7.3 Калькулювання собівартості готової продукції


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 

Загрузка...

Ефективність виробництва визначається шляхом

калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг).

Калькулювання         це    обчислення    собівартості    одиниці

продукції (робіт, послуг).

Основні методи калькулювання прийнято класифікувати за трьома ознаками:

•          за об’єктами калькулювання (позамовний та попроцесний);

•          залежно від повноти включення витрат (калькулювання

повних та змінних витрат - “директ-костинг");

•          залежно від оперативності одержання даних собівартості

(калькулювання фактичних та нормативних витрат).

Позамовний метод обліку витрат і калькулювання собівартості продукції використовується в індивідуальному та дрібносерійному виробництві, характерному для таких галузей, як суднобудування, авіабудування, машинобудування, металообробне та швейне виробництво, науково-дослідні, проектні та конструкторські роботи, аудиторські та консультаційні послуги, будівельна та видавнича діяльність.

Об'єктом калькулювання при позамовному методі є окреме замовлення, контракт (проект) або партія продукції.

Якщо підприємство виконує одночасно кілька замовлень, при калькулюванні їх собівартості необхідно:

1)         обчислити прямі витрати на виконання кожного замовлення;

2)         розподілити загальновиробничі витрати між замовленнями;

3)         визначити собівартість кожного замовлення.

Для узагальнення витрат на окреме замовлення в бухгалтерії заводиться "Відомість обліку витрат на замовлення", куди переносять всі фактичні витрати на виконання замовлення з первинних документів табл. 7.1.

Після виконання замовлення в калькуляційну картку вноситься сума прямих і загальновиробничих витрат.

Таблиця 7.1 Відомість обліку витрат на замовлення № 56 Замовник: BAT “Полімер”

Вид роботи: друк рекламних буклетів накладом 1000 шт.

 

Дата    Матеріали      Зарплата        Інші прямі витрати   Розподілені

загальновиробничі

витрати

 

            № вимоги      Сума, грн.      № наряду, табеля      Сума, грн.      № докум.        Сума, грн.      Ставка розподілу       Сума, грн.

03.03   29        800                                                     120%   прямих матеріалів   

05.03                          58        200                            

           

15.03   62        450                                                    

           

19.03                                                  Рахунок

24        300     

           

26.03                          87        180                            

           

31.03                                                                        

            1500

Усього            1250    X         380      X         300      X          X        1500

Собівартість замовлення: 3430 грн. Собівартість одного буклету: 3,43 грн.

Особливістю позамовного методу обліку є визначення витрат не за звітний період, а за окремими замовленнями. Фактична собівартість одиниці продукції (робіт) обчислюється після виконання замовлення як частка від ділення загальної суми витрат на кількість виготовленої за замовленням продукції (робіт). Якщо наприкінці звітного періоду замовлення повністю не було виконано, загальна сума витрат, відображена в калькуляційній картці, характеризує витрати незавершеного виробництва.

Фактична собівартість замовлення обчислюється шляхом підсумовування всіх прямих і розподілених непрямих витрат від початку до завершення виконання замовлення.

Суму незавершеного виробництва можна визначити, підсумувавши фактичні витрати за всіма незавершеними замовленнями.

Приклад 7.3. У грудні 2007 р. підприємство виконувало одночасно три замовлення на виготовлення меблів, витрати на виконання яких подано у табл. 7.2. Незавершеного виробництва станом на 01.12.2007 р. не було.

Необхідно оцінити незавершене виробництво станом на 31.12.2007р.

Таблиця 7.2

Витрати на виконання замовлень у грудні 2007р.          

Статті витрат Замовлення   Усього

 

            1          2          3         

 

Матеріали      900      1200    700      2800

Зарплата        500      600      400      1500

Розподілені загальновиробничі витрати   800      1000    300      2100

Усього            2200    2800    1400    6400

До 31.12.2007 р. замовлення 1 і 2 були завершені, а готові меблі відвантажені покупцю. На рахунках бухгалтерського обліку операції з виконання замовлення і оприбуткування готової продукції на склад слід відобразити записами:

1.         Списано матеріали на виконання замовлень

Дт 23.1 "Виробництво замовлення 1” - 900

Дт 23.2 "Виробництво замовлення 2” - 1 200

Дт 23.3 "Виробництво замовлення 3” - 700

Кт 201 "Матеріали" - 2800

2.         Нараховано заробітну плату робітникам

Дт 23.1 "Виробництво замовлення 1” - 500

Дт 23.2 "Виробництво замовлення 2” - 600

Дт 23.3 "Виробництво замовлення 3” - 400

Кт 661 "Розрахунки за заробітною платою" - 1500

3.         Списано розподілені загальновиробничі витрати

Дт 23.1 "Виробництво замовлення 1” - 800

Дт 23.2 "Виробництво замовлення 2” - 1000 Дт 23.3 "Виробництво замовлення 3” - 300 Кт 91 "Загальновиробничі витрати" - 2100

4.         Оприбуткувано готові меблі на склад

За замовленням 1

Дт 26.1 "Готова продукція за замовленням 1” - 2200

Кт 23.1 "Виробництво замовлення 1” - 2200 За замовленням 2 Дт 26.2 "Готова продукція за замовленням 2"- 2800

Кт 23.2 "Виробництво замовлення 2"- 2800

Вартість незавершеного виробництва станом на 31.12.2007р. складатиме 1400 грн. (витрати на виконання замовлення 3).

