Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
Як не гірко це визнавати, але Україна сьогодні практично відсутня у власному інформаційному просторі. : Основи журналістики : Бібліотека для студентів

Як не гірко це визнавати, але Україна сьогодні практично відсутня у власному інформаційному просторі.


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 

магниевый скраб beletage

Вона не будує в ньому своєї оселі буття, свого світу. На нашому телевізійному ринку пріоритети захопила американська кінопродукція, на ринку друкованих органів масової інформації – російська (російськомовна) газета й журнал. Український світ залишається зруйнованим, незбудованим, недобудованим, і, не будучи оприявненим у мові журналістики, загрожений зникнути в Ніщо. Про наявність українського інформаційного простору взагалі неможливо говорити за відсутності в країні достатньо авторитетної впливової загальнонаціональної української за мо-вою, змістом і духом щоденної газети. Відомий теоретик масової комунікації Г. Г. Почепцов вважає найголовнішим парадоксом комунікаційного простору України відсутність у ньому «бодай єдиної національної газети» 3 .

1          Сербенська О. А. Мова преси як естетичний стереотип епохи/Олександра

Сербенська//Збірник праць кафедри української преси. – Львів, 2000. – Вип.

3. – С. 311.

2          Хайдеґґер М. Буття у околі речей/Мартін Гайдеґґер//Возняк Тарас. Тексти

та переклади. – Х.: Фоліо, 1998. – С. 336.

3          Почепцов Г. Г. Теорія комунікації. 2-е вид., доп./Г. Г. Почепцов. – К.: ВЦ «Ки-

ївський ун-т», 1999. – С. 274.

 

РОЗДІЛ СЬОМИЙ

Україні вкрай потрібна така популярна щоденна загально-національна українська газета, яка б спричинилася до по-будови українського світу засобами журналістського слова. І якщо така газета неспроможна виникнути поки що як при-ватне підприємство, то за її створення мусить узятися держава. Г. Г. Почепцов вважає, що «підтримка засобів масової комунікації» повинна забезпечуватися «окремою державною програмою» 1 . Про роль держави у розбудові своєї масово-інформаційної сфе-ри неодноразово писав А. З. Москаленко. «Пріоритетною дер-жавною підтримкою, – наголошував він, – має заохочуватися виробництво та поширення інформаційної продукції державною мовою, особливо в регіонах з переважанням неукраїномовної інформаційної продукції» 2 .

Іноді доводиться чути контраргументи: от у США немає жодної державної газети, і тому, мовляв, державна газета – це нонсенс. Хочеться заперечити таким авторам: запровадження амери-канських норм у наше життя не є коректним, воно вже призве-ло до витіснення української мови з журналістики і продовжує справляти свій згубний вплив і далі.

Тимчасом у самих США видається 1687 (!) щоденних газет, у Японії їх 125 3 . Це є ознакою розвинутої інформаційної культу-ри, існування розвинутого ринку мас-медіа. Якщо ж український ринок окупований чужоземними засобами масової інформації, то чи значить це, що Українська держава не повинна захища-тися і подбати про свою інформаційну безпеку? Ні, вона повин-на це зробити. І відкинувши сумніви, узятися нарешті за ство-рення своєї інформаційної оселі. Захист своєї національної самобутності українського народу є її священним моральним обов’язком.

«Закон розмаїття природи – глибоко моральний, – відзначає Степан Вовканич. – За його виміром чи то людина, чи то дер-жава, примножуючи різноманітність світу, творять добро, а зодноріднюючи чи знищуючи – чинять зло. Він засвідчує, що народ, який прагне зберегти свою національну ідентичність, водночас розвиває багатокультурність світу. Користуючись ним,

1          Там само. – С. 276.

2          Москаленко А. З. Теорія журналістики: підручнк/А. З. Москаленко. – К.:

Експрес-об’ява, 1998. – С. 241.

3          Почепцов Г. Г. Цитов. пр. – С. 158.

 

Журналiстика як галузь суспільно-політичної діяльності

ми вправі зайняти наступальну позицію у державній реабілітації української мови, керуючись загальнолюдською мораллю: завж-ди справедливо чинить той, хто захищає свою мову, культуру на своїй, не завойованій землі. І ніколи, ніде не має рації той, хто посягає на чуже» 1 .

