8.4. Технологія розробки бізнес-плану


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 

Загрузка...

Бізнес-план розпочинається з резюме. Резюме відкриває бізнес-план, але складають його тільки після того, як написано основні розділи бізнес-плану. Головне завдання резюме — по-казати, що підприємець добре усвідомлює основні положення бізнес-плану та здатний чітко й логічно їх викласти. Занадто детальне та великого обсягу резюме важко читати. Занадто стисле — може створити неадекватне уявлення про бізнес.

Резюме — це короткий (1-2 сторінки) огляд підприємницького проекту, його ключових, найбільш важли-вих та значущих аспектів, здатних привернути увагу по-тенційного інвестора та зацікавити його в подальшому де-тальнішому вивченні бізнес-плану.

Фактично резюме є гранично стислою версією бізнес-пла-ну, не вступом до нього, а ніби “повідомленням про наміри”.

Складання резюме — важливий та відповідальний етап за-вершення роботи над бізнес-планом. Потенційні інвестори от-римують багато різних підприємницьких проектів. Вони, як правило, спочатку читають резюме і, якщо воно їх не зацікави-ло, бізнес-план далі не розглядають. Тому резюме обов’язково:

1)         має бути написане так, щоб максимально зацікавити в подальшому ознайомленні з бізнес-планом;

2)         має дати читачеві достатньо чітке уявлення про питан-ня, детальніше розглянуті в основній частині бізнес-плану.

На практиці резюме складають, використовуючи вже на-писану основну частину бізнес-плану. З кожного його розділу вибирають найбільш суттєві та “яскраві” аспекти майбутнього бізнесу.

Орієнтовний перелік ключових аспектів бізнесу, які ви-кладаються в резюме, такий:

•          опис концепції бізнесу, його можливостей, які забезпе-чуватимуть переваги на ринку та стратегії їх реалізації;

•          відомості про цільовий ринок бізнесу (основні спожи-вачі, особливості їх обслуговування, передбачувані об-сяги продажу, частка ринку);

•          унікальні характеристики бізнесу, найсуттєвіші конку-рентні переваги фірми, які мають місце або будуть ство-рені внаслідок реалізації розробленої стратегії;

•          відомості про компетенцію й професіоналізм керівника фірми та членів команди менеджерів;

•          основні передбачувані показники фінансової діяль-ності фірми (прибутковість, період досягнення беззбитковості, термін повернення інвестицій тощо);

•          характеристика загальних потреб у коштах, бажаної форми їх отримання, порядку та напрямків їх викорис-тання, форм повернення інвестору.

Резюме завершується особистою оцінкою підприємцем шансів на успіх його проекту.

Підрозділ Галузь, фірма та її продукція опрацьовується в бізнес-плані, щоб:

•          переконати читача в перспективності галузі, до якої на-лежить вибраний бізнес;

•          породити довіру до даного бізнесу описом переваг та особливостей його продуктів (послуг).

У структурі цього підрозділу, як правило, виділяють такі основні складові:

1)         сучасна ситуація та тенденції розвитку галузі;

2)         фірма, її продукти і (або) послуги;

3)         патенти, товарні знаки, інші права власності на продукт (послуги);

4)         стратегія зростання фірми.

Бізнес-план оцінюється інвесторами за певними кри-теріями, одним з яких є галузь, що до неї належить фірма або в котрій вона має намір розпочати свою діяльність. Галузь із ринком, що швидко зростає, розглядається, звичайно, як спри-ятливіша для бізнесу. Тому цей підрозділ бізнес-плану почи-нається, як правило, зі стислого аналізу стану справ у галузі. Для цього необхідно:

•          навести загальні відомості про поточний стан справ у

галузі та тенденцій її розвитку;

            •          стисло охарактеризувати нові для галузі продукти і ринки;

•          визначити нові чинники, які можуть у перспективі по-зитивно або негативно вплинути на розвиток галузі.