При передачі частково виконаного замовлення споживачеві, оцінка здійснюється за нормативною (плановою) або фактичною собівартістю раніше виготовлених аналогічних виробів з урахуванням змін в їх конструкції, технологіїта умовах виробництва.

Інформація, сформована на основі обліку витрат за окремими замовленнями, використовуєтьсядлятакихцілей:

-          виявлення найвигідніших (прибуткових) замовлень;

-          ідентифікації робіт для визначення договірних цін. Калькулюеання за процесами ґрунтується на групуванні витрат

за окремими процесами або стадіями виробництва. Цей метод

застосовується у масовому, серійному виробництві, наприклад у

хімічній,          нафтопереробній,     металургійній,           текстильній

промисловості. Складність попроцесного калькулювання залежить від кількості процесів та складності технології обробки сировини, наявності і величини незавершеного виробництва.

Підвидом попроцесного методу калькулювання є простий метод. Він може застосовуватись для калькулювання собівартості однорідної продукції, виготовлення якої не поділяється на окремі процеси і де немає незавершеного виробництва (виробництво електроенергії, видобуток вугілля тощо). В такому випадку облік витрат ведеться по підприємству загалом, а фактичну собівартість можна визначити як суму всіх витрат за звітний період.

Якщо ж виробництво складне і поділяється на декілька процесів, виробляється декілька видів продукції, є незавершене виробництво, то облік слід організувати окремо за кожним видом продукції та процесом, а калькулювання собівартості необхідно здійснювати з урахуванням залишків незавершеного виробництва.

Залишок         незавершеного          виробництва визначається

інвентаризацією або за даними обліку та оцінюється за нормативною собівартістю або за собівартістю еквівалентної одиниці готової продукції.

Екеіеалентна одиниця готової продущії вимір одиниці продукції з урахуванням п ступеня готовності.

Кількість еквівалентних одиниць готової продукції визначають шляхом множення кількості оброблених виробів на їх відсоток готовності.

Приклад 7.4. Підприємство за місяць виготовило 5000 одиниць продукції, крім цього ще 4000 одиниць оброблені на 10%.

Кількість  еквівалентних  одиниць готової продукції за місяць

розраховується:

 4000x10%

5000 + = 5400    (0 л )

100%   К Д'

Таким чином, витрати підприємства за цей місяць слід вважати еквівалентними (відповідними) до виготовлення 5 400 одиниць продукції.

При такому підході калькулювання за процесами має 5 етапів:

 

1.         Узагальнення даних про рух фізичних одиниць продукції;

2.         Обчислення еквівалентних одиниць готової продукції для кожної статті витрат (матеріали, заробітна плата тощо);

3.         Визначення загальної суми витрат на виробництво;

4.         Розрахунок собівартості еквівалентної одиниці готової продукції;

5.         Розподіл виробничих витрат між готовою продукцією та незавершеним виробництвом.

Розрахунок кількості еквівалентних одиниць готової продукції та обчислення їх собівартості залежить від методу оцінки запасів, що використовується на підприємстві - ФІФО чи середньозваженої собівартості (табл. 7.3).

Таблиця 7.3 Особливості калькулюеання за процесами залежно еід методу

оцінки запасіе

Залишок на поч. періоду + Запуск = Випуск + Залишок на кін. періоду

Етап калькулювання

Узагальнення даних про рух фізичних одиниць продукції

Обчислення еквіва-лентних одиниць готової продукції

Визначення загаль-ної суми витрат на виробництво

Розрахунок собівар-тості еквівалентної одиниці готової продукції

Розподіл виробни-чих витрат між готовою продукцією та незавершеним виробництвом

 

 

Метод середньозваженої собівартості

Метод ФІФО

Такий самий підхід, але необхідно відокремити дані про початкові запаси та кількість виробів, обробку яких почато у звітному періоді

Такий самий підхід, необхідно ще відняти еквіва-лентні одиниці готової продук-ції у незавершеному вироб-ництві на початок періоду

Сума готової продукції,

виготовленої у звітному

періоді, та еквівалент-

них одиниць готової

продукції на кінець

звітного періоду       

Сума витрат  незавершеного  виробництва на початок

періоду та витрат звітного періоду

Ділення загальної суми виробничих витрат на загальну кількість екві-валентних одиниць

Добуток          кількості

еквівалентних одиниць за кожною статтею витрат у складі готової продукції і незавер-шеного виробництва на собівартість еквівалент-но'ї одиниці для кожної статті витрат

Ділення          витрат       звітного

періоду           на   кількість   еквіва-

лентних          одиниць     звітного

періоду

Собівартість готової продукції

включає         витрати

незавершеного виробництва на початок періоду, витрати на завершення обробки виробів у незавершеному виробництві та витрати поточного періоду. Незавершене виробництво на кінець періоду включає витрати звітного періоду

Розглянемо    особливості        застосування        попроцесного

калькулювання за різними методами.

