Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
В Америці існують певні правила, яких має дотримува-тися журналіст при подачі новин. : Основи журналістики : Бібліотека для студентів

В Америці існують певні правила, яких має дотримува-тися журналіст при подачі новин.


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 

Загрузка...

Вони зводяться до тако-го: по-перше, тут діє етичне правило правової відчуженості, яке забороняє журналістові виявляти своє ставлення щодо висвітлюваної проблеми; по-друге, тут існує суворий рольовий

1 Москаленко А. З. Основи масово-інформаційної діяльності: підручник/ А. З. Москаленко, Л. В. Губернський, В. Ф. Іванов. – К.: Б. в., 1999. – С. 176.

 

Інфраструктура журналістики

розподіл на амплуа: репортера, що тільки збирає інформацію, і оглядача, що пише редакційні статті; по-третє, усі матеріали підлягають редакційному контролю з метою примирення позицій сторін. «У США повсюди зустрічається модель внутрішнього плюралізму» 1 . Це означає, що множинність думок мусить бути репрезентована на сторінках одного видання.

У Німеччині ж тимчасом працює модель зовнішнього плюралізму, яка передбачає наявність органів масової інформації, що посідають свою власну позицію і активно відстоюють її перед читачами. «Більша частина німецьких журналістів, – відзначають автори названого підручника, – віддає перевагу моделі «адвокатської журналістики», у порівнянні з американсь-кими. Німецькі журналісти (майже 70 %) бажають пропагувати певні загальнолюдські цінності, що являє собою місіонерський тип журналістики» 2 .

Домінантою навчального процесу в школі виховання аналітика є підготовка журналіста, здібного до власного погляду на фак-ти, до їх інтерпретації. Поруч із збиранням інформації його на-вчають відбирати (сортувати) факти, розуміти повідомлення і вміти їх пояснити, встановити причиново-наслідкові зв’язки між окремими життєвими явищами, показати історію виникнення та перспективи розвитку певного процесу.

Журналіст мусить вивчати свою тему і ставати в ній глибоким знавцем. Його погляди, судження й коментарі прирівнюються за вартістю до думок спеціаліста. Але на відміну від науковця, який наділений глибокими знаннями, журналіст, окрім цьо-го, володіє ще легким загальнозрозумілим стилем, здатністю викладати свої погляди для масової аудиторії. Він має широ-кий світогляд, глибокі знання, володіє вмінням доступно для читача-неспеціаліста висловити складну концепцію, наполе-гливо працює над вдосконаленням свого стилю.

Ідеологи цієї школи виходять з того, що сучасний індивід – читач газет і пересічний громадянин суспільства – нездібний самотужки впоратися з величезним обсягом масової інформації, що надходить до нього через різноманітні комунікативні кана-ли. Тому ним особливо цінуються журналістські матеріали, що

Там само.

Там само. – С. 175–176.

 

РОЗДІЛ ТРЕТІЙ

упорядковують для нього світ, розставляють хаотичні факти в струнку логічну систему. Адже об’єктивний світ – це ілюзія; насправді кожна людина користується не своїм власним обра-зом світу, а нав’язаним їй наявним описом світу. Таким чином, соціальне довкілля – не об’єктивна константа, а його суб’єктивна інформаційна картина. Наймогутнішим способом створення у мільйонів громадян образу описаного світу і є журналістика.

На користь концепції аналітичної журналістської освіти працює і той факт, що сучасна людина живе в такому напруже-ному світі, що загальножиттєвий цейтнот не дає їй можливості щодня стежити за послідовним перебігом хоча б кількох но-винарних сюжетів. Вона воліє для орієнтації в світі один раз на тиждень подивитися авторитетну аналітичну телепрограму або прочитати роз’яснювальну статтю знаменитого журналіста, якому довіряє, аніж щодня стежити за численними окремими інформаційними повідомленнями про новини у світі.

Досвід показує, що відомими журналістами, яких знає загал, стають саме аналітики й публіцисти. А ті працівники медіа, які займаються збиранням емпіричних фактів, так і лишаються нікому не відомими репортерами, чиї імена, хоч і звучать у но-винарних випусках, але враження на публіку не справляють. Авторитет завойовують ті, хто пропонує читачам (глядачам) свої погляди, ділиться переконаннями й сам переконує, захоплює логікою й стилістикою викладу.

Зрештою, у підсумку необхідно сказати, що з трьох шкіл підготовки журналіста цілком вичерпаною виглядає лише шко-ла інструктажного навчання. Дві ж інші школи (інформативна та аналітична) орієнтуються на реальні типи активно функціонуючої в сучасному світі журналістики. Як ми прагнули показати, у кожному з типів є свої позитивні й негативні боки. Часто прихильники цих двох концепцій апелюють до одних і тих же аргументів (наприклад, посилаючись на відсутність часу в сучасного споживача новин), захищаючи правильність своїх підходів до журналістики. Але з однакових тез вони роблять відмінні висновки. Це свідчить тільки про те, що названі на-прямки в журналістиці не є взаємовиключними, мусять роз-глядатися не як бінарна опозиція (на засадах «або – або»), а як доповнювальні один одного (на засадах «і – і»). Інформаційна та

 

Інфраструктура журналістики

аналітична журналістика забезпечують свої потреби у фахівцях, виступаючи перед вищими навчальними закладами формуваль-никами запиту на певний тип журналістів.

З-поміж трьох існуючих у світі шкіл журналістської освіти го-ворити про український вибір, очевидно, поки що рано. Поки що можна переконано твердити, що в нас покінчено з інструктажним навчанням. Слушно також сказати при цій нагоді, що національні традиції української журналістики налаштовують на вибір тре-тього варіанту підготовки фахівців для мас-медіа, тобто школи аналітиків, оскільки в українській культурі завжди була сильною хвиля публіцистики, а журналістика сприймалася як важливий чинник суспільної свідомості.

ІІ. Творчі організації та спілки журналістів. Так само, як журналістська освіта, творчі спілки та об’єднання журналістів виникли в ХХ столітті. Первісно вони відгравали роль профспілок, тобто призначалися для захисту професійних інтересів працівників мас-медіа, узгодженню їх взаємин із засновниками газет. У 1926 р. в Парижі була заснована Міжнародна Федерація Журналістів (МФЖ) як об’єднання національних журналістських профспілок і організацій. У 1952 р. ця організація перезаснова-на, що пов’язано з перервою в її діяльності під час Другої світової війни, і здобула нову, що діє й дотепер, структуру.

МФЖ – найбільша організація такого профілю, об’єднує журналістів більш ніж 90 країн світу. МФЖ бореться за соціальні права журналістів, що працюють у різних типах масової інформації. Федерація визнана ООН та Міжнародним профспілковим рухом як представницький орган журналістів усього світу. МФЖ має штаб-квартиру в Брюсселі (Бельгія) та регіональні офіційні представництва в Азії, Європі, Латинській Америці.

У 1946 році засновано як альтернативу МФЖ Міжнародну організацію журналістів (МОЖ) з штаб-квартирою в Празі. На відміну від МФЖ, що об’єднувала журналістів західного, демократичного світу, МОЖ була створена як журналістська організація соціалістичних країн. Організація об’єднувала національні спілки й групи журналістів. Налічувала 150 тис. членів з 120 країн світу. З 1953 року видавала англійською, іспанською, французькою, російською та угорською мовами

 

РОЗДІЛ ТРЕТІЙ

щомісячний журнал «Демократичний журналіст». З 1958 р. щорічно 8 вересня відзначала Міжнародний день солідарності журналістів. З розпадом соціалістичного табору МОЖ припи-нила існування.