Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: file_get_contents(files/survey) [function.file-get-contents]: failed to open stream: No such file or directory in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 82
Тема 10. Організація управління фінансовими ресурсами 10.1. Основи організації фінансів підприємств : Фінансові основи підприємництва : Бібліотека для студентів

Тема 10. Організація управління фінансовими ресурсами 10.1. Основи організації фінансів підприємств


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 

Загрузка...

Перехід до ринкової економіки зумовлює посилення ролі фінансів підприємств у системі господарювання. Конкуренто-спроможність та платоспроможність підприємств визначають-ся раціональною організацією фінансів. Організація фінансо-вої діяльності підприємства має бути побудована так, щоб це сприяло підвищенню ефективності виробництва.

Функціонування фінансів підприємств здійснюється не автоматично, а з допомогою цілеспрямованої їх організації. Під організацією фінансів підприємств розуміють форми, ме-тоди, способи формування та використання ресурсів, кон-троль за їх круговоротом для досягнення економічних цілей згідно з чинними законодавчими актами.

В основу організації фінансів підприємств покладено ко-мерційний розрахунок. За ринкової економіки господарський механізм саморозвитку базується на таких основних принци-пах: саморегулювання, самоокупність та самофінансування. Цим принципам відповідає комерційний розрахунок, тобто метод ведення господарювання, що полягає в постійному порівнюванні (у грошовому вираженні) витрат та результатів діяльності. Його метою є одержання максимального прибутку за мінімальних витрат капіталу та мінімально можливого ри-зику. Питання про те, що виробляти, як виробляти, для кого виробляти, за ринкових умов для підприємств визначається основним орієнтиром — прибутком.

Комерційний розрахунок справляє значний вплив на ор-ганізацію фінансів підприємств. Він передбачає, що фінансові відносини підприємств регламентуються державою в основно-му економічними методами — з допомогою важелів відповідної   податкової,   амортизаційної,   валютної,   про-

Òåìà 10

текціоністської політики. Збитки (що їх зазнало підприємство внаслідок виконання вказівок державних органів та посадових осіб, які суперечать чинному законодавству, повинні бути відшкодовані відповідними органами.

Суб’єкт господарювання має справжню фінансову неза-лежність, тобто право самостійно вирішувати, що і як виро-бляти, кому реалізувати продукцію, як розподілити виручку від реалізації продукції, як розпорядитися прибутком, які фінансові ресурси формувати та як їх використовувати. Повна самостійність підприємств не означає, однак, відсутності будь-яких правил їхньої поведінки. Ці правила розроблено та зако-нодавчо закріплено у відповідних нормативних актах. Ясна річ, що підприємства можуть приймати рішення самостійно тільки в рамках чинних законів.

Суб’єкти фінансових відносин несуть реальну економічну відповідальність за результати діяльності та своєчасне вико-нання своїх зобов’язань перед постачальниками, споживача-ми, державою, банками. За своїми зобов’язаннями підприємство відповідає власним майном і доходами. За неви-конання зобов’язань підприємством до нього застосовується система фінансових санкцій. Справді самостійне підприємство покриває свої втрати та збитки за рахунок фінансових резервів, системи страхування та за рахунок влас-ного прибутку. Воно зобов’язане компенсувати збитки, за-вдані нераціональним використанням землі та інших природ-них ресурсів, забрудненням навколишнього середовища, по-рушенням безпеки виробництва.

Джерелом формування фінансових ресурсів підприємств є реально зароблені доходи від реалізації продукції та від фінансових інвестицій. Економічна відповідальність підприємства настільки велика, що його можуть оголосити банкрутом у разі завеликих збитків та неспроможності вико-нати зобов’язання перед кредиторами.

У підприємств формуються партнерські взаємовідносини з банками та страховими компаніями. Підприємства й банки є рівноправними партнерами, які організовують фінансові

113

 

взаємовідносини з метою одержання прибутку. Банки не нада-ють підприємствам безкоштовних та безстрокових кредитів. Підприємства, у свою чергу, за зберігання грошових коштів на банківських рахунках одержують певні відсотки. Страхові компанії страхують численні ризики, пов’язані з підприємницькою діяльністю суб’єктів господарювання, ство-рюючи певні гарантії стабільності виробничої діяльності.

