Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
Очевидно, не перший, а саме другий варіант буде правильним у сучасному інформаційному просторі України. : Основи журналістики : Бібліотека для студентів

Очевидно, не перший, а саме другий варіант буде правильним у сучасному інформаційному просторі України.


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 

Загрузка...

У конкретному епізоді з островом Тузла тільки бурхлива реакція української журналістики і збуджена нею громадська думка перешкодили захопленню російською стороною української території.

Нав’язуючи українській журналістиці протилежну інформа-ційну модель, її прихильники прагнуть обеззброїти наші медіа перед двома найголовнішими загрозами нашій державності: комуністичними реваншистами, які намагаються повернути колесо історії назад і знову втягнути Україну в комуністичне ми-нуле, і відновлювачами «єдіной і недєлимой» Російської держави, яка, на їхню думку, виглядає неповноцінною без України.

Тому викликає цілковите розуміння наявність в концепції А. З. Москаленка не лише пропагандистської, але й контрпро-пагандистської функцій журналістики. Проте, на нашу дум-ку, вони реалізуються не самостійно, а в межах здійснення журналістикою єдиної ідеологічної функції.

Ідеологічна функція журналiстики полягає у всебічній соціальній орієнтації читацької аудиторії. Орієнтація – рухома інформаційна модель дійсності, яку складає в своїй свідомості людина для виправдання своєї поведінки. Кожна людина прагне бути правильно зорієнтованою, зрозуміти себе i своє місце в соціальній структурі, уміти розбиратися в навколишньому світі, правильно оцінювати суспільні явища i у зв’язку з цим визначати свої цілі, напрям i характер діяльності.

Журналiстика як універсальна галузь духовної діяльності лю-дини формує її свідомість на рівні рацiонально-понятiйному й образно-емоцiйному, що якомога краще відповідає синкретизму суспільної й індивідуальної свідомості. У цьому відношенні преса й сама є суб’єктом політики, формує певну систему ідеологічних та соціально-політичних цінностей, поширює соціально-цінний досвід, новаторські починання, компетентну ініціативу.

 

РОЗДІЛ ДЕВ’ЯТИЙ

Важливою є роль журналiстики у формуванні історичної свідомості. Кожна людина мусить відчувати себе часткою біль-шої спільноти: народу, нації, держави. Від історичної свідомос-ті залежить сучасна суспільна свідомість, з усіма наслідками спонукальностi й дієвості. Недарма кожна держава, партія i навіть окрема людина має свої історичні концепції, що діють у структурі їхніх ідеологічних доктрин. В історії віднаходять джерело для сучасних спонук, формування сучасної політич-ної думки.

Глибоко й точно розкрив природу історичної свідомості у сто-сунку до сучасності видатний філософ ХХ століття Ганс Ґеорґ Ґа-дамер. «Історію переписують повсякчас по-новому, бо ми повсяк-час детерміновані нашим тепер, – підкреслив він. – Тут ідеться не лише про реконструкцію, не лише про те, щоб минуле стало для нас сучасним. Справжня загадка і проблема розуміння по-лягають у тому, що те, що було таким чином перетягнуте у тепер, уже стало для нас сучасним як щось, що хоче бути істиною. Те, що здавалось лише реконструкцією сенсу, який минув, сплав-ляється з тим, що безпосередньо промовляє до нас як істина. Самопізнання історичної свідомості має показувати цю акту-альність минулого як діалектичну проблему. Пізнання історії ніколи не полягало виключно у її усвідомленні. Але водночас і розуміння не є лише реконструкцією якоїсь структури сенсу, свідомим тлумаченням несвідомого витвору. Розуміти один од-ного означає порозумітися у якійсь справі. Розуміти минуле це – аналогічно – чути його у тому, що воно хоче нам повідомити як істину» 1 (курсив автора. – І. М.).

У журналістиці історія актуалізується, перестає бути сумою знань про минуле, а завжди виступає у своїй спонукальній ролі. Роз’яснюючи зміст історичних подій, журналістика перетягує їх у сучасне, прагне зробити так, щоб вони промовили до читачів як істина, тобто постали як певна незаперечна субстанція. З цього погляду творення історіософії постає як елемент вико-нання ідеологічної функції органів масової інформації. На жаль, не завжди історична концепція, поширювана журналістикою, є правдивою, відповідає достовірним фактам, встановленим

1 Ґадамер Г. Ґ. Що є істина?/Ганс Ґеорг Ґадамер//Возняк Тарас. Тексти та переклади. – Х., 1998. – С. 377–378.

 

Загальні та спеціальні функції журналiстики

наукою. Так, радянські ЗМІ були комунікаційним каналом для поширення псевдонаукової історіософії, створеної для захисту імперської ідеології.

Українська журналістика зробила дуже багато для спросту-вання псевдоісторичних концепцій російської історіографії про Київську Русь як нібито не українську державу, а міфічну колиску трьох братніх народів; про росіян як «старшого брата» українців, про другосортність української національної культури. Натомість сміливо утверджувала правду про давність українців, питомість їх походження на своїй землі, викривала сталу антиукраїнську політику Російської держави, що дуже часто запроваджувалася збройними методами.

Є цілковитим спрощенням витлумачувати пропаганду лише як брехню чи напівправду, адже український народ постав у своїй державі перед проблемою пропаганди правди про свою історію, пропаганди загальнолюдських життєвих цінностей, які проти-стоять класовим ідеалам комуністичних реваншистів.

А відтак, виконання журналiстикою ідеологічної функції нале-жить до її прямих обов’язків і не може бути критерієм для оцінки видання як гарного чи поганого. Тут маємо справу з об’єктивною, іманентною властивістю журналiстики.

4. Культурна (культуротвірна) функція журналістики.

Журналiстика сама є частиною духовної культури суспільства. У предмет історії культури входить також історія журналiстики. Поруч з цим система ОМI виконує доволі широку культуротвірну функцiю. Вона може бути розглянута в трьох аспектах.

По-перше, журналiстика виконує функцiю поширення куль-тури. Розвинутий літературний процес неможливий без роз-галуженої системи літературно-художньої журналiстики, яка є місцем першодруку великої кількості художніх творів, репродук-цій малярства й фотомистецтва. Таким чином, журналiстика, поруч з книгою, є найважливішим носієм культури.

У новітні часи цю роль разом з друкованими виконують також i ефірні та електронні ОМI. У сучасному світі для радіомовлення створюється велика кількість радіоп’єс, інсценізацій, музич-них програм, а для телебачення – документальних та художніх фільмів, серіалів, музичних програм. А відтак, уся система ОМI сьогоднi є головним комунікаційним каналом, для якого ство-рюється і з якого надходить до публіки естетична iнформацiя.

 

РОЗДІЛ ДЕВ’ЯТИЙ