Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
2. Функцiя «сторожового собаки» (соціальної критики). : Основи журналістики : Бібліотека для студентів

2. Функцiя «сторожового собаки» (соціальної критики).


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 

Загрузка...

Цей термiн виник в американській теорії журналiстики. Він спертий на образ сторожового собаки, що пильно охороняє спокій господаревого дому i голосно гавкає при наближенні небезпеки. Сутність цієї функції полягає в боротьбі журналiстики з суспільними вадами чи хворобами, у захисті законності й правопорядку від тих, хто намагається їх порушувати, від ко-румпованого чиновництва i т. п. Іншими словами, у межах цієї функції журналістика здійснює широкомасштабну соціальну критику, що відкриває шляхи до стабілізації чи поліпшення суспільного життя, стає необхідним елементом вдосконалення суспільства або захищає його від невиправданих соціальних експериментів.

Американська журналiстика часто першою била на сполох i домагалася розслідування кримінальних справ і судового роз-гляду позовів проти найвищих державних урядовців, вклю-чаючи Президента США, проводила самостійні журналістські розслідування, безжально викривала негативнi явища в суспільному житті, домагалася їх викорінення.

Знаменита Уотергейтська справа – яскравий приклад мо-гутнього впливу ОМІ на суспільну свідомість, здійснення журналістикою функції охорони суспільства. Уотергейтська справа – найбільш відоме в ХХ ст. журналістське розслідування, яке було проведене в 1972 р. журналістами газети «Вашингтон Пост» Карлом Бернстаймом і Робертом Вудвордом і в кінцевому рахунку примусило президента США Ричарда Ніксона піти у відставку. Застосувавши різноманітні методи інвестигативної журналістики, а саме: сумлінну оцінку наданого інсайдерами матеріалу, сувору перевірку конфіденційних повідомлень, порівняльне опитування основних дійових осіб, роботу з при-пущеннями, побудову сміливих гіпотез, сценаріїв і здогадок, журналісти викрили низку зловживань і порушень закону «Комітетом Республіканської партії з переобрання президента», які були допущені в період виборчої кампанії 1972 р. 17 черв-ня 1972 р. члени Комітету встановили в штаб-квартирі своїх

 

Загальні та спеціальні функції журналiстики

політичних конкурентів з Демократичної партії підслуховувальні пристрої. Ця штаб-квартира розміщалася в готелі Уотергейт у Вашінгтоні, звідки походить і назва справи.

Журналісти встановили, що збоку найближчого оточення пре-зидента Р. Ніксона були допущені щодо конкурентів у виборчому процесі не тільки незаконні прослуховування, але й підкупи, по-грози, шантажування, лжесвідчення. Публікації в пресі потягли за собою розслідування правоохоронних органів, а за ними – і судові процеси, внаслідок яких були винесені звинувачувальні вироки деяким співробітникам апарату президента. Після три-валого розгляду Уотергейтської справи юридична комісія палати представників конгресу США 25 липня 1974 р. ухвалила при-тягти до відповідальності президента США в порядку імпічменту за ігнорування правосуддя. Щоб уникнути цього Р. Ніксон 9 серп-ня 1974 р. вийшов у відставку.

Відтоді поняття уотергейту вживається для назви високопро-фесійного журналістського розслідування, публікації викри-вальних матеріалів та викликаного ними суспільного резонан-су, а також здійснення журналістикою її функції «сторожового собаки».

Голосна справа про інтимний зв’язок президента США Б. Клінтона з практиканткою Білого дому М. Левінскі, широко розголошена ОМІ цієї країни в 1998 р., засвідчила не лише ре-альну свободу американської журналістики, але й дійсне вико-нання нею функції «сторожового собаки демократії», здатність журналістики зробити підзвітною громадськості першу особу в державі, зажадати від неї роз’яснень щодо її протиправних чи просто аморальних дій.

У цьому слід вбачати не тільки прагнення до сенсацій, що природно для журналiстики, але й нагальну потребу працювати задля оздоровлення суспільства, потяг захистити його від поми-лок, несумлінних урядовців, загрозливих негативних тенденцій. Така функція журналiстики властива їй як суспільному iнституту в усіх демократичних країнах. Актуалізується вона сьогоднi й в Україні.

3. Ідеологічна функція журналiстики.

Ідеологія – це широке поняття, що обіймає сукупність політичних, правових, моральних, релігійних, естетичних i

 

РОЗДІЛ ДЕВ’ЯТИЙ

філософських поглядів та ідей, у яких усвідомлюються й оцінюються відношення людей до дійсності.

На відміну від функції формування громадської думки, в основі якої лежить інформаційна діяльність, ідеологічна функція журналiстики пов’язана з пропагандою певних життєвих цінностей та агітацією на їх підтримку. Ці поняття близькі, але мають істотні відмінності. Якщо пропаганда – це діяльність журналiстики в справі поширення ідей, утвердження певної ідеології, формування історичної свідомості та художньої кар-тини світу, то агітація – це діяльність журналiстики в справі поширення оперативної інформації, що активно формує позицію читача, подаючи йому, як правило, приклади для наслідування. Від пропаганди й агітації невіддільна партійна журналiстика, такий же пропагандистський, за визначенням, характер має сьогодні й релігійна журналістка. Але й загальні ОМI також зорієнтовані на пропаганду i агітацію здорового способу життя, моральних національних та загальнолюдських цінностей.

Прихильники моделі інформаційної журналістики нама-гаються утвердити думку, згідно з якою журналістика взагалі не повинна в своїй діяльності утверджувати певні життєві цінності, а лише безсторонньо інформувати громадян про фак-ти і явища дійсності. Справді, така концепція існує; наприклад, вона переважає в американській журналістиці. Її історичні коріння – у запереченні дешевої тенденційності, у захисті від брехні численних споживачів інформації. Але й у західному світі здійснюється перехід до соціально відповідальної журналістики, яка не ставиться нейтрально до загальнолюдських цінностей і демократичних свобод, а вважає своїм обов’язком захищати їх і запроваджувати в суспільну свідомість.

Звільнення журналістики в пострадянському інформаційному просторі від обов’язкової, силоміць надв’язуваної, ідеологічності створило в журналістів ілюзію про можливість цілковитої деідеологізації масово-інформаційної діяльності. Насправді ж сьогодні приходить розуміння того, що вона за своєю приро-дою перманентно містить у собі жорстку ідеологічну орієнтацію, незалежно від соціально-економічного ладу, у якому створюється журналістський твір. Сукупність текстів масової інформації у са-мому своєму змісті відбиває з певних ідеологічних позицій ста-новище країн, соціальних сил та розвиток подій у світі.

 

Загальні та спеціальні функції журналiстики

Перед українською журналістикою знову постає питання: як скористатися цим міжнародним досвідом. Безсторонньо сповістити громадян України про територіальні зазіхання північного сусіда (чого варте спроба відірвати від України і приєднати до Росії острів Тузла в Керченській протоці в жовтні 2003 р.?) чи роз’яснити їм юридичну безпідставність такої позиції і фальшивість історичних аргументів протилежної сторони?