Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
Разом з тим поняття «журналістика як четверта влада» на-повнене цілком реальним змістом. : Основи журналістики : Бібліотека для студентів

Разом з тим поняття «журналістика як четверта влада» на-повнене цілком реальним змістом.


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 

магниевый скраб beletage

У цьому випадку йдеться про владу інформаційну. Інформаційна влада – це здатність журналістики шляхом добору, компонування, коментування та тлумачення інформації впливати на формування громадської думки, суспільної свідомості і тим самим спонукати політиків та суб’єктів гілок державної влади до прийняття безпосередніх рішень і дій у потрібному для суспільства напрямку. З цьо-го погляду журналістика є носієм влади, оскільки спроможна домогтися виконання своєї волі (прагнення, бажання). Але це можливе лише в тому випадку, коли вона виступає від імені

Там само. – С. 6.

Словник української мови. – К.: Наукова думка, 1971. – Т. 1. – С. 701.

 

РОЗДІЛ СЬОМИЙ

великої людської спільноти, вербалізуючи її волевиявлення. Журналістика лише тоді є «четвертою владою», коли виконує свою величну функцію – освідомлення за допомогою правди мас, перетворення мас з об’єкта на суб’єкт соціальної дії.

Влада журналістики реалізується через маси, тому вона така страшна для інших гілок влади, якщо вони проводять антина-родну політику. Влада журналістики не може бути скасована, декретом уряду чи указом президента. Президент може усуну-ти з посади навіть голову уряду, але не спроможний позбави-ти авторитету впливового журналіста. Безсилля влади перед пресою засвідчують наявність цензури, судові переслідування журналістів і фізичні розправи над ними. Журналістів убива-ють тому, що не спроможні іншими способами боротися з їх інформаційною владою. На жаль, це найкращий доказ її реаль-ного існування.

З проголошенням України незалежною державою перед журналістами відкрилася можливість репрезентувати власну українську національну журналістику, продовживши тим самим традиції «Літературно-наукового вісника» І. Франка та М. Гру-шевського, «Ради» А. Ніковського та С. Єфремова, «Української хати» П. Богацького та М. Шаповала, «Украинской жизни» С. Пет-люри, «Вісника» Д. Донцова, «Арки» Ю. Шереха (Шевельова). Такі можливості розкрилися тільки зараз, бо за радянських часів журналістика в Україні була засобом панування партійної но-менклатури й ідеологічної обробки населення з погляду ідеології панівної комуністичної партії. У тоталітарному суспільстві, нагадаємо, журналістика є коліщатком і гвинтиком загально-державного механізму, а не щонайважливішим елементом гро-мадянського суспільства, через який вільна людина реалізує своє основне право – на свободу слова.

У реальних умовах України, коли напрям суспільного розвит-ку країни ще не визначився до кінця, а рівень реформування різних сфер життєдіяльності суспільства істотно відрізняється як за мірою охоплення, так i за глибиною, коли самі реформи доводиться здійснювати в умовах економічної, фінансової та соціальної кризи, вирішального значення набуває роль ОМI як гарантів політичної й соціальної стабільності в суспільстві, як каналів вираження суспільних настроїв i найголовніше – як ак-162

 

Журналiстика як галузь суспільно-політичної діяльності

тивних чинників формування громадської думки з усіх найбільш злободенних питань.

Так виникає ще одне надзвичайно важливе питання: про другу (після інформаційної) функцію журналістики – функцію форму-вання громадської (суспільної) думки. Надалі для вербального оперування обираємо з цих формул термін «Громадська думка».

Громадська думка – явище історичне. З розвитком людської цивілізації й культури змінюється й статус громадської дум-ки в житті суспільства, підвищується її роль, ускладнюються функції, розширюються сфери діяльності i т. д. Усі ці процеси знаменують собою перетворення громадської думки з просто-го судження мас, що має силу лише в обмежених рамках тих або інших спільнот чи регіонів, на політичний інститут життя суспільства в цілому.

Сучасна суспільна свідомість у світі відзначається осо-бливо високим рівнем впливу громадської думки на всі сфе-ри життєдіяльності суспільства, починаючи від глобальних політичних рішень i закінчуючи дрібними побутовими пробле-мами.

Громадська думка являє собою стан масової свідомості, що містить у собі відношення (приховані чи відкриті) людей до фактів, явищ, подій, процесів, героїв та персонажів дано-го часу, тобто до всього того, що складає поточну історію. А як відомо, історію сучасності створює журналiстика. Характер ідей, що в сукупності складають громадську думку, безпосередньо залежить від переконань людей i особливостей їхньої історичної свідомості. Громадська думка – це система зрозумілих i оцінених конкретних ситуацій поточного життя суспільства i виникаючих у зв’язку з ними уявлень про те, що, в ім’я чого i як мусить бути законсервоване або змінене в поточному житті.

Журналiстика в сучасному світі – головний, хоча й не єдиний, спосіб формування та існування громадської думки. Народжен-ня уявлень про необхідні зміни та процес запровадження цих змін неможливий сьогодні без участі ОМI.