Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
Дієвість та ефективність журналістської діяльності : Основи журналістики : Бібліотека для студентів

Дієвість та ефективність журналістської діяльності


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 

магниевый скраб beletage

сьогодні не стільки прийнятими за її виступами рішень, скільки різного типу переслідувань журналістів: від стягнення через суд значних сум за нанесення моральної шкоди і припинення окремих видань до фізичного знищення непокірних журналістів, як то було з Георгієм Гонгадзе, Ігорем Александровим, Василем Климентьєвим.

Свого часу вибух обурення в середовищі журналістів викли-кало поширення Адміністрацією Президента України Л. Кучми так званих «темників» – спеціальних інструкцій, які розсилали-ся на адреси редакцій, з вимогами одну подію або тему (звідки й дотепна назва – «темники») ігнорувати, а інші висвітлювати повноцінно. Такі несподівані наслідки викликали нарікання журналістів на відсутність урядової реакції на критику, спроби відновити попередній механізм результативності журналістських виступів.

У поширенні «темників» журналісти цілком справедливо по-бачили обмеження свободи слова в Україні, скорочення кри-тичних виступів не шляхом усунення негативних явищ, а шля-хом відродження державного управління інформаційними потоками. У громадській думці такі дії розглядаються як замах на демократичні завоювання в Україні, спроба зіштовхнути її на тоталітарний шлях деградації.

Ці події довели, що вимога безпосередньої реакції на свої ви-ступи від органів влади не може бути атрибутом демократичної журналістики, працівники мас-медіа не повинні вимагати від урядовців реакції на свої публікації. Але в них залишається сила правди, пристрасного публіцистичного слова, сила гласності, що приводять у рух грандіозний механізм громадської думки, яку не може ігнорувати ніхто. До громадської думки, а не до конкрет-ного урядовця повинен апелювати журналіст. На таких засадах будується діяльність мас-медіа в демократичному суспільстві в усьому світі.

А відтак, дійовість не слід розглядати як властивість чи ви-нахід лише радянської журналістики. У ній, як ні в якій іншій, існували закриті, табуйовані теми. Натомість історія журналіс-тики наповнена прикладами дійової участі письменників, публі-цистів і журналістів у з’ясуванні й розв’язанні проблем життя. За найяскравіший приклад тут може правити публіцистична діяльність А. Чехова, який, вже будучи знаменитим на всю Росію

 

РОЗДІЛ ОДИНАДЦЯТИЙ

письменником, відправився на місце каторги й заслання, а потім розповів про побачене в книзі «Острів Сахалін» (1893).

«Нариси Чехова, що склали надалі книжку „Острів Сахалін”, друкувалися в журналі „Русская мысль” як подорожні замітки впродовж 1893 і першої половини 1894 р., – вказує дослідник журналістської творчості А. Чехова Б. І. Єсін. – Усього було над-руковано 19 нарисів. Чотири останні цензура заборонила. Це були найбільш небезпечні з її погляду розділи про втечі і медичну допомогу на острові, які вдалося опублікувати тільки в окремому виданні книги» 1 .

Правомірно говорити, що розтривожена книгою Чехова гро-мадська думка зумовила реформи, проведені російським урядом: відміну тілесних покарань для ув’язнених жінок і зміну закону про шлюби засланців (1893), призначення скарбових коштів на утримання дитячих притулків (1895), відміну вічного за-слання й пожиттєвої каторги (1899), відміну тілесних покарань і гоління голови (1903).

Приклад А. Чехова надихнув багатьох людей на добрі справи. Сестра милосердя Катерина Мейєр у 1896 році відправилася на Сахалін, де заснувала «робітний дім», що дав працю і хар-чування поселянам, а також товариство опіки над родинами засланців і каторжан. Твір А. Чехова послужив спонукальною причиною для поїздок на Сахалін відомого журналіста Уласа Дорошевича, який за наслідками відвідання острова створив публіцистичні книжки «Як я потрапив на Сахалін» та «Сахалін» (обидві 1903), які так само вперше друкувалися з продовженням в періодиці, здобувши статус вагомої інформаційної події.

Особливою ґрунтовністю відзначається остання книга. Напи-сана в жанрі подорожнього нарису, жваво, спостережливо й до-тепно, вона у сахалінському географічному просторі висвітлила загальноросійську внутрішньополітичну ситуацію. Торжество беззаконня, презирство до людини, її беззахисність перед уря-довим самодурством, вживання «панами урядовцями» слова «гуманізм» як цинічної лайки, їхні мрії про повернення стра-ти через повішання, відсутність професіоналізму в будь-якій справі, – усе це було властивим не тільки для Сахаліну, а й для

1 Есин Б. И. Чехов-журналист/Б. И. Есин. – М.: Узд-во Москво. ун-та, 1977. – С. 41.

