Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
ДОДАТОК : Основи журналістики : Бібліотека для студентів

ДОДАТОК


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 

магниевый скраб beletage

Псує роман натуралістичне відтворення мовлення персона-жів, включно з російськими матюками. Обидва твори, як і їх першовзірець «Рембо», належать не до мистецтва, а до маскуль-тури – занадто очевидними є пропагандистська сутність образу головного героя, гіперболічними його богатирські властивості, казкова неймовірність його пригод, заданість сюжетних пово-ротів.

НОВІТНЯ УКРАЇНСЬКА ЖуРНАЛІСТИКА ЯК ЕПОХА

Євген Є. Голодні пси сенсацій: Роман. -К: Зелений пес, Гамазин, 2006. - 608 с.

3 перших же сторінок пригодницького роману, головним ге-роєм якого є журналіст Олександр Барес, читач потрапляє у вир подій. Група Бареса, у якій, крім нього працюють фотожурна-ліст Джага й водій (він же охоронець і організатор інформацій-ної мережі) Пепа, уночі виїздить на двадцять восьмий кілометр варшавської траси за терміновим викликом анонімного інфор-матора на місце злочину приміського маніяка, який тероризує вже кілька місяців населення мегаполісу Журналістам вдається випередити слідчу групу ввести в оману міліцейський кордон, першими проникнути на місце злочину зробити його огляд й сфотографувати жертву

Повернувшись до міста на помешкання Джаги, вони зайня-лися кожен своєю справою: Барес сів за ноутбук створювати текст, Джага друкувати фотографії, Пепа готувати їм каву та бутерброди. На ранок готові двадцять конвертів, у кожний з яких вкладена дискета з ексклюзивним текстом і по півтора десятка фотографій. Розвезення сенсаційного матеріалу розпочинається з найголовніших, найбільш тиражних, заможних газет, де висо-кий гонорар виплачується за розпорядженням редактора негай-но, а для вміщення привезеної статті переверстується перша сторінка номера, а закінчується дрібними жовтими листками, куди збуваються останні тексти з рештками фотографій.

О 12 годині 14 хвилин не залишилося жодного конверта, але з’явилася купа грошей, яка розподіляється так: по тридцять

 

ДОДАТОК

відсотків Баресові й Джазі, двадцять Пепі, двадцять платним інформаторам, яких утримує журналістська група, аби мати першочерговий доступ до суспільно вагомих сенсаційних подій. Ці гроші розвозить Пепа, зустрічаючись з цими людьми (їх жур-налісти називають пацюками) то просто в машині, то на вулиці, то в кафе. Серед них високий чин з Великого Сірого Будинку (чи-тай: СБУ), міліціонери різних звань і рангів, диспетчер швидкої допомоги, «хлопці з комунальних служб», співробітники Інсти-туту психіатрії та ін., хто може постачати новини. Іноді Пепа розгортає свою Облікову Книгу і розплачуватися з «дрібними інформаторами, що не піддаються жодній класифікації й сис-тематизації».

За жанром цю пригодницьку книгу можна назвати романом у повістях та новелах. Історія з Приміським Убивцею мала таке завершення. Ним виявився відомий усій країні бізнесмен Микола Арсенович Ле – «власник заводів та іншого за списком; людина, яка могла би побудувати чотири Ейфелеві вежі з банкнот і зо-лотих зливків, що належали йому». Склавши список з двадцяти трьох імен журналістів, які систематично писали про нього, він вирішив усіх їх знищити. Передостаннім у списку був Олександр Барес, від імені якого ведеться розповідь. Але недаремно цей журналіст «пройшов чотири війни». Відповідним чином були підготовані до різноманітних несподіванок і його колеги. Бареса він заманив перспективою дати йому ексклюзивне інтерв’ю. Од-нак зустріч закінчилася тим, що Барес з друзями заарештував маніяка. Здавати він повіз його не у відділок, і не в управління УБОЗу, а додому до слідчого Дмитрика, який вів цю справу. Боса кинулася відбивати вся його охоронна команда, унаслідок чого в житловому кварталі міста зав’язався справжній бій. Журна-лісти були затримані як його учасники. Тридцять дев’ять годин протримали їх в міліції для свідчень. Сенсаційні матеріали про арешт Приміського маніяка писали вже інші журналісти. Але Барес не вважав себе скривдженим, адже завдяки його журна-лістській діяльності вдалося досягти найголовнішого ефекту – ліквідувати небезпечного вбивцю.

Якось, уже в іншому сюжеті, підбиваючи підсумки своєї ді-яльності, Джага говорить Баресові, що за його підрахунками унаслідок їхньої журналістської праці були знищені тридцять дві банди. Головною зброєю Бареса є точне, дотепне і влучне

 

ДОДАТОК

слово, але, коли виникає потреба, він бере в руки пістолет і на-віть автомат. Разом з героями читач «проходить» історію Україн-ської незалежної держави, коротку, але насичену епохальними змінами. Спочатку ми потрапляємо в епоху «раннього капіта-лізму», первісного накопичення капіталу, дикунського переділу власності, сутичок бандитських формувань просто на вулицях міста. На одну таку «стрілку» (розбірку) – між бандами Вані Си-нельникова (вони ж «сині») і Станіслава Горжа (вони ж «горжі») – прагне потрапити Барес. Горж – монополіст на торгівлю «коксом» (кокаїном) у місті. Роздає він дилерам товар у клубі «Сайгон». Синельников зі своєю бандою мав намір просто обкласти Горжа податком на свою користь (тобто здійснити рекет), але той від-мовився підкоритися. Через це банда «Синіх» запланувала наліт на «Сайгон», але й «Горжі» старанно готувалися до захисту.

Цінність кожної сенсації не тільки в тому, щоб побачити, але й довести, що ти бачив те, про що написав. Для збирання ін-формації й документальних свідчень про подію не шкодуються ніякі кошти: знімається квартира в будинку напроти «Сайгону», купаються антени, жучки, малесенькі відеокамери «та інший мотлох, необхідний для вирощування таких сенсацій». Баресові вдалося проникнути в самий епіцентр подій і стати свідком того, як банди знищили одна одну в бою, а міліція довершила справу розгрому.

Журналістські розслідування проводяться групою Бареса на високому професійному рівні; по суті вони виступають що-разу в ролі приватних детективів, збираючи інформації більше, ніж міліцейські структури. З гордістю Барес заявляє: «нам трьом удалося довідатися про Челеля більше, ніж усьому їхньому Управ-лінню по Боротьбі».

За окрему повість у романі можна вважати журналістське розслідування про нічні війни на дорогах, яке, як можна здога-датися з деяких хронологічних орієнтирів, проводилося в перші роки незалежності. Грабунки вантажів, байкерські банди, при-шляхові готелі, що утримувалися кримінальними авторитетами з метою грабунку постояльців – усе це Барес пізнавав за кіль-ка місяців життя на дорогах, занурення в нову ситуацію, де ще не було налагодженого кола інформаторів. Проте зареферувати весь роман неможливо (і недоцільно), тому залишімо цей сюжет для знайомства з ним самих читачів.