Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
2. У професії журналіста успіх залежить передусім від міри таланту. : Основи журналістики : Бібліотека для студентів

2. У професії журналіста успіх залежить передусім від міри таланту.


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 

Загрузка...

Де його джерела і коли він розкривається?

1          Юрьева Л. Н. Может ли синдром выгорания у сотрудников психиатрических

служб быть обстоятельством, смягчающим юридическую ответственность?/

Л. Н. Юрьева, А. Е. Юрьев//Міжнародний психіатричний, психотерапевтичний

та психоаналітичний журнал. – 2007. – № 1. – С. 15.

2          Лазуренко О. О. Синдром емоційного вигорання у медичних працівників

та психологічні умови його попередження/О. О. Лазуренко//Міжнародний

психіатричний, психотерапевтичний та психоаналітичний журнал. – 2007. –

№ 1. – С. 24–25.

 

РОЗДІЛ ПЕРШИЙ

Якщо ви закінчили школу з медаллю, це зовсім не означає, що ви маєте достатній талант, аби успішно працювати в журналістиці. Якщо ви написали кілька віршів, нехай і вдалих, це теж не підстава для вибору цієї професії, бо журналістика – то все ж таки не зовсім література. Для того, щоб продуктивно займатися нею, необхідні універсальні розмаїті обдарування.

Проте, історія знає безліч прикладів «бездарності» геніїв замо-лоду. Антон Чехов ніколи не отримував за шкільні твори більше «трійки». А критик О. М. Скабічевський у рецензії на його ранні оповідання твердив, що письменник помре у п’яному вигляді під парканом… М. Салтиков-Щедрін, який написав твір за доньку, отримав «двійку» з резолюцією вчителя: «Не знаєте російської мови». Ф. Шаляпіна не прийняли до консерваторії. Про Вальтера Скотта професор університету сказав: «Він дурень і залишиться дурнем». Німецький математик К. Ф. Гаусс був пасинком у школі й вважався нездарою. І. Ньютону не давалася шкільна фізика й математика. Геній біофізики, фізіології та психології Г. Л. Ф. Гель-мгольц вчився в школі так, що вчителі вважали його недоумком. Енріко Карузо, звернувшись до викладача, дістав його катего-ричний вирок: «Ти не можеш співати!».

Таємнича природа таланту! «Вундеркінди» не завжди підтверджували свої здібності в зрілому віці й досягали видат-них звершень у науці чи мистецтві. А деякі пересічні замолоду індивіди виявляли з часом обдарованість, ставали володарями дум, вписували свої імена в історію духовної культури людства.

Часом шлях талановитої людини до загального визнання встелений тернами. Сучасники глухі до її відкриттів і звершень. І лише згодом приходить суспільне розуміння величі діяча. Журналістика, однак, таких прикладів не знає. Вона розрахо-вана на сучасників, а не нащадків, вона вимагає успіху сьогодні, а не завтра. Журналістові мало почувати талант у самому собі, слід, щоб його визнали інші, тепер, а не потім.

Якщо ви не відчуваєте внутрішньої потреби у творчості, якщо ви ніколи не прагнули реалізувати себе в тексті, якщо ваша рука не хапала нетерпляче ручку, щоб записати швидкоплинні думки, летючі образи, яскраві словесні формули, ви, мабуть, не зможете бути журналістом високого класу.

Якщо ви не «згоряли від допитливості», від жадоби знати про щось, якщо ви ні разу не кидали улюблену справу, аби помча-18

 

Журналіст як суб’єкт масово-інформа ційної діяльності

ти на інший кінець міста, щоб стати свідком або учасником історичної події, то ви не маєте підстав вважати себе готовим до навчання журналістиці.

Ви скажете, що в кожній професії є елементи ремісництва й творчості. І почасти будете праві. Почасти тому, що міра творчості в професії журналіста і, скажімо, теслі, різна. Та й поганий тесля псує дерево, а поганий журналіст – людей, суспільство.

Елемент ремісництва в журналістиці, зрозуміло, вищий, ніж у красному письменстві, оскільки дається взнаки загаданість за-вдань, заданість тем, обмеженість обсягів текстів, обов’язковість виконання й негайність створення матеріалу. Разом з тим, як ми твердили вище, професія журналіста цікава саме як творчість – універсальна, розмаїта. А відтак вона потребує природної обдарованості. І якщо її у вас немає, вам краще залишити мрії про журналістику.

Часом буває так, що талант «дрімає» в людині, вона здобуває іншу освіту, стає фахівцем у якійсь галузі і лише потім, в силу непереборного потягу, приходить у журналістику.

Видатний чеський письменник і журналіст Карел Чапек (1890–1938) у гумористичній книзі про газетярство «Як це ро-биться» кепкував з приводу журналістської освіти. «Наскільки мені відомо, – писав він, – ніхто до цього часу не намагався вста-новити, звідки беруться журналісти. Правда, існує інститут журналістики, але я ще не зустрічав журналіста, який би вийшов звідти. Зате я вияснив, що кожен журналіст колись був медиком, інженером, юристом, літератором, співробітником експортної палати або ще чим-небудь, і з тих або інших причин залишив по-передню професію. Бувають і невдахи, які просто «пристроїлися в газеті». Ніхто не скаже про людину, що вона пристроїлася в пар-ламент або директором у банк, а ось «пристроївся в газеті» ка-жуть.

Журналістом людина стає звичайно після того, як вона по молодості напише що-небудь у газету. На превелике здивуван-ня автора замітку друкують, а коли він приносить другу, людина в халаті говорить йому: «Напишіть нам що-небудь ще». Таким чи-ном, у більшості випадків людина стає журналістом у результаті зведення з доброї путі. Я не знаю нікого, хто б з дитинства мріяв стати журналістом. Кожний журналіст у дитинстві, мабуть, мріяв стати машиністом, моряком або власником каруселі,

 

РОЗДІЛ ПЕРШИЙ

але якесь коліщатко зіскочило, мрії не здійснились, і він по-трапив за редакційний стіл. Іноді людина йде в газету тому, що відчуває, що може добре писати. Але й це не обов’язкова умова. Журналістами, як і акторами, стають люди найрізноманітніших професій, які опинилися на роздоріжжі» 1 .

Відтоді, коли Карел Чапек писав ці веселі нотатки, багато що змінилося в світі масової інформації. Ускладнилася технологія виготовлення новин та методів збирання інформації, відбулася революція в технічних засобах журналістики. Займатися цією професією без попередньої підготовки й навчання ставало дедалі проблематичнішим. Журналістська освіта набула поширення як обов’язкова умова наступного професійного успіху. З’явилася й когорта молодих людей, що вже змалку мріяли про професію журналіста й підсовували лялькам для інтерв’ю іграшкового мікрофона. Що ж, часи міняються, і ми – разом з ними.

Випускники факультетів і відділень журналістики сучасних університетів повинні приходити в друковані та електронні ЗМІ озброєні методологічною культурою. Вони мусять глибоко розуміти закони масово-інформаційної діяльності, знати функції й засади журналістики, чинники її ефективності; вони повинні вміти відбирати й здійснювати інтерпретацію фактів дійсності. Освіта повинна стати гарантією майбутнього професійного успіху спеціаліста, він мусить узяти від університету все, що навчальний заклад здатний йому дати, адже в Україні склався й продовжує формуватися ринок журналістської праці, який оцінює людину не за наявним документом про освіту, а за ре-альними вміннями й знаннями.