Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: file_get_contents(files/survey) [function.file-get-contents]: failed to open stream: No such file or directory in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 82
Але в аспекті найзагальніших контурів історія журналістської освіти виглядала так. : Основи журналістики : Бібліотека для студентів

Але в аспекті найзагальніших контурів історія журналістської освіти виглядала так.


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 

Загрузка...

За даними С. Г. Корконосенка, перші спроби налагодити підготовку репортерів для щоденних газет були зроблені в США і

1 Овсепян Р. П. Журналист – профессия востребованная. Всюду. Журналист-ское образование в национальных регионах страны/Р. П. Овсепян. – М.: МГУ им. М. В. Ломоносова, 2007. – 97 с.

 

РОЗДІЛ ТРЕТІЙ

належать до 1860-х рр. А «перший системно організований курс з’явився в університеті Пенсільванії в 1893 р.» 1 . У Європі першу вищу школу журналістів було відкрито в Берліні 6 січня 1900 р. У 1902 р. з ініціативи редактора «Westminster Gasette» Віл. Гіля створено школу журналістів у Лондоні. Створені як окремі навчальні заклади, ці школи мали свої програми підготовки майбутніх фахівців, орієнтувалися на редакційні потреби вели-ких щоденних газет, в основу професійної підготовки клали залу-чення до навчального процесу провідних журналістів-практиків. Але дуже швидко ці навчальні заклади довели неспростовну істину: навчати молодь повинні педагоги, професійні науковці й викладачі. Адже далеко не завжди талант журналіста поєднувався в одній особі з талантом учителя, тому незаба-ром виникла потреба включити журналістику в традиційну університетську освіту. Уперше факультет журналістики був створений у Цюріхському університеті (Швейцарія) в 1903 р., куди для організації професійної підготовки журналістів був за-прошений редактор газети «Zuricher Post» доктор Веттештайн.

Поширенню журналістської освіти на початковому етапі спри-яв той факт, що в газетах і журналах того часу працювало бага-то професійних письменників та університетських професорів. Ситуація, яка склалася в Харкові навколо заснування першої великої приватної газети «Южный край» (1880–1919), була за-галом типовою для часописів кінця ХІХ – початку ХХ століття. На посаду редактора газети її видавець О. О. Іозефович запро-сив декана юридичного факультету Харківського університету професора А. М. Стоянова, співробітниками газети оголосила себе мало не вся професорська колегія. У Харкові жартували: «передові статті для „Южного края” пишуть заслужені профе-сори університету, замітки – ординарні професори, репортажі – доценти, а розповсюджують газету приват-доценти». Тож не дивно, що засновниками перших шкіл журналістики чи факультетів журналістики бачимо докторів наук та професорів університетів.

На американському континенті ідея університетської журналістської освіти була реалізована завдяки головному

1 Корконосенко С. Г. Основы журналистики: учебник для вузов/С. Г. Корко-носенко. – М.: Аспект Пресс, 2002. – С. 10.

 

Інфраструктура журналістики

редакторові нью-йоркської газети «The World», знаменито-му журналістові Джозефу Пулітцеру (1847–1911). В історію американської (і світової) масово-інформаційної діяльності він увійшов як засновник «нової журналістики», батько «жовтої пре-си». Незважаючи на те, що з цим типом мас-медіа в суспільній свідомості пов’язані уявлення про поверховість і необізнаність журналіста, Дж. Пулітцер добре розумів пекучу потребу для його підготовки гарної глибокої всебічної освіти. І головне – він добре знав, що й сам як редактор досяг успіху завдяки освіті, відвідуванню бібліотек і безкінечному читанню книжок, тому досить скептично ставився до підготовки журналістів на різного роду курсах і в школах при редакціях газет. Дж. Пулітцер, – підкреслив свого часу професор Володимир Здоровега, – «з вели-кою внутрішньою впевненістю спрогнозував неминучість саме університетської форми підготовки журналістських кадрів» 1 .

Уже ставши великим медіа-магнатом і внаслідок погіршання здоров’я відійшовши від справ, але розуміючи, що його до-статки надбані внаслідок праці в журналістиці, він заповів 2 млн ам. дол. (приблизний еквівалент нинішнім 300 млн) Колумбійському університетові Нью-Йорка на створення факуль-тету журналістики і на щорічну премію свого імені. Вважають, що саме Дж. Пулітцер заснував професійну журналістську освіту в США. Факультет журналістики в Колумбійському університеті відкрився в 1912 р. Сьогодні у США журналістській професії на-вчають у 450 університетах.

