Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
Для ліберальної журналістики властиві такі ознаки: : Основи журналістики : Бібліотека для студентів

Для ліберальної журналістики властиві такі ознаки:


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 

магниевый скраб beletage

1)         вона сформувалася в Англії після 1688 року 1 і експортована в США, ліберальна модель впливова й в інших країнах;

2)         її філософським підґрунтям є праці Мільтона, Локка, Мілля, теорії раціоналізму і природних прав людини;

3)         основні цілі преси – інформувати, розважати, продавати, але головним чином допомагати «відкривати правду», зро-зуміло ж, з певних позицій, і контролювати (check in) дії уряду;

4)         пресу може використовувати будь-який громадянин, що має для цього економічні можливості й засоби;

5)         преса контролюється самовільним процесом встановлення правди на «вільному ринку ідей», а також судами;

6)         заборонені наклепи, непристойності, зрада у військовий час;

7)         журналістика перебуває у власності переважно приватних осіб;

8)         найважливіша особливість ліберальної журналістики по-лягає в тому, що преса є інструментом контролю за урядом (checking on government) та задоволення інших потреб сус-пільства.

Лібертаріанська модель займає центральне місце в сучасному світі. Але автори книжки «Чотири теорії преси» не приховують того, що вона віджила своє, виявила, попри численні переваги, свої недосконалості. Унаслідок дедалі зростаючого монополіз-му преса переходить під контроль могутніх економічних маг-натів, а відтак їй усе важче залишатися вільним ринком ідей. Журналістика служить не суспільству, а бізнесу, виступає проти

1 Примітка. У 1688 році в Англії відбулася так звана «Славетна революція», унаслідок якої була повалена влада Стюартів; встановлено конституційну мо-нархію, у якій король був практично ізольований від прийняття політичних рішень; влада перейшла до верхівки дворянства й буржуазії; у процесі розвитку політичної боротьби були сформовані дві політичні партії – торі і віги, – що й до-сьогодні зберігають панівне становище в суспільному житті країни.

 

Осмислення проблем журналiстики в новiтнiй філософії

соціальних змін. Перетворення газет на засоби здобування мак-симальних прибутків спричинилося до погоні за сенсаціями, втягуванням у коло публічного розгляду приватного життя відо-мих людей, що означає не що інше, як порушення прав людини. Свобода волі обернулася на свою протилежність – уседозволе-ність. А відтак ліберальна модель мусить розглядатися як пере-йдений етап і поступитися новому типові масово-інформаційної діяльності. Його автори пропонують назвати соціально відпо-відальною моделлю журналістики.

Соціально відповідальна журналістика є найдорожчим де-мократичним надбанням ХХ століття, склалася у державах з розвиненими традиціями народовладдя й парламентаризму. Вперше її засади були сформульовані в Комісії з питань свободи преси, створеної в 1942 році на пропозицію власника великого американського журнального концерну Г. Люса, який виділив на фінансування її досліджень 200 тис. ам. дол. Комісія висунула тезу про відповідальність преси перед суспільством і зробила висновок про необхідність державного регулювання такої важ-ливої справи, як журналістика. Вона мусить бути використана для забезпечення гармонійного розвитку суспільства, зняття напруженості, розв’язання конфліктних ситуацій.

Соціально відповідальна журналістика мусить узяти все най-краще від попереднього періоду, але й піти далі по шляху вдо-сконалення механізму використання свободи слова. Вона пови-нна відділяти новини від редакційних статей, повідомлення від думок, надавати місце для висвітлення різних поглядів і точок зору на проблему, вона повинна давати цілковиту картину різних соціальних груп у суспільстві, а також зобов’язана займатися роз’ясненням аудиторії загальнолюдських цінностей.

Найважливіші особливості соціально відповідальної теорії журналістики такі:

1)         концепція виникла в ХХ столітті в США;

2)         вона сформувалася на основі праці Комісії з питань свобо-ди преси, її члена У. Е. Гокинґа, професора філософії Гар-вардського університету, на основі практики журналістики і моральних кодексів журналістики;

3)         основні цілі преси – інформувати, розважати, продавати, але головним чином переводити конфлікти в план диску-сії;

 

РОЗДІЛ СIМНАДЦЯТИЙ

4)         використовувати її може кожен, у кого є що сказати;

5)         контролюється вона думкою суспільства, діями спожива-чів, професійною етикою;

6)         заборонено втручання в приватне життя і життєво важливі суспільні інтереси;

7)         преса перебуває в приватних руках, якщо тільки уряд не змушений узяти її у свої руки в інтересах суспільства;

8)         засоби інформації беруть на себе зобов’язання з соціальної відповідальності, а якщо вони цього не роблять, то хтось повинен простежити за тим, щоб вони це робили.

В останньому пункті автори виразно натякають на ті обста-вини, за яких можливе й необхідне втручання держави в інфор-маційну діяльність своїх громадян. У соціально відповідальній моделі журналістики засоби масової інформації перетворюють-ся на справжні органи масової інформації. Преса та електронні ОМІ, завдяки наявності масового реципієнта, звільняється від тиску й впливу засновників і власників. Власником ОМІ виступає сам редакційний колектив, який забезпечує себе всім необхід-ним і функціонує на засадах самоокупності за рахунок продажу накладу свого видання. У цьому випадку газета залежить не від магната-засновника, а від багатотисячної аудиторії читачів, які утримують її за допомогою передплати чи купівлі в роздріб. Таке видання здобуває найвищу свободу, у ньому журналісти віль-но викладають факти та висловлюють свої думки й коментарі за умови їх суспільної відповідальності. ОМІ відповідають тільки перед соціумом, суспільством, їх функціонування регламенту-ється законами про масово-інформаційну діяльність, у чому й виявляється вплив держави на журналістику. Держава повинна захищати читача від влади монополій і пресових магнатів.

Четверта теорія преси є своєрідним феноменом ХХ століття. Це радянська комуністична її модель, а по суті тоталітарна журналістика. Вона виникає в державах з фашистськими або комуністичними режимами. Головна ознака цієї моделі – цілко-вита відсутність приватних видань, усі вони є лише органами партійних комітетів та державних органів чи установ. Інфор-маційний потік цілковито контролюється за допомогою цензури (прихованої цензури), репресивних державних органів, відповід-них структур у партійних комітетах різного рівня, а також через партійність редакторів та рядових журналістів, які в силу цього

 

Осмислення проблем журналiстики в новiтнiй філософії

навіть і не помишляють про інакомислення, а стають «солдатами слова». Категорія свободи тут розглядається лише як право по-ширювати партійні погляди.