Калькулювання за процесами за методом середньозваженог собівартості. При використанні цього методу для розрахунку еквівалентних одиниць готової продукції не беруть до уваги незавершене виробництво на початок періоду, оскільки припускають, що ті вироби, які не були завершені станом на початок звітного періоду, були завершені і включені до складу готової продукції під час звітного періоду.

Приклад 7.5. Вихідні дані для калькулювання собівартості продукції наведено в табл. 7.4.

Таблиця 7.4 Вихідні дані для обчислення собівартості готоеої продукціїза

попроцесним методом

Показники     Процес 1        Процес 2

 

            К-сть, од.       Відсоток обробки      Сума, грн.      К-сть, од.       Відсоток обробки      Сума, грн.

1.Незавершене виробництво на початок місяця:  2000                           500                 

- напівфабрикати                                                     100      5000

- прямі матеріали                  50        6000                40        1200

- пряма зарплата                   30        1000                60        4000

- загальновиробничі витрати                     10        2500                70        6000

2. Запуск за місяць (почато обробку)          8000                           7000               

3.Витратизамісяць:                                                             

- напівфабрикати                                         7000               

- прямі матеріали                              20000                         22000

- пряма зарплата                              15000                         12000

- загальновиробничі витрати                                 10000                         14000

4. Випуск за звітний місяць 7000                           6000               

5. Незавершене виробництво на кінець місяця:    3000                           1500               

- напівфабрикати                                                     100     

- прямі матеріали                  100                             100     

- пряма зарплата                   30                               50       

- загальновиробничі витрати                     20                               100     

За даними прикладу у першому процесі виготовлено і передано для подальшої обробки у другий процес 7 000 одиниць виробів. Таким   чином,   залишок   незавершеного   виробництва   на   кінець звітного періоду за першим процесом визначається: 2 000+8 000-7 000=3 000 (од.)

При розрахунку кількості еквівалентних одиниць готової продукції враховано те, що у складі незавершеного виробництва матеріали використано повністю, а обробка здійснена на 30% для заробітної плати та на 20% для загальновиробничих витрат.

На основі цього можна обчислити собівартість еквівалентної одиниці готової продукції (табл. 7.5).

Таблиця 7.5 Розрахунок середньозваженої собівартості еквівалентної одиниці

готоеої продукції (процес 1)

Показники     Прямі

матеріали       Пряма

зарплата         Загально-

виробничі

витрати          Усього

1. Еквівалент готової продукції, од. в. т.ч.:            10000  7900    7600    X

готова продукція       7000    7000    7000    X

залишок на кінець (3000 од.):                                            

100%   3000                          

30%                900*               

20%                            600** 

2. Виробничі витрати, грн. вт.ч.:    26000  16000  12500  54500

незавершене виробництво на початок (2000 од.)            6000    1000    2500    9500

витрати за місяць      20000  15000  10000  45000

3. Собівартість еквівалентної одиниці готової продукції, грн.    2,6       2,025   1,645   6,27

* (3000 од. × 30%) / 100%=900 од. ** (3000 од. × 20%) / 100%=600 од.

За даними табл.  7.5  собівартість одиниці готової продукції, виготовленої у процесі 1, складає 6,27 грн. Тоді собівартість всіх напівфабрикатів, переданих з процесу 1 у процес 2 визначається: 7 000 од. × 6,27 грн.=43 890 (грн.)

Незавершене виробництво на кінець місяця буде оцінене так:

прямі матеріали         3 000 × 100% × 2,6=7 800 (грн.)

пряма зарплата         3 000 × 30% × 2,025=1 822,5 (грн.)

загальновиробничі витрати            3000 × 20% × 1,645=987 (грн.)

Всього незавершене виробництво на кінець місяця        10 609,5 грн.

Аналогічно здійснюються розрахунки для процесу 2 (табл. 7.6).

Таблиця 7.6 Розрахунок середньозваженої собівартості еквівалентної одиниці

продукції (процес 2)

Показники     Напівфаб-рикати       Прямі

матеріали       Пряма

зарплата         Загально-

виробничі

витрати          Усього

1.Еквівалентготової продукції, од. в т.ч.:   7500    7500    6750    7500    X

готова продукція       6000    6000    6000    6000    X

залишок на кінець (1500 од.):                                                        

100%   1500                                      

100%              1500                          

50%                            750                 

100%                                      1500   

2. Виробничі витрати, грн. в. т.ч.:  48890  23200  16000  20000  108090

незавершене виробництво на початок (500 од.)  5000    1200    4000    6000    16200

витрати за місяць      43890*            22000  12000  14000  91890

3. Собівартість еквівалентної одиниці, грн.          6,519   3,093   2,37     2,667   14,649

* вартість напівфабрикатів, переданих з процесу 1

Собівартість  готової прод×кції,  що  виготовлено  за місяць у процесі 2 визначається: 6000 од.    14,649 грн.=87894 (грн.)

