Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
За способом дії тиск буває політичний, ідеологічний, еконо-мічний, моральний i фізичний. : Основи журналістики : Бібліотека для студентів

За способом дії тиск буває політичний, ідеологічний, еконо-мічний, моральний i фізичний.


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 

магниевый скраб beletage

1.         Політичний тиск виявляється в прямому чи непрямому втручанні гілок влади в діяльність журналістів. Окрім безпосе-редніх вказівок i вимог, можуть існувати інші способи надання переваг тим чи іншим виданням, як-от: узяти чи не взяти редак-тора чи журналіста з газети в закордонну поїздку Президента чи Прем’єра, надати в першу чи в другу чергу оперативну офіційну інформацію тощо.

2.         Ідеологічний тиск виявляється в приховуванні з ідеологіч-них міркувань опозиційних думок i поглядів. Григорій Мусiєнко, редактор відділу полiтики газети «Вечірній Київ» розповідає, що в 1989 роцi він виступив на установчому з’їзді НРУ з критичними міркуваннями про ідеологічні засади та напрямки практичної дiяльностi організації. «До сьогоднішнього дня в Україні той мій виступ неопублікований, незважаючи на те, – свiдчить журна-ліст, – що всi матеріали Руху давно надруковані в закордонних ЗМI, незважаючи на те, що я звертався до першого голови НРУ, i до співголів, i до нинішнього голови».

3.         Економічний тиск полягає в розширенні чи скороченні фі-нансування ОМI їхніми очевидними чи прихованими господа-рями. Хто платить, той i замовляє музику.

На жаль, у даному випадку маємо справу не з українською тенденцією, а зі світовою проблемою, давно поміченою інтелек-туалами. «Державна влада чи сили, які вона представляє, – від-значив Жак Дерріда, – більше не мусять забороняти дослідження чи піддавати цензурі слово, особливо на Заході. Достатньо об-межити кошти, регулювати підтримку виробництва, переда-вання та поширення. Механізм цієї нової „цензури” у широкому сенсі набагато складніший і всюдисущий, ніж, наприклад, у часи Канта, коли всю проблематику і всю типологію Університету зводили до застосування королівської цензури» 1 .

Проте тут слід мати на увазі дві обставини:

а) практично всім зрозуміло, що за нинішньої економічної ситуації (в основному через низьку купівельну спромож-

1 Дерріда Ж. Закон достатньої підстави: Університет очима його послідовни-ків/Жак Дерріда//Ідея Університету: Антологія. – Львів, 2002. – С. 254.

 

Сучасна масово-iнформацiйна ситуація

ність громадян) державна підтримка інформаційної сфери незалежної України i конче необхідна й вкрай корисна; економічна допомога виданням від імені держави фактич-но надається; на практиці це означає, що така допомога надається за рахунок держави, з державних коштів, але не державою, а вищими й нижчими державними посадов-цями, якi мають доступ до розподілу державних коштів i за власними уподобаннями, у мiру свого розумiння ситу-ації, прагнень власного іміджу й кар’єри фінансують тi чи інші видання; б) твір журналіста є товар i як такий потрапляє на інтелекту-альний ринок; продаючи свій твір, журналіст однак пови-нен ставити перед собою завдання служити істині, загаль-нолюдським ідеалам, а не «золотому тільцю»; треба бути залежним від передплатника, читача, а не від господаря; залежність від передплатника й рекламодавця є свобода журналіста. «Кажуть, після проституції наша професія на другому місці», – сказав Віталій Карпенко, головний редактор газети «Вечірній Київ», маючи на увазі саме товарні відносини, що складаються навколо журналістської творчості.

«Журналісти продажні – це нормально, бо журналіст має бути продажним, – вважає політичний оглядач Володимир Скачко. – Журналіст, який не продажний, – то не журналіст, бо ефектив-ність журналіста визначається в тому, скільки матеріалів він написав i скільки газет захотіли ці матеріали купити. Найвища «продажність» журналіста, найвища оцінка його кваліфікації – коли він може бути надрукований скрізь i коли його однаково лають як комуністи, так i націонал-демократи».

