1.2. Принципи здійснення, форми, типи і моделі підприємницької діяльності


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 

Загрузка...

У сучасних умовах господарювання ринкову економіку визначають коротко як економіку вільного підприємництва. Проте підприємництво здійснюється за певними принципами, має власні форми, типи і моделі функціонування.

Основні принципи підприємництва:

•          вільний вибір діяльності;

•          залучення на добровільних засадах для здійснення підприємницької діяльності майна і коштів юридичних осіб і громадян;

•          самостійне формування програми виробничої та інших видів діяльності; вибір постачальників ресурсів і спо-живачів виготовлюваної продукції; встановлення цін на товари і послуги відповідно до чинного законодавст-ва України;

•          вільний найом працівників для здійснення бізнесової діяльності;

•          залучення і використання природних, трудових, ма-теріально-технічних, фінансових та інших видів ре-сурсів, якщо це не заборонено або не обмежено чинним законодавством;

•          вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів до відповідних бюджетів згідно з законодавством;

•          самостійне здійснення підприємцем — юридичною осо-бою зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому частки валют-ного виторгу на власний розсуд.

Визначальним принципом сучасного зарубіжного підприємництва є такий: виробник, проводячи маркетингові дослідження, спочатку знаходить покупця (споживача) про-дукції чи послуг, пропонованих для ринку, і лише після цьо-го приступає до її (їх) продукування. Саме у цьому вияв-ляється пріоритет споживача як провідної ланки ринкового господарства.

Підприємництво як форма ініціативної діяльності може бути представлена певними видами:

•          будь-якими видами виробничої діяльності;

•          різноманітними видами торговельної діяльності;

•          діяльністю з надання послуг;

•          комерційним посередництвом тощо. Підприємницька діяльність може здійснюватись як в

індивідуальній, гак і в колективній формі. Перша означає здійснення її громадянами, тобто фізичними особами, вільни-ми у встановленні своїх прав і обов’язків на основі договору (угоди) і у визначенні будь-яких умов договору (угоди), що не суперечать чинному законодавству. Друга — колективна — пе-редбачає межі та процедури, які окреслені більш строго з уча-стю держави. У таких випадках підприємницька діяльність здійснюється вже на основі та в межах тих завдань і повнова-жень, котрі відбиті у засновницьких документах й статутах підприємств (організацій) різних форм власності.

Зазначені вище форми підприємницької діяльності тісно корелюють з можливими її типами. Основні з них такі:

•          малий бізнес, що базується на особистій власності або оренді;

•          спільне підприємництво або партнерство, засноване на колективній власності;

•          корпоративне      підприємництво,      засноване      на акціонерній власності.

Багаторічний досвід господарювання у країнах з розвину-тою ринковою економікою свідчить про те, що традиційно існують дві моделі підприємництва: класична та інноваційна, але на практиці можливе їх поєднання.

Класична модель підприємництва орієнтована на макси-мально ефективне використання наявних ресурсів підприємства. Схема підприємницьких дій за такої моделі до-статньо проста і чітко окреслена: оцінка наявних ресурсів; вив-чення можливостей досягнення поставленої мети; викорис-тання тієї можливості, яка зможе забезпечити максимальну віддачу від наявних ресурсів.

            Інноваційна модель підприємництва передбачає активне використання будь-яких (у межах закону) і насамперед нових управлінських рішень для підприємницької діяльності, особ-ливо коли бракує власних природних ресурсів. Схема дій за цієї моделі підприємницької діяльності така: формулювання головної мети; вивчення зовнішнього середовища з метою по-шуку альтернативних можливостей; порівняльна оцінка влас-них ресурсів і знайдених можливостей; пошук зовнішніх до-даткових джерел ресурсів; аналіз можливостей конкурентів; реалізація завдань згідно з вибраною концепцією.

Для започаткування і тривалого здійснення підприємництва необхідні самі підприємці. Останніх не-безпідставно вважають центральними особами у бізнесі. Шдприємця інколи порівнюють з полководцем, здатним з меншими силами виграти бій у кількісно переважаючого про-тивника. Держава буде багатою, якщо принаймні 5-7 % її ак-тивного населення матиме нахил до підприємництва.