Незавершене виробництво на кінець місяця буде оцінене:

напівфабрикати         1 500 × 100% × 6,519=9 778,5 (грн.)

прямі матеріали         1 500 × 100% × 3,093=4 639,5 (грн.)

пряма зарплата         1 500 × 50% × 2,37=1 777,5 (грн.)

загальновиробничі витрати            1 500 × 100% × 2,667=4 000,5 (грн.)

Всього незавершене виробництво на кінець місяця        20 196 грн.

Калькулювання за процесами за методом ФІФО. При використанні цього методу для обчислення кількості еквівалентних одиниць готової продукції незавершене виробництво на початок місяця слід відняти, оскільки цю частину продукції було оброблено у попередньому місяці (діє припущення, що витрати поточного місяця пов’язані в першу чергу із завершенням тієї продукції, що на початок періоду залишилась необробленою).

Таблиця 7.7 Розрахунок собівартості еквівалентної одиниці продукціїза

методом ФІФО (процес 1)

Показники     Прямі

матеріали       Пряма

зарплата         Загально-

виробничі

витрати          Усього

1. Еквівалент готової продукції, од. вт.ч.:  9000    7300    7400    X

готова продукція       7000    7000    7000    X

залишок на кінець (3000 од.)           3000    900      600      X

мінус залишок на початок (2000 од.):                                           

50%     (1000)                        

30%                (600)              

10%                            (200)  

2. Витрати за місяць, грн.:   20000  15000  10000  45000

3. Собівартість еквівалентної одиниці, грн.          2,222   2,055   1,351   5,628

Витрати на завершення обробки 2 000 одиниць, що були не завершені на початок місяця:

прямі матеріали:        2 000 × (100%-50%) × 2,222=2 222 (грн.)

пряма зарплата:         2 000 × (100%-30%) × 2,055=2 877 (грн.)

загальновиробничі витрати: 2000 × (100%-10%) × 1,351=2431,8 (грн.)

Усього:           7 530,8 грн.

Загальні  витрати  на  виробництво  2 000   одиниць  продукції,

обробка яких була розпочата в минулому місяці:

незавершене виробництво на поч. місяця            9 500 грн.

витрати на додаткову обробку у поточному місяці          7 530,8 грн.

Усього витрат на виробництво 1 000 одиниць    17 030,8 грн.

Собівартість решти 5 000 одиниць (7000-2000), виготовлених у звітному місяці: 5 000 од. × 5,628 грн.=28 140 (грн.)

Таким    чином,    собівартість    усієї    готової    продукції,    що виготовлена у звітному місяці і передана до процесу 2, складає: 17 030,8+28 140=45 170,8 (грн.)

Незавершене виробництво на кінець місяця буде оцінене:

прямі матеріали         3 000 × 100% х 2,222=6 666 (грн.)

пряма зарплата         3 000 × 30% х 2,055=1 849,5 (грн.)

загальновиробничі витрати            3 000 × 20% х 1,351=810,6 (грн.)

Усього            9 326,1 грн.

Таблиця 7.8 Розрахунок собівартості еквівалентної одиниці продукціїза

методом ФІФО (процес 2)

Показники     Напівфаб-рикати       Прямі

матеріали       Пряма

зарплата         Загально-

виробничі

витрати          Усього

1.Еквівалентготової продукції, од. в.т.ч.:   7000    7300    6450    7150    X

готова продукція       6000    6000    6000    6000    X

залишок на кінець (1500 од.):          1500    1500    750      1500    X

мінус залишок на початок (500 од.)                                                          

100%   (500)                                      

40%                (200)                          

60%                            (300)              

70%                                        (350)  

2. Витрати за місяць, грн.:   45170,8*         22000  12000  14000  93170,8

3. Собівартість еквівалентної одиниці, грн.          6,453   3,014   1,86     1,958   13,285

* вартість напівфабрикатів, переданих з процесу 1

Витрати на завершення обробки 500 одиниць, що були не завершені на початок місяця:

напівфабрикати         500 × (100%-100%) × 6,453=0 (грн.)

прямі матеріали         500 × (100%-40%) × 3,014=904,2 (грн.)

пряма зарплата         500 × (100%-60%) × 1,86=372 (грн.)

загальновиробничі витрати      500 × (100%-70%) × 1,958=293,7 (грн.)

Усього            1569,9 грн.

Загальні   витрати   на   виробництво   500   одиниць   продукції,

обробка яких була розпочата в минулому місяці:

незавершене виробництво на початок місяця      16 200 грн.

витрати на додаткову обробку у поточному місяці          1 569,9 грн.

