5.2. Створення та діяльність фермерських господарств


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 

Загрузка...

Право на створення селянського (фермерського) госпо-дарства кожний дієздатний громадянин України, який досяг-нув 18-річного віку, виявив таке бажання, має документи, що підтверджують його здатність займатися сільським господар-ством, та пройшов конкурсний відбір.

            Першочергове право на створення селянського (фер-мерського) господарства надається громадянам, які прожива-ють у сільській місцевості й мають необхідну кваліфікацію або досвід роботи у сільському господарстві.

Конкурсний відбір бажаючих створити фермерське госпо-дарство проводить районна (міська) конкурсна комісія, склад якої формує районна державна адміністрація (виконавчий ор-ган місцевого самоврядування) і затверджує голова районної, міської адміністрації, в адміністративному підпорядкуванні якої є район.

Земельні ділянки громадянам України для ведення се-лянського (фермерського) господарства передаються у при-ватну власність і надаються в користування, у тому числі на умовах оренди.

Передача земельних ділянок у приватну власність і надан-ня їх у користування здійснюється із земель запасу, а також зе-мель, вилучених (викуплених) у встановленому порядку.

Безоплатно земельні ділянки передаються у приватну власність громадян для ведення селянського (фермерського) господарства у межах середньої земельної частки, що обчис-люється в порядку, передбаченому Земельним кодексом Ук-раїни.

Селянське (фермерське) господарство зобов’язане:

1)         забезпечувати використання землі за цільовим призна-ченням та відповідно до умов її надання;

2)         ефективно використовувати землю відповідно до про-екту внутрігосподарського землеустрою, підвищувати її ро-дючість, застосовувати природоохоронні технології вироб-ництва, не допускати погіршення екологічної обстановки на території внаслідок своєї господарської діяльності;

3)         здійснювати комплекс заходів щодо охорони земель, пе-редбачених ст. 84 Земельного кодексу України;

4)         своєчасно вносити земельний податок або орендну пла-ту за землю;

5)         не порушувати права власників інших земельних діля-нок і землекористувачів, у тому числі орендарів;

6)         зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, ме-режі зрошувальних і осушувальних систем;

7)         дотримуватися режиму санітарних зон і територій, що особливо охороняються;

8)         дотримуватися правил добросусідства:

9)         дозволяти власникам і користувачам земельних діля-нок прохід до доріг загального користування, а також для спо-рудження або ремонту межових знаків і споруд;

 

10)       не чинити перешкод у проведенні робіт для державних потреб, а також для спорудження необхідних комунікацій до суміжних земельних ділянок;

11)       вживати заходів щодо недопущення можливості стоку дощових і стічних вод, проникнення отрутохімікатів і міне-ральних добрив на суміжну земельну ділянку.

У власності осіб, які ведуть селянське (фермерське) госпо-дарство, можуть бути земля, житлові будинки, квартири, пред-мети особистого користування, предмети домашнього госпо-дарства, продуктивна і робоча худоба, птиця, бджолосім’ї, посіви та посадки сільськогосподарських культур і насаджен-ня на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена про-дукція і доходи від її реалізації, транспортні засоби, кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і ви-робничого призначення для ведення селянського (фермер-ського) господарства і заняття підсобними промислами.

Майно цих осіб належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не передбачено угодою між ними. Майно селянського (фермерського) господарства перебуває під захи-стом держави нарівні з іншими формами власності.

Прохід по землях селянського (фермерського) господар-ства, проїзд на тракторах, автомобільному і гужовому транс-порті, пересування на човнах, купання і рибальство у водой-мах господарства, розміщення на цих землях палаток і прожи-вання в них, розведення багаття та інші подібні дії дозволя-ються лише за згодою власника господарства і за умови збере-ження природних компонентів в екологічно чистому вигляді.

Селянське (фермерське) господарство діє в умовах само-окупності. Всі витрати господарство покриває за рахунок

            власних доходів. Фермерське господарство самостійно визна-чає напрями своєї діяльності, спеціалізацію, організує вироб-ництво сільськогосподарської продукції, її переробку у вста-новленому порядку та реалізацію, за власним розсудом підби-рає партнерів з економічних зв’язків у всіх сферах діяльності, у тому числі іноземних. Воно може разом із сільськогоспо-дарським виробництвом займатися будь-яким іншим видом діяльності, не забороненим законодавством України.

Фермерське господарство має право вступати у договірні відносини з будь-якими підприємствами, установами і ор-ганізаціями, з окремими громадянами, самостійно вибирати партнерів, у тому числі іноземних, для укладання договорів.

Спори, що виникають під час виконання договорів, вирішуються судом або арбітражним судом.

Селянське (фермерське) господарство має право відкри-вати на свій вибір у будь-якій установі банку розрахунковий та інші рахунки, включаючи валютний, вільно розпоряджати-ся власними коштами, що є на цих рахунках, використовуючи їх як на безготівковій основі, так і готівкою відповідно до зако-нодавства.

Списання коштів із розрахункового рахунку селянського (фермерського) господарства, крім платежів до бюджету, може провадитися лише за його згодою, або за рішенням суду, або на підставі виконавчого напису та в інших визначених законодав-чими актами випадках. Платежі до бюджету вносяться в поряд-ку й у терміни, що встановлюються законодавством України.

Фермерське господарство має право одержувати в устано-вах банків, у підприємств і кооперативів довготермінові та ко-роткотермінові позички на підставі укладеного кредитного до-говору, який визначає умови кредитування. Господарство одержує кредит під заставу майна, поручительство (гарантію) та інші види забезпечення зобов’язань.

Діяльність селянського (фермерського) господарства при-пиняється у разі:

1) рішення членів селянського (фермерського) господар-ства про припинення його діяльності;

2)         припинення права власності на землю, права користу-вання земельною ділянкою у випадках, передбачених ст.ст. 27 і 28 Земельного кодексу України;

3)         визнання селянського (фермерського) господарства не-платоспроможним (банкрутом);

4)         якщо не залишається жодного члена селянського (фер-мерського) господарства або спадкоємця, який бажає продов-жити діяльність господарства.

В Україні перші селянські (фермерські) господарства з’явилися у 1991 р., і вже у 1992 р. їх кількість збільшилась у 7 разів. Сьогодні в Україні кількість селянських (фермерських) господарств становить понад 43 тис., на одне фермерське гос-подарство припадає в середньому по Україні 65,6 га сільсько-господарських угідь (табл. 5.1). Однак розвиток цієї важливої форми підприємницької діяльності не в усіх регіонах прохо-дить однаково. Це пояснюється, з одного боку, особливостями введення сільського господарства в різних економічних райо-нах, а з іншого — різним ставленням до розвитку фермерства органів місцевого самоврядування.

Таблиця 5.1

Селянські (фермерські) господарства України (на кінець року)

 

Рік       Кількість селянських господарств  Площа наданих сільсь-кому господарству угідь, га          у т.ч. ріллі, га

1991    2 098   39 737 30712

1992    14681  292 252           259 807

1993    27 739 558 175           63 851

1994    31 983 699 694           7 182 888

1995    34 778 788 521           7 182 888

1996    35 353 835 039           764 960

1997    35 927 932 221           85 737

1998    35 485 1 029 200        954 950

1999    35 884 1 162 300        1 084 180

2000    39 500 1 982 775        1 840 532

2001    41 599 2 585 800        2 410 900

2002    43 042 2 822 070        2 637 000