Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
ДОДАТОК : Основи журналістики : Бібліотека для студентів

ДОДАТОК


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 

магниевый скраб beletage

ресіонізму. Талант К. Гамсуна був яскравий і могутній. Це спри-чинювало те, що його твори негайно перекладались світовими мовами.

Роман «Редактор Лонге» (є варіант перекладу «Лонге») ство-рено в 1892 році, невдовзі після завершення знаменитого ро-ману «Містерії». І хоча в «Редакторі Лонге» К. Гамсун продовжив центральну сюжетну лінію попереднього роману, пов’язану з фру Дагні, ці твори різко протистоять один одному: «Містерії» присвячені вічній, загальнолюдській темі кохання і смерті; «Ре-дактор Лонге» – злободенній політичній проблематиці. Через це перший роман зажив голосної слави, другий перекладався мало, видавався рідко. Разом з тим «Редактор Лонге» – мало не перше в історії літератури велике епічне полотно, у якому відображена професійна діяльність журналіста.

Редактор газети «Новини», що видається в столиці Норвегії, вже усвідомлює пресу як могутній чинник суспільного життя. «Редактор – це все одно, що яка-небудь державна влада. А влада Лінге більша, ніж якась інша», – так думає про себе головний герой. «Більша» тому, що він талановитий автор і організатор, відчуває силу свого слова, його здатність впливати на форму-вання громадської думки. Актом визнання влади преси стало запрошення редактора на нараду до голови уряду.

Поруч з цим К. Гамсуну вдалося показати перетворення преси на бізнес, прибуткове підприємство. Ще вчора «сільський хло-пець» Лінге «на очах у всіх зробився впливовою особою, у нього був свій дім, своє вогнище, прекрасна дружина, що прийшла до нього не з порожніми руками, і своя газета, яка приносила йому тисячу на рік».

Популярність газети залежала від правдивості й достовірності її матеріалів, принциповості позиції її редактора. Тоді зростає до неї довіра читачів. Лінге це знає. На початку роману ми ба-чимо, як сміливо виступає він проти можновладців, розкриває злочин високого урядовця й домагається його відставки. Але з часом він відчуває, як вичерпується аудиторія передплатників певного політичного напрямку, і усвідомлює необхідність змін.

К. Гамсун зобразив народження загальної газети, яка прагне подобатися всім, підтримує то лібералів, то консерваторів, умі-щує матеріали то за унію з Швецією, то за норвезьку самостій

ДОДАТОК

ність. Але в політично поляризованому суспільстві багатьма читачами така позиція сприймається як безпринципна.

Авторитетний у художній системі роману персонаж Лео Хойб-ро, розчарувавшись в редакторі, говорить, що «Лінге знищив у людях усяке почуття скромності; своїми безкінечними риноч-ними викриками йому вдалося усунути вроджений страх перед безстидством», а читачі виявилися «обмануті брудними витів-ками спекулянта».

Негативне враження від Лінге посилюється й тим, що йому доводиться в ім’я інтересів газети робити непривабливі вчинки: прийняти на роботу в редакцію, а потім звільнити представни-ка відомого консервативного роду Фредріка Ілієна, зажадати від друга дитинства Конгсфольда несумісної з його посадою послуги.

Однак негативне ставлення до головного героя не приводить письменника до сатири. К. Гамсун і тут лишається вірним імпре-сіонізмові і зображає героя поважно, з епічним спокоєм, будучи переконаним, що він здійснив художнє відкриття важливого суспільного явища. Тому й назвав роман двома словами, що по-значали професію та ім’я героя, – «Редактор Лонге».

ЧОБОТИ IПРАВДА

Синклер Зптон. Медная марка. -X.: Пролетарий, 1924. - 77 с.

«Звичайно людям краще обходитись без чобіт, ніж без прав-ди, але люди погано знають про це і вважають за краще не зна-ти правди, але ходити в чоботах», - таке цікаве спостереження висловив знаменитий американський письменник Ептон Сін-клер у публіцистичній книзі «Мідний жетон», присвяченій опи-сові звичаїв преси США. Ця книга була надрукована в Америці в 1919 році, і відразу стала популярною. Невдовзі з’явилися її переклади світовими мовами. Цікаво, що в СРСР вона вийшла в Харкові в 1924 році в дещо скороченому перекладі російською мовою у видавництві «Пролетарій» під назвою «Медная марка».

 

ДОДАТОК

Слава Ептона Сінклера в Україні була великою. З пильним інтересом тут читалися його романи «Джунглі» (1905), «Король Вугіль» (1917), «Джіммі Гіггінс» (1919). Останній роман інсцені-зував сам Лесь Курбас і створив за власним текстом блискучу виставу, яка з незмінним успіхом йшла в «Березолі» з прекрасним актором Амвросієм Бучмою в головній ролі. До голосу Е. Сін-клера прислухалися в світі. Усе, що він сказав про американ-ську пресу, мало великий резонанс. Ромен Роллан надіслав йому листа підтримки з Швейцарії, де тоді відпочивав. «Я радий, що бачу Вас по-старому сповненим енергії, але боюся, що з появою в світ Вашої нової книги, Вам доведеться витримати запеклу боротьбу, – писав французький побратим по перу. – Потрібно ба-гато мужності, щоб насмілитися виступити одному проти цієї потвори, проти нового Мінотавра, якому платить данину весь світ – проти преси».

Назва книжки була промовистою й витлумачувалася на пер-ших же сторінках. Мідний жетон отримували клієнти в касі пу-блічного дому, вибравши жінку, аби потім розплатитися ним за куплені ласки. Але є й інші види проституції, – бататозначно натякав Е. Сінклер, символом яких і є «Мідний жетон». Так читач підводився до цілком певного розуміння журналістики, що її головними ознаками є продажність і служба інтересам велико-го капіталу.

За двадцять років спостережень над американською пре-сою письменник нагромадив численні приклади приховування правди, перекручення фактів, справжньої інформаційної війни за громадську думку. Багато цікавих історій із смаком і власти-вим Е. Сінклерові хистом розповів він на сторінках книги. Але він виступив у ній і як аналітик. «Царство ділків, – узагальнив письменник, – для забезпечення своєї влади над журналістикою володіє чотирма способами: по-перше, видання власної газети; по-друге, контроль над власниками газет; по-третє, підкуп у ви-гляді реклами і по-четверте – прямий підкуп». В американському світі, на думку автора, ніби й не залишилося місця для правди, неупередженого висвітлення новин. Особливо нищівно викри-вається інформаційний магнат США агентство «Ассошіейтед Пресс», від якого виявляються в залежності як від постачальника новин практично всі газети і журнали.