Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
Головні засади їх типології такі: : Основи журналістики : Бібліотека для студентів

Головні засади їх типології такі:


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 

Загрузка...

1.         За регіоном поширення виокремлюються центральні, регіональні, обласні, міські, районні, відомчі (промислових чи сільськогосподарських підприємств, навчальних закладів і т. п.) органи масової інформації;

2.         За тематичною чи галузевою спеціалізацією розрізняють загальні інформаційні (якісні, універсальні) та фахові видання, а також – ділові (економічні), юридичні, спортивні, рекламні, автомобільні, комп’ютерні, городньо-садівничі, розважальні, еротичні, сенсаційні, партійні, профспілково-галузеві органи масової інформації;

3.         За періодичністю: щоденні, щотижневі, щомісячні, квартальні, щорічники;

4.         За типом аудиторії: загальні, жіночі, чоловічі, молодіжні, дитячі, студентські і т. п.

5.         Проте, безперечно, головною засадою типології

журналістики є її розрізнення за видом комунікативного кана

РОЗДІЛ ЧЕТВЕРТИЙ

лу поширення інформації. Журналістика (з огляду на цю, п’яту, засаду) складається з чотирьох головних великих підсистем:

1)         друкованих органів масової інформації;

2)         радіомовної журналістики;

3)         телевізійної журналістики;

4)         електронних органів масової інформації. Останнім часом активно обговорюється питання про появу

нового елемента в системі сам-медіа – Інтернет-журналістики. У контексті цього питання виникла необхідність уточнити тер-мінологічний апарат теорії журналістики. Ті явища, що раніше мали назву «електронні органи масової інформації», яка відноси-лася до радіомовлення й телебачення, мусить віддати своє ім’я Інтернет-журналістиці. Для радіомовлення ж і телебачення до-цільно запропонувати термін «аудіовізуальні» або «ефірні» органи масової інформації. Однак об’єднання радіомовлення й телеба-чення в одну групу ефірних (аудіовізуальних) мас-медіа з погляду їх специфіки, функцій і ролі в журналістиці невиправдане. Воно було можливим, коли існували лише два рівні виготовлення й по-ширення інформації: друкований і недрукований. Для недруко-ваного й була запропонована назва «електронна журналістика». Сьогодні перед перспективою подальшого ускладнення системи журналістики доцільно розглядати радіомовлення й телебачення як самостійні (не об’єднані в одну групу) типи журналістики.

Як бачимо, підсистеми журналістики (у п’ятій типології) діс-тали свої назви від типів комунікації, тобто носіїв інформації. На перший погляд, комунікація зберігає нейтралітет стосовно інформації й істотного впливу на неї не справляє. Але насправді між інформацією й комунікацією існують такі ж стосунки, як між змістом і формою, тобто настільки тісний взаємозв’язок, що одне явище без іншого не існує, а форма активно впливає на осо-бливості змісту, будучи ключем до його осягнення. Це вперше наголосив видатний канадський філософ у галузі соціальних комунікацій Г. М. Маклюен, вказавши: «Засіб [він мав на увазі засіб комунікації. – І. М.] – це вже повідомлення». У сучасному світі журналістику прийнято розглядати як найвизначніший спосіб соціальних комунікацій.

Цілком логічно поставити питання: чи завжди журналістика була комунікативним каналом людства? Відповісти на це питан-ня без знання історії журналістики неможливо. Але у вигляді

 

Журналістика як система органів масової інформації

певного приблизного попереднього висновку слід сказати таке. Якщо під терміном «комунікація» (від лат. communico – спілкуюся з кимсь) розуміти у найширшому смислі спілкування й пере-дачу інформації, то історія журналістики може бути подана як поступове перетворення органів (і засобів) масової інформації на органи масової комунікації. Іншими словами, журналістика поступово опановувала свою комунікативну функцію, дедалі впевненіше перетворюючись на комунікативне середовище, у якому окремі спільноти (й особи) досягають порозуміння. Пев-на річ, роблять вони це тільки і лише за допомогою інформації. Таким чином, нам вдалося пояснити, чому в типології журна-лістики таку вагому роль грає комунікативний чинник. Надалі ми розглянемо журналістику в аспекті цієї комунікативної ти-пології.

Першу підсистему, яку ще називають пресою, складають у свою чергу як елементи газети й журнали. Основною особливіс-тю цієї підсистеми журналістики є саме те, що головним носієм інформації тут виступає написане (надруковане) слово.

Другу підсистему журналістики складають як елементи різ-номанітні радіостанції з їх численними форматами й програ-мами. Головну особливість цього типу журналістики становить те, що носієм інформації тут є звук, усне мовлення журналіста. Таким чином, можна стверджувати, що преса – це писана (дру-кована) журналістика, а радіомовлення – це усна (мовленнєва) журналістика.

Третя типологічна група (тележурналістика) складаєть-ся із системи телевізійних каналів і студій. Особливість цього типу журналістики полягає в тому, що усне мовлення журналіста збагачується тут зображенням процесу мовлення (комунікації) в студії або відеорядом події.

Але розвиток сучасної журналістики рухається саме в на-прямку розширення й удосконалення четвертої підсистеми: електронних органів масової інформації. Їх особливість полягає в тому, що вони розвиваються на підставі мультимедійних тех-нологій і володіють принциповою можливістю для текстового й аудіовізуального синтезу.

Найважливіше питання, яке виникає сьогодні, полягає в тому, наскільки стабільна сучасна система журналістики. Адже з по-явою ефірної журналістики хтось прогнозував занепад друкова

РОЗДІЛ ЧЕТВЕРТИЙ

ної. Але цього не сталося. Понад те, у сучасному світі в багатьох країнах спостерігається збільшення продажу газет з одночасним зростанням рекламних надходжень.