1.3. Економічні закони і категорії


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 

загрузка...

Пізнання сутності виробничих відносин здійснюється через економічні закони і категорії.

Економічні закони – це суттєві, стійкі, причинно-наслідкові зв’язки як середині виробничих відносин економічних процесів і явищ, так і між ними. Кожен закон має процес-причину і процес-наслідок (рис. 1.3).

Процес-наслідок економічного закону виникає в результаті подолання економіч-ної суперечності між процесом-причиною та економічним процесом, який є чинни-ком, що протидіє процесу-причині. Інакше кажучи, це наслідок розвитку продуктив-них сил, кількісних змін у процесі виробництва. Наприклад, зростання рівня потреб суспільства – це не випадкове явище, воно народжується дією закону підвищення потреб і є процесом-наслідком цього закону. Це явище вступає в суперечність з не-достатньою величиною суспільного багатства для задоволення потреб, що постійно зростають. Суперечність, що виникла, долається на основі збільшення суспільного багатства. В економічному законі перехід від процесу-причини до процесу-наслідку є особливою формою руху, де один економічний процес породжує інший, а внутрішнім імпульсом для цього є об’єктивні економічні суперечності.

Суперечності економічного закону розв’язуються не автоматично, а внаслідок суспіль-них дій людей. Цей процес за сприятливих умов завершує перехід до процесу-наслідку, який виявляється у різних формах. Таким чином, форми вияву економічного закону – це наслідок реалізації його причинно-наслідкового зв’язку. Вони впливають на економічні процеси, розвиток економіки в цілому. Це спричинює різні соціально-економічні наслід-ки залежно від умов дії закону. Оптимальні умови функціонування економіки зумов-люють раціональні форми вияву економічного закону. Якщо економічний закон реалі-зується в умовах, що відрізняється від нормальних, то форма його вияву призводить до соціально-негативних наслідків. Сутність економічного закону можна відобразити через його кількісне вираження, або математичну модель закону. Економічні закони, як правило, виражають через формули функціональної залежності, проте кількісне вираження деяких законів (законів сфери обігу товарів) можливе лише на основі визначення певних співвідношень. Це зумовлено дією декількох суб’єктивних чинників.

Визначення кількісного вираження економічного закону дає можливість зрозу-міти напрям розвитку економічних процесів, своєчасно виявити недоліки і знайти відповідні заходи щодо їх усунення.

Модуль 1. Загальні засади соціально-економічного розвитку суспільства

Отже, економічні закони мають певну структуру, яка містить чотири основні складові: причинно-наслідковий зв’язок, суперечність, кількісне вираження, форма вияву закону.

Економічні закони, як і закони природи, об’єктивні, тобто існують і діють неза-лежно від свідомості, волі та бажань людей.

Об’єктивний характер економічних законів означає, що – люди не можуть створювати, відміняти чи замінювати одні економічні закони на інші, як це буває із законами юридичними: «Вони діють не тому, що люди знають про них, а на-впаки, люди знають про них тому, що вони діють». Проте держава може створю-вати передумови для розвитку економічних законів шляхом зміни умов. Отже, економічні закони незалежні від свідомості, але залежать від свідомої діяльності людей.

Проте закони природи і закони економічні різняться між собою:

- закони природи є дією сил природи незалежно від людини та поза її діяльністю. Економічні закони виникають, функціонують і розвиваються у сфері економічної діяльності людей;

- закони природи вічні, оскільки вічна матерія та її рух. Економічні закони, навпа-ки, історичні, минущі;

- економічні закони реалізуються не так чітко, як закони природи, а виступають як основний напрям економічного розвитку. Пізнання економічного закону полягає в розкритті сутності закону, виявленні

механізму її дії.

Існує два способи пізнання економічних законів:

1) через виявлення нових законів.

2) через поглиблення дослідження сутності, механізму дії та взаємодії відомих за-конів.

Науковий шлях вивчення економічних законів передбачає існування кількох рів-нів пізнання.

На першому рівні відбувається пізнання економічних законів як законів об’єктивно існуючого життя суспільства, виробничих відносин. З багатьох тисяч зв’язків виявляють істотні, що мають сталий характер.

