Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: file_get_contents(files/survey) [function.file-get-contents]: failed to open stream: No such file or directory in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 82
Розрізняють два основні типи свободи: : Основи журналістики : Бібліотека для студентів

Розрізняють два основні типи свободи:


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 

Загрузка...

1)         економічна, тобто свобода праці, яка дозволяє людині вільно обирати сферу прикладення своїх сил і здібностей; максимально реалізувати себе в суспільно-корисній праці; запровадити в життя своє право на власність над продук-тами своєї діяльності;

2)         політична, тобто свобода переконань, духовних пошуків, яка реалізується в праві мати, висловлювати й поширюва-ти свої погляди, думки й ідеї, відкрито ставати на бік тієї чи іншої ідеології.

Журналістика народжується на певному етапі історичного роз-витку людства із загального потягу людства до свободи, із пошуку особою свободи, із потреби робити інформацію (тобто знання про факти та їх витлумачення) здобутком якнайширших мас.

Крізь усю історію людства проходить боротьба за свободу слова, як головну умову загальносуспільної свободи, головну умову забезпечення вільного розвитку людини, побудови демо-кратичного суспільства. Сьогодні свобода слова сприймається як найбільше завоювання світової цивілізації.

Для журналістики свобода слова мусить розглядатися при-наймні в двох аспектах:

1)         як свобода преси і

2)         як свобода творчості.

Свобода преси – це право громадян та їх організацій віль-но викладати свої погляди через газети, журнали та інші

 

РОЗДІЛ ВОСЬМИЙ

ОМІ, це життєво необхідна умова для найповнішого вияв-лення політичного змісту і суспільних функцій друкованого слова.

У радянських джерелах відстоювалася думка, що лише кому-ністична партійність є тою обов’язковою умовою, за якої мож-лива свобода преси. У довіднику Д. С. Григораша «Журналістика у термінах і виразах» читаємо: «Саме комуністична партійність забезпечує цю свободу, забезпечує вільне виявлення народом своїх дум і прагнень. (…) В експлуататорському суспільстві не може бути свободи слова, як і свободи преси. Гасло свободи преси в устах буржуазії наскрізь фальшивий. (…) Справжня сво-бода преси стала можливою внаслідок перемоги соціалістичної революції» 1 .

Зрозуміло, що в радянську добу так думав не лише автор цього довідника, це було загальновизнане положення марксистської ідеологічної доктрини. У ній ретельно приховувалося, що запро-вадження найпередовішого суспільного ладу, який мав на меті ощасливити всіх громадян, перетворилося на перманентну гро-мадянську війну партії влади із своїм народом, коштувало цьому народові мільйонні жертви. На цьому тлі залежність капіталіс-тичної преси «від грошового мішка буржуазії», залежність, яка насправді об’єктивно існує, виглядала значно меншим лихом, ніж залежність соціалістичної преси від партійних комітетів, що представляли на різних рівнях партію влади, від всюдисущої цензури і від загрози фізичного знищення шляхом репресій, прикладами чого наповнена історія радянської преси. Тим ча-сом, у радянській теорії журналістики гасло комуністичної пар-тійності служило способом легалізувати й виправдати цілковиту жорстку залежність преси від партії.

Наявність цензури в СРСР старанно приховувалася за неви-нною назвою «Державний комітет з охорони державних таєм-ниць у пресі». Жодна книжка, журнал, газета чи інша продукція для масового поширення не могла вийти без санкції на те даного комітету.

Захопивши владу в країні за допомогою збройного повстання, російські більшовики негайно вдалися до переслідування вільної

1 Григора Д. С. Журналістика у термінах і виразах/Д. С. Григораш. – Львів: Вища школа, 1974. – С. 220.

