Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
Родовими ознаками публіцистичних жанрів є: : Основи журналістики : Бібліотека для студентів

Родовими ознаками публіцистичних жанрів є:


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 

магниевый скраб beletage

1)         вихід на перший план вражень автора від розглянутих фактів, його оцінки їх;

2)         домінантне значення суб’єктивних міркувань, авторської думки;

3)         організаційна роль образного ряду, у якому пріоритетне значення набуває образ автора-публіциста, поданий з лі-ричною прямолінійністю як «я»;

4)         проведення певної філософської (ідеологічної, моральної) концепції, яка має самодостатнє значення і використовує різні типи аргументів, включно з фактичними.

Замальовка – найбільш компактний жанр художньої публі-цистики, у якому висловлені враження автора від події, поєднані інформаційність і образність, ескіз з натури. Часто замальовка розповідає про незначну одиничну подію, наділяючи її визна-чною семантикою, підносячи (звичайно ж, суб’єктивно) її зна-чення.

Нарис – центральний жанр публіцистики, що передбачає опе-ративний відгук на суспільно важливу подію, розкриття образу цікавої особи, створення портрету колективу, розповідь про по-бут, звичаї й людей певного регіону своєї й чужої країни. Цей жанр дав назву одній з рольових спеціалізацій у журналістиці: автори нарисів тут називаються «нарисовці». Внутрішньожан-рова типологія нарису включає в себе портретний, проблемний,

 

Загальна жанрологія і журналістика

подорожній, науково-популярний та інші його зразки.

Предметом нарису може бути будь-який факт чи явище ре-альної дійсності, узятий як проблема, у площині своєї суспільної, моральної, загальнолюдської значимості. Арматурою нарису є авторська думка, доведення певної концепції взятої до вивчення проблеми, пропонування шляхів її розв’язання.

Особливість нарису – широке використання в ньому елемен-тів художнього мислення: створення портретів героїв (причому не лише зовнішніх, але й психологічних), зображення їх у дії, за допомогою розгорнутої мовної характеристики, викорис-тання вимислу й домислу, зображення пейзажів, інтер’єрів та екстер’єрів, наведення красномовних деталей і подробиць. Автор створює сюжет, розбудовує публіцистичний конфлікт, вдаєть-ся до психологічного аналізу. Усе, що може наблизити героїв до читача, запліднити його авторським баченням подій і про-блем, активно використовує нарисовець. Нарис споріднений з оповіданням і найближчий його родич. Часто нарисом назива-ють оповідання, в основі якого лежить документальний сюжет, Жанр нарису, крім самостійного значення, відіграє величезну роль у справі літературного навчання, надзвичайно корисний для молодого письменника, який тільки-но пробує сили й ви-гострює перо.

Есей – жанр, у якому вільно, не обов’язково вичерпно, але ви-разно індивідуально трактується певна подія, явище, проблема чи тема, а публіцистична суб’єктивність сягає апогею. Див. до-кладніше про цей жанр у «Словнику молодого журналіста».

Фейлетон – сатиричний жанр публіцистики, що виявляє ко-мічну сутність негативних фактів і явищ дійсності. Головним за-собом фейлетоніста є художній образ. Автор обов’язково повинен створити образ негативного явища, події, героя, в осмисленні яких виявити дві найважливіші особливості: показати їх соціаль-ну шкідливість, з одного боку, і розкрити їх комічну сутність, з другого боку. Цілком самобутній вид цього жанру створив Остап Вишня, назвавши його «усмішка».

Памфлет – сатиричний жанр публіцистики різко викриваль-ного характеру, у якому сатира переростає в сарказм, цілковите заперечення предмета відображення. Для памфлету характерні такі риси, як злободенність, документалізм, обрання для викрит-тя значного суспільного явища (важливої соціальної події, видат

РОЗДІЛ ШІСТНАДЦЯТИЙ

ного державного або громадського діяча). Надзвичайна ефектив-ність памфлету засвідчена історією: Даніель Дефо (1660–1731) за памфлет «Найкоротший шлях розправи з дисентерами» (1702) був поставлений до ганебного стовпа, Дені Дідро (1713–1784) за трактат «Лист про сліпих для повчання зрячим» (1749) був кинутий до в’язниці, а П. Чаадаєв (1794–1856) за «Філософічні листи» (власне, не за весь цикл з восьми листів, а лише за пер-ший лист, надрукований у 1836 році в № 15 журналу «Телескоп») був оголошений божевільним. Див. про памфлет також статтю у «Словнику молодого журналіста».

Через публіцистичні жанри журналістика вростає в літера-туру. Це її, так би мовити, найвищий поверх. У публіцистиці охоче працюють письменники й науковці. У ХХ столітті спосте-рігається зрощення публіцистики й філософії. Але завжди слід пам’ятати, що фундаментом журналістики є її інформаційний рід, а аналітичні жанри складають міцні стіни її будинку. На від-міну від літератури, де літературні роди рівнозначні, журналіст-ські роди мають ієрархічну підпорядкованість.

У вигляді жартівливої схеми ієрархію журналістських родів можна зобразити так:

 

Аналітичні жанри

 

Корес-понденція

 

Стат-тя

 

Рецен-зія

 

Огляд

 

Інформаційні жанри

 

Замітка

 

Звіт

 

Репортаж Інтерв’ю

 

Загальна жанрологія і журналістика

Описані нами жанри належать до числа найважливіших, але це не означає, що засадничо неможлива поява нових жанрів, створення проміжних міжжанрових утворень чи навіть автор-ських модифікацій існуючих варіантів. Так, кілька об’єднаних новинарних заміток, що відстежують події в часі, можуть скла-дати хроніку. У межах портретного нарису деякі журналісти ви-конують твори під назвою «силует», що є дальшим поглибленням внутрішньожанрової типології і передбачає не просто створення портрета героя, а портрета контурного, однобічного, спрямова-ного не на всебічне розкриття характеру, а на поглиблене висвіт-лення його окремих сторін. Відповідь опонентові називається «реплікою». Цей список можна продовжувати. Існують і авторські жанри. Неможливо заперечувати, що Максим Рильський ство-рив свій жанр «вечірніх розмов», а Остап Вишня «усмішок».

Категорія жанру є найбільш консервативною в журналістиці, найбільш стійко утримує сталі, вироблені в процесі історично-го розвитку ознаки. Про це свідчить те, що жанрова система з паперової спокійно перекочувала в електронну журналістику. І все ж під тиском мінливої, еволюціонуючої соціальної дійсності відбувається поступове оновлення і жанрової системи в цілому, і внутрішньої конституції кожного жанру зокрема. У практич-ній роботі журналіста важливе значення має його орієнтація як у загальних жанрологічних проблемах, так і знання вимог і особливостей того чи іншого жанру. Це дозволить йому досягти максимальної реалізації свого творчого потенціалу. Ставлячись з повагою до надбань багатьох поколінь своїх попередників, жур-наліст повинен прагнути не тільки якомога ефективніше вико-ристати наявний арсенал жанрових засобів, але й продовжити безперервний пошук нових підходів до вирішення творчих за-вдань.

Адже колись і традиції були новаторством.