Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
Крім вищого навчального закладу, у 1930-х рр. у нашому місті існував Харківський технікум журналістики імені Ми-коли Островського, який готував фахівців для низової ланки : Основи журналістики : Бібліотека для студентів

Крім вищого навчального закладу, у 1930-х рр. у нашому місті існував Харківський технікум журналістики імені Ми-коли Островського, який готував фахівців для низової ланки


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 

Загрузка...

1          Як і зараз, тоді студенти-журналісти мріяли про літературну творчість,

непереборний потяг до чого засвідчив альманах: Літературний УКІЖ: Збірник

літературних творів студентів Українського комуністичного інституту журна-

лістики. – Харків: Б. в., 1939. – 88 с. На титульному листі книжки, що зберігаєть-

ся в ЦНБ ХНУ імені В. Н. Каразіна чорним олівцем виведений вицвілий напис

“Изъять”. Не довіряла радянська влада українським журналістам, навіть під-

готовленим в комуністичному інституті.

2          Шевельов (Шерех) Ю. В. Я – мене – мені… (і довкруги)/Ю. Шевельов (Юрій

Шерех). – Х. – Нью-Йорк: Вид-ня часопису «Березіль». Вид-во М. П. Коць, 2001. –

Т. 1: В Україні. – 431 с.

3          Див. цікавий мемуарний твір про розпуск партійним керівництвом набору

до УКІЖа 1938 року: Доломан Є. «Випадкові свавілля», або «ЦеКа играет челове-

ком»/Євмен Доломан//Літературна Україна. – 1996. – 8 лют.

 

РОЗДІЛ ТРЕТІЙ

радянської преси: відомчих і районних газет. У ньому в 1934– 1937 роках навчався Олесь Гончар.

Відповідно до вже названої партійної постанови 1944 р. про перенесення підготовки майбутніх журналістів в університети у Харківському державному університеті імені О. М. Горького (так він тоді називався) на філологічному факультеті в 1947 р. було відкрите відділення журналістики й створено кафе-дру журналістики, першим завідувачем якої був кандидат філологічних наук доцент П. П. Вербицький (1947–1949), а потім відомий письменник Ю. Ю. Шовкопляс (1949–1951). Обидва на той час вже мали великий журналістський досвід, зокрема військових кореспондентів. Це відділення здійснило два випу-ски: в 1952 і в 1953 рр. Потім воно партійним рішенням було переведене до Київського державного університету імені Тараса Шевченка, де з 1947 р. так само на філологічному факультеті існувала спеціальність «Журналістика». Шляхом злиття двох відділень був утворений 1953 р. перший в Україні факультет журналістики.

У 1953 р. засновано спочатку відділення журналістики на філологічному факультеті, а в 1954 р. – факультет журналістики у Львівському державному університеті імені Івана Франка. Ці журфаки в двох українських університетах і здійснювали в 1950– 1980-ті роки підготовку фахівців для нашої країни.

Місто ж Харків, яке по праву може вважатися колискою журналістської освіти в Україні, було залишене без жодного навчального закладу, де б формувалися й виховувалися кадри для роботи в галузі журналістики. Фахівців, що готували два українські факультети журналістики, було замало для величезної республіки, тому кадровий склад журналістів в Україні форму-вався з випускників різних спеціальностей (хоча переважно філологічних) українських вищих навчальних закладів, а та-кож із залученням значної частки випускників Московського, Ленінградського, Воронезького, Ростовського-на-Дону та інших університетів Росії, що завдавало відчутних втрат українському інформаційному простору.

Підготовлені як спеціалісти фактично в іншій державі, що мала по відношенню до України свої агресивні інтенції, такі журналісти прибували в нашу країну як представники панівної нації, ставали провідниками великодержавної російської

 

Інфраструктура журналістики

політики. Багато з них не сприйняло української незалежності, виявили нерозуміння волевиявлення українського народу жити у власній державі і на сторінках своїх видань ще й зараз почасти борються за відновлення померлого своєю смертю Радянського Союзу, виступають проти державного статусу української мови та здійснюють інші руйнівні кроки щодо молодої держави. Тому у суспільній свідомості назрівало розуміння того, що підготовка спеціалістів для масово-інформаційної діяльності в Україні му-сить здійснюватися в українських вищих навчальних закладах, де молоді люди разом з аспектами професійної майстерності вивчатимуть історію України, українську мову та практичну стилістику, слухатимуть українською мовою базові навчальні дисципліни, виростатимуть патріотами своєї Батьківщини й вірними синами свого народу.

А відтак з демократизацією суспільного життя і прийняттям Верховною Радою Закону України «Про освіту» журналістська освіта як найбільш престижна почала поширюватися в університетах держави. Ще в 1991 р. підготовку фахівців для мас-медіа на факультеті систем і засобів масової комунікації роз-почав Дніпропетровський державний університет, у 1995 р. – Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна і Східноукраїнський національний університет імені В. Даля (що в Луганську). Процес створення в різних навчальних за-кладах України відділень і факультетів журналістики триває й зараз. На січень 2011 р. за даними Науково-методичної комісії з журналістики Міністерства освіта та науки України у нашій державі вже існує близько сімдесяти осередків, що згідно з державним ліцензуванням та акредитацією ведуть підготовку фахівців за професійним спрямуванням «Журналістика». У бага-тьох університетах вже розгорнута підготовка студентів і за но-вими спеціальностями: «Видавнича справа та редагування», «Реклама» та «Зв’язки з громадськістю».

Як акт великої історичної справедливості сприймається відновлення в Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна відділення журналістики на філологічному факультеті. Таке величезне місто і значний культурний центр мусить мати високоякісних журналістів, підготованих у дер-жавному навчальному закладі, який має майже двохсотлітню історію.

 

РОЗДІЛ ТРЕТІЙ

Отже, журналістська освіта – власне надбання ХХ століття. З розвитком журналістської освіти пов’язане виникнення й нау-ки про журналістику. Студентам знадобилися підручники, ви-кладачам наукові степені й учені звання, які неможливо здобути без наукових і методичних праць. Сама журналістика, нарешті, стала відігравати таку істотну роль у життя суспільства, що за-лишати її й далі поза поважними науковими дослідженнями не було ніякої можливості.