Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
РОЗДІЛ 3. ІНФРАСТРУКТУРА ЖУРНАЛІСТИКИ : Основи журналістики : Бібліотека для студентів

РОЗДІЛ 3. ІНФРАСТРУКТУРА ЖУРНАЛІСТИКИ


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 

магниевый скраб beletage

Поняття про інфраструктуру

та інфраструктура журналістики.

Професійна підготовка журналістів.

Перші в світі вищі навчальні заклади,

що розпочали підготовку журналістів.

Типи журналістської освіти.

Школа інструктажного навчання.

Школа виховання інформатора.

Школа виховання аналітика.

Журналістська освіта в Україні та Харкові.

Журналістські творчі спілки та об’єднання.

Міжнародна Федерація Журналістів.

Творча спілка журналістів України.

Державні органи з нагляду за здійсненням

законодавства в інформаційному просторі.

Періодичні видання з журналістики.

G^

 

РОЗДІЛ ТРЕТІЙ

П

оняття інфраструктура (від лат. infra – нижче, під і structura – будова, розміщення) використовується сьогодні дня позначення сукупності галузей та видів діяльності, що забезпечують і обслуговують як виробничу, так і невиробничу сфери життя суспільства. Це поняття стане зрозумілішим у світлі фізичних термінів: інфразвук та інфрапромені. Інфразвук – це коливання в пружному середовищі, які поширюються з такою частотою, що їх не сприймає (не чує) людський слух. Інфрачервоне випромінювання не видиме для людського ока, бо має таку довжину хвилі, яка вже ним не сприймається. Так само й інфраструктура певної галузі – ніби невидима за головними результатами основної діяльності, разом з тим галузь не може існувати без неї.

У залежності від застосованого масштабу та чи інша га-лузь людської діяльності може розглядатися то як основна, то як допоміжна. З погляду таких сфер діяльності, як політика чи економіка, журналістика (і взагалі – комунікація, транс-порт, зв’язок) може відноситися до інфраструктури, осо-бливо в індустріальному та ще й тоталітарному суспільстві. В інформаційному (постіндустріальному) демократичному суспільстві журналістика висувається на місце самостійної невиробничої галузі діяльності, значення якої дедалі зростає. У такому суспільстві журналістика вже сама стає самодостат-ньою, самостійною галуззю духовного й матеріального вироб-ництва, а відтак мусить мати інфраструктуру для забезпечення й обслуговування свого успішного існування й розвитку.

До інфраструктури журналістики в сучасному інформаційному суспільстві належать: 1) освітні заклади, що провадять підготовку журналістів для різного роду мас-медіа й комунікаційних служб, 2) міжнародні та національні творчі організації та спілки журналістів, 3) органи державного управління інформаційним простором; 4) технічні засоби виготовлення та поширення інформаційного продукту.

Розгляньмо почергово ці складники, оскільки знання про них та їх історичне формування вкрай необхідне сучасному журналістові.

І. Журналістська освіта. Журналістська освіта явище порівняно молоде, що робить взагалі правомірним питання: чи можливо й потрібно взагалі навчитися журналістиці, якщо

 

Інфраструктура журналістики

в цій галузі успіх значною мірою залежить від таланту, що його освіта не дає і засадничо дати не може? Адже ніхто не навчав журналістиці Теофаста Ренодо, Річарда Стіля, Джозефа Адіссона, Миколу Новикова, Євграфа Філомафітського, Михайла Драгома-нова, Івана Франка, Михайла Грушевського, Сергія Єфремова, Володимира Науменка, Симона Петлюру, Євгена Сверстюка та багатьох інших працівників пера, а потім і мікрофона. Трива-лий час журналістика вільно обходилася без журналістської освіти (не тільки вищої, але й середньої), а відтак не потребувала спеціальних знань. Журналістом міг стати представник будь-якої професії, у якого було легке перо і потяг до творчості.

Але впродовж історичного розвитку виготовлення газети і жур-налу дедалі ускладнювалося. У середині ХІХ століття розпочався розвиток фотожурналістики і тоді ж – агенційної журналістики, з 1920-х років бурхливо розвивається радіожурналістика, а з 1940-х – і тележурналістика. У 1980-х роках виник Інтернет, спочатку як новий канал комунікації, а потім і як середови-ще, у якому сформувалася електронна журналістка. Перші онлайнові періодичні видання з’явилися в 1990-х рр.; а особли-во бурхливо вони стали виникати у 2000-х рр. Дедалі усклад-нюючись технологічно. праця журналіста, залишаючи в собі первісне творче ядро, стала потребувати спеціальних знань, фахової підготовки. Особливо гостро ця необхідність була усвідомлена на межі ХІХ і ХХ століть, коли в різних країнах світу майже одночасно почали виникати навчальні заклади, що здійснювали підготовку спеціалістів для друкованих засобів масової інформації.

Історія журналістської освіти – захоплюючий предмет для будь-якого науковця – ще не створена. На цьому полі маємо лише першу спробу – «міні нариси» Р. П. Овсепяна, у яких він дуже стис-ло подає історію журналістської осівти в національних регіонах Радянського Союзу 1 .