Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
У сучасному українському інформаційному просторі існують такі типи журналістики: : Основи журналістики : Бібліотека для студентів

У сучасному українському інформаційному просторі існують такі типи журналістики:


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 

магниевый скраб beletage

1)         дайджестовий;

2)         експедиторський;

 

РОЗДІЛ ВIСIМНАДЦЯТИЙ

3)         службовий;

4)         незалежний.

Дайджестовий тип передбачає використання в органах масо-вої інформації вже опублікованої (у друкованій або електронній журналістиці) інформації. Журналіст дайджестового видання не полює сам за новинами; він приходить на роботу, вмикає персональний комп’ютер і вивчає повідомлення, що надійшли на різноманітні інформаційні сайти. Новини, що сподобалися йому або такі, що відповідають програмі його видання, він відби-рає для подальшої публікації на його сторінках. Такими матеріа-лами заповнюється вся газета. У кращому випадку вони можуть бути перекладені з іноземних мов, якщо в журналіста вистачає для цього знань у галузі філології. На цьому праця журналіста вичерпуються.

Експедиторський тип журналістики полягає в тому, що ін-формаційні матеріали в ній журналіст переносить від ексклю-зивного джерела до масової аудиторії. Ньюзмейкером може бути політична або приватна особа, державна установа, громадська організація чи політична партія. Сутність цього типу журналіс-тики – в отриманні кореспондентом готового інформаційного тексту, над яким він сам не працює, у кращому випадку від додає до нього косметичні прикраси. Цей текст створений у структурах (прес-центрах) організацій і установ, зацікавлених у його публі-кації. Часом його створюють колеги-журналісти, які працюють у галузі зв’язків з громадськістю.

Функції службової журналістики полягають у створенні влас-них матеріалів, але під конкретне політичне, соціальне, еконо-мічне та ін. замовлення. Журналіст вільний в обранні прийомів висвітленні питань, використанні того або іншого засобу по-етики, але не головного – концепції явища. Журналіст у цьому типі журналістики не вивчає, не досліджує дійсність, а ілюструє задану йому іззовні ідею. Його свобода обертається псевдосво-бодою.

Незалежна журналістика вбачає своє покликання в піз-нанні дійсності, правдивому, адекватному відображенні її в своїх матеріалах. Така журналістика залежить не від гос-подаря, а від своїх читачів. А в залежності тільки від читачів полягає свобода журналіста. По суті лише цей четвертий тип

 

Сучасна масово-iнформацiйна ситуація

заслуговує називатися справжньою журналістикою. У ньо-му журналіст виступає як самодостатня особистість зі своїм поглядом на світ, своєю політичною та моральною позицією. Тільки в цьому типі журналістики він наділений високим іме-нем МАЙСТРА.

На жаль, у сучасній українській журналістиці переважають дайджестові, експедиторські і службові видання. І дуже скромне місце в інформаційному просторі займають незалежні мас-медіа. Вони з’являться в достатній кількості тільки тоді, коли підви-щиться добробут народу до такої міри, що рядовий громадянин зможе проголосувати заробленою гривнею за те чи інше видан-ня, стане його передплатником. Зібравши достатню аудиторію читачів, видання зможе відмовитися від дотацій власника, стати незалежним кооперативним підприємством.

Поки що Україна перебуває тільки на шляху до цього. Сучас-на масово-iнформацiйна ситуація в Україні характеризується істотними відмінностями в столиці i провiнцiї.

У столичному інформаційному просторі ОМI надзвичайно по-літизовані, що спричинюється розташуванням тут центральних органів

– головних гілок влади (парламенту, уряду, адміністрації Президента), кожна з яких прагне підпорядкувати собі частину ОМI i через них поширювати корисну для себе інформацію;

– партій, кожна з яких прагне створити свій ЗМI або навіть систему ЗМI i через неї вести агітацію i пропаганду своєї програми.

Це призводить до того, що в столиці практично вiдсутнi за-гальні безпартійні ОМI. Часто декларована незалежність лише маскує справжню політичну залежність, тобто перебування ОМI у полі безпосередніх політичних вказівок i політичного тиску. По-літична залежність є головним видом залежності у столичному інформаційному просторі. Вона ж унеможливлює для ОМI бути в опозиції до репрезентованих ними органів влади.

В Україні штучно створюється навмисна відірваність дру-кованих столичних ОМI від провінційного, найбільш масового читача, для якого його убоге становище й висока передплатна ціна спричинюють неможливість передплати столичних газет i журналів. Згiдно з статистичними даними, 70 % населення

 

РОЗДІЛ ВIСIМНАДЦЯТИЙ

України не передплачує жодної газети. А решта 30 % перед-плачують свої регіональні видання з програмами телебачення місцевих каналів і місцевою інформацією. Причому міністер-ство зв’язку й далі підвищує ціни на доставку, що остаточно нищить старі передплатні видання й розчищає дорогу молодим місцевим, як правило розважальним, друкованим ОМI, якi по-ширюються вроздріб – на розкладках i рознощиками в тран-спорті – i на тиражі яких, а вiдтак i на прибутки, передплата не впливає.

У цих умовах головним каналом поширення інформації ста-ють аудіовізуальні ОМI, контрольовані спеціально створеною Національною Радою з питань радіомовлення i телебачення. Переважна більшість населення України опиняється в полі дії офіційної державної (проурядової) інформації.

У провiнцiї ОМI значно менше політизовані, але це є наслід-ком меншої активності та інтенсивності тут політичного життя. Послаблення політичного тиску на журналістику не приводить до пом’якшення умов її існування, тому що чим далі в провінцію, тим більше посилюється економічний тиск.

Районні газети просто неспроможні існувати без дотацій рай-держадміністрацій, а вiдтак, вони цілком залежні від позиції гос-подаря. Фактором величезної ваги є та обставина, що більшість районних газет і досі очолюють журналісти старої генерації, які опинилися на посадах головних редакторів 20–30 років тому, входили до найвищої районної номенклатури, а відтак звикли до утримання преси коштом держави та правлячої партії. Такі журналісти не здатні пристосуватися до нових ринкових умов, вважають за краще залишатися в економічній (і політичній) за-лежності, аніж шукати шляхів розвитку власної господарської діяльності, спроможної забезпечити їхню свободу і незалеж-ність. Ситуація тут зміниться не раніше, ніж на зміну редак-торам старого ґатунку прийде молоде покоління журналістів, виховане в навчальних закладах України, де вже викладаються такі дисципліни, які покликані підготувати журналіста до праці в ринкових умовах.

Помітною ознакою нашого часу є розширення спектру ОМI. Якщо раніше існували лише партійні й фахові видання, то тепер, окрім, зрозуміло, загальних ОМI, маємо розважальні,

 

Сучасна масово-iнформацiйна ситуація

рекламні, жіночі, бізнесові, сільськогосподарські, молодіжні, еротичні i т. д. газети й журнали.

Мовна ситуація в інформаційному просторі України відзна-чається перевагою російськомовних ОМI, якi економічно поки що витісняють українські. У східних і південних регіонах нашої держави українськими за мовою залишаються районні, деякі міські й обласні ОМI, якi перебувають на дотаціях держбюджету. Традиційно сильні позиції української мови в західних областях держави. По-українськи видаються друковані органи партій i громадських організацій, програма яких спрямована на під-тримку й розбудову української державності.