Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: file_get_contents(files/survey) [function.file-get-contents]: failed to open stream: No such file or directory in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 82
4. Професія журналіста – це величезна моральна відповідальність за кожне вимовлене чи написане вами сло-во. : Основи журналістики : Бібліотека для студентів

4. Професія журналіста – це величезна моральна відповідальність за кожне вимовлене чи написане вами сло-во.


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 

Загрузка...

Вона й стає однією з причин підвищеної стресовості да-ного роду діяльності. Ми живемо в країні, де журналістика традиційно поєднана з публіцистикою, із утвердженням правди і справедливості, захистом знедолених і покривджених. До вас звертатимуться люди в пошуку захисту від свавілля урядовців, а то й просто від кримінального світу, у пошуку порятунку від соціальної незахищеності чи недосконалої роботи державного апарату. Ваше покликання – їх захищати. Вам доведеться розгля-дати численні міжлюдські й міжгрупові конфлікти, у яких виз-начити істину й праву сторону буде нелегко. Ваше слово може врятувати, а може й погубити людину.

Тим, хто хоче познайомитися з цим аспектом діяльності журналіста, радимо прочитати роман Леоніда Жуховицько-го «Зупинитися, озирнутися…» («Остановиться, оглянуться..», 1973), у якому описано професійну діяльність співробітника відділу фейлетонів однієї з центральних радянських газет Георгія Неспанова. Якось з подачі одного з керівників газети, Одинцо-

1 Здоровега В. Й. Підготовка журналістів: погляди збоку і зреседини/Володи-мир Здоровега//Збірник праць кафедри української преси. – Львів, 2000. – Вип. 3. – С. 96.

 

РОЗДІЛ ПЕРШИЙ

ва, він виконав звичну для себе роботу: написав фейлетон про препарат Єгорова–Хворостуна, який нібито не допомагає при лікуванні лейкозів, що засвідчено випробуваннями, але його автори із завзяттям, вартим іншого застосування, наполягають на повторній перевірці.

Стаття зробила свою справу – затаврувала горе-винахідників ім’ям шахраїв. Але ось найближчий друг журналіста, Юрій, несподівано захворів. Діагноз – хвороба Ковача, один з чис-ленних різновидів лейкозів. Випробувавши всі заходи, лікарі вдалися й до останнього: препарату Єгорова–Хворостуна. Юрій помер, але інша хвора, якій також проводили аналогічний курс лікування, одужала. Різниця між ними полягала в тому, що Юрія почали лікувати на шостому місяці хвороби, а Ніну – на дру-гому. Висновок напрошувався простий: якби Юрія розпочали лікувати раніше, його можна було б урятувати. Цього не сталося тільки тому, що, завдяки газетній публікації Неспанова, пре-парат Єгорова–Хворостуна вважався цілком скомпрометова-ним. Журналіст приголомшений наслідками своєї публікації. Його друковане слово вже призвело до загибелі друга. А скільком іншим хворим препарат міг би допомогти! Виявилося, що він ефективний у вузькій галузі – проти хвороби Ковача, що й повинні були б установити додаткові випробування.

Георгій Неспанов прагне відновити справедливість, але це зробити не так і легко. Його газета відмовляється давати спро-стування, боїться за свій авторитет, який може бути захита-ний в очах читачів через визнання власної помилки. Бояться за свої крісла й керівники газети. Більше того, вони вважа-ють, що Неспанов не припустив професійної помилки, зробив усе правильно. Сам же фейлетоніст розуміє, що це не так. Він не завершив збирання інформації, не зустрівся з головним ав-тором препарату, Єгоровим, до якого важко було дістатися, бо він жив за містом; повірив зацікавленому інформатору, науков-цю з Інституту імені Палешана, директор якого також готував препарат проти лейкозів і в такий спосіб (за допомогою газети) усував конкурента.

Тому Неспанов здійснює відчайдушний крок: організовує в іншій центральній газеті фейлетон проти самого себе. Розвінчання його помилки в оцінці препарату Єгорова– Хворостуна поверне звання чесних учених цим лікарям і зрівняє

 

Журналіст як суб’єкт масово-інформа ційної діяльності

їхні шанси в боротьбі з препаратом Інституту Палешана. Але ціна цього викриття – знищення імені журналіста, усунення його з поля професійної діяльності. По суті Георгій пішов на професійне самогубство в ім’я торжества істини й справедливості.

Серед журналістів існує приказка: сапер помиляється один раз, а журналіст – двічі. Перша помилка тягне за собою дога-ну, друга звільнення з роботи. Журналіст, який помиляється, нікому не потрібен, він не здатний до професійної діяльності. Роман Леоніда Жуховицького «Зупинитися, озирнутися…» і дає гостре відчуття важливості кожного слова журналіста, засвідчує ефективність кожного його твору, демонструє ужитковий харак-тер діяльності газетяра.

Молодому спеціалістові важливо зрозуміти, що він об-рав професію, яка покладе на нього вічний тягар моральної відповідальності за всі створені ним журналістські твори.