У підприємств формуються взаємовідносини з бюджетом та державними цільовими фондами, створеними для підтри-мання комерційних засад в організації підприємництва. Дер-жава встановлює податкові платежі, обов’язкові збори та вне-ски на такому рівні, щоб не підірвати заінтересованості підприємств у розвитку виробництва та підвищенні його ефективності. Бюджетні асигнування виділяються підприєм-ствам у вигляді цільових субсидій та субвенцій, що виключає можливість паразитування за рахунок державних коштів.

Перехідний до ринкової економіки період характери-зується багатоукладністю господарювання. Тут репрезентова-но всі форми власності: державну, комунальну, колективну, приватну. Це зумовило появу різних організаційно-правових форм господарювання.

Ринкова економіка зовсім не виключає присутності поряд з іншими і державної власності. До державного сектора нале-жать ті установи та організації, які повністю або частково фінансуються з державного бюджету. Створюються також підприємства зі змішаною формою власності, в них держава є основним держателем корпоративних прав, — електроенерге-тика, вугільна промисловість, машинобудування та ряд інших. Державна власність, проте, не зменшує ні самостійності, ні ма-теріальної відповідальності суб’єктів господарювання.

На організацію фінансів впливають організаційно-правові форми господарювання, сфера та характер діяльності підприємств. Це проявляється в процесі формування капіталу (статутного фонду), розподілу прибутку, утворення грошових фондів, внутрішньовідомчого розподілу засобів, у взаємовідносинах з бюджетом тощо.

114

 

Òåìà 10

У ринковій економіці основною формою господарювання є акціонерне товариство. Розрізняють акціонерні товариства закритого та відкритого типів. Акціонерне товариство закри-того типу засновує обмежена кількість акціонерів. При цьому будь-який член товариства не може продати свого паю без зго-ди інших акціонерів, які мають переважне право на придбання цього паю. Акціонерне товариство відкритого типу орієнтова-но на більшу кількість акціонерів через встановлення відкри-тої передплати на акції. При цьому акціонер має право на влас-ний розсуд продавати, дарувати чи заставляти свої акції.

Акціонерне товариство організується на добровільних заса-дах фізичними та юридичними особами. У статутний фонд во-ни можуть вносити не тільки відповідні кошти (у тім числі в іноземній валюті), а й робити внески у вигляді нерухомості, об-ладнання, інтелектуальної власності, інших основних фондів.

Законом України “Про господарські товариства” передба-чено можливість реєстрації різних видів товариств. Особливо поширеним є товариство з обмеженою відповідальністю. Ко-жен із учасників такого товариства вносить визначений пай у статутний фонд і згідно з ним одержує частку в доходах та майні товариства. Надалі відповідальність учасника товарист-ва обмежується його паєм або внеском. Члени товариства за зобов’язаннями товариства не відповідають. Товариство відповідає за своїми боргами тільки тим майном, яке є в його активі. Майно формується за рахунок внесків учасників, до-ходів, одержаних від підприємницької діяльності та інших за-конних джерел. Товариство з обмеженою відповідальністю є юридичною особою, має свій статут. У статуті визначено поря-док розподілу прибутку й ту його частку, яку розподіляють між членами відповідно до їхніх внесків.

Товариства з обмеженою відповідальністю створюються у формі кооперативів, колективних та орендних підприємств. Характерним для них є те, що власність товариства — це спільна власність усіх його учасників.

Організація товариств з обмеженою відповідальністю є однією з найпоширеніших форм проведення приватизації, що

дає змогу створювати значну кількість підприємств з небага-тьма учасниками, причому не вдаючись до акціонування.

Організація фінансів підприємств відбиває галузеві особ-ливості, специфіку виробництва, рівень його технічного забез-печення та рівень технологічних процесів, склад і структуру виробничих витрат, вплив природно-кліматичних факторів на виробництво. Так, наприклад у сільськогосподарському ви-робництві, гірничодобувній промисловості, капітальному будівництві дія природних та кліматичних факторів зумовлює особливості розподілу прибутку, необхідність формування фінансових ресурсів для протидії ризику, забезпечення стра-хового захисту засобів виробництва та результатів праці.