Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
На сьогодні в світі склалося три типи підготовки журналістів, кожен з яких заснований на певній домінанті в навчальному процесі. : Основи журналістики : Бібліотека для студентів

На сьогодні в світі склалося три типи підготовки журналістів, кожен з яких заснований на певній домінанті в навчальному процесі.


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 

Загрузка...

1.         Школа інструктажного навчання поширена в країнах з

тоталітарними режимами. Підготовка журналістів здійснюється

на засадах партійності, узгоджується з ідеологією правлячої

партії. Організації масової інформації в таких державах та-

кож партійні, тобто узалежнені від правлячої партії та служать

захистові її політичної доктрини. Вільна журналістика за та-

ких умов відсутня, усі газети й журнали є органами партійних

комітетів різного рівня.

Освіта журналіста в цих умовах полягає не стільки в набутті майбутнім спеціалістом якоїсь системи знань, скільки у вихованні в ньому певного добровільного вірнопідданства партії, готовності виконувати інструкції низового партійного комітету чи центрального органу партії. Питання про методи збирання інформації, журналістську майстерність у такій школі журналістики не стоїть. Головний предмет вивчення складають партійні постанови та виступи партійних лідерів, у текстах яких відшукуються як відповіді на філософські, буттєві проблеми, так і безпосередні вказівки до дії.

Саме на таких засадах була сформована журналістська освіта в республіках колишнього СРСР (включаючи, зрозуміло, й Україну), фашистській Німеччині і зараз продовжує залиша-тися на Кубі, в Північній Кореї та в деяких інших тоталітарних країнах. На жаль, до такої моделі повертається й нинішня Росія.

2.         Школа виховання інформатора поширена в частині

країн Західної Європи, переважно на її півночі: Англія, країни

Скандинавії. З Великобританії ця традиція поширилася й

у США. Домінанта цієї школи полягає в сповідуванні гасла:

 

Інфраструктура журналістики

журналіст працює з фактами, а не коментарями. Його обов’язок – всебічно висвітлити перед реципієнтом факт, але витлумачува-ти, пояснювати цей факт – не його завдання. Це мають робити фахівці (високопоставлені урядовці, політичні діячі, незалежні експерти, письменники, науковці та ін.), спеціально запрошені журналістом для цієї місії. Журналіст зобов’язаний інформувати і не зобов’язаний пояснювати. Він завжди повинен пам’ятати, що в суспільстві є фахівці в кожній галузі життя – політиці, економіці, культурі, спорті, екології, науці, – які завжди глибше за нього знають і розуміють певну проблему і можуть дати їй більш кваліфікований, ніж він, коментар.

Навчальна домінанта цієї школи має своїм джерелом не стільки недовіру до власної думки журналіста, скільки пов’язана з певни-ми ментальними особливостями англійського та американського суспільства. Прагнення будь-що-будь досягти піднесення накла-ду, перетворити газету на бізнесове прибуткове підприємство, забезпечити їй пріоритетне становище в конкурентній боротьбі з іншими періодичними виданнями штовхають журналістику інформативного типу на пошук сенсаційних повідомлень, «сма-жених» фактів із життя знаменитих осіб, на щоденну боротьбу за першість у поданні новини саме на сторінках свого видан-ня.

Іншим джерелом формування концепції інформаційної журналістики було невігластво американських журналістів, яке дотепно висміяв Марк Твен у сатиричних оповіданнях «Журналістика в Теннессі» і «Як я видавав рільничу газету», де зображений негативний, гідний осміяння образ журналіста. Герой (антигерой) оповідань береться з справу, нічого не тям-лячи і ній і не маючи найменшого уявлення про фахові аспекти висвітлюваної в газеті тематики. Цілком очевидно: така без-грамотна людина не могла виступати інтерпретатором фактів, аналізувати й пояснювати для читачів події. Їй можна було доручити тільки сумлінне збирання точних фактів; іншого, більш складнішого завдання, професійно виконати вона просто не могла. Звідси й народилася відома концепція американських редакторів газет: новини без поглядів.

Аналітика – справа стратегічна, факт – справа тактич-на. Аналітичну статтю можна буде надрукувати й завтра, а повідомлення про новину – тільки сьогодні, бо завтра вона

 

РОЗДІЛ ТРЕТІЙ

втратить свою свіжість, «зіпсується», перестане бути новиною. А відтак тут підтримувався культ репортерської журналістики, професійність якої вимірюється оперативністю, негайністю по-дання інформації про факти дійсності на сторінки мас-медіа. Зайнятість людей у світі бізнесу спричинює те, що їм бракує часу на читання газет і журналів, а відтак в інформаційній журналістиці особливо цінується уміння повідомити про нови-ну стисло, «вичавити» з неї сутність у ліді, найголовніше подати на початку тексту, максимально скоротити тим самим час чи-тача, який він витрачає на ознайомлення з новинами.

Журналістська ж освіта в системі цієї школи передбачає уміння знаходити джерела інформації, працювати над їх «роз-кручуванням», перевіряти правильність інформації, а часом і створювати сенсаційні повідомлення з пересічних, рядових на перший погляд фактів, писати стисло, економно, зосереджую-чи великий зміст у мінімальній кількості газетних рядків.

3. Школа виховання аналітика поширена в частині країн Західної Європи, переважно центральної та південної: Німеччина, Франція, Іспанія. Наприклад, головна вища школа з підготовки журналістів у Німеччині називається Німецький інститут публіцистики, в самій назві ототожнюючи журналістику з найбільш аналітичним родом діяльності фахівців мас-медіа – публіцистикою.

Пошлемося на авторитетну думку авторів підручника «Осно-ви масово-інформаційної діяльності». «Емпіричні дослідження підтверджують, – свідчать вони, – що існують значні відмінності у журналістській культурі США та Німеччини (та й взагалі в континентальній Європі)» 1 . Ці відмінності полягають у тому, що в США культивується модель «нейтральної журналістики», у Німеччині ж – модель «адвокатської» (або «місіонерської») журналістики.