Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: file_get_contents(files/survey) [function.file-get-contents]: failed to open stream: No such file or directory in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 82
РОЗДІЛ 11. ДІЄВІСТЬ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЖУРНАЛІСТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ : Основи журналістики : Бібліотека для студентів

РОЗДІЛ 11. ДІЄВІСТЬ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЖУРНАЛІСТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 

Загрузка...

Дієвість як особлива форма результативності,

що вимірюється конкретною участю ЗМІ

в розв’язанні соціально-економічних, господарчих,

культурних тощо завдань і сукупністю прийнятих

органами влади заходів за матеріалами виступів

журналістів. Позитивна і негативна дійовість.

Ефективність як міра задоволення потреб аудиторії

в масовій інформації.

Чинники впливовості журналістських матеріалів

G&5)

 

РОЗДІЛ ОДИНАДЦЯТИЙ

Т

очних одиниць для виміру впливовості журналістського твору зокрема чи якогось видання в цілому не існує. Газети й журнали читають тисячі й десятки тисяч громадян, програ-ми радіомовлення й телебачення мають мільйонну аудиторію. Тому неможливо передбачити точний безпосередній ефект, що його може дати нагромадження інформації від постійного спілкування з тим чи іншим органом масової інформації. Тим паче, що наслідок буває інколи віддалений від причини три-валим часом і опосередкований багатьма іншими впливами. Читач часто перебуває в полі дії не одного видання, а кількох, які мають різновекторну спрямованість, що ускладнює враху-вання впливу на нього конкретного видання чи програми. Про-те журналістику як вид прагматичної масово-інформаційної діяльності завжди цікавила міра власної впливовості на життя, а історія журналістики нагромадила немало прикладів такої взаємодії періодичного друкованого слова і розвитку явищ дійсності.

У п’ятому числі українського журналу «Основа» в 1862 році була опублікована невелика публіцистична стаття Миколи Ко-стомарова «Про викладання українською мовою» («О препода-вании на южнорусском языке»), що містила програму розвитку української освіти в Російській імперії. Досить годувати народ книжечками віршів і казок, проголосив М. Костомаров, слід пе-рейти до найбільш істотного – освіти українською мовою.

Ця стаття виявилася співзвучною з політичною ситуацією в Росії, епохою Великих реформ Олександра ІІ Визволителя. Українська освіта в Росії вже реально існувала у вигляді недільних шкіл, які створювали добровільні товариства свідомих українців «Громади» в Києві, Полтаві, Харкові, Чернігові. Школи користу-вались масовою популярністю, їх відвідувало доросле населення: ремісники й підмайстри, прикажчики й дрібні урядовці, базарові торговки й наймички. Були класи, які нараховували до двохсот учнів. Недільні школи пробуджували українську стихію, форму-вали українську національну свідомість у масах міських низів.

Стаття М. Костомарова сколихнула кола українофілів по всій Росії. Автори почали складати підручники для початкової освіти, а проукраїнськи налаштовані громадяни – збирати гроші на їх видання. Скоро на руках у М. Костомарова опинилася досить велика сума коштів для видання книжок, що мали б забезпечити

 

Дієвість та ефективність журналістської діяльності

українську початкову школу. Це так налякало царський уряд, що у зв’язку з польським національно-визвольним повстанням він удався до заборони українського слова – з’явився сумновідомий Валуєвський циркуляр 1863 року. Такі події розгорнулися після публікації невеличкої статті 1 .

Жан Поль Марат за допомогою газети «Друг народу» став лідером Великої Французької революції, визначивши напрямок її поглиблення. А з газети «Іскра» почався шлях більшовицької партії до влади. Журналістика спричинилася й до руйнації політичного режиму російських більшовиків на теренах усього колишнього СРСР у процесі так званої перебудови, нового курсу, проголошеного М. С. Горбачовим. Як відомо, одним із гасел пере-будови була «гласність», тобто відкритість для суду громадської думки й публічного обговорення питань історичного минулого та сучасної політики комуністичної партії й Радянської держави.

