Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
СЛОВНИК МОЛОДОГО ЖУРНАЛIСТА : Основи журналістики : Бібліотека для студентів

СЛОВНИК МОЛОДОГО ЖУРНАЛIСТА


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 

магниевый скраб beletage

ЖОВТА ПРЕСА – бульварно-сенсацiйнi друкованi органи ма-сової інформації, якi пiд предметом журналiстики розумiють подiї скандально-порнографiчного характеру й розрахованi на невибагливi смаки малоосвiченого, досить примiтивного за своїм культурним рівнем, але чисельного кола читачi в.

Ознаками жовтої преси є сенсацiйнi репортажi, скандаль-на кримiнальна хронiка, безсоромне висвiтлення таємниць приватного й iнтимного життя вiдомих осiб, значна кіль-кість iлюстративного матерiалу, переважно еротичного ха-рактеру. У погонi за сенсацiєю жовта преса не зупиняється перед неправдивими вигадками, наклепами, плiтками, пере-крученням фактi в.

Початком масової сенсаційної преси вважають перший но-мер «New York Sun», яку нью-йоркський видавець Бенджамін Дей випустив у світ 3 вересня 1833 р. Тираж газети за два місяці зріс до 2000. У 1837 р. він вже сягнув 30 тис. прим. З 1835 р. най-більш читаною газетою стала «Herald», яка належала Джеймсу Гордону Беннету. Найважливішого значення набув у ній спеціа-лізований репортер. Не тільки пошук, але й виготовлення новин

Discourse Analysis/L. Chouliaraki, N. Fairclough. – Edinburgh: Edinburgh University Press, 1999. – 240 p.

1 Филлипс Л. Дж., Йоргенсен М. В. Дискурс-анализ: Теория и метод/Л. Дж. Филлипс, М. В. Йоргенсен;. пер. с англ. – Х.: Изд-во Гуманитарный Центр, 2004. – С. 117.

 

РОЗДІЛ СIМНАДЦЯТИЙ

стало нормою журналістики. У 1860-х рр. набула поширення така форма виготовлення новин, як інтерв’ю.

Далі розвиток цього типу преси пов’язаний з іменами Дж. Пу-літцера і В. Р. Герста. Джозеф Пулітйцер у 1883 р. придбав «New York World», яка мала наклад 20 тис. прим. Наприкінці 1890-х рр. він становив 1 млн прим. Вільям Рандольф Герст придбав 1895 р. «New York Journal». У змаганні цих інформаційних маг-натів і народилася «жовта преса».

Виникнення явища пов’язане з винайденням комiксiв – своєрiдної «преси для неписьменних». Їх почав малювати в 1895 р. художник Рiчард Уотколт для нью-йоркської газети «The World», яка була власнiстю магната Дж. Пулiтцера. Зображали першi комiкси пригоди «жовтого малюка», який кривлявся, гримас-ничав, смiшив читача. Iнший газетний магнат В. Р. Герст-старший перехопив продуктивну iдею i запросив художника за бiльшу платню до свого видання «New-Jork Journal», куди й перемандрував «жовтий малюк».

Виник гучний скандал мiж Дж. Пулiтцером i В. Р. Герстом, у процесi якого учасники дiйшли до публiчних образ на адре-су один одного. Редактор видання «New-Jork Press» Ервiн Уор-дмен тоді уперше назвав обидвi газети, що лаялися через малюка, «жовтою пресою». Так виник термiн, що закрiпився в журналiстицi для позначення певного типу видань.

«Преса для неписьменних» – оповідання в картинках з безкiнечними продовженнями – була призначена для розгля-дання, а не читання, мiстила мiнiмум слiв i максимум усiм зрозумiлих малюнкi в. В. Р. Герст на такого роду виданнях зба-гатився, а його нащадки заволодiли троном магнатiв «жовтої» журналiстики.

В. Р. Герст навіть сформулював теоретичнi засади «жовтої преси». «Читач цiкавиться передусiм подiями, якi мiстять еле-менти його власної примiтивної природи. Такими є:

1)         самозбереження;

2)         кохання i розмноження;

3)         честолюбність.

Матерiали, що мiстять один з цих елементiв, слід оцінювати як гарнi. Якщо вони мiстять два з них, вони кращi, але якщо вони мiстять усi три елементи, то це першоклас-ний iнформацiйний матеріал».

