Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
Найважливіші особливості радянської комуністичної теорії журналістики такі: : Основи журналістики : Бібліотека для студентів

Найважливіші особливості радянської комуністичної теорії журналістики такі:


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 

магниевый скраб beletage

1)         вона виникла в ХХ столітті в Росії, стала панівною із захо-пленням влади більшовиками і була нав’язана ними всім народам, що склали СРСР;

2)         філософським підґрунтям цієї теорії є марксизм, зокрема вчення Владіміра Леніна про дві нації і дві культури в кож-ній нації і в кожній національній культурі та його вчення про пресу як колективного пропагандиста, агітатора і ор-ганізатора;

3)         основні цілі преси – за допомогою тенденційно дібраних фактів агітувати за програмні цілі своєї партії, а в публі-цистиці здійснювати пряму й наполегливу пропаганду її завдань;

4)         використовувати пресу можуть лише «лояльні й ортодок-сальні члени партії»;

5)         контролюється вона усіма партійними комітетами зверху донизу, головними редакторами, які не лише є членами партії, але обов’язково й членами її керівних органів;

6)         заборонено критику партійного керівництва, висвітлення приватних боків його життя, критику партійної програми та інших директивних документів партії;

7)         преса перебуває цілковито в руках партії, газети і журнали існують лише як органи певних партійних комітетів, що й декларують у своїх вихідних даних, навіть фахові видання є органами партійних комітетів установ і організацій;

8)         основна відмінність від інших концепцій полягає в тому, що преса є інструментом ідеологічної обробки населення, мо-білізації його на виконання завдань партійної програми.

На сьогодні модель радянської комуністичної журналісти-ки виглядає цілком скомпрометованою. Вона мусить бути від-кинутою в усіх своїх компонентах, а українська журналістика, звільнившись від її кайданів, повинна вийти на шлях соціально відповідальної журналістики, оскільки це найбільш продуктивна модель, що культивується в розвинутих демократичних держа-вах світу.

 

РОЗДІЛ СIМНАДЦЯТИЙ

Книжка Ф. Сіберта, Т. Петерсона і У. Шрамма «Чотири теорії преси» стала важливим здобутком теоретичного журналісти-кознавства, не лише узагальнила наявний досвід історичного розвитку масово-інформаційної діяльності, але й показала пер-спективу руху до її більш досконалого типу.

На думку сучасного російського дослідника західних тео-рій масової комунікації Г. П. Бакулева, здійснена Ф. Сібертом, Т. Петерсеном і У. Шрамом перша спроба компаративного опису основних станів преси «до цього часу залишається найбільш повною» 1 . «Майже в кожній статті й книзі, – свідчить він, – які мають відношення до філософської основи журналістики, міс-тяться посилання на книгу цих авторів, коментарі до неї або цитати з неї» 2 .

За понад півстоліття, що минули від часу її появи не бракува-ло спроб вдосконалити й розширити її. Найбільш продуктивною з них виглядає концепція Деніса Маккуейла, який у книзі, назву якої можна перекласти як «Вступ до теорії масової комунікації» (1987), запропонував на додаток до існуючих опис ще двох теорій преси: 1) медіа періоду розвитку і 2) періодики демократичної участі.

Для української преси найбільш цікавою й актуальною є тео-рія для медіа періоду розвитку, оскільки вона найбільш щільно припасована до нашої внутрішньої політичної ситуації. У своїй теорії Д. Маккуейл виходив з того, що існують істотні відмін-ності між суспільствами країн з розвинутими демократіями і тими, що тільки стали на шлях самостійного розвитку. А відтак неможливо механічно трансполювати закони функціонування медіа, що склалися в одних політичних традиціях, на цілком інші. На його думку, преса в молодих країнах, що тільки-но стали на шлях самостійного розвитку, мусить допомагати своїй дер-жаві в її становленні.

Діяльність журналістики в таких країнах відзначається цілим рядом особливостей, які можуть бути схарактеризовані як від-сутності: 1) достатньо розгалуженої комунікаційної інфраструк-тури; 2) професійної майстерності; 3) виробничих і культурних

1          Бакулев Г. П. Массовая коммуникация: Западные теории и концепции: учеб.

пособие/Г. П. Бакулев. – М.: Аспект Пресс, 2005. – С. 16.

2          Там само.

 

Осмислення проблем журналiстики в новiтнiй філософії

ресурсів; 4) достатньої аудиторії, спроможної сприймати інфор-маційний продукт національною мовою.

На роль чинника величезної ваги висувається залежність молодих країн від розвинутих, яка виражається на технічному, культурному й інформаційному рівнях. Громадянське суспіль-ства таких країн може ставити перед собою тільки одне завдан-ня – економічний, політичний, соціальний і культурний розви-ток країни. Цій меті повинні бути підпорядковані всі соціальні інститути з журналістикою включно. Журналістика працює над усвідомленням спільнотою країни її національної ідентичності, осмисленням своїх інтересів у міжнародній політиці. Журналіс-тика в молодій державі виконує ту ж функцію, що й уряд (наці-отворчу й державобудівну), і тому, за визначенням, не повинна йому протистояти. Вона спрямована на утвердження державної незалежності, на заперечення переважного впливу сусідів і сві-тових інформаційних лідерів, на вироблення своєї національної інформаційної традиції. «Тому певні свободи медіа й журналіс-тів, – справедливо відзначив Г. П. Бакулев, – відступають перед обов’язком сприяти досягненню цієї мети» 1 [курсив мій. – І. М.].