Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
Усі суб’єкти суспільного життя неспроможні функціонувати й реалізувати свої завдання без вичерпної й точної інформації. : Основи журналістики : Бібліотека для студентів

Усі суб’єкти суспільного життя неспроможні функціонувати й реалізувати свої завдання без вичерпної й точної інформації.


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 

Загрузка...

1 Підходи до кваліфікації журналістики як інформаційного соціального ін-ституту присутні вже в книзі А. З. Москаленка «Теорія журналістики» (К., 1998), де принагідно в різних місцях (с. 31, 248, 267) автор називав журналістику со-ціальним інститутом. З визначення журналістики як соціального інституту починає свій підручник петербурзький науковець В. В. Ворошилов; див.: Во-рошилов В. В. Журналистика. – С. 3. Журналістику як соціальний інститут ви-тлумачували вже автори підручника «Введение в теорию журналистики» (М.: Изд-во МГУ, 1980. – С. 11).

 

РОЗДІЛ ДРУГИЙ

А відтак журналістика мусить розумітися як вертикаль-ний соціальний інститут, який інформаційно обслуговує все суспільство: від Президента до учня молодшого кла-су. «Своєрідність журналістики як соціального інституту, – відзначено в авторитетному дослідженні, – полягає в тому, що вона вторгається в усі соціальні процеси, у всі сфери дійсності» 1 . Об’єктивна й всебічна інформація потрібна всім суб’єктам суспільного життя для прийняття правильних рішень, віднаходження оптимальної поведінки чи шляху розвитку, уникнення конфліктних ситуацій та антагоністичних зіткнень, гармонійного існування різних соціальних та національних спільнот. Іншими словами, інформація, яку в сучасному світі постачає споживачам журналістика, є найважливішим чин-ником функціонування демократичного суспільства, існування окремої особи зокрема і людства в цілому.

Якщо здійснити розумовий експеримент і на мить припу-стити, що з якоїсь причини виявилися зруйнованими канали масової комунікації й інформація припинила вільно поширю-ватися в світі, то не важко зрозуміти, що це відкине людство на століття назад, у часи середньовічної темряви, роз’єднаності й герметичної замкнутості окремих країн і регіонів; людство зупиниться в своєму розвиткові, настане цілковитий колапс цивілізації.

За чотири століття існування журналістика довела свою спроможність забезпечувати саморегулювання суспільства, міцно увійшла до механізмів суспільного самоуправління, стала щонайважливішим суб’єктом соціального управління. У тоталітарному суспільстві роль журналістики зводиться до агітації і пропаганди, тобто передавання готової, створюваної в партійних комітетах інформаційної продукції споживачам. У вільному демократичному суспільстві роль журналістики незмірно зростає, вона сама перетворюється на «фабрику но-вин», її працівники самі збирають, обробляють і виготовляють інформацію, без якої неможливе існування жодного іншого суб’єкта суспільної дійсності. Таке велике значення журналістики як соціального інституту сьогодні.

1 Введение в теорию журналистики. – М.: Изд-во Москов. ун-та, 1980. – С. 11. 40

 

«Основи журналістики» як наукова дисципліна про теоретико-методологічні проблеми фаху. Структура науки про журналістику

Серед запропонованих визначень поняття «журналістика» є більш важливі й менш важливі. Зрозуміло, що розуміння журналістики як сукупності періодичних видань чи професії істотні, але не містять у собі наукової сутності поняття. Тому слід підкреслити: визначення журналістики як соціального інституту є найголовнішим і найважливішим з наукового по-гляду; усі інші визначення мають розглядатися як доповнення до нього. Вони розширюють наші уявлення про журналістику, але мусять розглядатися як допоміжні до головного визначення.

Таку ж функцію розширення поняття відіграють і наступні роз’яснення. Запропонуємо ще два визначення терміну «журналістика», поширені в сучасній літературі. Вони так само факультативні, зорієнтовані на образне розкриття змісту понят-тя. Але без них наші уявлення про журналістику були б збіднені, недостатньо повні й точні.

Журналістика – це історія сучасності. З самого початку свого існування журналістика заявила про себе як про могутній спосіб впливу на читацькі маси, чинник формування суспільної свідомості, тобто могутню політичну силу. Знаменитому засновникові французької періодики Теофра-сту Ренодо належить постановка питання про журналістику як історію сучасності. «Якщо острах не сподобатися сучасникам, – писав він у зверненні до читачів першого числа своєї «Ля газетт» 30 травня 1631 р., – перешкоджав багатьом писати історію свого століття, то настільки небезпечнішим для письменника є задум писати історію того самого тижня, навіть того самого дня, коли його будуть читати?»

Як на приклад плідного використання журналістики в науко-вих історичних працях пошлемося на блискуче дослідження австрійського історика Максиміліана Баха «Історія австрійської революції 1848 року». Середина ХІХ століття в Європі вже відзначалася розвинутою мережею періодичних видань, які до-кладно відбивали події сучасності. Розпочинаючи виклад, науко-вець зізнається: «Події трьох березневих днів детально описані у багатьох брошурах, що з’явилися в безпосередньо слідуючий за цими подіями час, а також у газетах» 1 . А сам виклад почат-кового періоду революції містить такі подробиці, що не мож-1 Бах М. История австрийской революции 1848 года. 2-е изд./Максмилиан Бах. – М. – Пг.: ГИЗ, 1923. – С. 5.

 

РОЗДІЛ ДРУГИЙ

на сумніватися в їхньому походженні з численних газетних репортажів, написаних під свіжим враженням від подій.

Сприймаючи щодня інформацію через різні канали комунікації, ми не завжди відчуваємо історичний зміст подій, які, відходячи в часі, стають надбанням минулого; а відтак, відколи існує журналістика, преважна більшість істориків звертається до неї як до невичерпної джерельної бази для своїх наукових праць. Прикметно, що в радянські часи серед істориків існувало зневажливе ставлення до партійної журналістики як до дже-рела правдивих історичних повідомлень. Дисертація, написа-на лише за газетними матеріалами, не вважалася поважним дослідженням. Представники цієї науки, як ніхто інший, розуміли дозованість і цілеспрямованість інформаційної діяльності радянської держави, викривленість картини дійсності, відбитої в партійній журналістиці.

Важливий аспект цієї теми полягає в тому, що в тоталітарному суспільстві можливості журналістики бути історією сучасності обмежені, бо обмежений доступ працівників мас-медіа до інформації. Тому за таких обставин має місце поверхо-ве, тенденційне відображення подій в журналістиці, свідоме чи не свідоме приховування справжніх мотивацій вчинків історичних героїв та персонажів.