 

Осмислення проблем журналiстики в новiтнiй філософії

Далі В. Р. Герст роз’яснив, як слід розуміти виділені ним чин-ники впливовості журналістики.

«Елемент самозбереження міститься у всіх матеріалах, що повідомляють про вбивства, самогубства, нещасні випадки, драми, а також про те, як зберегти здоров’я, як правильно харчуватися і т. д.

До тем кохання і розмноження слід зараховувати: історії одруження і заміжжя, сексуальні скандали, розлучення, любов-ний трикутник, романтичні історії про те, як кохання спонука-ло здійснити що-небудь незвичайне, драми ревнощів – коротше, усе цікаве у узаєминах статей.

Честолюбність же викликається таємничим у всіх цих історіях. Таємниче примушує замислитися про те, якою буде розв’язка, до того ж спонукає читача купувати й наступні но-мери газети, щоб пересвідчитися в правильності свого здогаду. Ми пишемо для всіх читачів. Ми відсуваємо всі повідомлення, які не містять жодного з перерахованих елементів. Ми нехтуємо або зовсім не помічаємо тих речей, які є лише важливими, але не цікавими».

У сучаснiй журналiстицi практично всiх країн світу жовта преса за всiєї своєї змістової й інформаційної примiтивностi займає досить значне мiсце, виконуючи розважальну функцiю. Не можна не бачити й позитивного впливу жовтої преси на журналістику в цілому. Саме масові розважальні видання, наприклад, допомогли зробити спорт тим, чим він є сьогодні – масовим захопленням і популярним шоу.

Сучасна масова культура є продуктом комерційних мас-медіа. Журналістика рухається в напрямку до все більшої розважальності, найчастіше вона нагадує коктейль тривіальності, метушливого намагання розважати та випад-кових, хаотичних, нетипових сцен життя. Навіть політика подається в розважальному тоні.

В Україні за радянських часiв жовта преса не iснувала з огля-ду на цензурнi перешкоди, але сьогоднi вона створена й досить швидко розгалужується.

Молодого журналіста слід застерегти: хоч робота в жовтiй пресi дає кращi заробiтки, але перешкоджає творчiй самореалiзацiї й може навіть знiвечити й неабиякий талант.

 

РОЗДІЛ СIМНАДЦЯТИЙ

КРИЗА ІДЕНТИЧНОСТІ МАС–МЕДІА – процес втрати свого індивідуального обличчя, звичної суспільно-політичної позиції, стилю в подачі новин, дизайні традиційних органів масової інформації у зв’язку зі зміною власника, тиском політичних обставин або іншими причинами. Загалом правильним є виз-начення, яким Ф. Сіберт, Т. Петерсон та У. Шрамм розпочали свою книгу «Чотири теорії преси»: «Преса завжди набуває фор-ми й забарвлення тієї соціально-політичної структури, у ме-жах якої вона функціонує». Зміни в системі викликають зміни в журналістиці.

Криза ідентичностей мас-медіа – явище не сьогоднішнього дня. Будь-яке видання, яке існує тривалий час, має тенденцію до зміни обличчя, аж до такого ступеня, коли під старою назвою утворюється нове видання. Наприклад, так сталося з газетою «Харьковские губернские ведомости», головним редактором якої губернське правління призначило 22 березня 1903 р., замість лі-берала А. Я. Єфимовича, чорносотенця М. А. Остроумова. На на-ступний день газета перетворилася на чорносотенне видання, втративши цілковито ідентичність з тим часописом, у якому друкувалися Я. Щоголев, В. Мова, В. Гаршин, М. Сумцов, а ще раніше – Г. Квітка, В. Каразін, І. Срезневський.

Кризи ідентичностей зазнало багато обласних газет в укра-їнських містах, які спочатку були приватизовані, потім про-дані, потім перепродані і внаслідок цієї процедури цілком втра-тили своє обличчя, змінили формат, спрямованість, а часом і мову. Це вже зовсім інші газети під старими вивісками назв.

У світі так само помічена криза ідентичності мас-медіа. Наприклад, медіа-експерти відзначили, що великі газети «Вашингтон-пост» і «Нью-Йорк таймс», які ніколи не підігрува-ли американському урядові, під час висвітлення іракської війни, прийняли державну політичну доктрину, хоча реальні обста-вини давали більш ніж достатньо підстав для її критики.