Тема 9. Фінанси і податки у підприємницькій діяльності 9.1. Організація фінансів підприємств


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 

Загрузка...

Перехід до ринкової економіки зумовлює посилення ролі фінансів підприємств у системі підприємницького уп-равління. Конкурентоспроможність та платоспроможність підприємств визначаються добре налагодженою організацією фінансів. Організація фінансової діяльності підприємства по-винна сприяти підвищенню ефективності прийнятих підприємством управлінських рішень. Функціонування фінансів підприємств здійснюється не автоматично, а за допо-могою цілеспрямованої їх організації.

Організація фінансів підприємств — це сукупність форм, методів, способів формування та використання ресурсів, кон-тролю за їх кругообігом для досягнення економічних цілей згідно з чинними законодавчими актами.

В основу організації фінансів підприємств покладено ко-мерційний розрахунок, який базується на принципах саморе-гулювання, самоокупності та самофінансування. Сутність ко-мерційного розрахунку полягає у постійному порівнюванні (у грошовому вираженні) витрат та результатів діяльності. Його метою є одержання максимального прибутку за мінімальних витрат капіталу та мінімально можливого ризику. Питання про те, що виробляти, як виробляти, для кого виробляти, у ринкових умовах для підприємця визначаються основним орієнтиром — прибутком.

Комерційний розрахунок в ринкових умовах має значний вплив на організацію фінансів підприємств. Він передбачає зміну взаємовідносин держави і підприємця. Фінансові відно-сини підприємств регламентуються державою в основному економічними методами — за допомогою важелів відповідної

            податкової, амортизаційної, валютної, протекціоністської політики. Збитки, що їх зазнало підприємство внаслідок вико-нання вказівок державних органів та посадових осіб, які супе-речать чинному законодавству, повинні бути відшкодовані відповідними органами.

Кожен суб’єкт підприємницької діяльності має справжню фінансову незалежність, тобто право самостійно вирішувати, як і що виробити, кому реалізувати продукцію, як розподіли-ти виручку від реалізації продукції, як розпорядитися прибут-ком, які фінансові ресурси формувати та як їх використовува-ти. Повна самостійність підприємств не означає, однак, відсут-ності будь-яких правил їхньої поведінки. Ці правила розроб-лено та законодавчо закріплено у відповідних нормативних актах. Ясна річ, що підприємства можуть приймати рішення самостійно тільки в рамках чинних законів.

Суб’єкти підприємницької діяльності несуть реальну еко-номічну відповідальність за результати діяльності та своєчас-не виконання своїх зобов’язань перед постачальниками, спо-живачами, державою, банками. За своїми зобов’язаннями підприємство відповідає власним майном і доходами. За неви-конання зобов’язань підприємством до нього застосовується система фінансових санкцій. Справді самостійне підприємство покриває свої втрати та збитки за рахунок фінансових резервів, системи страхування та за рахунок влас-ного прибутку.

Джерелом формування фінансових ресурсів підприємств є реально зароблені доходи від реалізації продукції, виконаних робіт та наданих послуг. Економічна відповідальність підприємств настільки велика, що його можуть оголосити бан-крутом у разі завеликих збитків та неспроможності виконати зобов’язання перед кредиторами.

У підприємств формуються партнерські взаємовідносини з банками, фінансовими посередниками, страховими ком-паніями. Підприємства і банки є рівноправними партнерами, які налагоджують фінансові взаємовідносини з метою одер-

жання прибутку. Банки не надають підприємствам безкоштов-них та безстрокових кредитів. Підприємства, у свою чергу, за зберігання коштів на банківських рахунках одержують певні відсотки. Фінансові посередники допомагають краще залуча-ти та використовувати грошові кошти підприємств. Страхові компанії страхують численні ризики, пов’язані з підприєм-ницькою діяльністю суб’єктів господарювання, створюючи певні гарантії стабільності виробничої діяльності.

У підприємств формуються взаємовідносини з бюджетом та державними цільовими фондами, створеними для підтри-мання комерційних засад в організації підприємництва. Дер-жава встановлює податкові платежі, обов’язкові збори та вне-ски на такому рівні, щоб не підірвати заінтересованості підприємств у розвитку виробництва та підвищенні його ефективності. У разі необхідності підприємствам виділяють бюджетні асигнування у вигляді цільових субсидій та суб-венцій, що виключає можливість паразитування за рахунок державних коштів.

На організацію фінансів впливають організаційно-правові форми, сфера та характер підприємницької діяльності. Це проявляється у процесі формування капіталу (статутного фонду), розподілі прибутку, утворенні грошових фондів, а та-кож внутрішньовідомчому розподілі засобів, у взаємовідноси-нах з бюджетом тощо. Ринкова економіка зовсім не виключає наявності поряд з іншими і державної власності. До державно-го сектору належать ті установи та організації, які повністю або частково фінансуються із державного бюджету. Створю-ються також підприємства зі змішаною формою власності, у статутному фонді яких держава є основним власником. Так, на малих підприємствах управління фінансами найчастіше здійснює підприємець — власник (власники) фірми. Бухгал-терія здійснює збір та первинну обробку інформації, але уп-равлінські рішення приймає власник.