Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
Розгляньмо наукові й художні складники методу журна-лістики. : Основи журналістики : Бібліотека для студентів

Розгляньмо наукові й художні складники методу журна-лістики.


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 

магниевый скраб beletage

Як і завжди в науці, чільне місце в побудові концепції й у ру-хові до висновків належить доказам і аргументам.

Доказ є окремим виявом аргументації і виявляється тоді, коли в текст журналістського твору включаються положення або твердження, істинність яких встановлена раніше і не під-лягає сумніву в межах існуючої системи знань.

Аргументами так само є документальні дані, в основі явих лежать об’єктивні факти, події, реальні прояви тих чи інших

 

Метод журналістики

тенденцій об’єктивної дійсності. Означений тип представлений кількома групами елементів доказової дії.

1.         Аргументи у вигляді фактів життя. До цієї групи

арґументів належать повідомлення про факти, встановлені са-

мим журналістом, або такі, що випливають з його життєвого

досвіду.

Видатний український публіцист Іван Багряний (1906–1963) у знаменитій своїй публіцистичній праці «Чому я не хочу верта-тись до СРСР?» (1946) активно вдається до арґументації у вигляді наведення фактів життя. Він розповідає кілька епізодів з свого особистого досвіду, які й засвідчують цілковиту тотожність ко-муністичного режиму з фашизмом.

«Я був ще малим 10-річним хлопцем, як більшовики вдерлися в мою свідомість кривавим кошмаром, виступаючи як кати мого народу, – свідчив публіцист. – Це було 1920 року. Я жив тоді в ді-дуся на селі, на пасіці. Дідусь мав 92 роки і був однорукий каліка, але трудився на пасіці, доглядаючи її. Він нагадував мені святих Зосима і Саватія, що були намальовані на образку, який висів під старою липою посеред пасіки.

Аж ось одного дня надвечір прийшли якісь озброєні люди, що говорили на чужій мові і на моїх очах та на очах інших онуків, під наш несамовитий вереск замордували його, а з ним одного сина (а мого дядька). Вони довго штрикали їх штиками і щось допитували, стріляли в лежачі скривавлені тіла з пістоля і ре-готались… Вони всі гидко лаялись, і під старою липою посеред пасіки, коло ікони святих Зосима і Саватія, все було забризкане кров’ю. (…) В ту ніч було вимордувано в селі всіх стареньких гос-подарів й священика, і організував ту ніч (як безліч таких но-чей) більшовизм в особі представників чека та більшовицького “істреботряду”. Я не знав, що то було прелюдією до всього мого радянського життя і символом долі, приготованої більшовизмом для цілого мого народу» 1 .

Такий арґумент у вигляді факту особистого життя безсумнівно переконає читача, змусить його повірити публіцистові і при-йняти його висновки як неспростовні.

2.         Аргументи у вигляді фактів науки. До цієї групи доказів

належать ті, що автор журналістського твору встановлює не сам,

1 Багряний І. П. Публіцистика: Доповіді, статті, памфлети, рефлексії, есе/Іван Багряний. – К.: Смолоскип, 1996. – С. 23.

 

РОЗДІЛ ДВАНАДЦЯТИЙ

а за допомогою наукових повідомлень, науково-дослідних праць у різних галузях. Переважно тут використовуються гуманітарні науки, що представляють знання про суспільство.

Часто в журналістиці доводиться звертатися до історичних аргументів. Наприклад, Гнат Хоткевич (1877–1938) у публіцис-тичній праці «Хто ми і чого нам треба?» (1917), аби довести зро-сійщеним українцям потребу вимагати на Установчих зборах створення Української держави та пробудити їхню національну свідомість, щедро звертається до аргументів, почерпнутих з іс-торичної науки.

Україна мала свою державність у давнину, – твердить він, – бо нею була Київська Русь. Ми мали своїх князів і волю. Татари розірвали нашу землю на шматки, а потім її загарбали поляки. Хмельницький визволив Україну, але мусив шукати з кимсь по-літичного союзу. Він уклав його з Москвою. По його договору з царем «мала вже тоді Україна автономію» 1 . Москва розтоптала договір, а спроба Мазепи вирватися з під московського ярма закінчилася поразкою – не вдалося йому повести за собою весь народ.

У 1917 році Г. Хоткевич написав ще дві публіцистичні книжки «Гетьман Іван Мазепа» та «Умови з’єднання України з Москов-щиною», які на історичному матеріалі доводили неможливість для українського народу й далі жити в Російській імперії, пере-конували в необхідності, скориставшись історичним моментом, домогтися утворення своєї незалежної Української держави.

Часто журналістові доводиться звертатися до соціологічних аргументів. Таке звертання має глибоку традицію. Як на приклад пошлемося на статтю Володимира Навроцького (1847–1882) «П’янство й пропінація в Галичині: розвідка статистична», опу-бліковану в п’ятій книжці альманаху Михайла Драгоманова «Гро-мада» (Женева, 1882). Поштовхом до написання статті послужив висновок сеймової комісії про те, що в підупаданні селянських господарств винні п’янство, темнота й лінивство самих госпо-дарів. Автор очима економіста й соціолога розстежує це питан-ня. Виклавши цифрові дані прибутків середньостатистичної селянської родини та її витрат, він прийшов до незаперечного

1 Хоткевич Г. М. Хто ми і чого нам треба?/Гнат Хотвевич – Х.: Просвещеніе”, 1917. – С. 6.

 

Метод журналістики

висновку, що навіть найменшій мірі вживання спиртових напоїв «нема місця в селянськім бюджеті» 1 , а відтак нормальна людина ніколи з внутрішніх чинників не вдасться до пияцтва.

Причиною існуючого пияцтва В. Навроцький називає про-пінацію. «Це така привілегія, – пише він, – на підставі котрої в кождім галицькім селі й містечку тільки властитель більшої (“табулярної”) або шляхецької посілості земської, має виключне право продукування й шинкування головних спиртуозних на-питків: горівки, пива й меду» 2 .

Вивчивши статистику, В. Навроцький пропонує висновок: причина пияцтва не лежить всередині народу, ні в його наці-ональнім, ні в соціальнім характері, вона нав’язана йому пев-ною «правною» інституцією. «Держава віддала той народ, із зв’язаними руками, найнікчемнішій з цілого світу аристократії в оренду, для його визискання аж до послідньої каплі поту, аж до його послідніх, навіть моральних нащадків» 3 .