Центральне місце в стратегії будь-якої фірми займає стратегія маркетингу. Фірма для того й існує, щоб постав-ляти свою продукцію на ринок. Розвиток фірми та величина отримуваного прибутку залежать від того, наскільки повно й ефективно вона задовольнятиме потреби своїх клієнтів. Інші компоненти загальної стратегії фірми (фінанси, виробництво, дослідження й розробки) мають сприяти досягненню загаль-ної мети маркетингу. Одночасно й сама стратегія маркетингу має враховувати наявні ресурси фірми та поєднуватися з іншими напрямками її діяльності.

У широкому розумінні стратегія маркетингу — це систе-ма конкретних стратегій щодо вибору і формування:

1)         цільового ринку фірми;

2)         номенклатури та асортименту продукції;

3)         системи збуту та реалізації продукції;

4)         політики ціноутворення;

5)         способів організації рекламної кампанії;

6)         політики підтримки продукції фірми.

Бізнес-план як документ для внутрішньофірмового кори-стування має бути детальним планом виробничої діяльності. Це дає змогу розв’язати багато проблем фірми заздалегідь, на папері, раніше, ніж підприємець перейде до конкретних прак-тичних дій.

Невід’ємною складовою бізнесу, орієнтованого на вироб-ничу діяльність, є оцінка того, як фірма вироблятиме свою продукцію. Основне завдання виробничого плану — довести, що фірма:

•          реально спроможна організувати виробництво;

•          здатна   виготовляти    необхідну   кількість   товарів відповідної якості;

•          має можливості придбати необхідні для цього ресурси.

Отже, виробничий план має дати відповіді на такі запи-тання.

Які виробничі операції будуть застосовуватись фірмою в процесі виготовлення продукції (надання послуг)?

Які конкретно матеріально-технічні ресурси потрібні для виготовлення продукції (надання послуг)?

Які зовнішні фактори впливатимуть (або можуть вплину-ти) на виробничий процес?

Виробничий план доцільно розпочинати з короткої харак-теристики виробничого процесу, тобто з опису основних ви-робничих оцерацій у їх послідовності.

У виробничому плані необхідно також вказати і на зовнішні фактори, які впливатимуть на виробничий процес або обмежуватимуть виробничі можливості фірми.

Отже, у виробничому плані, як правило, виділяють такі блоки (підрозділи):

1)         основні виробничі операції;

2)         машини та устаткування;

3)         сировина, матеріали і комплектуючі вироби;

4)         виробничі та невиробничі приміщення;

5)         вплив зовнішніх факторів.

Обсяг і ґрунтовність виробничого плану залежать від ха-рактеру бізнесу фірми та сфери, до якої він належить. Зро-зуміло, що цей розділ бізнес-плану буде найдокладнішим для виробничого підприємства. Більше того, у певних випадках саме виробничий процес (особливості його технологій, унікальність обладнання тощо) може бути одним із найпри-вабливіших факторів для зовнішніх інвесторів. Навпаки, фірми, які займаються, наприклад, оптовою або роздрібною торгівлею, можуть взагалі обійтися без цього розділу.

Привабливість фірми, віра в успіх її бізнесу багато в чому залежать від ділових навичок і професіоналізму персоналу фірми та команди менеджерів. Досвідчені керівники і кваліфіковані виконавці можуть вивести підприємство з кри-зи, а безпорадні, навпаки, здатні зіпсувати найліпшу справу. Тому організаційний план, в якому розглядаються кадрові

питання, займає особливе місце серед інших розділів бізнес-плану.

Розробляючи організаційний план, підприємець має на меті:

•          по-перше, переконати потенційних інвесторів і креди-торів у тому, що ним вибрано доцільну організаційно-правову форму бізнесу;

•          по-друге, показати, з ким він збирається організовувати своє діло, тобто охарактеризувати менеджерів, які відіграватимуть провідні ролі в процесах становлення та управління фірмою;

•          по-третє, довести, що він, його команда менеджерів та інший персонал фірми здатні практично реалізувати бізнес-план.

