Тема 4. Мале підприємництво 4.1. Економічна сутність малого підприємництва


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 

Загрузка...

Відповідно до розмірів підприємств, масштабів їх діяль-ності підприємництво поділяють на мале, середнє та велике. У світі існують фірми-гіганти з багатомільярдними оборотами, на яких працюють десятки й сотні тисяч працівників. Існують і розвиваються крихітні фірми, на яких зайнято дві, три особи. Розмір підприємств залежить від виробничої функції підприємства, технологічного типу виробничого процесу, здатності швидко реагувати на зміни ринкової ситуації, на рух попиту, появу нових потреб у суспільстві тощо.

Світовий досвід і практика господарювання показують, що найважливішою ознакою ринкової економіки є існування і взаємодія багатьох великих, середніх і малих підприємств, їх оптимальне співвідношення. Найбільш динамічним елемен-том структури народного господарства, що постійно змінюється, є мале підприємництво. Набутий власний досвід, позитивні результати розвитку малого підприємництва в країнах, які пройшли етап реформування економічних систем, показують, що воно є одним із засобів усунення диспропорцій на окремих товарних ринках, створення додаткових робочих місць і скорочення безробіття, активізації інноваційних про-цесів, розвитку конкуренції, швидкого насичення ринку това-рами, послугами. А малі підприємства, за певних умов і за підтримки з боку держави, — потенційно інноваційні, гнучкі й витратоефективні, мають підприємницький досвід і достатній професійний рівень.

Властивістю сучасного етапу економічного розвитку є ста-новлення (для постсоціалістичних країн) і подальше вдоско-налення (для розвинутих країн) змішаної економіки ринково-го типу. Саме ринковий тип економічної організації суспільства, конкурентно-ринковий спосіб координації еко-

            Тема4

номічних процесів і прийняття рішень у межах національних економічних систем є найбільш перспективним. Він стає істо-рично виправданим для країн, що вирішують проблему вибо-ру способу соціально-економічного розвитку.

Об’єктивними перевагами сучасної ринкової економіки є ефективне і переважно раціональне використання виробни-чих ресурсів, динамізм, конкурентність, високі адаптаційні властивості науково-технічного прогресу тощо. Ринковий ме-ханізм господарювання забезпечує свободу економічного ви-бору, реалізацію власного економічного інтересу та взаємоуз-годженість інтересів ринкових суб’єктів. Не менш важливими ознаками ринкової економіки є реалізація підприємницького потенціалу, мобілізація самостійної ініціативи господарського суб’єкта. Отже, мале підприємництво виступає рушійною си-лою соціально-економічного розвитку.

Мале підприємництво є органічним структурним елемен-том ринкової економіки. Цей сектор економіки історично і логічно відігравав роль необхідної передумови створення рин-кового середовища. Він був первинною вихідною формою ринкового господарювання у вигляді дрібнотоварного вироб-ництва. Саме тому дрібнотоварне підприємництво відіграло структуроутворюючу роль в історії становлення економіки конкурентно-ринкового типу. Ця специфіка та своєрідне функціональне призначення малого підприємництва набува-ють особливого значення для країн, які йдуть шляхом відтво-рення ринкової системи господарювання. Здатність малого підприємництва до структуроутворення ринку висуває за-вдання його відродження та спрямовує в число першочерго-вих заходів реформування економіки України на її перехідно-му етапі.

У структурі сучасної змішаної економіки співіснують та органічно взаємодоповнюються мале, середнє та велике підприємництво. Але, на відміну від двох останніх, мале підприємництво є вихідним, найбільш численним, а тому і найбільш поширеним сектором економіки. Відмінності між цими трьома видами підприємництва зумовлені різним рівнем

суспільного розподілу праці, характером спеціалізації та усуспільнення виробництва, а також вибором технологічного типу виробничого процесу.

Мале підприємництво — це самостійна, систематична, ініціативна господарська діяльність малих підприємств та гро-мадян-підприємців (фізичних осіб), яка проводиться на влас-ний ризик з метою отримання прибутку. Практично це будь-яка діяльність (виробнича, комерційна, фінансова, страхова тощо) зазначених суб’єктів господарювання, що спрямована на реалізацію власного економічного інтересу.

Мале підприємництво здійснюється створенням розгалу-женої системи малих підприємств.

Малі підприємства — це організаційно-економічний вид підприємств, які згідно зі ст. 2 Закону України “Про підприємства в Україні” кваліфікуються за показником чисель-ності зайнятих працівників із градацією за сферами діяльності.

Зокрема до малих підприємств належать підприємства з кількістю зайнятих від 15 до 200 осіб залежно від галузі або виду діяльності Так, у промисловості та будівництві малими вважаються підприємства, на яких працює до 200 осіб, в інших галузях виробничої сфери — до 50 осіб, у науці та науковому обслуговуванні — до 100 осіб, галузях невиробничої сфери — до 25 осіб, а в роздрібній торгівлі — до 15 осіб.

Верховною Радою України 19 жовтня 2000 р. було ухвале-но Закон України “Про державну підтримку малого підприємництва”, відповідно до якого суб’єктами малого підприємництва є:|

•          фізичні особи, зареєстровані у встановленому законом порядку як суб’єкти підприємницької діяльності (гро-мадяни-підприємці);

•          юридичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середньооблікова чисельність працю-ючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує 500 000 євро.

Тема4

Середньооблікова чисельність працюючих визначається з урахуванням усіх працівників, у тому числі тих, що працюють за договорами та за сумісництвом, а також працівників пред-ставництв, філій відділень та інших відокремлених підрозділів.