Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
Концепція агітаційної газети сьогодні виявляється цілком витісненою концепцією інформаційного періодичного ви-дання. : Основи журналістики : Бібліотека для студентів

Концепція агітаційної газети сьогодні виявляється цілком витісненою концепцією інформаційного періодичного ви-дання.


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 

магниевый скраб beletage

Службова журналістика замінюється на таку, що має самодостатнє значення й функції. Вона перестає бути засо-бом масової інформації. Враховуючи ці обставини, відомий журналістикознавець В. М. Владимиров запропонував для по-значення суб’єктів масово-інформаційної діяльності вживати термін «органи масового спілкування», відзначивши засадничо: «Становлення органів масового спілкування замість засобів масової інформації – прогресивне явище на шляху дальшої демократизації і закономірний етап розвитку суспільства» 1 [вио-кремлено автором. – І. М.].

Використавши ідею шановного вченого, спробуймо вербалізувати свій погляд на цю проблему. Нам здається очевид-ним, що функція спілкування (хоча б і масового) все ж іще не є центральною в журналістиці, хоча вона й важлива по-своєму, а її розширення спостерігаємо особливо активно в новітніх електрон-них мас-медіа (зокрема через систему Інтернет). Але провідним завданням журналістики досі залишається масово-інформаційна діяльність. Вона складає сутність журналістики. Втративши її, і замінивши на функцію спілкування, вона перестане бути самою собою. Тому вважаємо засадничо важливим зберегти

1 Владимиров В. М. Основы журналистики в понятиях и комментариях: учеб. пособие для студентов специальности «Журналистика»/В. М. Владимиров. – Лу-ганск: Изд-во ВУГУ, 1998. – С. 41.

 

Журналiстика як галузь суспільно-політичної діяльності

в синонімічній до журналістики вербальній формулі слова «ма-сова інформація», замінивши усталене перше слово визначен-ня на термін В. М. Владимирова – «органи». Отже, в кінцевому підсумку найбільш прийнятним нам здається такий вираз: «Органи масової інформації» або в абревіатурі – «ОМІ». Саме цей термін ми вже вживали на сторінках нашого підручника.

Іще в одному необхідно відкоригувати позицію В. М. Влади-мирова. Далеко не всі суб’єкти масово-інформаційних відносин можуть називатися органами масової інформації. Неприйнят-ним є вживання цього терміну стосовно більшовицької «Правди», сучасних газет «Комуніст» і «Товариш», що є відповідно органами ЦК КПУ і СПУ. Вони ніякі не ОМІ, а ЗМІ, ужиткові, політично заангажовані видання, які служать засобами для втілення певної політики.

Тому в сучасній журналістиці, як і в її історії, слід розрізняти ОМІ і ЗМІ. Очевидно, один термін не мусить цілковито витіснити інший, а обидва вони повинні вживатися паралельно, кожен для позначення своїх явищ. Надалі ми й будемо послуговуватися обома ними. Сучасна масово-інформаційна ситуація в Україні характеризується, проте, рішучим зростанням в інформаційному просторі сектора ОМІ і скороченням сектора ЗМІ.

Отже, щонайважливіший бік діяльності ОМI в суспільстві – це інформування громадян. При цьому слід нагадати, що, як уже мовилося, інформація – інститут управління суспільством за тоталітарних режимів і інститут самоуправління в демокра-тичній політичній системі.

Найважливіший же парадокс полягає в тому, що управлінські функції здійснюється пресою без управління самою нею. Якщо держава (правляча партія від імені держави) починає керува-ти масово-iнформаційною діяльністю або здійснювати її сама, у державних діячів створюється уявлення, що вони спрямовують людей у потрібному напрямкові, володіють колективним розу-мом цілого народу, мобілізують його на звершення партійної програми. Час вияскравлює ілюзорність подібного підходу, який може давати тільки тимчасовий ефект.