Усього витрат на виробництво 1 000 одиниць    17 769,9 грн.

Собівартість решти 5 500 одиниць (6 000-500), виготовлених у звітному місяці: 5 500 од. × 13,285 грн =73 067,5 (грн.)

Таким чином, собівартість усієї готової продукції, що виготовлена у звітному місяці у процесі 2, складає: 17 769,9+73 067,5=90 837,4 (грн.)

Незавершене виробництво на кінець місяця буде оцінене так:

напівфабрикати         1 500 × 100% × 6,453=9 679,5 (грн.)

прямі матеріали         1 500 × 100% × 3,014=4 521 (грн.)

пряма зарплата         1 500 х 50% х 1,86=1 395 (грн.)

загальновиробничі витрати            1 500 х 100% х 1,958=2 937 (грн.)

Усього            18 532,5 грн.

Позитивнимирисами попроцесного методу є:

1.         Відносна простота у порівнянні з позамовним методом (немає необхідності вести картки обліку собівартості).

2.         Витрати списуються за календарний період, а не за час виготовлення замовлення

Недоліш попроцесного методу:

І.Необхідність інвентаризації незавершеного виробництва на кінець періоду в усіх цехах одночасно.

2. Іноді неможливо точно визначити ступінь обробки напівфабрикатів або продукції у незавершеному виробництві, що негативно впливає на достовірність показника собівартості.

Калькулюеання поених еитрат метод, що передбачає включення всіх (змінних і постійних) виробничих витрат до собівартості. Цей метод традиційно застосовується для складання фінансової звітності.

Приклади позамовного та попроцесного методів № 7.3, 7.5 передбачають калькулювання повних витрат.

3 метою складання внутрішньої звітності і прийняття рішень в короткотерміновий період застосовують калькулюеання змінних еитрат - метод, що передбачає включення до собівартості тільки зміннихвиробничих витрат.

При калькулюванні змінних витрат постійні загальновиробничі витрати, так само як і адміністративні, витрати на збут списують на витрати періоду, а не на виробництво. Змінні загальновиробничі витрати включаються до виробничої собівартості (рис. 7.1).

На основі калькулювання змінних витрат є можливість обчислити маржинальний дохід, який застосовується для прийняття різних управлінських рішень.

Норматиений метод калькулюеання був розроблений радянськими науковцями. Він передбачає визначення собівартості виготовленої продукції на підставі діючих норм і нормативів витрат.

Аналіз відхилень від нормативів повинен відповісти на такі запитання:

-          якою є різниця між фактичними та нормативними витратами;

-          причини виникнення різниць (під впливом ефективності використання ресурсу чи його ціни).

 

Прямі матеріали і зарплата

Зміннізагально-виробничі витрати

Постійні загально-виробничі витрати

Адміністративні

витрати і витрати на

            збут    

 

Рис. 7.1. - Калькулювання повних та змінних витрат

Облік   відхилень   від   нормативів   ведеться   з   використанням спеціальних рахунків, які мають структуру, зображену на рис. 7.2.

 

Дт

 

Рахунок відхшень фактичних витрат від нормативів

 

Кт

 

 

 

Негативні відхилення

 

Позитивнівідхилення

 

Рис.7.2 -Побудоварахунка відхшень витрат

Використовують два варіанти ведення обліку відхилень: 1)  За  дебетом  рахунку  23   "Виробництво"     відображаються фактичні витрати, а готова продукція списується з кредиту цього рахунку за нормативною собівартістю;

2) За дебетом рахунку 23 "Виробництво" відображаються нормативні витрати, а відхилення від нормативів відображають одночасно з відображенням витрат на виробництво. Тобто діє такий принцип: фактичні витрати - це алгебраїчна сума нормативних витрат та відхилень від нормативів. Готова продукція на однойменному рахунку 26 також відображається за нормативною собівартістю.

7Л Оцінка ma обпік готової продукції

Готова продукція - це виріб або напівфабрикат, робота, послуга що пройшли всі стадії технологічної обробки на даному підприємстві та відповідають затвердженим стандартам або технічним умовам, договору, прийняті технічним контролем підприємства і здані на склад або замовникові-покупцеві відповідно до діючого порядку прийняття продукції.

При організації обліку продукції основним моментом є визначення її характеру. Згідно з цією ознакою продукцію групують за формою, ступенем готовності і технологічною складністю (рис. 7.3).

Класифікація готової продукції за її характером

-          уречевлена

за формою      )    - результат виконання робіт,

надання послуг

- незавершене виробництво (незакінчена обробкою продукція)

-          напівфабрикати

за ступенем готовності

готова

 

затехнологічною складністю

 

 

-          проста

-          складна (основна, побічна, супутня)

 

Рис. 7.3 - Класифікація готової продущіїза пхарактером

Групування готової продукції за формою необхідне не тільки для організації п обліку у натуральних одиницях, а також для здійснення бухгалтерських проведень. Зокрема, якщо собівартість уречевленої продукції з рахунку 23 “Виробництво” списується на рахунок 26 “Готова продукція”, то результати виконаних робіт та наданих послуг згідно акту одразу передаються замовнику і рахунок 26 не викори стову єть ся.

