Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
РОЗДІЛ 9. ЗАГАЛЬНІ ТА СПЕЦІАЛЬНІ ФУНКЦІЇ ЖУРНАЛIСТИКИ : Основи журналістики : Бібліотека для студентів

РОЗДІЛ 9. ЗАГАЛЬНІ ТА СПЕЦІАЛЬНІ ФУНКЦІЇ ЖУРНАЛIСТИКИ


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 

магниевый скраб beletage

Тлумачення проблеми

в сучасній теорії журналістики.

Загальні та спеціальні функції.

Загальні: інформаційна функція та функція

формування громадської думки.

Спеціальні функції: організаційна функція, функція

«сторожового собаки» (соціальної критики), ідеологічна

функція журналiстики, культурна функція,

розважальна функція журналiстики,

рекламна функція

G^

 

РОЗДІЛ ДЕВ’ЯТИЙ

Л

ише на перший погляд бездіяльному розумові може здатися надуманим і штучним питання про функції журналістики. Насправді ж воно є архіважливим і давно увійшло в предмет теорії журналiстики як науки про її найзагальніші властивості й найголовніші закономірності розвитку. I це зрозуміло: адже функції журналiстики – це сукупність її обов’язків перед суспільством i характер їх виконання, це та роль, яку відіграє журналiстика як соціальний інститут щодо соціуму як цілого. У відповідності з функціями журналiстики стають зрозумілими місце й призначення органів масової інформації в суспільстві, а відтак, – i характер діяльності фахівців мас-медіа.

У радянській теорії журналiстики дане питання розгляда-лося спрощено. Найважливішим методологічним орієнтиром тут оголошувалося ленінське визначення газети як колектив-ного пропагандиста, колективного агітатора й колективного організатора, а, отже, й функції журналiстики зводилися до трьох: пропагандистської, агітаційної та організаторської. Сьогодні ж цілком очевидно, що такий підхід не тільки не вичерпує всього розмаїття даної проблеми, але більше того – обмежує її лише політичною сферою.

У новітній українській теорії журналістики це питання жва-во обговорюється. Висловлюються різні точки зору, як це й на-лежить у порівняно молодій науковій галузі. Обмін думками, з одного боку, повинен привести до більш-менш усталених уяв-лень з цієї проблеми, а, з другого боку, сприяти народженню обґрунтованих якісних авторських концепцій, адже ми давно розпрощалися з радянськими часами, коли гуманітарна наука могла мати тільки колективний характер, і знову повернулися до пошанівку персональних надбань. Оглянемо стисло наявні теоретичні погляди.

У світовій журналістикології питання про функції журналістики традиційно входить до числа найважливіших наукових проблем. Вальтер Гаґеманн у праці «Газета як організм» (1950) описав п’ять функцій преси: 1) інформувати, 2) впливати на публіку, 3) рекламувати товари, 4) розважати читача, 5) по-вчати його 1 .

1 Hagemann W. Die Zeitung als Organismus/Walter Hagemann. – Heidelberg, 1950. – 260 s.

 

Загальні та спеціальні функції журналiстики

Автори знаменитого дослідження «Чотири теорії преси» (1956) американські дослідники Фред Сіберт, Теодор Петерсон та Уїлбур Шрамм вважали, що в суспільстві преса виконує сім функцій. Вона мусить 1) служити політичній системі, забезпечуючи її інформацією, 2) обговорювати громадські справи, 3) просвіщати публіку, аби зробити її здатною до самоуправління, 4) захища-ти права особи перед урядом, 5) служити економічній системі, з’єднуючи покупця й продавця товарів за допомогою реклами, 6) забезпечувати розваги читачів, 7) підтримувати свою власну фінансову незалежність, щоб уникнути тиску на інформаційну діяльність будь-яких приватних інтересів 1 .

Автор дослідження «Вступ до журналістики. Дослідження “четвертого стану” в усіх його проявах» (1961) Фразер Бонд на-рахував чотири функції журналістики: 1) інформувати, 2) по-яснювати й витлумачувати події, 3) керувати читачем, 4) роз-важати публіку. Додатковою функцією цей науковець вважав рекламу 2 .

Найбільш повно на сьогодні функціональна концепція журналістики викладена в книзі американського ученого Деніса Маккуейла «Вступ до теорії масової комунікації» (1987). Узагальнивши погляди попередників – своїх співвітчизників Г. Лассуелла, Ч. Р. Міллса, він запропонував таку схему функцій журналістики. Вона зобов’язана:

1.         Інформувати:

– забезпечувати інформацією про події в країні й світі; – сигналізувати про стосунки з владою; – полегшувати оновлення, адаптацію і прогрес.

