Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
П. Бурдьє вказав на особливості телебачення, які сформува-лися внаслідок тиску на нього рейтингового менталітету. : Основи журналістики : Бібліотека для студентів

П. Бурдьє вказав на особливості телебачення, які сформува-лися внаслідок тиску на нього рейтингового менталітету.


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 

магниевый скраб beletage

По-перше, він звернув увагу на те, що телебачення виявляє все більшу схильність подавати зображальну інформацію про факти як видовище і розваги. Через посилення символічного значення телебачення у журналістському світі спостерігається тенденція до запровадження такого розуміння інформації, яке не виходить за межі жовтої преси, що висвітлює спортивні зма-гання і хроніку подій.

Телебачення володіє свого роду монополією на формування свідомості значної частини населення. Тимчасом дорогоцінний ефірний час заповнюється порожнечею, нічим або фактично нічим; за кадром залишається важлива інформація, якою глядач мусив би володіти для здійснення своїх демократичних прав. Спостерігається в ставленні до інформації все більший розподіл на тих, хто здатний читати так звані поважні, серйозні газети і тих, чий політичний багаж зведений до інформації, яку постачає телебачення, тобто у кого він практично відсутній.

В основі вибору журналістів лежить пошук сенсації і видови-ща. Журналістів цікавить щось виключне, виключне для них. Місце, яке вони приділяють ординарному, тобто передбачува-ному звичайними очікуваннями, віддається екстраординарно-му: пожежам, паводкам, убивствам, хроніці подій. Під хронікою подій П. Бурдьє розуміє не політичні загальнонаціональні події, а швидше пригоди, випадки з приватної практики. Звідси твер-дження: хроніка подій – це факти, які розважають і відволікають увагу від головного в нашому житті. Хроніка подій створює ефект політичної порожнечі, зводить світове життя до рівня анекдоту або плітки.

Прикметним є панування американського телебачення, яке є джерелом ідей і прийомів для багатьох журналістів світу. По

РОЗДІЛ СIМНАДЦЯТИЙ

рівняймо цю думку із спостереженнями українського дослідника сучасних медіа Б. Потятиника. На місце головної функції жур-налістики, відзначив він, виходить розважальна. Уже сьогодні в найбільш інформаційно просунутій державі США американців найкраще розважають і найменше інформують. Телевізійна ін-формація є, як правило, дезінформацією, тобто іррелевантною, фрагментованою, поверховою інформацією 1 .

Саме логіка журналістського поля сприяє виробництву уяв-лень про світ як абсурдне чергування катастроф, світ з етнічни-ми війнами, расовою ненавистю, насильством и злочинами, він являє собою вороже середовище, незбагненне і повне загроз, від якого пересічній звичайній людині слід заховатися й захисти-тися. Телебачення приводить до помилкового уявлення про те, що насильство і злочинність безперервно зростають, сприяють підтриманню почуття тривоги і уявленню про те, що вжиті за-соби порятунку недостатні. Це сприяє розвиткові фаталістичної незалученості і збуджує у більшості глядачів думку про некеро-ваність суспільства і збереження існуючого порядку.

Наголосимо: у даному випадку мова йшла про репрезента-цію на телебаченні повідомлень про факти і явища соціального життя, тобто про інформаційний (а не публіцистичний чи ана-літичний) рівень діяльності сучасних мас-медіа. За П. Бурдьє, тут панують екстраординарні новини, а про магістральні визна-чальні для сучасності події, необхідні глядачеві для прийняття правильних рішень, він мало що довідається.

Але на теренах публіцистичної, аналітичної інформації спо-стерігаються цілком протилежні процеси – до стандартизації й усереднення, хоча тут найбільш потрібною є свіжість і нетра-диційність мислення і оцінних пропозицій. Але на думку П’єра Бурдьє, у новітню епоху все більш виразно за телебаченням окреслюється особлива негативна функція виступати способом гальмування думки. Цю властивість він вважає другою особли-вістю сучасного телебачення.

Телебачення, вважає філософ, не найбільш сприятливе се-редовище для вираження думок, оскільки вимагає від людини негайної мисленнєвої реакції, швидкої відповіді на поставлене

1 Потятиник Б. В. Медіа: ключі до розуміння/Борис Потятиник. – Львів: ПАІС, 2004. – С. 32.