Розробку цього розділу бізнес-плану рекомендується по-чинати з обґрунтування вибору організаційної форми бізнесу, оскільки вона позначається на всій подальшій підприємницькій діяльності й багато в чому визначає інші ор-ганізаційно-правові аспекти бізнесу.

Далі в організаційному плані слід охарактеризувати по-треби фірми в трудових ресурсах, тобто визначити, які саме працівники (основні, допоміжні, спеціалісти) необхідні для ведення справи.

Принципово важливо подати в організаційному плані відомості про власників та провідний управлінський персонал фірми. Організаційний план має містити короткі характерис-тики практично всіх тих працівників, від яких у кінцевому підсумку залежить успіх або невдача бізнесу фірми. Загальну характеристику команди менеджерів варто доповнити інфор-мацією про використання зовнішньої допомоги в управлінні бізнесом. Ураховуючи, що багато фірм, особливо малих, залу-чають для виконання окремих функцій управління спеціалістів зі сторони, організаційний план треба доповнити описом консалтингових потреб фірми.

Кінцевий розділ організаційного плану містить пояснення щодо кадрової політики та стратегії фірми. З нього має стати

зрозумілим, як будуть здійснюватися добір, підготовка та оп-лата праці працівників фірми. Можна подати й відомості про передбачувані для працівників фірми пільги стимулюючого характеру.

Отже, організаційний план, як правило, складається з та-ких підрозділів:

•          організаційна форма бізнесу;

•          потреба фірми в персоналі;

•          власники фірми, команда менеджерів і зовнішні кон-сультанти;

•          організаційна схема управління;

•          кадрова політика і стратегія.

У бізнес-плані необхідно виділити й розглянути лише найбільш імовірні для даного бізнесу ризики. Найчастіше в бізнес-плані розглядаються ризики, що можуть виникнути як наслідки:

1)         несприятливих тенденцій у зовнішньому середовищі

галузі, до якої належить даний бізнес;

2)         реакції конкурентів (наприклад, можливе зниження цін на аналогічні види продукції чи послуг);

3)         сезонної циклічності обсягів продажу;

 

4)         недостатньої компетентності персоналу, який зай-мається маркетингом, виробництвом чи управлінням;

5)         появи нових технічних і технологічних досягнень, які можуть призвести до надто швидкого техніко-економічного старіння продукту даного бізнесу;

6)         перевищення виробничих витрат над запланованими:

7)         труднощів з одержанням сировини, матеріалів, ком-плектуючих виробів, а також кредитів;

8)         циклічності потоку готівки тощо.

З погляду можливого впливу на кінцеві результати діяль-ності слід розрізняти динамічний та статичний ризики. Ди-намічний ризик може бути зумовлений непередбачуваними змінами вартості основного капіталу внаслідок прийняття певних управлінських рішень або непередбачуваних змін у зовнішньому середовищі. Цей тип ризику може стати причи-

            ною як збитків, так і доходів (за сприятливих змін). Статич-ний ризик завжди призводить до збитків, оскільки його сутнісна характеристика пов’язана з утратою реальних ак-тивів, а також з утратою доходу через недієздатність суб’єкта господарювання.

Фінансовий план е ключовим розділом бізнес-плану. Го-ловна мета фінансового плану — узагальнити основні поло-ження всіх попередніх розділів бізнес-плану, зводячи їх в одне ціле у вартісній формі, та обґрунтувати доцільність реалізації даного підприємницького проекту з економічного погляду.

Особливий інтерес до фінансового плану пов’язаний з тим, що в ньому:

•          узагальнюються у вартісній формі результати розробки решти розділів бізнес-плану;

•          кількісно визначається потреба даного бізнесу в інвес-тиціях;

•          обґрунтовується      висновок      щодо      економічної доцільності реалізації підприємницького проекту.

Розрахунки, які містить фінансовий план, мають дати чіткі та ясні відповіді на такі запитання самого підприємця, потенційних інвесторів і кредиторів.

Звідки фірма отримуватиме кошти і на що конкретно ос-танні будуть витрачені?

