність;

•          орієнтація на ефективність та якість продукції і обслу-говування;

•          майнова відповідальність та цілеспрямованість;

•          висока інформованість та постійне спостереження;

•          здатність до “жертв” в інтересах справи;

•          чіткість, планомірність у роботі;

•          здатність переконувати  людей,  комунікабельність,

чесність, тощо (рис.2.3).

Отже, деякі найважливіші характерні риси підприємця є результатом навчання та досвіду, а інші — продуктом розвит-ку природних даних людини. Звичайно, перелік позитивних ділових якостей підприємця можна було б продовжувати. Але й зазначеного вище досить для підсумку: підприємцем не на-роджуються — підприємцем стають. Тому підприємцем має бути людина не лише з яскраво вираженими рисами лідера, зі здатністю впливати на інших людей, а й професійно підготов-лена. А для цього треба вчитися основам підприємництва і постійно збагачуватись практичним досвідом. Саме такі люди досягають підприємницького успіху.