3.4. Організаційно-правові форми підприємницької діяльності


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 

Загрузка...

Загальновідомі три основні організаційно-правові форми підприємницької діяльності (рис. 3.6): 1) одноосібні во-лодіння; 2) партнерства (товариства); 3) корпорації. Розгляне-мо детальніше ці форми.

Одноосібне володіння

(індивідуальний бізнес): самостійне ведення справ, засноване на власності підприємця

Партнерство:

декілька окремих осіб домовляються про володіння підприємством та його управління (спільна власність)

Корпорація:

незалежна юридична особа, підприємство, засноване на акціонерній власності

Рис. 3.6. Організаційно-правові форми підприємництва

Одноосібне володіння. Суть його полягає в тому, що все майно фірми належить одному власникові, який самостійно управляє фірмою, одержує прибуток і несе повну особисту відповідальність за всі зобов’язання фірми. Одноосібні во-лодіння мають свої переваги.

По-перше, оскільки весь прибуток належить підприємцеві, він кровно зацікавлений в ефективній праці. Зо-середження прибутку в одних руках дає можливість безпосе-редньо використовувати його в інтересах справи. До того ж прибуток підприємця в ринковій економіці розглядається як його індивідуальний дохід і оподатковується лише індивіду-альним прибутковим податком (а не податком на прибуток, як в інших випадках). По-друге, у власника фірми витрати на організацію виробництва невеликі. Його управлінські рішен-ня негайно втілюються життя. Він непідзвітний співвласни-кам чи будь-яким керівним органам. Невеликі розміри фірми дають змогу підприємцеві підтримувати прямі контакти зі своїми працівниками та клієнтами. Повна незалежність дуже цінується підприємцями. По-третє, одноосібному володінню властива простота в організації фірми та її ліквідації. В обох випадках достатньо лише рішення самого підприємця.

Проте ця форма підприємництва має і значні недоліки.

1.         Мають місце труднощі із залученням великих капіталів, власних фінансових ресурсів одноосібного підприємця здебільшого не вистачає для розвитку своєї справи. Через не-високий рівень платоспроможності комерційні банки неохоче надають таким підприємцям великі кредити, вимагаючи вищу плату за користування ними.

2.         Повна відповідальність за борги. Це означає, що у ви-падку невдалого господарювання одноосібний власник може втратити не лише особисті заощадження, а й усе майно, яке піде на сплату боргів кредиторам.

3.         Відсутність спеціалізованого менеджменту, що, ясна річ, негативно позначається на ефективності підприємницької діяльності. Адже одноосібний власник сам виконує всі уп-равлінські функції. Проте далеко не кожен здатний не це.

            4. Невизначеність термінів функціонування. Підприєм-ницька діяльність такої організаційної форми юридичне при-пиняється у разі банкрутства, позбавлення волі за карний зло-чин, психічного захворювання або смерті одноосібного влас-ника.

Партнерство (товариство). Ця форма організації підприємництва є логічним продовженням розвитку одно-осібного володіння. Така організаційно-правова форма підприємницької діяльності передбачає об’єднання капіталів двох і більше окремих фізичних або юридичних осіб за умов розподілу ризику, прибутку і збитків на основі рівності; спільного контролю результатів бізнесу; активної участі в йо-го веденні. Основою взаємин між сторонами, що вступають у партнерство, є договір.

За ступенем участі засновників (партнерів) у діяльності підприємства прийнято розрізняти товариства: повні (з по-вною відповідальністю); командитні; товариства з додатковою та обмеженою відповідальністю.

Розглянемо, які переваги партнерство має перед одно-осібними володіннями.

По-перше, зростають фінансові можливості фірми внаслідок об’єднання кількох капіталів. Банки сміливіше да-ють кредити таким фірмам.

По-друге, вдосконалюється управління фірмою. З’яв-ляється спеціалізація в управлінні, тобто розподіл уп-равлінських функцій між партнерами. Крім того, є можливість найняти професійних менеджерів.

По-третє, велика свобода та оперативність господарських дій.

По-четверте, як і одноосібні володіння, партнерства кори-стуються податковими пільгами, оскільки прибуток кожного учасника оподатковується як його індивідуальний дохід.

Проте цей тип організації підприємницької діяльності має певні недоліки, через що він інколи не тільки не може подола-ти недосконалість одноосібної власності, а й породжує нові проблеми.

1.         Необмежена відповідальність будь-якого товариства може загрожувати всім партнерам так само, як і одноосібному власнику. Крах одного з партнерів може спричинити банкрут-ство товариства в цілому, оскільки в більшості випадків учас-ники несуть солідарну відповідальність.

2.         Недостатність досвіду господарювання і несумісність інтересів партнерів можуть провокувати малоефективну діяльність, а колективний менеджмент — негнучке управління товариством.

3.         Непередбачуваність процесу і результатів діяльності то-вариства як нестійкої організаційно-правової форми підприємництва значно збільшують господарський ризик і зменшують впевненість у досягненні очікуваного зиску.

Корпорація (акціонерне товариство) є зараз доміную-чою формою підприємницької діяльності, її власниками вва-жаються акціонери, що мають обмежену відповідальність у розмірі свого внеску до акціонерного капіталу корпорації. Весь прибуток корпорації належить її акціонерам. Виокрем-люють дві його частини. Одна частина розподіляється серед акціонерів у вигляді дивідендів, друга — це нерозподілений прибуток, що використовується на реінвестування. Функції власності та контролю поділені між акціонерами (власниками акцій) і менеджерами.

Переваги корпорації (акціонерного товариства) достатньо відомі.

По-перше, корпорація є найефективнішою формою ор-ганізації підприємницької діяльності з огляду на реальну мож-ливість залучення необхідних інвестицій. Саме через ринок цінних паперів (фондову біржу) вона може об’єднувати різні за розмірами капітали великої кількості фізичних і юридич-них осіб для фінансування сучасних напрямів науково-технічного й організаційного прогресу, нарощування виробни-чого потенціалу.

По-друге, потужній корпорації значно простіше постійно збільшувати обсяги виробництва або послуг. Це дає добру можливість отримувати прибуток, що постійно зростає.

            По-третє, кожний акціонер як співвласник корпорації не-се лише обмежену відповідальність (за банкрутства фірми він втрачає тільки вартість своїх акцій). Важливо й те, що окрема особа може зменшити свій власний фінансовий ризик, якщо купуватиме акції кількох корпорацій. Кредитори можуть пред’явити претензії лише корпорації як юридичній особі, а не окремим акціонерам як фізичним особам.

По-четверте, корпорація — це організаційно-правове ут-ворення, яке може функціонувати дуже тривалий період (постійно), що створює необмежені можливості для перспек-тивного розвитку.

Корпоративна форма організації підприємницької діяль-ності, як і всі інші, має недоліки.

1.         Мають місце певні розбіжності між функціями влас-ності й контролю, що негативно впливає на необхідну гнучкість оперативного управління корпорацією. Розподіл функцій власності контролю може призвести до виникнення соціальних суперечностей (конфліктів) між менеджерами і акціонерами корпорації.

2.         Корпорація сплачує більші податки в розрахунку на одиницю отримуваного прибутку, ніж інші організаційні фор-ми бізнесу. Адже оподаткуванню підлягає спочатку отрима-ний корпорацією прибуток, а потім —дивіденди акціонерів, тобто фактично є проблема подвійного оподаткування.

3.         У корпоративній формі бізнесу існують потенційні можливості для зловживань посадових осіб. Наприклад, керівництво корпорації може організувати емісію акцій для покриття збитків, спричинених безгосподарністю певних структурних ланок.