 

Свобода слова і журналістська діяльність

думки. На другий день після державного перевороту, здійсненого вночі з 25 на 26 жовтня (з 7 на 8 листопада) 1917 р., 27 жовтня (9 листопада) Рада Народних Комісарів (Раднарком), очолювана В. І. Леніним, прийняла декрет «Про пресу» («О печати»). У декре-ті безапеляційно стверджувалося: «Усякий знає, що буржуазна преса – могутня зброя буржуазії. Особливо в критичний момент, коли нова влада, влада робітників і селян, тільки встановлюєть-ся, неможливо було б цілком залишити цю зброю в руках ворога, у той час як вона не менш небезпечна в такі хвилини, ніж бомби й кулемети. Ось чому й були застосовані тимчасові й екстрені заходи для припинення потоку бруду й наклепів, у яких залюбки потопила б молоду перемогу народу жовта й зелена преса» 1 .

У декреті наголошувалося: заходи мають тимчасовий ха-рактер; як тільки новий порядок зміцніє, «усякі адміністратив-ні впливи на пресу будуть припинені» 2 . У розпорядчій частині декрету вказувалося: «Закриттю підлягають лише органи пре-си, що: 1) закликають до відкритого опору або непокори ро-бітничому і селянському урядові. 2) сіють смуту шляхом явно-наклепницького викривлення фактів, 3) закликають до дій явно злочинного, тобто кримінально-переслідуваного характеру» 3 .

Внаслідок дії цього декрету лише в жовтні 1917 року, тобто за п’ять днів, що більшовики перебували при владі, ними були закриті 33 «буржуазні» і 4 «дрібнобуржуазні» газети, у листопаді відповідно – 20 і 10, у грудні – 20 і 3, у лютому 1918 року – 16 і 13, у березні – 3 і 14, у квітні – 13 і 22.

Декрет завершувався словами: «Дане положення має тимча-совий характер і буде відмінене особливим указом з настанням нормальних умов суспільного життя» 4 . Незважаючи на ці нео-дноразові заяви про тимчасову дію декрету, що свідчило про те, що сам Раднарком розумів його протиприродний характер, він (декрет) ніколи скасований не був, його «відміна особливим ука-зом» так і не настала. Це свідчить про те, що «нормальні умови суспільного життя» для більшовиків так і не прийшли. Вони були й залишилися назавжди купкою заколотників, які лишалися

1          Русская журналистика в документах: История надзора. – М.: Аспект Пресс,

2003. – С. 252.

2          Там само.

3          Там само. – С. 253.

4          Там само.

 

РОЗДІЛ ВОСЬМИЙ

в своїй країні в меншості і лише збройно могли утриматися при владі. Дозволити свободу слова для них було смерті подібним; тому її ніколи в Радянському Союзі й не було.

У січні 1918 року Петроградська Рада прийняла ухвалу про надання до комісаріату в справах друку п’яти примірників кож-ного твору одночасно з його надходженням із друкарні в продаж. А в 1919 році вже жоден рукопис не міг бути відданий до набору без дозволу Держвидаву чи його місцевих органів. Так наступ-на цензура була замінена попередньою, найбільш цинічною її формою.

Законодавчо справа завершилася 6 червня 1922 року ухвалою урядового рішення про створення Комітету з охорони державних таємниць у пресі, що у побуті дістав назву Головліт (головний над літературою) в столиці і облліт – на місцях. Раднарком уже не со-ромився цілком офіційно використовувати поняття цензури, від-значивши в першому пункті постанови, що заснування Головліту має на меті «об’єднання усіх видів цензури друкованих творів» 1 . На Головліт покладалися функції попереднього перегляду всіх призначених для друку періодичних і неперіодичних видань. Відтоді цензура в Радянській Росії, а потім і в СРСР існує не тіль-ки фактично, але й здобуває законні, юридичні підстави 2 .

Під цензурою розуміється систематичний контроль за ді-яльністю журналістики та книговидання шляхом консти-туційних, судових, адміністративних, фінансових або чисто фізичних заходів, що провадяться владою або за її рекомен-дацією.