Супутня   продукція  це   продукція,    отримана   в    одному

технологічному циклі (процесі) одночасно з основною. За якістю вона відповідає стандартам та призначена для подальшої обробки або реалізації споживачам. Супутня продукція як вихідний елемент виробничого процесу має якісні та кількісні параметри, які повинні одержати вартісну характеристику.

Побгчна    продукцгя            це    продукція,    що    утворюється    в

комплексних виробництвах паралельно з основною і, на відміну від супутньої, її виробництво не потребує додаткових витрат.

Оцінка супутньої і побічної продукції, як правило, здійснюється за методиками, в основу яких покладено фізичні параметри основної, супутньої та побічної продукції або можливість розподілу витрат пропорційно ринковій ціні проданих продуктів.

Перший метод передбачає розподіл комплексних витрат пропорційно частці кожного продукту. Використання такого підходу на практиці може бути ускладнене, якщо основний і супутній (або побічний) продукти мають різні натуральні вимірники. Другий підхід є простішим, проте економічного необґрунтованим, оскільки не забезпечує достовірності показника собівартості основного продукту та фінансового результату від реалізації побічного продукту.

В бухгалтерському обліку готова продукція відповідно до П(С)БО 9 "Запаси" оцінюється за фактичною собівартістю, яка може бути визначена тільки після узагальнення інформації про виробничі витрати, розподілу загальновиробничих витрат звітного періоду та калькулювання собівартості продукції.

Проте, часто виникає потреба в щоденному обліку наявності та руху готової продукції, визначенні її вартісних характеристик. Такий облік може здійснюватись за обліковими цінами (плановою або нормативною собівартістю). В цьому випадку для однорідних груп виробів відкриваються окремі аналітичні рахунки, на яких відображаються відхилення облікових цін від фактичної собівартості готової продукції, визначеної після закінчення звітного періоду.

У бухгалтерії на підставі здавальних накладних, актів приймання, приймально-здавальних або інших документів ведеться Відомість випуску готової продукції за звітний місяць. В ній випущена із виробництва продукція групується за номенклатурними номерами та відображається як за обліковими цінами, так і за фактичною собівартістю. Такий підхід забезпечує контроль відхилень від планових (нормативних) показників.

Собівартість реалізованої готової продукції визначається за методами вибуггя запасів (див. параграф 6.4).

Для обліку і узагальнення інформації про наявність та рух сільськогосподарської продукції використовується рахунок 27 “Продукція сільськогосподарського виробництва". Відповідно до П(С)БО   30   "Біологічні   активи"   така   продукція   оцінюється   за

справедливою вартістю, зменшеною на суму очікуваних витрат на місці її продажу.

Облік реалізації готової продукції та порядок визнання доходу основної діяльності виробничого підприємства детально розглянуто у параграфі 10.1 навчального посібника.

Для    узагальнення    інформації    про    виробничі    витрати    та формування собівартості продукції використовують регістри: Журнал 5 (розділ I - за кредитом рахунків класу 9; розділ II - за кредитом з Журналів 1, 2, 3, 4, 6; розділ III - за кредитом pax. 20, 22, 23, 24, 25, 26, 28, 39, 65, 66, 91)

або Журнал 5А (розділ I - за кредитом рахунків класу 9; розділ II - за кредитом з Журналів 1, 2, 3, 4, 6; розділ III A - за кредитом pax. 20, 22, 23, 24, 25, 26, 28, 39, 65, 66, 80, 81, 82, 83, 84, 91; розділ III Б - за кредитом pax. 20, 22, 39, 65, 66).

Контрольні запитання

1.         Як   класифікуються   витрати   за   відношенням   до   виробничої собівартості?

2.         Яка різниця між прямими і непрямими витратами?

3.         Назвіть приклади постійних і змінних витрат.

4.         Як розподіляються постійні виробничі витрати?

5.         Що таке «нормальна потужність»?

6.         Які витрати включаються до виробничої собівартості продукції?

7.         Які витрати включаються до складу загальновиробничих?

8.         Який порядок розподілу загальновиробничих витрат відповідно до П(С)БО 16 «Витрати»?

9.         На яких бухгалтерських рахунках ведеться облік виробничих витрат?

10.       Про що свідчить дебетове сальдо рахунку 23 на кінець звітного періоду?

11.       Який можливі причини виникнення внутрішнього браку?

12.       Якими записами відображаються в обліку операції виправлення внутрішнього браку?

13.       Що таке калькулювання?

14.       Які є методи калькулювання?

15.       Які   особливості   застосування   позамовного   і   попроцесного методів калькулювання?

16.       Що таке «еквівалентна одиниця готової продукції»?

17.       Які є види готової продукції?

18.       В чому полягає відмінність між основною, побічною і супутньою продукцією?

