10.3. Зміст та завдання управління фінансами підприємства


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 

Загрузка...

Під час переходу до ринкової системи господарювання за-роджується конкуренція як важливий механізм регулювання економічних процесів. Однак у перехідний період вона ще не-значна. Це дає змогу продавцям установлювати й підтримува-ти більш високі ціни, ніж вони могли б дозволити собі за роз-винутої конкуренції, що призводить до застою у виробництві, до безробіття, а в кінцевому рахунку — до соціально-еко-номічної та політичної нестабільності.

Конкурентоспроможність підприємства можна забезпечи-ти правильною організацією управління фінансами: рухом фінансових ресурсів та фінансовими відносинами. Зміст фінансового менеджменту полягає в ефективному викорис-танні фінансового механізму для досягнення стратегічних і тактичних цілей підприємства.

Фінансовий механізм підприємства — це система уп-равління фінансами, призначена для організації взаємодії фінансових відносин і грошових фондів з метою оптимізації їхнього впливу на кінцеві результати його діяльності.

Оптимальна взаємодія фінансових відносин досягається використанням усіх фінансових категорій (виручка, прибуток, амортизація, оборотні кошти, кредит, бюджет, податки), нор-мативів, різного роду стимулів, пільг, санкцій та інших фінан-сових важелів.

До головних завдань фінансового менеджменту належать: виявлення фінансових джерел розвитку виробництва; визна-чення ефективних напрямків інвестування фінансових ре-сурсів; раціоналізація операцій із цінними паперами; налагод-ження оптимальних стосунків із фінансово-кредитною систе-мою, суб’єктами господарювання.

Значення управління фінансами підприємств полягає в такій організації роботи фінансових служб, яка дає змогу залу-чати додаткові фінансові ресурси на найвигідніших умовах, інвестувати їх із найбільшим ефектом, проводити прибуткові операції на фінансовому ринку.

Мобілізуючи кошти інших власників для покриття витрат на власному підприємстві, фінансисти повинні мати чітке уяв-лення про мету інвестування ресурсів і давати рекомендації щодо форм залучення коштів. Для покриття короткострокової та середньострокової потреби у фінансових ресурсах доцільно використовувати позички банків. Здійснюючи великі капітальні вкладення, можна скористатися додатковою емісією цінних паперів. Однак таку рекомендацію можна дати лише тоді, коли фінансисти ґрунтовно дослідили фінансовий ринок, проаналізували попит на різні види цінних паперів, урахували можливі зміни кон’юнктури й упевнені в порівняно швидкій та вигідній реалізації цінних паперів підприємства.

На підставі маркетингового дослідження підприємство вирішує такі три проблеми: які товари, роботи, послуги слід виробляти та в якій кількості? Як мають бути вироблені ці то-вари? Хто отримає, придбає чи зможе використати ці товари та послуги? Фінансисту зобов’язані визначити обсяг та джере-ла фінансових ресурсів, необхідних для інвестування у вироб-ництво і реалізацію продукції, виконання фінансових зо-бов’язань перед бюджетом, банками, страховими ор-ганізаціями, цільовими фондами, суб’єктами господарювання.

Процес виробництва відбувається в певній технологічній послідовності, коли безперервно повторюється стадія прид-бання сировини, матеріалів та підготовки їх до виробництва, стадія перетворення сировини на напівфабрикати, незаверше-не виробництво, готову продукцію. Потреба в коштах у підприємства виникає на кожній із цих стадій іще до відшко-дування виробничих витрат з виручки від реалізації продукції. Саме тому кожне підприємство, формуючи свій капітал (ста-Òåìà 10

тутний фонд), мусить передбачити необхідну суму оборотних коштів. Вкладені оборотні кошти на кожній стадії виробничо-го процесу, переходячи з однієї функціональної форми в іншу, заміщуються після реалізації продукції.

Дуже важливим у процесі управління фінансами підприємств є визначення такої потреби в оборотних коштах, яка забезпечувала б мінімально необхідні розміри виробничих запасів, незавершеного виробництва, залишків готової про-дукції для виконання виробничої програми. За браком влас-них оборотних коштів для поточного інвестування необхідно визначити потребу в позичкових коштах.

Брак оборотних коштів у окремих підприємств виникає са-ме через те, що надходження та використання грошей не збіга-ються в часі і здійснюються в різних обсягах. Унаслідок цього в одних підприємств на певний момент з’являються тимчасово вільні кошти, а в інших — виникає тимчасова потреба в них. Ця суперечність процесу відтворення вирішується комерційними банками через кредитування підприємств. За тимчасового дефіциту власних оборотних коштів підприємство звертається в банк з метою одержання кредитів.

Управління фінансами включає також сферу фінансового забезпечення капітальних вкладень на технічне переобладнан-ня, реконструкцію та розширення підприємств. У цьому разі фінансисти мусять точно визначити: власні джерела фінансу-вання капітальних вкладень, передовсім амортизаційні відра-хування та чистий прибуток; залучені кошти, які можуть надійти від емісії цінних паперів; можливості одержання дов-гострокових кредитів.

Безпосереднім завданням управління фінансами підприємств є забезпечення формування та правильного роз-поділу виручки від реалізації продукції для відновлення обо-ротних коштів, формування амортизаційного фонду, валового та чистого доходу. Кожне підприємство прагне забезпечити ліквідність оборотних активів для своєчасного погашення ко-роткострокової кредиторської заборгованості. Тому своєчасне та повне надходження виручки від реалізації продукції постійно контролюється фінансовими менеджерами.