Але як тільки світло правди почало прорізати темряву при-хованості й заборон, виявилося, що країну до «світлого майбут-нього» веде купка злочинців, історично приречених на поразку. Народ, довідавшись через органи масової інформації про зло-чини комуністичної партії проти свого народу і перманентну громадянську війну, яку вона вела з кількома поколіннями своїх громадян, прозрів за короткий час, потягнувся до свободи і ски-нув кайдани тоталітаризму.

Відомий російський політолог Сергій Кургінян висловив це спостереження максимально однозначно: «Демократів привели до влади засоби масової інформації, привели за рахунок створен-ня нових культурних кодів і зруйнування старих» 2 . Далі він що-правда відзначив кризу в самому демократичному таборі, який не зміг висунути на той час нові конструктивні ідеї, що змогли б стати підставою для творчої консолідації суспільства.

Розглянуті події беззастережно доводять, що журналістика сьогодні стала чинником політичних подій, будь-яка поважна

1          Див. докладніше про це у кн.: Михайлин І. Л. Історія української журналіс-

тики ХІХ століття: підручник/І. Л. Михайлин. – К.: Центр навчальної літератури,

2003. – С. 185–187; 214–217; він же. Історія української журналістики. період

становлення: від журналістики в Україні до української журналістики: підручник

для вищої школи. Вид. 3-е, доповнене і поліпшене/І. Л. Михайлин. – Х.: Прапор,

2005. – С. 265–267, 299–303.

2          Кургинян С. Седьмой сценарий. Часть 2: После путча/Сергей Кургинян. –

М.: Экспериментальный творческий центр, 1992. – С. 141.

 

РОЗДІЛ ОДИНАДЦЯТИЙ

політична сила починає утверджуватися з організації власної системи ЗМІ (саме ЗМІ, а не ОМІ, бо ОМІ є органами суспільства в цілому, а ЗМІ політичних партій).

Теорія журналістики виробила поняття для осягнення результативності журналістики – це дійовість та ефективність журналістської діяльності.

Дійовість – це особлива форма результативності, що ви-значається як конкретна участь журналістики в розв’язанні соціально-економічних, господарчих, культурних тощо за-вдань і вимірюється сукупністю прийнятих органами вла-ди заходів за матеріалами журналістів. Під дієвістю преси розуміємо оперативну, безпосередню реакцію (дію) суспільних інститутів і посадових осіб на її виступи.

У радянській політичній системі, де всі ЗМІ були органами певних політичних структур, партійними комітетами створю-валися спеціальні комісії для розгляду й перевірки критичних виступів преси. Висновки таких тимчасових комісій і служили підставою для прийняття рішень на партійному й державному рівні. Відповідно й газета стежила за тим, щоб її виступи не за-лишалися без наслідків.

У демократичному суспільстві такий безпосередній жорсткий зв’язок між причинами (виступами преси) й наслідками (урядо-вими заходами) зник. Виступи преси, здається, нікого ні до чого не зобов’язують. Таке становище викликало розчарування в де-яких журналістів, особливо старого загартування, для яких ре-агування на виступи мас-медіа урядових структур було нормою суспільного життя. На нарадах різного рівня і в пресі вони звер-тають увагу на низьку дієвість журналістики в новітній україн-ській політичній ситуації, на відсутність реакції на критику.

Але домоглися тільки того, що на урядовому рівні було віддане розпорядження керівникам відомств і головам регіональних органів влади «розібратися» з критичними виступами і скоро-тити їх кількість. Це привело до боротьби урядовців, особли-во на місцях, з критичними виступами в персі. Вони бороли-ся не з причинами (негативними явищами), а наслідками (їх висвітленням у журналістиці). Поширилася практика не до-пуску в ефір або на сторінки газет впливових опозиційних політиків, замовчування організованих ними заходів і т. д. На жаль, дієвість української журналістики вимірюється