19.       За якими методами може оцінюватись побічна продукція?

20.       Як оцінюється готова продукція в сільському господарстві?

Тести

7.1.      До прямих належать витрати, які:

а)         здійснюються регулярно;

б)         обчислюються за встановленими нормами;

в)         безпосередньо відносяться на окремі види продукції;

г покладені в основу технології виготовлення продукції.

7.2.      До якої з перелічених груп не належать адміністративні витрати

та витрати на збут?

а)         постійні;

б)         витрати періоду;

в витрати операційної діяльності;

г)         витрати на продукцію

7.3.      Постійні загальновиробничі витрати підприємства за березень

200Х року склали 15000 грн., а змінні витрати на збут - 5000 грн.

Як слід класифікувати ці витрати згідно з методом

калькулювання змінних витрат?

Витрати періоду        Витрати на продукцію

а)         20000  0

б)         5000    20000

в)         15000  5000

г)         0          20000

7.4.      Постійні адміністративні витрати підприємства за місяць склали

30000 грн., а змінні загальновиробничі - 10000 грн. Як слід

класифікувати ці витрати згідно з методом калькулювання

повних витрат?

Витрати періоду        Витрати на продукцію

а)         0          40000

б)         10000  30000

в)         30000  10000

г)         40000  0

7.5.      Загальні витрати підприємства на виробництво 10000 одиниць

продукції становили 250000 грн. (в тому числі загальні змінні

витрати    150000    грн.).    Загальні    витрати    підприємства    на виробництво 20000 одиниць продукції складатимуть, грн.: а) 250000;      6) 500000;      в) 350000;      г) 400000.

7.6.      Змінні витрати підприємства на одиницю продукції при обсязі

виробництва 3000 од. становлять 5 грн. Змінні витрати

підприємства на одиницю продукції при обсязі виробництва

12000 од. становлять:

а) 20 грн.;       б) 30 грн.;       в) 5 грн.;         г) 10 грн.

7.7.      Підприємство виготовляє два види продукції в одному цеху:

кутник стальний та кріплення з алюмінію. Витрати за звітний

період складають:

Заробітнаплата,грн.:

-          верстатники (стальний кутник) 100000

-          верстатники (кріплення з алюмінію) 80000

-          ремонтники 40000

-          начальник цеху 3000 Матеріали, грн.:

-          алюміній 150000

-          сталь 220000

-          мастильні матеріали 5000

Прямі витрати на виготовлення кутника стального складають,

грн.:

а) 360000;        6) 320000;     в) 410000;      г) 220000.

7.8.      Підприємство шиє в одному цеху два види костюмів: з бавовни

та льону. Витрати за звітний період складають, грн.:

Матеріали: льон - 80000; бавовна - 40000; заробітна плата:

швачки 50000 (льон), 20000 (бавовна), майстер цеху 5000,

прибиральниці 4000; електроенергія для швейних машинок 3000;

запчастини для швейних машинок 6000. Прямі витрати на

пошиття костюмів з бавовни складають:

а) 66000;        6) 65000;       в) 60000;       г) 69000

7.9.      До виробничої собівартості готової продукції згідно із П(С)БО 16

“Витрати” не включаються:

а)         змінні загальновиробничі витрати;

б)         розподілені постійні загальновиробничі витрати;

в)         постійні прямі витрати;

г)         нерозподілені постійні загальновиробничі витрати.

7.10.    Нерозподілені загальновиробничі витрати - це:

231

а) перевищення розподілених витрат над фактичними; б перевищення нерозподілених витрат над фактичними;

в)         перевищення фактичних витрат над розподіленими;

г)         перевищення фактичних витрат над бюджетними.

7.11.    Складальний і ремонтний цехи розташовані у приміщенні

площею 10000 м2. Площа складального цеху - 4000 м2, a

ремонтного -- 6000 м2. Витрати на утримання приміщення

складають 50000 грн. Яку суму витрат на утримання приміщення

слід віднести до витрат складального цеху, якщо базою

розподілу є площа цехів?

а) 30000 грн.;     б) 20000 грн.;      в) 10000 грн.;       г) 50000 грн.

7.12.    При виробництві продукції в травні 2007 року компанія понесла

втрати від нормального браку в сумі 15000 грн. і від

непередбаченого браку в сумі 16000 грн. Яку суму втрат від

браку компанія повинна віднести на витрати періоду за травень?

а) 15000 грн.; б) 16000 грн.; в) 1000 грн.;   г) 0

7.13.    Готова продукція компанії знаходилася на наступних стадіях

завершення виробництва на 30.09.07р.

Кількість одиниць     Процент завершення

100      60

200      50

300      100

Загальна кількість умовних одиниць продукції склала:

а) 600; 6) 450; в) 460; г) 210.

7.14.    Застосування методу калькулювання та обліку за замовленнями

доцільнезаумови:

а)         обов'язкової наявності залишків незавершеного виробництва;

б)         масового або серійного виробництва одного виду продукції;

в)можливості відокремлення витрат за окремим виробом або

партією виробів;

г) обов'язкової        відсутності        залишків         незавершеного

виробництва.