Насправді це зрештою приводить до ситуації, що була в СРСР у роки холодної війни, інформацією керували, всіляко регла-ментуючи й обмежуючи її: ця – для всіх, ця – для вузького кола, а ця – тільки для Політбюро. А між тим саме історія Радянсько

РОЗДІЛ СЬОМИЙ

го Союзу довела неспроможність запропонованої в ньому фор-мули масово-інформаційних відносин. Виявилося ілюзорним, що рішення можуть бути прийняті на підставі довідок КДБ (Комітету державної безпеки), свідчень розвідників чи агентів. Такі рішення неспроможні бути запроваджені в життя, бо для більшості населення незрозумілі інформаційні джерела їх виник-нення. Народ потрапляє в ситуацію абсурду, коли правда життя приховується від нього, а партійні ЗМІ нав’язують невідому йому в реальності, уявну дійсність.

Ситуація абсурдності породжує психічний і моральний дис-комфорт та свідомий і навіть інстинктивний протест проти такого становища. Народ починає чинити опір здійсненню незрозумілих для нього, абсурдних рішень. Спочатку в опорі беруть участь небагато осіб, що першими позбулися політичної сліпоти, але надалі – опір наростає все більше, аж поки цілковито не змітає ненависний політичний режим.

Насправді дієздатні, конструктивні рішення приймаються на основі інформації, яка оприлюднена в газетах, циркулює в суспільстві публічно i яку щоденно споживає величезна аудиторія політично активних громадян, котрі хочуть знати, що відбувається в їхній країні й у світі, чому уряд чи правляча партія вдаються до таких чи інших політичних кроків, якими обставинами спричинені ці рішення і які очікувані наслідки їхнього запровадження.

Спроби відгородити суспільство від всебічної об’єктивної інформації i друкувати обмежену спеціальну інформацію створюють насправді інформаційний вакуум для населення, дезорієнтують його. За таких обставин виникають передумови для поразки того політичного режиму, який спирається на кон-троль над інформацією, на маніпулювання нею, на цензуру.

Свого часу була висловлена цікава думка 1 , згідно з якою падіння СРСР і пов’язаної з ним тоталітарної системи ста-ло наслідком інформаційної війни комуністичної партії та створеної нею держави проти свого народу, проти своїх людей, які поза інформацією не могли стати повноцінними громадяна-ми, а відтак і створити повноцінне громадянське суспільство.

1 Див. працю: Засурский Я. Н. Роль средств массовой информации в обществе/Я. Н. Засурский//Вестник Московского университета. Серия 10: Журналистика. – 1995. – № 2. – С. 3–6.

 

Журналiстика як галузь суспільно-політичної діяльності

ОМI необхідні розвинутому демократичному суспільству як самостійна сила, автономна від держави, тому що тільки в цьому випадку вони здатні виконати свою інформаційну та інші функції. Парадокс полягає в тому, що інформаційна без-пека демократичної держава полягає у відсутності контролю над ОМI, у якомога повнішому інформування населення про всі боки її внутрішнього i зовнішнього життя. Правда робить людину вільною, а ця правда про світ мусить бути виготов-лена журналістами і надійти до аудиторії каналами масової комунікації. «Інформаційна безпека, – стверджував Я. М. За-сурський, – це передусім гарне інформування» 1 . Усвідомлення зв’язку між знанням правди (істини) і здобуттям свободи – одне з найважливіших філософських надбань християнського світогляду. «І пізнаєте правду, – говорив Ісус у проповіді в храмі, – а правда вас вільними зробить!» (Євангеліє від св. Івана. 8, 32).

З уявленням про спонукальну силу отриманої людиною інформації пов’язане розуміння журналістики як четвертої вла-ди. За великим рахунком ці слова слід брати в лапки, оскільки влада журналістики непряма; а сам термін може вживатися лише в переносному значенні. Якщо під владою розуміється право та можливість розпоряджатися, керувати ким/чим-небудь 2 , то мас-медіа цими властивостями не наділені, безпосередньо нічим не керують і не розпоряджаються. На відміну від трьох головних гілок влади – законодавчої, виконавчої й судової – журналістика ніяких рішень не приймає й не організовує їх виконання.