Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
Специфіку «масової інформації» визначають такі атрибутивні ознаки: : Основи журналістики : Бібліотека для студентів

Специфіку «масової інформації» визначають такі атрибутивні ознаки:


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 

магниевый скраб beletage

1.         Змістова актуальність. З цього погляду інформація по-

винна мати загальносуспільне значення, бути важливою для до-

сить широкого кола громадян, викликати інтерес великої групи

читачів.

В. В. Різун виокремив такі три складові актуальності: «сус-пільна зумовленість (суспільна мотивованість), відповідність важливим суспільним завданням (суспільна цілеспрямованість) і суспільна доцільність (суспільний смисл)» 1 . У першому аспекті актуальна тема – це така, що покликана до життя суспільни-ми потребами й проблемами. У другому аспекті актуальність пов’язується з активним суспільним цілепокладенням, яке по-винне бути розташованим у межах поліпшення суспільного жит-тя, оздоровлення соціальних процесів. У третьому аспекті під актуальністю розуміється можливість журналістського твору справляти позитивний вплив на подальшу діяльність читачів.

2.         Хронологічна актуальність або оперативність. З цьо-

го погляду всі новини повинні бути «останніми», відзначатися

свіжістю. Мабуть, не одну людину в дитинстві дивувала па-

радоксальна вербальна формула, неодноразово чута по радіо:

«Передаємо останні новини», – адже ці новини насправді ніколи

не були останніми, а виходили в ефір знову й знову. Лише під-

рісши, особа осягає зміст метафори: новини є останніми, з тих

що повідомлені на цю хвилину; останні за хронологічною акту-

альністю.

У журналістиці точиться постійна боротьба за оперативність, першість і пріоритетність у поданні повідомлень. З цього погляду прикметний епізод описано в романі російського письменника

1 Різун В. В. Моделювання і технологія редакторських систем/В. В. Різун. – К.: Інститут системних досліджень освіти, Інститут журналістики Київського університету, 1996. – С. 111.

 

Журналістика як масово-інформаційна діяльність

Сави Данґулова (1912–1989) «Кузнецький міст» 1 (кн. 1–3, 1971– 1979). У творі, що його присвячено діяльності під час Другої сві-тової війни Міністерства закордонних справ СРСР, багато уваги приділено й відображенню роботи зарубіжних кореспондентів, акредитованих при Міністерстві. За законами тоталітарної дер-жави в Радянському Союзі журналістика не була незалежним інформаційним інститутом, а виконувала роль наймички при державно-партійному апараті. У романі описано, як з цією ме-тою використовується навіть іноземний журналістський корпус, акредитований при Міністерстві закордонних справ СРСР. Пе-реміщення кореспондентів та їх доступ до інформації суворо регламентувалися. Але наприкінці 1943 р. вже організовувалися з метою інформування світової громадськості колективні виїзди кореспондентів провідних світових інформаційних агентств і найголовніших щоденних періодичних видань на місця бойових дій.

У третій книзі роману описано повернення групи з тридцяти журналістів з України. Відразу по приїзді кожен кореспондент дав телеграму-блискавку до своєї редакції: «Виїздив на Дніпро, бачив переправу радянських військ. Був прийнятий командува-чем армії українських партизанів. Найближчі півтори-дві години передам двісті рядків». Після відправки «блискавок» до Лондона, Нью-Йорка, Мельбурна і т. д. кімната кореспондентів у відділі преси наповнилася гуркотом друкарських машинок. Двісті ряд-ків і справді повинні бути «відлиті» негайно і за півтори години переправлені до редакції телеграфом, інакше буде пізно, повідо-млення з’явиться в інших газетах і перестане кваліфікуватися як «останні новини».

Дивовижною здається швидкість, з якою працювали зару-біжні кореспонденти, нібито їм допомагає якась чудо-сила. На-справді все простіше. Як тільки «кореспондентський ковчег» за-лишає столицю, газетчик перетворюється на акина: він складає свій майбутній журналістський твір і, складаючи, заучує його напам’ять. Цей процес триває під час усієї поїздки і завершу-ється лише з поверненням літака в Москву. Журналіст готовий повторити свій текст, як «Отче наш». Відправивши телеграму,

1 Кузнецький міст – назва вулиці в Москві, на якій розміщалося Міністерство закордонних справ Радянського Союзу.

 

РОЗДІЛ П’ЯТИЙ

він кидається за машинку і з швидкістю друкарки «вистрілює» вже готовий, складений у голові текст. Йому не в силі завадити ніщо: ні розмови сусідів, ні стукіт їхніх машинок. Навіть укину-тий у кратер Етни, він розмістивши свій «ремінгтон» 1 на колінах, видасть заповітних двісті рядків у найкращому вигляді. Через півтори години великий за обсягом нарис готовий і відправ-ляється телеграфом до редакції, де для нього у відповідності з попередньою телеграмою зарезервовано місце в найближчому номері.

Цей епізод блискуче змальовує боротьбу за хронологічну актуальність, оперативність як найважливіші якості масової інформації в журналістиці.

3.         Документалізм. Виклад новин обов’язково мусить містити посилання на джерела, на документи чи інші шляхи надход-ження інформації, називати прізвища і соціальний статус (по-сади) осіб, що надали інформацію. Чим більше посилань на дже-рела в журналістському матеріалі, тим вища його професійна цінність.

4.         Повторюваність тем і неповторність матеріалів. Жур-налістика завжди – повторювана неповторність. Кожний кон-кретний журналістський матеріал неповторний, але найчастіше журналіст працює в добре знайомій для нього проблематиці, яка накладає своєрідні межі на творчу діяльність журналіста, що ви-ражається у виробленні загальної концепції, яка простежується в численних матеріалах, повторюваних джерелах, напрацьо-ваних вербальних формулах, які творча пам’ять послужливо підсовує авторові. Повторюваність тем у широкому значенні – провідна особливість журналістської праці, автор мусить бути компетентним у питаннях, про які пише, щоденно вивчати свою тему, нагромаджувати знання, збирати так зване «досьє»; але разом з цим не залишати інформаційного пошуку, відкривати нових героїв, вдосконалювати стиль.

5.         Прагматизм, імперативність. Сукупність повідомлень, що відтворюють картину сучасного світу і сприймаються сус-пільством у своїй сукупності як журналістика, створюються не безцільно, а з метою досягнення певного наслідку: дати

1 Назва фірми, що в кінці ХІХ століття захопила в Європі монополію на ви-робництво друкарських машинок. Ця назва поширилася й на самі вироби.

 

Журналістика як масово-інформаційна діяльність

читачам можливість зорієнтуватися в соціальному довкіллі, спрямувати громадську думку уздовж певного політичного вектора, викликати цілком реальні реакції читачів, а відтак і втілитися в нові об’єктивні події і явища завтрашнього дня. Журналістиці властива імперативність (імператив – наказовий спосіб), іноді – відверта, іноді – прихована. Масова інформа-ція містить у собі ефект спонукальності: до появи визначених емоцій, до роздумів, до осмислення ситуації в тому чи іншому напрямку, до дій.

Увіходячи через журналістський текст у ситуацію чи про-блему, знайомлячись з героєм чи персонажем, читач повинен визначитися у своєму ставленні до них: явище стає предметним і реальним, проблема бачиться у ретроспективі й перспективі, пропозиції набувають прогностичного значення, а в підсумку вимальовується спосіб власної психо-фізичної реакції на подію, що може мати діапазон (у залежності від темпераменту читача, особливостей конкретних умов його діяльності, специфіки полі-тичних обставин) від емоційного співпереживання до активного вчинку.