Без аналітичної журналістики Україна не зможе захистити свою національну ідентичність від її ліквідаторів, а відтак і ви-конати свою історичну місію: створити «на своїй, не завойованій землі» державу українського народу. Українська аналітична журналістика – таким є головне гасло ХХІ століття в нашому інформаційному просторі.

І ще один аргумент на захист аналітичної журналістики необхідно навести: вона мусить відіграти провідну роль у поборенні низького рівня маскультури, у з’єднанні масової та елітарної культур, у піднесенні освітнього та культурного рівня кожного індивіда.

Якщо цього не станеться, людству загрожуватиме духовний занепад. Не можна заплющувати очі на те, що каналами по-ширення культу розваг, безтурботного життя, ідеалу не праці, а ледарства й безкінечного відпочинку, успіху не як результа-ту наполегливих зусиль, а випадкового повороту долі стає пев-на галузь журналістики, яка свою інформаційну місію вбачає в повідомленні новин з життя кінозірок, розкопуванні брудної білизни відомих діячів. Це так звана «жовта преса», яка на пер-ший погляд користується авторитетом лише у певної читацької аудиторії. Але по-перше, ця аудиторія не така вже й мала, а по-друге, «жовта преса» справляє відчутний вплив на журналістику якісну, яка перебуває під її тиском.

Скарги на незахищеність нашої молоді від зображення сек-су, насильства, легковажного сприйняття життя, які струму-ють з екранів телевізорів через демонстрацію другосортної американської кінопродукції, періодично лунають у наших мас медіа.

Об’єктивно слід визнати, що журналістика свого часу ста-ла причиною народження маскультури. Величезні можливості,

1 Вовканич С. Глобалізація інформаційного простору та соціогуманістичний імператив нового тисячоліття Степан Вовканич//Збірник праць кафедри укра-їнської преси. – Львів, 2000. – Вип. 3. – С. 54.

 

РОЗДІЛ СЬОМИЙ

які вона надавала політикам для боротьби за голоси виборців, підприємцям – для розміщення реклами, а відтак і боротьби за потенційних покупців, були відразу помічені й використані як першими, так і другими. Вони й поставили перед газетою завдання не піднімати читача до рівня високої культури, а, на-впаки, спуститися до нього.

Політик прагнув бути зрозумілим кожному: і професорові університету, і куховарці, і фермерові, і двірникові. Адже ко-жен із них для нього був лише виборцем і приносив один го-лос. Тому цілком закономірно, звертаючись до свого електорату в цілому, він мусив рівнятися на культурний рівень не найбільш освіченого, а на найбільш примітивного виборця. Невибагливість смаків, не простота, а примітивність інформації стали ознаками найтиражнішого видання. Воно виявилося економічно вигідним. Приносило прибутки видавцеві, політикові, підприємцю. У ньо-му було вигідно розміщувати рекламу. «Жовта преса» на початку ХХ століття успішно завоювала інформаційний ринок. А з нею утверджувалася й маскультура як антипод культури елітарної.

ХІХ століття було епохою впливу високого мистецтва на на-родну свідомість. Особливо виразно це помітно в українському естетичному просторі, де невідомими (краще сказати, ще не вив-ченими) шляхами видатні художні твори з малотиражних видань потрапляли до народного читача й перетворювалися на складову усної народної творчості. Так ставали народними піснями вірші «Нащо мені чорні брови» з «Кобзаря» Тараса Шевченка і «Дивлюсь я на небо» Михайла Петренка з альманаху «Сніп», «Стоїть гора високая» Леоніда Глібова й «Повій, вітре, на Вкраїну» Степана Руданського із журналу «Основа».

У ХХ столітті таке перетікання явищ високої культури в масо-ву майже припиняється. Між ними встановлюється чітка межа. Масова культура, відділена від елітарної, перетворилася остаточ-но на культуру низькопробну, примітивну за інтелектуальним рівнем і естетичним смаком. Тим не менше вона саме в такому вигляді задовольняла сферу політичну та економічну. Мало-культурною масою легше маніпулювати, вона легше піддається сугестії. Тому такий стан було законсервовано. Сполучені Штати Америки, де цей процес розпочався раніше і зайшов особливо далеко, вже давно живляться еміграційним розумом. На ща-стя, високий рівень життя в цій країні робить її привабливою

 

Журналiстика як галузь суспільно-політичної діяльності

для талановитих людей з інших куточків землі, в тому числі й з країн, що розвиваються.