 

Дієвість та ефективність журналістської діяльності

всієї Росії. «На Сахаліні все так, – писав Улас Дорошевич: – там ще й тепер арештантами завідують гірничі інженери, гірничими роботами – наглядачі тюрем, рибними промислами – люди, які ніколи цією справою не займалися, а облаштування господар-ства поселенців покладено на погорілих поміщиків, які тільки тим і знамениті, що зруйнували навіть своє власне господар-ство» 1 . Джерело популярності сахалінської тематики полягало в тому, що в її межах можна було сказати велику правду про всю Росію.

Суспільний резонанс публіцистичного твору А. Чехова «Ост-рів Сахалін» – якнайкраще свідчення дійовості журналістської праці. Варто додати, що для самого А. Чехова поїздка на Сахалін стала причиною його ранньої смерті. У наслідок перемерзання в сахалінському кліматі він захворів на гостру форму сухот, від якої вже не зміг одужати.

На жаль, не завжди журналістика служить гуманізму, справляє позитивний вплив на суспільне життя. Історія журналістики зберігає чимало фактів її негативної дійовості, використання друкованого слова для маніпулювання громадською думкою, тиску за допомогою преси на уряди, аби домогтися від них при-йняття певних політичних рішень, аж до розв’язування воєн між країнами й народами.

Широко відомий такий історичний факт. У січні 1898 року різко погіршали дипломатичні стосунки між Сполученими Шта-тами Америки й Іспанією. Приводом загострення відносин стала іспанська колонія Куба, де нібито місцеве населення потерпа-ло від збиткувань колоніального війська. Американська преса здійняла галас про порушення прав людини в цій країні й ви-магала від свого уряду війни з Іспанією. Але Президент і кабінет міністрів виявляли поміркованість і не поспішали з необачни-ми ухвалами. Тоді відомий магнат американської преси Вільям Рендолф Герст, власник щоденної газети «Нью-Йорк Джорнел» відправив до Гавани художника, який повинен був надсилати малюнки про злочини іспанців. Через деякий час від худож-ника надійшло повідомлення: ніяких злочинів немає, на Кубі все спокійно. Тоді В. Р. Герст надіслав йому телеграму, зміст якої

1 Дорошевич В. М. Сахалин (Каторга)/В. М. Дорошевич. – М.: Типографія т-ва И. Д. Сытина, 1903. – Кн.. 1. – С. 144.

 

РОЗДІЛ ОДИНАДЦЯТИЙ

став широко відомим: «Залишайтеся на місці. Постачайте мені матеріал, а я вже постачу вам війну».

Газетний магнат діяв у згоді з певними колами в уряді, зна-ючи, що багато хто з правлячої верхівки, включаючи прези-дента Мак Кінлі, бажав війни, але не наважувався її оголоси-ти через відсутність підтримки громадської думки. І тут свою справу зробила преса. У газеті В. Р. Герста була розв’язана справ-жня інформаційна війна проти Іспанії. «Нью-Йорк Джорнел» відстежувала історію легендарної кубинки, возведеної до рангу місцевої Жанни д’Арк, яка заманила до своєї халупи іспанського офіцера, звабила його і спробувала вбити. Такою, мовляв, є нена-висть кубинців до іспанців. Американський народ мусить вря-тувати і героїчну дівчину, і Кубу.

Нью-Йорк завирував обуренням. До урядів європейських країн і до самого Папи полетіли телеграми з вимогою захистити маленьку колонію та її мешканців. Телеграми газета В. Р. Гер-ста друкувала на першій сторінці найкрупнішим шрифтом. Нарешті, було повідомлено, що кореспондентові газети вдалося за допомогою мотузяної драбини врятувати красуню-кубинку і вона невдовзі з’явиться в Нью-Йорку. «Утікачці» була влаштована грандіозна зустріч, на яку вийшло все населення мільйонного міста. Президент прийняв дівчину в Білому домі.

У цей час «Нью-Йорк Джорнел» опублікувала секретного листа посла Іспанії у Вашингтоні, у якому про американського прези-дента йшлося як про людину нерішучу, «слабку». На наступний день газета вийшла із заголовком:

ВІЙНА

може бути невдовзі