Як співвідносяться поточні потреби фірми у грошах з ру-хом готівки?

Яким буде фінансовий стан фірми на кінець прогнозова-ного періоду?

Чи зможе підприємець виконати взяті на себе зобов’язан-ня?

Чи здатний підприємець належно розпорядитися отрима-ними коштами, щоб своєчасно повернути борги та забезпечи-ти достатній прибуток на вкладений капітал?

У процесі розробки цього розділу бізнес-плану слід врахо-вувати такі його особливості.

По-перше у багатьох відношеннях фінансовий план є най-менш гнучкою за формою частиною бізнес-плану. На відміну

від інших розділів він має містити відповідний перелік фінан-сових документів (у тому числі таблиць і графіків). Кожен із цих документів повинен мати стандартну форму. Жорсткі ви-моги до опрацювання цих документів викликані необхідністю забезпечення єдиної методики розрахунків фінансових показ-ників. Це означає, що потенційний інвестор або кредитор мо-же самостійно за стандартною методикою провести аналіз фінансової інформації, яку містить бізнес-план, оцінити фінансовий стан даної фірми та прийняти рішення щодо вкла-дання своїх коштів у даний проект.

По-друге, інвестори та кредитори, як правило, вимагають, щоб фінансовий план складався з перспективою на три роки (до того ж із щомісячними показниками за перший рік та щок-вартальними — за другий і третій).

По-третє, фінансовий план не може мати розбіжностей з іншими розділами бізнес-плану. Якщо, наприклад, у марке-тинг-плані йдеться про наміри розгорнути широкомасштабну рекламну кампанію, то це обов’язково має знайти відображен-ня в плані доходів і видатків. Якщо на бізнес фірми впливає фактор сезонності продажу, то його слід ураховувати, проек-туючи рух готівки, тощо.

По-четверте, у зв’язку з тим, що будь-який фінансовий аналіз майбутнього неминуче характеризується певним ступе-нем невизначеності, у фінансовому плані доцільно опрацюва-ти кілька сценаріїв розвитку подій. Рекомендується розробля-ти як мінімум два варіанти фінансових показників. Один із них має ґрунтуватися на консервативних припущеннях, а дру-гий — враховувати повний потенціал бізнесу.

По-п’яте, у фінансовому плані треба (по можливості) підкреслювати достовірність інформації, яку він містить. Якість первинної інформації безпосередньо позначається на точності фінансових розрахунків. Інвестори часто проводять власні дослідження з метою оцінки достовірності розрахунків у бізнес-плані. Тому в разі відхилення відповідних фінансових показ-ників бізнес-плану від середніх по галузі, до якої належить да-ний бізнес, обов’язково треба дати вичерпне пояснення цього.

Мета та особливості розробки фінансового плану визнача-ють його зміст, послідовність і рівень деталізації опрацювання. Фінансовий план містить такі основні підрозділи.

1.         План доходів і видатків (план прибутків і збитків).

2.         План грошових надходжень і виплат (план руху

готівки).

3.         Плановий баланс.

Поряд з основними показниками цих підрозділів у фінан-совому плані мають бути наведені припущення, на підставі яких ці показники розраховано. Чітко й стисло викласти всі ці припущення й передбачення необхідно в текстовій частині фінансового плану. Без цього всі наведені у фінансовому плані розрахунки не матимуть належного практичного значення. Лише після ретельного аналізу таких припущень можна оцінити, наскільки вони заслуговують на довіру. Оскільки розрахунки всіх зазначених фінансових документів ґрунту-ються на таких передбаченнях, вони є важливою складовою фінансового плану.

Для вже існуючої фірми у фінансовому плані обов’язково слід навести динаміку основних фінансових показників за ми-нулі роки (як мінімум за три). Копії відповідних фінансових документів подаються в додатках.

Відповідно обґрунтований фінансовий план може бути використаний не тільки для залучення інвесторів і кредиторів, а й для оцінювання результатів діяльності фірми після фак-тичного започаткування бізнесу.