Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
Причини цьому історичні – наслідки сучасні. : Основи журналістики : Бібліотека для студентів

Причини цьому історичні – наслідки сучасні.


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 

магниевый скраб beletage

Мовна ситуація в українській журналістиці – спадщина тоталітарного минулого. Витискування української мови з усіх сфер ужитку, пересліду-вання її носіїв i патріотично налаштованих українців, що три-вало впродовж багатьох поколінь, спричинило те, що кількість читачiв російськомовної преси на сьогоднi реально більша, ніж української, особливо в східних та південних регіонах нашої країни.

Таке становище створене багатолітньою кадровою політикою, що в СРСР зводилася до відкачування найбільш талановитих умів (між ними й журналістів) з України до Росії і в заповнюванні вакантних місць випускниками з журфаків університетів Росії. Якщо навіть відкинути імперське мислення, вироблене в росіян впродовж багатьох поколінь їхнього панівного становища в Росії й Радянському Союзі, i уявити, що людина прибуває на Україну з найкращими намірами вивчити мову, літературу й культуру, це неможливо зробити, в 22 роки починаючи з нуля по закінчен-ні вузу, мало що до того знаючи про Шевченка, Франка, Лесю Українку, М. Лисенка, Марiю Заньковецьку та інших діячів нашої історії і культури. Але почасти саме в руках таких осiб опинилася українська журналiстика після проголошення незалежності.

«Із сумом треба констатувати, – писав з цього приводу видат-ний журналістикознавець В. Й. Здоровега, – що сьогодні, на сьо-мому році незалежності, (текст створений у 1998 році. – І. М.) нам в Україні, у середовищі журналістів бракує патріотично настроєних журналістів. Є досить кваліфіковані, талановиті працівники мас-медіа, які так і не пройнялись дієвою любов’ю

 

РОЗДІЛ ВIСIМНАДЦЯТИЙ

до батьківської землі, заражені певним скепсисом, відчуттям меншовартості, непевності” 1 .

Але за роки незалежності в мовній ситуації України намітили-ся певні зрушення. Від 1991 року припинена практика звільнен-ня від вивчення української мови в середніх школах, що було зви-чайною справою в СРСР, а також припинена примусова масова міграція, тобто перемішування народів, найперше інтелігенції, з метою її поросiйщення або використання російської інтелігенції для денаціоналізації нашого краю; нарешті, можна все ж говори-ти про державну політику підтримки українського слова. Існує й опір політиці підтримки української мови. Проте історичною реальністю стало нове покоління громадян України, яке хоч i не є ще україномовним в цілому, але вже позбавлене українофобства, нігілістичного ставлення до українського слова й створюваних на його ґрунті духовних цінностей. Можна говорити, що пасивне володіння українською мовою (тобто його розуміння, а не вико-ристання) властиве вже усім громадянам України.

На концертах українських естрадних співаків головний гля-дач – молодь 14–17 років, тобто та, що прожила свідоме життя в незалежній Україні. Соціологічні дослiдження засвідчують, що гасне хвиля антиукраїнізму, з кожним роком росте кількість проукраїнськи налаштованих громадян, а вiдтак скоро за діалек-тичним законом кількість перейде в якість. З’явиться нове по-коління, що потребуватиме задоволення своїх духовних потреб на теренах української мови й культури, а вiдтак i журналiстики, яка, зрозуміло, є й мусить бути складовою частиною i фактором творення української культури.

Хотілося б думати, що останню крапку в мовній проблемі по-ставив своїм рішенням від 16 грудня 1999 року Конституцій-ний суд України, давши офіційне тлумачення положень статті 10 Конституції України щодо застосування державної мови орга-нами державної влади, органами місцевого самоврядування та використання її у навчальному процесі в навчальних закладах країни.

1 Здоровега В. Й. Професіоналізм українського журналіста у контексті іс-торичного жосвіду та сучасних економіко-політичних реалій/В. Й. Здорове-га//Українська періодика: історія і сучасність. Доповіді та повідомлення п’ятої Всеукраїнської науково-теоретичної конференції 27–28 листопада 1998 р. – Львів, 1999. – С. 17.

 

Сучасна масово-iнформацiйна ситуація

Конституційний суд вирішив: положення частини першої статті 10 Конституції України, за яким «державною мовою в Укра-їні є українська мова», треба розуміти так, що українська мова як державна є обов’язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діло-водства, документації тощо), а також в інших сферах суспільного життя, які визначаються законом. Поряд з державною мовою при здійсненні повноважень місцевими органами виконавчої влади, органами Автономної Республіки Крим та органами міс-цевого самоврядування можуть використовуватися російська та інші мови національних меншин у межах і порядку, що визнача-ються законодавством України. Мовою навчання в дошкільних, загальних середніх, професійно-технічних та вищих держав-них і комунальних навчальних закладах України є українська мова. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим» 1 .

Журналіст, що випускається будь-яким вищим навчальним закладом України, мусить добре володіти письмовою і усною українською мовою, що є одним із гарантів успішного здійснення ним його професійної масово-інформаційної діяльності.

Цензурна ситуація в Україні залишається все ще складною. За Конституцією, цензура в нашій державі заборонена, тобто заборонено попередній перегляд творів, п’єс, телепередач, ко-респонденції з метою нагляду й контролю.

Але поза цим використовуються найрізноманітніші способи тиску на редакції в цілому і окремих журналістів, аби домогтися відповідних коректив у їхнiй позиції. Їм нічого не забороняють, але виразно натякають, закликаючи до послуху.

Тиск буває за силою грубий i оксамитовий.

Грубий тиск (метод батога) – теж реалія нашого життя. Його смисл – у прямій боротьбі з журналістами, застосуванні проти них адміністративної й фізичної сили.

Оксамитовий тиск (метод пряника) полягає в тому, що жур-налістові чи редакції ніхто не диктує відкрито бажану для пев-

1 Чикирисов Ю. Здається, українска мова нарешті стане державною/Ю. Чи-кирисов//Літературна Україна. – 1999. – 23 грудня.

 

РОЗДІЛ ВIСIМНАДЦЯТИЙ

них кіл позицію, але за принципом «розумному – досить» дають можливість самим здогадатися, чого від них хочуть.