Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
Свобода слова і журналістська діяльність : Основи журналістики : Бібліотека для студентів

Свобода слова і журналістська діяльність


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 

магниевый скраб beletage

Цю норму прийняли більшість країн, що розвивалися по шля-ху демократії. Свобода преси, однак, не означає уседозволеність і безвідповідальність. Навіть у цивілізованих країнах заборонені руйнівні дії преси, що можуть призвести до соціального вибуху, працюють на дестабілізацію країни. Показове з цього погляду законодавство Великої Британії. Тут у розділі 1053 глави 2 за-конів про злочини проти уряду й суспільства заборонені усні й друковані виступи, що мають на меті викликати «дискредита-цію чи обурення проти суверена, уряду, конституції З’єднаного королівства, будь-якої з палат парламенту чи судової системи, (…) збудження невдоволення чи обурення серед підданих його величності, розвиток почуття злоби й ворожості між різними класами цих підданих».

Не меншу вагу в здійсненні свободи слова має моральне усві-домлення необхідності рахуватися з правом особи на недотор-каність її приватного життя. Це, наприклад, глибоко розумів видавець і редактор харківської газети «Порада» М. Ф. Лободов-ський, який з пиводу царського маніфесту 17 жовтня 1905 р. роз’яснював своїм читачам зміст поняття свободи слова. «Се означає, – писав він, – що кожна людина має право говорити, писати, випечатувати усе про все, усякі свої думки-гадки, як і що вона розуміє; але ж бо слід говорити, печатити тільки щиру правду та й поважно, не ображаючи словом нікого, без лайки, без оббріхування кого, без ганьби, не понижаючи, не ображаючи людини, бо непочесним поводженням у мові, у слові, ламається право людини на недоторканість, на честь; а як хто буде гово-рити або печатати неправду на кого, брехню, суд, ганьбу, усякий поговір, образливі речі, прикрі докори не поправді, що каляє честь людини, буде наволікати безчестя тим на людину, то за це має бути караний судом, бо це буде означати, що він обернув сво-боду слова на зло, во вред честі другої людини, а свобода слова повинна бути почесна, поважна, звичайна, доводити до добра, а не до зла, до згоди, а не до безладдя» 1 .

Це висловлювання, якому вже понад сто років, демонструє глибоке розуміння українськими діячами преси проблеми сво-боди слова, з якою менш за все пов’язана вседозволеність, яка

1 Лободовський М. Ф. Роз’яснення Маніфестів/М. Ф. Лободовский//Порада (Харків). – 1906. – 14 травня.

 

РОЗДІЛ ВОСЬМИЙ

передбачає відповідальність журналіста перед суспільствам, його пошану до людської гідності й суверенності іншої особи.

Основні засади свободи преси сформульовані у міжнарод-них правових документах. У «Декларації прав людини», що була прийнята на Генеральній Асамблеї ООН 10 грудня 1948 року й виконання якої перебуває під міжнародним контролем, у статті 19 зазначено: «Кожна людина має право на свободу переконань і на вільне висловлювання їх; це право включає свободу безпе-решкодно дотримуватися своїх переконань і свободу шукати, одержувати й поширювати інформацію та ідеї будь-якими за-собами й незалежно від державних кордонів».

А стаття 29 «Декларації» стосується можливих обмежень прав і свобод, у тому числі й права на свободу слова. «При здійсненні своїх прав і свобод, – записано в ній, – людина повинна підлягати тільки таким обмеженням, які встановлені законом винятково з метою забезпечення безпеки, належного визнання й поваги прав і свобод інших людей і задоволення вимог моралі, громад-ського порядку й загального добробуту в демократичному сус-пільстві».

Право кожної людини на свободу слова гарантується і Євро-пейською конвенцією про права людини (повна назва: «Конвен-ція про захист прав людини і основних свобод»), що була підпи-сана державами – членами Ради Європи 4 листопада 1950 року, а вступила в силу 3 вересня 1953 року. Стаття 10 Конвенції про-голошує: «1. Кожна людина має право на свободу вираження сво-єї думки. Це право включає свободу дотримуватися своєї думки, отримувати і поширювати інформацію та ідеї без втручання з боку державних органів і незалежно від кордонів. 2. Здійснен-ня цих свобод накладає обов’язки і відповідальність, може бути пов’язане з формальностями, умовами, обмеженнями і штраф-ними санкціями, які передбачені законом і необхідні у демокра-тичному суспільстві в інтересах державної безпеки, територі-альної цілісності чи громадського спокою, з метою запобігання безпорядків і злочинності, захисту здоров’я і моральності, за-хисту репутації та прав інших осіб, запобігання розголошенню інформації, яка отримана конфіденційно, чи забезпечення авто-ритету та неупередженості правосуддя».

Стаття 17 Конвенції захищає викладені в ній самій права та свободи людини. «Ніщо у цій Конвенції не може бути тлумачене

 

Свобода слова і журналістська діяльність

як таке, – зазначено тут, – що означає, що будь-яка держава, гру-па осіб чи людина мають право займатися будь-якою діяльністю чи здійснювати будь-які дії, спрямовані на знищення прав і сво-бод, викладених у цій Конвенції, чи на їх обмеження у більшій мірі, ніж це передбачено Конвенцією» 1 .

Загальновизнані міжнародні норми щодо свободи слова, пре-си і творчості увійшли в Конституцію України. Стаття 15 містить категоричне положення: «Цензура заборонена». Стаття 34 га-рантує свободу слова. «Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, – читаємо в ній. – Кожен має право вільно збирати, зберігати, ви-користовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територі-альної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя».

Свобода творчості також гарантується Конституцією Укра-їни. У статті 54 зазначено: «Громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з різними ви-дами інтелектуальної діяльності. Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законами».