7.15.    Списання нерозподілених загальновиробничих витрат в обліку

відображається бухгалтерським записом:

а)         Дт 23 "Виробництво”

Кт 901 "Собівартість реалізованої продукції";

б)         Дт 901 "Собівартість реалізованої продукції"

Кт 91 "Загальновиробничі витрати";

в)         Дт 91 "Загальновиробничі витрати"

Кт 901 "Собівартість реалізованої продукції";

г)         Дт 901 "Собівартість реалізованої продукції"

Кт 26 "Готова продукція"

7.16.    Підприємство застосовує калькулювання за замовленнями. У

січні підприємство почало виконувати 4 замовлення на

виготовлення м'яких меблів. Виробничі витрати за

замовленнями становили, грн.: замовлення №1 - 10000;

замовлення №2 - 12000; замовлення №3 - 9000; замовлення №4 -

7000. Замовлення №1 і 2 були завершені у січні, a №3 і 4 будуть

завершені у лютому. Яку суму складатимуть виробничі витрати

підприємства за січень, грн.?

а) 38000;       6) 22000;        в) 16000;          г) 19000.

7.17.    Підприємство застосовує калькулювання за замовленнями. У

січні підприємство почало виконувати 4 замовлення на

виготовлення м'яких меблів. Виробничі витрати за

замовленнями становили, грн.: замовлення №1 - 10000;

замовлення №2 - 12000; замовлення №3 - 9000; замовлення №4 -

7000. Замовлення №1 і 2 були завершені у січні, a №3 і 4 будуть

завершені у лютому. Яку суму складатиме виробнича

собівартість готової продукції за січень, грн.?

а) 38000;         6) 16000;        в) 22000;        г) 19000.

7.18.    Підприємство застосовує калькулювання за замовленнями. У

січні підприємство почало виконувати 4 замовлення на

виготовлення м'яких меблів. Виробничі витрати за

замовленнями становили, грн.: замовлення №1 - 10000;

замовлення №2 - 12000; замовлення №3 - 9000; замовлення №4 -

7000. Замовлення №3 і 4 були завершені у січні, a №1 і 2 будуть

завершені у лютому. Яку суму незавершеного виробництва

підприємство відобразить у балансі на 1 лютого, грн.?

а) 22000;         6) 38000;        в) 12000;        г) 16000.

Вправи для самостійної роботи

№7.1. Є такі дані про витрати підприемства за звітний період, грн.:

Придбання сировини (без ПДВ)    500000

Витрати на доставку сировини (без ПДВ)            20000

Прямі витрати на заробітну плату та нарахування           700000

Непрямі витрати на заробітну плату виробничого персоналу та нарахування            300000

Витрати на збут        550000

Адміністративні витрати     650000

Витрати на обслуговування виробничого обладнання   200000

Інші загальновиробничі витрати    100000

Дані про запаси:

Рахунок          На початок місяця     На кінець місяця

Сировина      140000            150000

Незавершене виробництво 45000  65000

Готова продукція      350000            560000

Фактична потужність підприємства відповідає нормальній. Необхідно:

-          обчислити собівартість готової та реалізованої продукції;

-          відобразити витрати та собівартість продукції на рахунках бухгалтерського обліку.

№7.2. Комірником підприємства виявлено на складі браковану продукцію, фактична собівартість якої 1200 грн. За розпорядженням керівника її пере’ано у цех для виправлення браку.

Витрати, повязані із виправленням внутрішнього браку: матеріали - 250 грн.,

нарахована заробітна плата робітникам - 200 грн.; нарахування на заробітну плату - 70 грн.

Після виправлення браку продукцію оприбутковано на склад.

Необхідно визначити собівартість продукції та відобразити операції з виправлення браку в обліку.

№7.3.   Є  наступна  інформація  про   продукцію,   що   пройшла обробку на дільниці очистки виробничого підприємства:

 

Показник        Кількість одиниць     Ступінь завершеності (за всіма статтями)

Початкові залишки незавершеного виробництва, од.     15000  25%

К-ть одиниць запущених в виробництво 100000           

К-ть одиниць завершених і переданих      90000 

Кінцеві залишки незавершеного виробництва,од.           25000  40%

Визначити кількість еквівалентних одиниць продукції за місяць, при умові що компанія використовує метод ФІФО.

№7.4. Компанія виготовляє один вид продукції, на виробництво одиниці якої згідно з нормою потрібно 3 кв.м матеріалів вартістю 10 грн. за 1 кв.м. Упродовж звітного періоду було виготовлено та реалізовано 1000 од. продукції, а фактичні матеріальні витрати становили 2100 кв.м по 10,2 грн. за кв.м. Обчислити відхилення матеріальних витрат за рахунок економії їх використання, відобразити це відхилення на рахунках бухгалтерського обліку.