Другий рівень пізнання ґрунтується на результатах, отриманих на першому рівні і реалізується у процесі наукової діяльності. Пізнання відбувається через теоретичне відображення реально існуючих об’єктивних законів.

Третій рівень пізнання полягає в апробації законів на практиці. На основі ре-зультатів господарської діяльності робляться певні висновки та узагальнення, вно-сяться необхідні доповнення та зміни до наукових визначень і описів економічних законів, удосконалюють механізм їхнього використання.

Механізм використання економічних законів передбачає реалізацію комплексу заходів, спрямованих на подолання економічних суперечностей, розвиток форм, принципів і методів застосування цих законів для ефективного ведення господар-ства, зокрема дій державних органів, які на основі економічних законів регламен-тують діяльність різних ринкових структур, підприємців, фірм як основних ланок господарства. Він невіддільний від поняття «економічна політика», яка є найбільш загальною формою використання економічних законів на практиці в інтересах роз-витку суспільства.

Економічна теорія

В економічній літературі розглядають три рівні економічних законів:

- політико-економічний (економіко-теоретичний) рівень – це функція полі-тичної економії (економічної теорії);

- безпосередньо-управлінський рівень є компетенцією органів державної влади;

- практичний рівень – пов’язаний з прийняттям економічних рішень, використан-ня економічних важелів фірмами, підприємствами, іншими організаціями. Усі рівні використання економічних законів у широкому розумінні належать до

системи управління національною економікою.

Економічні закони у своїй сукупності створюють систему економічних законів. Якісна визначеність цієї системи (класифікації законів) залежить від підходу, на базі якого та чи інша школа вивчає закономірності розвитку суспільства. Ті науковці, котрі як основу використовують формаційний підхід, виділяють та аналізують такі види законів:

1) загальні економічні закони – вони діють в усіх без винятку способах виробництва (Закон економії часу, Закон відповідності виробничих відносин характеру й рів-ню розвитку продуктивних сил, Закон усуспільнення виробництва й праці, Закон зростаючих потреб);

2) специфічні економічні закони – вони діють лише в межах одного способу вироб-ництва та виражають сутність історично визначених виробничих відносин, які виникають на основі тих чи інших форм власності на засоби виробництва (Закон додаткової вартості, який діє при капіталізмі);

3) особливі економічні закони – вони діють за певних умов і можуть охоплювати кіль-ка формацій. Так, з появою товарно-грошових відносин починають діяти закон вартості, закон попиту, закон пропозиції, закон грошового обігу тощо. Вчені, які при вивченні економічних відносин відштовхуються від цивілізаційно-го підходу, виділяють у процесі аналізу тільки дві групи законів:

1) загальні економічні закони, що діють на всіх етапах розвитку суспільства та 2) особливі економічні закони, які діють за певних умов. На рис. 1.3 запропонована авторська концепція класифікації законів. Завершуючи аналіз економічних законів та їх класифікацію, відзначимо одну важливу в цьому зв’язку обставину: кожний еко-номічний закон, до якого б класу він не належав, групує навколо себе відповідне коло економічних категорій.

Економічні категорії – це теоретичний вираз, мисленні форми виробничих від-носин, економічних явищ і процесів, які реально існують. Будь-яка економічна кате-горія є поняттям, проте не кожне поняття є економічною категорією. В економічній науці часто застосовується поняття, пов’язане з економічною політикою, надбудов-ними явищами, проте вони не є економічними категоріями за своєю сутністю.

Економічні категорії мають такі ознаки:

- відображають не природні властивості речей і предметів, а суспільні виробничі відносини як свій головний предмет;

- мають об’єктивний характер, оскільки відображають об’єктивну дійсність;

- більшість з них має історичний характер. Це означає, що вони відповідають пев-ним історичним умовам і відображають рівень економічного життя суспільства. За типами економічні категорії класифікують на провідні, які відображають осно-вні риси формації, усі стадії відтворення, і категорії, що стосуються лише однієї стадії руху суспільного продукту: безпосередньо виробництва, обміну, розподілу

Модуль 1. Загальні засади соціально-економічного розвитку суспільства

чи споживання. Система економічних категорій не хаотична, а субординована – у ній кожна наступна категорія підпорядкована попередній, виводиться з останньої, а вся система загалом визначається вихідною категорією історично конкретного суспіль-ного способу виробництва.


загрузка...