 

Осмислення проблем журналiстики в новiтнiй філософії

питання. У людини немає часу подумати перед телекамерою. «Я виявив, – відзначив дослідник, – негативний зв’язок між по-спіхом і мисленням» (с. 43), – і зауважив: «Як це не парадоксально, і в світі зображення панує слово» (с. 33). Існує зв’язок між мислен-ням і часом. Не можна мислити на швидкості. Люди не можуть гарно думати у прискореному темпі. Через це вони на телебачен-ні мислять «готовими ідеями». «Готові ідеї» – це ідеї, засвоєні усіма, загальні, які не викликають заперечень. Телебачення подає нам обмін банальностями, загальними місцями, а це і є комунікація, єдиним змістом якої є самий факт спілкування.

Зв’язне мовлення, яке поступово усувається з телевізійних студій, насправді залишається однією з найбільш дієвих форм опору маніпулюванню і утвердження свободи мислення. Джордж Берклі говорив, нагадав П. Бурдьє: «Існувати – значить бути сприйнятим». Для деяких наших філософів і письменників іс-нувати – значить бути показаним по телевізору, тобто у підсум-ку бути поміченим журналістами, або як говорять, перебува-ти на гарному рахунку в журналістів. Телевізійний екран став сьогодні своєрідним дзеркалом Нарциса, місцем нарцисичного ексгібіціонізму.

За П. Бурдьє, названі ознаки свідчать про загальну деваль-вацію думки на телебаченні і в культурі завдяки телебаченню. На відміну від загальних місць, підкреслив він, думка за визна-ченням є підривною (руйнівною): вона починає з руйнування го-тових ідей, а потім повинна привести докази. На телебаченні ж воліють мати справу з певним колом швидко-думців. «Існують уже готові співбесідники, і це звільняє від необхідності шукати когось, кому справді є, що сказати. Такими часто є молоді люди, нікому поки не відомі, зайняті своїми дослідженнями, люди, не дуже прагнучі мати справу з ЗМІ і яких до того ж іще слід пошукати, у той час як під рукою є звичні, готові розродитися статейкою або дати інтерв’ю завсідники ЗМІ. «Крім того, щоб бути здатним „думати” в умовах, за яких ніхто вже не думає, необхідно бути особливого роду мислителем» (с. 45). Світ по-стійно запрошуваних на телебачення – це замкнуте коло, де всі один одного знають, яке функціонує згідно з логікою постійної взаємної підтримки.

Під час телевізійних дебатів можна помітити цілу серію опера-цій цензури. Це не зовнішня цензура політичного органу влади;

 

РОЗДІЛ СIМНАДЦЯТИЙ

це внутрішня цензура, породжена рейтинговим менталітетом самих журналістів.

Рівень перший цензури виявляється у сталому складі студії. Кінцевий склад студії у всіх перед очима, і видиме ховає неви-диме: ми не помічаємо у видимій конструкції соціальних умов сконструйованості. Склад студії надзвичайно важливий, тому що він сприяє створенню враження демократичної рівноваги. Слід мати запрошених для пояснення своїх дій і запрошених для пояснення дій інших. Це забезпечує метадискурс програми.

Рівень другий виявляється в ролі телеведучого. Він починає говорити від імені публіки, хоча висловлює свою приватну дум-ку. Якщо він не розуміє якихось пояснень, то він говорить, що глядачеві це не зрозуміло, мовляв, звичайний глядач, який за ви-значенням є ідіотом, не зрозуміє висловлювань запрошеного експерта. «Ведучий не повинен ставитися до всіх однаково, – під-креслив П. Бурдьє, – він повинен допомагати тим, хто відчуває найбільші труднощі в спілкуванні, якщо ми хочемо, щоб хтось, непрофесіонал у виголошенні промов, зміг говорити щось зо-всім прикметне. Я б визначив це як „сократичну місію у всій її величності”» (с. 50). Ведучі, навпаки, часто «завалюють» мовців: не надаючи їм слово в потрібний момент, звертаючись до них тоді, коли вони цього не чекають, виявляючи нетерпіння.

Про свій досвід участі в теледебатах П. Бурдьє розповів таке: навіть маючи справу з добре до нього налаштованими журна-лістами, йому дуже часто доводилося розпочинати з перефор-мулювання питання. Журналісти з причини своїх окулярів, своїх критеріїв думки ставлять питання, які не мають ніяко-го змісту. Якщо не бути до цього готовим, то можна виявитися зобов’язаним відповідати на запитання, які не було смислу на-віть ставити.

Нарешті, третя особливість, що випливає з попередньої: телебачення в сучасну епоху стало способом уніфікованості і «баналізації» мислення і в цілому – стандартизації життя.