5.         Професія журналіста – це вічне спілкування, за допо-

могою якого журналіст збирає левину частку інформації. Його

праця не як у письменника – у кабінетній тиші, а на площі,

на заводі, в установі, на прес-конференціях, де він опитує де-

сятки людей, які допомагають йому, висловлюючи свої думки й

погляди, зрозуміти сутність подій. У журналіста, незалежно від

того, в друкованому, ефірному чи електронному засобі масової

інформації він працює, повинне бути добре поставлене усне мов-

лення, він повинен володіти точною фразою, швидко реагувати

на повороти думки співрозмовника, знати досконало предмет

бесіди, аби на рівних вести її з фахівцями.

Цілком справедливим є таке гасло журналістики: немає нецікавих співрозмовників, є недосвідчені журналісти, які не вміють видобути з джерела соціально вагоме повідомлення або розпізнати в процесі перебігу звичайної бесіди суспільно необхідну інформацію.

Журналістика – це мистецтво спілкування, і якщо ви не володієте ним, якщо ви людина замкнута, самозаглиблена, слід подумати про іншу спеціальність.

6.         Журналістика – це галузь універсальної духовної

діяльності. Журналіст мусить мати свою тему, яку повинен

знати глибоко й досконало, але при цьому має вміти написа-

ти про різноманітні предмети. Існує формула: журналіст знає

все про небагато що і потроху про все (по-рос.: всё о немногом

 

РОЗДІЛ ПЕРШИЙ

и немого обо всём). Отже, в основі праці журналіста – широка загальна ерудиція, знання фактів і явищ з різних галузей життя: політики, історії, соціології, літератури, географії, медицини, біології тощо.

Видатний російський нарисовець радянського часу Анатолій Аграновський пояснював ученому-твариннику Д. В. Єлпатьєвському сутність журналістської праці. Так, ми, журналісти, не можемо вважати себе спеціалістами в галузі тва-ринництва. «У нас інша професія. Після тієї статті, про яку Ви пишете, я вже опублікував в «Известиях» нарис «Гидкі каченя-та» про молодих інженерів-радіоелектронщиків і про гоніння на їхню машину, тепер написав нарис про «людину з ресторану», про офіціанта, і вважаю, що й ця тема важлива (у сфері обслу-говування зайно в нас уже 20 міліонів людей, а про них майже не писали раніше), готую матеріал для двох статей про медицину. Очевидно, так і повинен працювати журналіст, літератор. Його галузь – моральність, людинознавство, стосунки між людьми» 1 . Можна довго розмірковувати над тим, як змінилася професія журналіста після А. Аграновського, але неможливо заперечити його правоту, коли він говорить про універсальність журналіста, захищає його право писати про все цікаве для публіки, бути її представником перед будь-якими професіями.

Нарешті, ми можемо перейти до остаточних висновків: журналістика – це професія професій. Не тільки тому, що вимагає від суб’єкта інформаційної діяльності різноманітних обдарувань (письменника, оратора, учителя, актора, пси-холога, соціолога тощо), але й тому, що вимагає від нього універсальних знань у різних галузях людської діяльності. Незва-жаючи на те, що в соціальній дійсності (і в медіа почасти так само) усталюється дедалі глибша спеціалізація, журналістика в цілому, навпаки, зберігає свою підкреслену універсальність, залишається професією усезнайок, готових розповідати людству про його ж власні професійні таємниці й секрети, занурюватися в найскладнішу наукову проблематику, витлумачувати для ма-сового читача найскладніші мистецькі чи наукові явища.

Журналістові все цікаве, що містить інформацію й може ви-

1 Аграновский А. Из писем/Анатолій Аграновский//Вопросьі литературьі. -1986. - № 3. - С. 177.

 

Журналіст як суб’єкт масово-інформа ційної діяльності

кликати інтерес читача. Професія журналіста передбачає вічну націленість на новину, свіжу інформацію в найрізноманітніших сферах дійсності. Його цікавлять больові точки й проблеми суспільного життя, він вивчає їх, аби в своїй творчості привер-нути увагу громадської думки до них, висловити своє бачення шляхів їх подолання. І якщо у вас немає достатньої загальної ерудиції, вузький світогляд, немає потягу до універсальності, всебічності, з вас не вийде гарного журналіста.

А тепер зважте ще раз, чи правильний вибір ви зробили, чи відповідаєте ви вимогам професії журналіста і чи не кра-ще пошукати вам більш спокійної і більш прийнятної для вас спеціальності. При цьому варто ще раз нагадати про ужитко-вий, прикладний характер нашого фаху, про потребу писати щодня, мати творчу практику від перших же днів перебування в університеті, для чого нашим навчальним планом передбаче-на на кожному курсі журналістська практика з відривом і без відриву від навчання.

Зважте на правило, сформульоване в сучасній американській психології таким чином: «Якщо ви робите щось, а воно не спрацьовує – займіться чимось ІНШИМ. Якщо ви постійно ро-бите щось інше – що-небудь спрацює» 1 [виокремлено авторами. – І. М.]. Найкраще ще на студентській лаві зрозуміти особливості власного психофізичного типу, розумових здібностей, визна-читися з покликанням. І якщо ви не налаштовані на публічну діяльність, пов’язану з безкінечним пошуком і збиранням інформації, щоденним її опрацюванням у вигляді писаних чи усних текстів, то краще зайнятися чимось іншим. Чим раніше, тим краще.