Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
Одним з шляхів посилення оціночності є зростання ролі літе-ратурного прийому в обробці матеріалу. : Основи журналістики : Бібліотека для студентів

Одним з шляхів посилення оціночності є зростання ролі літе-ратурного прийому в обробці матеріалу.


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 

Загрузка...

Журналістський текст все відчутніше набуває ознак літературності: змінюється його стилістика в напрямку до есеїзації, слово стає більш емоційним, образно виразним, дотепним.

Другий шлях реалізації оцiночності виявляється тоді, коли, не маючи змоги вийти на рiвень повноцінної аналітичності, зна-ходить для себе реалізацію в іронії як в одному з найголовніших способів непрямої оцінки. Останнім часом у журналістських ко-лах поширилося професійне слово «стеб», яким i позначають нову, окреслену вище, якість журналiстики.

Стеб (стьоб) – це блазнювально-блюзнiрськi, шалапутно-агресивнi, почасти пародоксальнi поведінка, мислення, спіл-кування, відношення до чого-небудь, а, можливо, й ширше – цілий спосіб життя, а також відповідний стиль у журналiстицi, літературі, живописі, кіно.

Така манера нав’язує читачам агресивно-нiгiлiстичне ставлен-ня до всiх явищ дійсності i є не лише стилем висловлюватися, але й світоглядною позицією, зміст якої у висміюванні всього i всiх, у негативному сприйнятті, а то й запереченні всього життя.

Посилення іронічності все ж не є єдиним способом реалізації оцiночностi. В усій, а не лише в «стебовiй», журналiстицi намі-тилося посилення позиції авторського «я», яке ранiше було при-глушене, розмивалося в обов’язковій партійності, необхіднос-ті демонструвати передусiм свою класово-соціальну сутність. Сьогодні на черзі дня демонстрація особистісних рис характеру журналіста. Авторське «я» стає більш м’яким, толерантним, роз-кутим, людяним. Відходить у минуле однолінійне, чорно-біле бачення світу, натомість запроваджується плюралістична мо-дель дійсності, багатокольорове сприйняття проблем i явищ.

 

РОЗДІЛ ВIСIМНАДЦЯТИЙ

Не викриття ворогів, а пошук друзів i однодумцiв, консолідація населення України в український народ стають актуальними завданнями для такого авторського «я». Це позиція людини-спостерiгача, аналітика, мислителя, але не судді, інспектора чи наглядача.

«Зрозуміло, що кожен виступ журналіста, – наголошує В. В. Лизанчук, – які б ідеї він не сповідував, має бути спрямова-ний не на розмежування, роз’єднання українського суспільства на Схід, Захід, Південь, Північ, на червоних і білих, а на згурту-вання, міцну інтеграцію різних областей в єдиний український державний організм» 1 .

Посилення авторського «я» відбивається не лише в конкрет-них журналістських матеріалах, але й у праці цілих редакційних колективів. Якщо всi радянські газети були більш-менш схожі одна на одну, то зараз йдуть інтенсивні пошуки свого обличчя для кожного видання, свого текстового стилю й зорового образу. Наш час – це період диференціації газет та й усіх ОМI за стильо-вими ознаками, період бурхливих шукань на теренах газетно-публiцистичних стилів.

Стильове розкріпачення, звільнення від навмисної однома-нітності привело до своєрідної мовної революції на шпальтах на-ших періодичних видань. Широким потоком до газет i журналів ринула раніше пасивна лексика, що практично не допускалася в літературну мову: просторіччя, жаргонізми. Літературна мова виявилася пiд ударом мови майданів і вулиць, розмовної стихії.

Змінилася й стилістика заголовків. Вони все більше набу-вають характеру розповідних двоскладових речень, дієслівні конструкції витісняють називні. Підраховано, що в деяких га-зетах дієслівні заголовки складають часом 90 % від усієї кіль-кості i відіграють роль своєрідних лідів. У поширенні таких заголовкiв-речень виявляється також посилення інформаційної функції сучасної журналiстики.

Такою виглядає масово-iнформацiйна ситуація в Україні сьогоднi. Можливо, створена нами картина є неповною, багато що бачиться недостатньо виразно зблизька, на невеликій віддалі

1 Лизанчук В. В. Засоби масової інформації і проблеми громадянського при-мирення в Україні/В. В. Лизанчук//Українська періодика: історія і сучасність. Доповіді та повідомлення п’ятої Всеукраїнської науково-теоретичної конференції 27–28 листопада 1998 р. – Львів, 1999. – С. 24.

 

Сучасна масово-iнформацiйна ситуація

часу, але цілком очевидно, що в 1990-х роках розпочався новий етап в історії української журналiстики, остаточну оцінку якому дадуть науковці, а не його учасники.