4. Моральний тиск здiйснюється через суди. Недосконалість нашого законодавства дозволяє будь-яку критику владних струк-тур, певних кланів чи негативну інформацію про їх діяльність розглядати як образу честі i гідності громадян. Причому закон дає можливість оцінювати моральні збитки будь-якою сумою, нічим її не підтверджуючи конкретно. Практика розгляду позо-вів проти преси поки що засвідчує, що суди, як правило, стають на бік органів влади. Третя влада служить двом першим. Позови економічно розоряють видання, власне, знищують їх. З’явилися адвокати, якi спеціалізуються на процесах проти преси; вони

 

РОЗДІЛ ВIСIМНАДЦЯТИЙ

нічого не роблять, а тільки читають газети i, знаходячи там кри-тику на урядовців, телефонують їм i пропонують подати позов, за умови поділити виграну суму навпіл. В умовах такого тиску працювати важко, журналісти ходять по судах, замість робити газету.

5. Фізичний тиск особливо жахливий. Це розбійні напади, по-грабування на вулицях i в квартирах, побиття й навіть убивства. Звістки про терористичні акти проти журналістів час від часу струшують Україну. Журналісти навіть висунули ідею створен-ня Білої книги, де б висвітлювалися факти фізичної боротьби з представниками цієї професії. Як правило, слідства в таких випадках ведуться мляво, i справжні зловмисники не віднахо-дяться. Старі приклади – Георія Гонгадзе, Ігоря Александрова, Михайла Коломійця – поповнилися свіжим нагадуванням про існування в Україні фізичного типу цензури – випадком зник-нення влітку 2010 року редактора газети «Новий стиль» Василія Климентьєва.

Урізноманітнення форм i способів тиску на журналiстику, зре-штою, лише засвідчує відсутність головного чинника придушен-ня преси – попередньої цензури. Власне, ці способи й віднаходять різні заклади й організації для встановлення свого контролю над інформаційною сферою країни. Боротьба за журналістику ведеться тому, що вона вже здобула певну самостійність, неза-лежність від влади, а відтак і завоювала авторитет серед народу, стала чинником формування суспільної свідомості, а не просто знаряддям агітації i пропаганди. За свідченням уже згадувано-го Віталія Карпенка, «незважаючи на складну обстановку, ЗМI в Україні потихеньку стають четвертою владою».

Жанрово-стильова картина сучасної української журналiстики відзначається теж істотними прикметами, що відрізняють її від попереднього радянського етапу.

Передусім впадає в око тенденція до посилення iнформа-ційностi. Тоді як у світовій журналiстицi в 1990-х роках намі-тилося зростання питомої ваги аналітичних жанрiв, а в США виникла навіть школа «концептуальної журналiстики» 1 , на по-1 Див. огляд Г. Голованової американського журналу «Columbia JournalismReview» за січень–лютий 1996 року, у якому вона розглянула статтю Пола Старобіна «Концептуальна сенсація». Стаття фіксує перехід в американ-ській журналістиці від інформаційної до аналітичної, «концептуальної» моделі діяльності.

 

Сучасна масово-iнформацiйна ситуація

страдянських просторах ОМI, звільнені від обов’язку тенденцій-ної, пропагандивної аналітики, кинулися в іншу крайність, мак-симально розширивши рiвень оголеної iнформаційностi. Зникли найбільш впливовi аналітичні та художньо-публіцистичні жан-ри – передові статті, фейлетони, нариси. Їх витіснили матеріали із загостреним інформаційним началом. Журналістику затопила хвиля дрібних тем i дрібних жанрів.

Поруч із зростанням питомої ваги інформаційної журналiстики в ній посилюється потяг до оцiночностi.