Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
Громадська думка має такі атрибутивні ознаки: : Основи журналістики : Бібліотека для студентів

Громадська думка має такі атрибутивні ознаки:


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 

магниевый скраб beletage

1) об’єктом громадської думки є лише ті події i явища дійсності, що викликають суспільний інтерес i відзначаються соціальною значимістю й актуальністю;

 

РОЗДІЛ СЬОМИЙ

2)         проблеми, з яких висловлюється громадська думка, перед-бачають можливість плюралістичного підходу, розбіжності в оцінках, тобто містять в собі більший чи менший ефект дискусiйностi;

3)         громадська думка функціонує практично в усіх сферах життєдіяльності суспільства;

4)         змiст суджень громадської думки визначається державно-політичною системою, соцiальними умовами, у яких їй до-водиться дiяти, передусiм обсягом i широтою інформації, що рухається рiзноманiтними комунікаційними каналами, відкрита i доступна усім i кожному;

5)         громадська думка складається й функціонує як у межах суспільства в цілому, так i в межах існуючих у ньому (гру-пових чи масових) спільнот: соціальних, регіональних, професійних, політичних, культурних та iн.;

6)         у межах кожної спільноти носієм громадської думки може бути як спільнота в цілому, так i її складові частини, за-лежно від змісту суджень; громадська думка може бути моністичною (одностайною) i плюралістичною (множин-ною, розмаїтою);

7)         джерелами громадської думки є різноманітні форми суспільного досвіду, передусiм матеріали ОМІ, повідомлення з найближчого соціального оточення людей, а також наукові знання, офіційна інформація, відомості, що їх людина дістає в закладах освіти й культури. Громадська думка – це сума позицій окремих громадян з певного пи-тання. А відтак на її формування та висловлення мають вплив світогляд, родинне виховання, рівень освіти й куль-тури особи, її емоційний стан у даний момент. Оскільки кожне з джерел відображає дійсність з різним ступенем адекватності, громадська думка, що створюється на цій базі, також може бути «істинною», тобто відповідною до реальних інтересів соціального розвитку, або «хибною», ілюзорною;

8)         у розвинутому демократичному суспільстві звичними ка-

налами виявлення громадської думки є друковані, ефірні

та електронні органи масової інформації, референдуми

та опитування громадської думки, вибори органів вла

Журналiстика як галузь суспільно-політичної діяльності

ди, безпосередня участь громадян в управлінні, збори, маніфестації, пікетування, страйки та інші способи вия-вити свою позицію; 9) активність функціонування i фактичне значення громадської думки в житті суспільства визначаються існуючими соцiальними умовами: соціально-економічним i культурним рівнем розвитку суспільства, а також рівнем розвитку демократичних інститутів i свобод, у першу чергу свободи вираження думки – слова, преси, творчості, зборів, маніфестацій i т. д. Головним будівельним матеріалом для громадської думки є інформація, а головними каналами її формування й виражен-ня – органи масової інформації.

У цьому й реалізує себе журналiстика в демократичному суспільстві як галузь суспільно-політичної діяльності.

Журналістика в демократичному суспільстві відіграє вирішальну роль на всіх етапах формування громадської думки, найголовнішими з яких є:

1)         отримання інформації про факт чи подію; за джерела інформації правлять, звичайно повідомлення друкованих, ефірних та електронних ОМI;

2)         осмислення отриманої через журналістику інформації на основі особистого світогляду, досвіду, потреб та інтересів, внаслідок чого формуються індивідуальні позиції й погля-ди на події i факти;

3)         обговорення відмінних i розмаїтих індивідуальних позицій, що також здійснюється через ОМI, обмін думками, їх зіткнення, дискусії, внаслідок чого відбувається зближен-ня певної частини індивідуальних позицій;

4)         складання в підсумку моністичної чи плюралістичної громадської думки, способом виявлення якої знову стає журналістика.

Складність ситуації в інформаційному просторі України виявляється, з одного боку, в прагненні суспільства до оновлен-ня життя і в неможливості, з другого боку, негайно зліквідувати дію неґативних чинників минулого. Це й породжує істотні суперечності в становищі журналістики.

У сучасній інформаційній сфері України до числа першо-рядних піднялося питання про співвідношення у професії

 

РОЗДІЛ СЬОМИЙ

журналіста інформації та аналітики як двох найголовніших складових масово-інформаційної діяльності. Це питання на-було програмової значущості, бо саме від його розв’язання за-лежить, якою засадничо бути нашій українській журналістиці, а відтак – і чому навчати майбутніх журналістів у наших вищих навчальних закладах, яке місце в цьому процесі може й повинна займати держава і т. д.

Перед українською журналістикою тут знову стоїть загроза по-трапити в пастку рішень учорашнього дня, істотно відхилитися від нової парадигми доби. У нашій пресі і в науковій літературі час від часу висловлюється думка на захист інформаційної моделі журналістики. Аргументи на її користь зводяться в основ-ному до таких:

•          завдання журналістики полягає лише в інформуванні гро-мадян з широкого кола суспільних подій;

•          інформація повинна бути об’єктивною й безсторонньою;

•          коментування журналістом новин неприпустиме, оскільки воно містить у собі елемент нав’язування своєї позиції чи-тачам;

•          думка журналіста нецікава для загалу, в очах якого він виглядає недостатньо компетентним і авторитетним спеціалістом;

•          для коментування інформації працівник мас-медіа му-сить запрошувати фахівців з даного питання, які мають спеціальні знання і спроможні здійснити кваліфіковане коментування новин; до числа таких фахівців належать професійні політики, урядовці якомога вищого державного рангу, громадські діячі, науковці, письменники та діячі культури і т. ін.;

•          головне завдання журналістики – за допомогою інформації озброїти кожного читача мас-медіа для вироблення власної концепції подій, забезпечити йому свободу у виборі власної позиції з того чи іншого питання.

Таким чином українська журналістика і журналістикознавство сьогодні поставлені перед необхідністю обговорювати й опе-ративно шукати шляхи розв’язання проблеми, що в інших національних системах вже втратила свою актуальність. Так, на-приклад, у США в 1923 році американське товариство редакторів прийняло ухвалу про запровадження в журналістську прак-166

 

Журналiстика як галузь суспільно-політичної діяльності

тику гасла «news not views» (новини без поглядів). «Необхідно проводити чіткий кордон між інформаційним повідомленням і висловленням думок, – так було сформульоване це правило. – Інформаційні повідомлення повинні бути вільними від вислов-лення будь-якої думки чи пристрасті в усякому вигляді» 1 .

Ця ухвала, актуальність якої зберігається й зараз 2 , покликана була захистити американського читача від журналістського во-люнтаризму. Тривалий час у США вважалося, що робота в газеті не потребує ні спеціальних знань, ні моральної відповідальності.