2.         Корелювати:

– пояснювати, інтерпретувати і коментувати зміст подій та

новин; – забезпечувати підтримку існуючої влади і норм; – соціалізувати; координувати різні форми діяльності; – домагатися консенсусу;

1          Siebert F. Four Theories of the Press/F. Siebert, T. Peterson, W. Schramm. –

Urbana, 1956. – 153 р.

2          Bond F. F. An introduction to jornalism. A survey of the Fourth Estate inall its

forms. 2 nd ed. The Macmillan cоmpany/Fraser F. Bond. – New York, 1961. –

359 р.

 

РОЗДІЛ ДЕВ’ЯТИЙ

– встановлювати пріоритетність і сигналізувати про відносний статус.

3.         Забезпечувати спадковість:

– виражати панівну культуру и визнавати субкультури і нові

культурні впливи; – формувати й підтримувати спільність цінностей.

4.         Розважати:

– забезпечувати розваги, відволікання, засоби розслаблен-ня;

– знижувати напруженість у суспільстві.

5.         Мобілізувати:

– в громадських цілях проводити кампанії, що стосуються

питань політики, війни, економічного розвитку, зайнятості, іноді релігії 1 .

А. З. Москаленко в підручнику «Теорія журналістики» (К., 1998) виділив п’ять функцій преси: організаторську, виховну, пропа-гандистську, контрпропагандистську і соціологічну 2 . Звернімо увагу на те, що дві з п’яти функцій журналістики видатний на-уковець пов’язував із здійсненням нею пропагандистської ді-яльності.

Внутрішньо полемізує з А. З. Москаленком автор навчального посібника «Основи журналістики в поняттях і коментарях» (Лу-ганськ, 1998) В. М. Владимиров. Він категорично відкидає з те-оретичного набутку функції пропаганди й агітації, відзначивши при цьому: «У світовій громадській думці, як і в наукових колах, слово “пропаганда” давно вже протилежне слову “об’єктивність” і означає не що інше, як приховування від масової аудиторії неприємних, незручних для кого-небудь фактів» 3 . Так само ква-ліфікується й агітація: «Що стосується функції агітації, то на неї також поширюється правило напівправди, з якої, як відомо, виготовляють найвищі ґатунки брехні» 4 .

Власну ж концепцію функцій преси В. М. Владимиров ви-клав так. Він об’єднав їх у певні рубрики, аби упорядкувати

1          McQuail D. Mass Communication Theori: An Introduction/D. McQuail. – Beverly

Hills, 1987. – P. 71–72.

2          Москаленко А. З. Теорія журналістики: підручник/А. З. Москаленко – К.:

Експрес-об’ява, 1998. – С. 172–173.

3          Владимиров В. М. Основы журналистики в понятиях и комментариях: учеб.

пособие/В. М. Владимиров. – Луганск: ВУГУ, 1998. – С. 30.

4          Там само.

 

Загальні та спеціальні функції журналiстики

їх множинність. До загальних (основних) соціальних функцій преси він відніс пізнавальну, комунікативну і конструктив-ну, розуміючи під ними здійснення журналістикою всієї своєї масово-інформаційної діяльності, тобто виготовлення інформа-ції (пізнавальна функція), її поширення (комунікативна) і запро-вадження в суспільну свідомість (конструктивна функція).

На другому рівні розташовані спеціальні (більш конкретні, особливі) функції. Серед них виділяються групи об’єктних і суб’єктних функцій. До складу першої групи увіходять функції артикуляції, соціалізації та кореляції. У другій групі виділено функції соціально-педагогічна, соціального контролю і корекції, а також просування («promotion»).

Після цього виділяється рівень індивідуальних функцій, до числа яких належать функції виховна, популяризаторська, рекреативно-гедоністична та масово-емоційна.

У концепції В. М. Владимирова спостерігаємо тенденцію до множення функцій і спробу усунути їх дублювання (напри-клад, соціально-педагогічна і виховна) за рахунок утворення для них окремих рубрик. Питання заплутується через спробу кілька разів повернутися до загальних функцій, назвавши спочатку їх пізнавальною, комунікативною і конструктивною, а потім, ніби згадавши, що ніде не вжите слово «інформація», заговорити про загальну функцію преси – інформаційну. Виникає також запи-тання: як функції соціально-педагогічна, виховна, артикуляції, соціалізації і кореляції можуть здійснюватися поза пропагандою певних ідей і агітацією на підставі певних життєвих прикладів. У навчальному посібнику В. М. Владимирова маємо продуктив-ну, хоч і не в усьому досконалу, спробу розв’язання проблеми функцій журналістики.

Цікавий досвід застосування теорії до практики знаходи-мо в праці С. І. Горевалова «Військова журналістика України: історія та сучасність» (Львів, 1998). Це праця переважно з історії журналістики. Але цілком слушно автор досліджує в ній і функції української військової преси в Галичині міжвоєнного періоду. Він також іде по шляху множинності, намагаючись вичерпно враху-вати все, що було сказане з цієї теми різними науковцями.