Німеччина нараховує 40 навчальних закладів, де здійсню-ється підготовка спеціалістів з масової інформації. Вища освіта передбачає спеціалізацію майбутніх фахівців у галузі репортерської та редакторської діяльності для газет та журналів, ведучих теле- і радіопрограм, операторів і режисерів телебачен-ня і радіо, працівників реклами та різноманітних інформаційних служб, у тому числі й зв’язків з громадськістю (ЗГ) тощо. Ро-бота журналіста стає дедалі складнішою і це позначається на структурі журналістської освіти, у якій так само з’являються

1 Здоровега В. Й. Підготовка журналістів: погляди збоку і зсередини/Воло-димир Здоровега//Пресознавчі студії: історія, теорія, методологія. Зб. праць кафедри української преси і Дослідницького центру історії західноукраїнської преси. – Львів, 2007. – Вип. 8. – С. 268. Уперше ця стаття була опублікована в га-зеті «Дзеркало тижня» (2000. – № 39).

 

РОЗДІЛ ТРЕТІЙ

нові напрямки, відкриваються нові галузеві, тематичні та рольові спеціалізації.

У Росії перша журналістська школа була заснована в 1904 р. в Москві професором права Д. Є. Владимировим. Ця школа не проіснувала довго й не витримала потрясінь, пов’язаних з Першою російською революцією. Особливого розвитку журналістська освіта в цій країні набула за радянських часів, тобто в СРСР, адже преса розглядалася комуністичною партією як надзвичайно істотний чинник пропаганди й агітації, переко-нування народних мас у правильності політики комуністичної партії. Так, у 1918 р. в Комуністичному інституті імені М. Я. Сверд-лова були відкриті центральні газетні курси. А з 1921 р. почав працювати Державний інститут журналістики (ДІЖ) у Москві. У 1924 р. відкрито секції газетної справи в Комуністичному університеті трудящих Сходу і в Комуністичному університеті народів Заходу. З 1930 р. розширилася мережа інститутів журналістики, факультетів журналістики в обласних та крайо-вих Комуністичних університетах.

Комуністична партія як керівна і спрямовуюча сила в СРСР великої ваги надавала пропаганді й агітації, головним механіз-мом здійснення яких була журналістика. Під час радянсько-німецької війни ЦК ВКП (б) в 1944 р. прийняв постанову про реформування журналістської освіти. У ній передбачалося злік-відувати підготовку майбутніх журналістів через ДІЖі як таку, що засвідчила свою неефективність, і перенести її в універси-тети, де з наступного навчального року розпочати створення факультетів журналістики. У відповідності до цієї постанови усі державні інститути журналістики біли ліквідовані, а в 1945 році відкрито перший у Радянському Союзі факультет журналістики в Московському державному університеті імені М. В. Ломоносова У 1946 р. спеціальність «Журналістика» відкрито і в Ленінград-ському державному університеті на філологічному факультеті, де для підготовки фахівців з цієї спеціальності була створена випускова кафедра журналістики. Щоправда, до відкриття фа-культету справа дійшла лише в 1960 р.

В Україні вища журналістська освіта була вперше запровад-жена в Комуністичному університеті імені Артема (Харків). Це був вищий навчальний заклад в УРСР, створений за рішенням

 

Інфраструктура журналістики

ЦК КП (б)У від 1 квітня 1922 року на базі реорганізованої Вищої партійної школи ЦК КП (б)У в Харкові для підготовки керівних партійних і профспілкових кадрів. Спочатку університет мав два відділи (факультети) – основний і лекторський. Згодом було створено відділи журналістики і підготовчий. Термін навчання становив три роки. Для підвищення теоретичного рівня керівних працівників при університеті діяли річні курси підвищення кваліфікації.

У 1926 році на базі факультету журналістики Комуністичного університету імені Артема було створено спеціальний вищий на-вчальний заклад для підготовки працівників преси – Український комуністичний інститут журналістики (УКІЖ) з терміном на-вчання також три роки. Він мав так званий робітфак. В УКІЖі як основні фахові курси викладалися такі дисципліни: теорія і прак-тика радянської журналістики, основи поліграфії та видавничої справи. В інституті навчалися такі журналісти й письменники, як Олекса Борканюк, Федір Мицик, Анатілій Хорунжий, Мико-ла Зарудний, Микола Шаповал, Микола Нагнибіда 1 . У 1933– 1939 рр. в УКІЖі викладачем української мови працював видат-ний український учений в галузі філології Ю. В. Шевельов. Свою роботу в УКІЖі він описав у мемуарах «Я – мене – мені… (і довкру-ги)» 2 . УКІЖ у 1941 році при наближенні німців до Харкова був евакуйований до Алма-Ати і влитий як факультет журналістики в Казахстанський університет. З того часу більше до Харкова він не повернувся 3 .