Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
Об’єкт журналістики – уся дійсність без будь-яких об-межень чи винятків, уточнень чи застережень. : Основи журналістики : Бібліотека для студентів

Об’єкт журналістики – уся дійсність без будь-яких об-межень чи винятків, уточнень чи застережень.


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 

магниевый скраб beletage

Немає такої сфери життя – у політиці, науці, культурі, побуті, – якої б не торкалося слово журналіста. Щоправда, в кожній країні є поняття державної таємниці, тобто такої сфери, куди навіть журналістам проникати заборонено. Але попри це запропоно-вана нами формула зберігає принципову правильність, оскільки державна таємниця – поняття релятивне, відносне, а потяг журналістики писати про все абсолютний, вічний.

Разом з тим у структурі журналістики доцільно виділяти її предмет – вужчу сферу дійсності, конкретну частину об’єкта, яка відіграє провідну роль у гносеологічному спрямуванні даної діяльності. У цьому сенсі журналістика спрямована на повідомлення про конкретні зміни в дійсності, нові явища в ній. «Відповідно предметом пізнання для журналіста, – вважа-ють автори спеціального дослідження, – виступають конкретні ситуації життя, у яких виявляють себе її нові моменти – позитивні чи негативні, але обов’язково значущі для багатьох» 1

1 Основы творческой деятельности журналиста: учебник для студ. ву-зов по спец. «Журналистика»/Ред.-сост. С. Г. Корконосенко. – СПб.: Знание СПбИВЭСЭП, 2000. – С. 62.

 

РОЗДІЛ ДРУГИЙ

[підкреслення авторів. – І. М.]. У вигляді дефініції можна запро-понувати таку формулу: предмет журналістики – суспільно зна-чима новина.

Розглянувши систему визначень журналістики як гносеологічної категорії, склавши попередні уявлення про об’єкт і предмет журналістики, ми можемо, озброївшись цими знаннями, повернутися до питання про структуру науки про журналістику. Журналістика як наука (журналістикознавство) має дві найважливіші складові: теорію журналістики та історію журналістики. Між ними існує якнайтісніший зв’язок. Це суміжні, взаємозалежні дисципліни, кожна з яких може розви-ватися лише на ґрунті іншої.

Історія журналістики – це наука про процес розвитку масово-інформаційної діяльності від зародження до наших днів, включаючи всю множинність явищ друкованих, аудіовізуальних, електронних органів та організацій масової інформації. Але пра-ця історика журналістики неможлива без використання основ-них положень, термінологічного апарату, головних засад теорії журналістики, вироблених у межах цієї дисципліни наукових засад вивчення і оцінки історичних явищ.

Що таке журналістика? Яке її місце в сучасній суспільній дійсності та в історичній ретроспективі та перспективі? Ось

Теорія журналістики – це наука про сутність і специфіку журналістики, її місце в структурі суспільства і суспільної свідомості, її функції та засади, природу журналістської творчості, метод журналістики та її загальні жанрологічні про-блеми, шляхи аналізу окремих явищ та журналістського процесу в цілому. Теорія журналістики виростає на ґрунті вивчення її історії і є узагальненням безкінечного числа явищ до кінцевого числа найважливіших законів.

 

«Основи журналістики» як наукова дисципліна про теоретико-методологічні проблеми фаху. Структура науки про журналістику

питання, на які відповідає теорія журналістики як наука. Ці питання виникають постійно перед кожним свідомим чита-чем і журналістом-практиком. А тому глибоко помиляються ті, хто вважає наукову теорію зібранням сухих, умоглядних по-ложень, набором хитромудрих понять і навмисне вигаданих термінів. Які б не були складні ідеї цієї науки, сам її предмет – журналістика – завжди незмірно складніший і розмаїтіший.

Теорія дає ключ до розуміння журналістики і оцінюється передусім за тим, якою роз’яснювальною силою вона володіє.

Теорія журналістики – порівняно молода наукова дисципліна. Вона почала розвиватися лише в XX столітті разом з виник-ненням журналістської освіти, була на теренах СРСР вкрай заполітизована в радянську добу і в комплексі нинішніх про-блем постала в нас лише в новітні часи. На Заході створе-но чимало цікавих теоретичних концепцій журналістики, але через відсутність комунікаційних каналів між двома взаємовиключними ідеологічними системами у нас ці концепції або ж були невідомі, або ж сприймалися лише із знаком «мінус», цілковито заперечувалися. А відтак, теорія журналістики в Україні постала сьогодні перед необхідністю вироблення нових підходів до традиційних проблем, вивчення західного досвіду їхнього розв’язання, адаптації цього досвіду до української дійсності, створення такої наукової дисципліни, яка б відповідала реаліям демократичної правової держави, що нею прагне стати наша Батьківщина.

Поруч з цими двома найголовнішими дисциплінами журна-лістикознавства важливо також у її структурі бачити й інші складники, які вже сьогодні виокремлюються в окремі галузі чи напрямки досліджень, незважаючи на молодість науки в цілому.

Ще професор А. З. Москаленко висловив свого часу думку про необхідність виокремлення в журналістикознавстві дисципліни під назвою «журналістська критика». «Уся система ЗМІ, яка досліджує явища дійсності, – переконливо доводив він, – сама потребує дослідження, журналістської критики, перевірки тією дійсністю. Вивчаючи сучасну пресу, ми можемо відзначити дальше розширення і поглиблення її тематики, позбавлення від надмірного однобокого інтересу до окремих галузей за ра-хунок інших, відображення сьогоднішніх подій в історичній

 

РОЗДІЛ ДРУГИЙ

закономірності, зростаючу увагу до питань духовного форму-вання сучасного покоління, відхід від поверховості, абстракт-ного моралізаторства, декларативності, нудної дидактичності» 1 [підкреслення моє. – І. М.].

З наведеного висловлювання професора А. З. Моска-ленка видно, що під журналістською критикою він розумів ту частину журналістикознавства, предметом якої є су-часна масово-інформаційна ситуація, як-от: особливості й закономірності розвитку журналістики в сучасну епоху, процеси становлення органів масової інформації в ринко-вих умовах, трансформація завдань, функцій, змісту, поети-ки та стилістики світових та українських медіа, вплив нових інформаційних технологій на якість повідомлень і загальний стан журналістики.

Варто заакцентувати важливість цієї галузі журналістико-знавства, яка в сучасному професійному лексиконі все частіше кваліфікується як медіа-критика. Вона синтезує в собі не тільки історичні, але й теоретичні знання. Осмислюючи нові явища соціальних комунікацій, медіа-критика є першопрохідцем в дослідженні тих процесів, які пізніше стають предметом вив-чення теорії та історії. Вона першою пропонує термінологічний апарат для позначення новітніх явищ, визначає пріоритетні напрямки розвитку журналістики, формує уявлення про корпус класики. Актуальність медіа-критики посилюється ще й тим, що сама журналістика за предмет відображення має сучасне життя.